Постанова № 8735093, 25.02.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2010 р.                                                                       справа № 2а-10180/09/0570

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Галатіної О.О.

при секретарі                                                  Мичак О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву          Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БМС»

до          Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції

про                    визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БМС», звернулось з позовом до відповідача, Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення.

          В обґрунтування позову позивач вказав наступне:

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2008 р.

За результатами перевірки був складений акт від 15.05.2009 р. № 1096/2302/33393422.

На підставі зазначеного акту, відповідачем 29.05.2009 р. було винесено спірне податкове повідомлення – рішення № 0000802342/0.

Разом з тим, позивач з вказаним спірним податковим повідомленням – рішенням не погоджується, а тому просить суд визнати його недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, на його задоволенні наполягав.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що у порушення п. 4.1, п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством не включено до складу валового доходу суму в розмірі 4808956 грн. отриману від ТОВ «Укрмашпром» згідно платіжного доручення № 45 від 18.07.2008 р.

Крім того у порушення п. 5.1, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону підприємство включило до складу валових витрат суму витрат, не підтверджену первинними документами у розмірі 190099 грн., у т. ч. за 2 квартал 2006 р. у розмірі 117681 грн., у 3 кварталі 2006 р. у розмірі 72418 грн.

На підставі наведеного представник відповідача просив у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлене наступне:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім БМС» (ідентифікаційний код 33393422) є юридичною особою та зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 23.10.2008 року.

У період з 16.04.2009 року по 30.04.2009 року та з 05.05.2009 року по 12.05.2009 року фахівцями відповідача було здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.12.2008 року за наслідками якої складено акт від 15.05.2009 року № 1096/23-2/33393422, відповідно до висновку якого в ході проведення перевірки були виявлені порушення, зокрема, п. 4.1, п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, а саме підприємством не включено до складу валових доходів суму доходу у розмірі 4808956,00 грн., отриману від ТОВ «Укрмашпром» згідно платіжного доручення № 45 від 18.07.2008 р. , що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 1252113 грн.

29.05.2009 року відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення № 0000802342/0, зі змісту якого вбачається, що згідно з п. п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі акту перевірки від 15.05.2009 року № 1096/23-2/33393422 за порушення п. 4.1, п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1670706 грн., у т. ч. 1252113 грн. – за основним платежем та 418593 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

31.08.2009 р. ухвалою Донецького окружного адміністративного суду було призначено судово –економічну експертизу.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та висновки експертизи, суд вважає, що позовні вимоги, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім БМС» підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, на порушення вимог п. 4.1, п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, позивачем не включено до складу валових доходів суму доходу у розмірі 4808956 грн., отриману від ТОВ «Укрмашпром» згідно платіжного доручення № 45 від 18.07.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, який є комісіонером та ТОВ «Укрмашпром» було укладено договір комісії від 18.07.2008 р. № УМП-1807-ком .

Згідно умов вказаного договору, комісіонер зобовязується за дорученням комітента від свого імені та за рахунок комітента придбати мідь у літках марки ВЕ 58.

Зазначеним договором також узгоджені питання оплати, строки виконання доручення, обовязки сторін, винагорода комісіонера та інші умови.

Додатком № 1 від 18.07.2008 р. до вказаного договору комісії визначений обсяг та вартість товару, що придбається – міді у літках ВЕ 58 кількістю 108,164 тн, вартістю 4808956,00 грн. без ПДВ.

Крім того, з наявної в матеріалах справи відомості банку, вбачачається, що платіжним дорученням № 45 від 18.07.2008 р. на рахунок позивача зарахована від ТОВ «Укрмашпром» сума в розмірі 4808956,00 грн.

Разом з тим, листом ТОВ «Укрмашпром» б/н було змінено призначення вказаного платежу та визначено нове призначення платежу, а саме « передоплата за продукцію виробничо – технічного призначення в асортименті за договором комісії № УМП – 1807 – ком від 18.07.2008 р. без ПДВ».

Суд вважає, що таким чином вказані кошти не є власністю та відповідно дохідом позивача та призначені для закупівлі товару на користь комітента.

В результаті дослідження наданої суду обігової відомості ро розрахунковому рахунку позивача, судом встановлено, що зазначена сума коштів 4808956, 00 грн. була перерахована на користь ЗАТ «Донбасмеханомонтаж» як оплата за нерухомість по договорам б/н від 11.07.2008 р. та б/н від 06.06.2008 р.

Зазначена оплата була здійснена на підставі платіжних доручень № № 66, 67,68,69 від 18.07.2008 р.

Згідно наданої суду обігової відомості по розрахунковому рахунку позивача вбачається, що на дату розрахунків за основні фонди фінансово – економічний стан підприємства – позивача не дозволяв йому здійснити розрахунок за придбані основні засоби шляхом перерахування суми 4808956 грн., за умовою відсутності факту отримання коштів за договором комісії.

Разом з тим, суд зауважує, що набути права власності на основні фонди позивач міг і без розрахугків за них . При цьому могла бути сформована кредиторська заборгованість перед продавцем основних фондів.

Також, суд вважає, що розрахунок може бути проведений шляхом зустрічної поставки товарів, робіт та послуг або заліком зустрічної заборгованості.

Суд зауважує, що на дату проведення перевірки відповідачем строк виконання зобов»язання позивача перед ТОВ «Укрмашпром» за договором комісії від 18.07.2008 р. не збіг, умовами договору комісії не встановлені будь – які умови або обмеження щодо порядку зберігання позивачем коштів які надійшли для виконання договору комісії від ТОВ «Укрмашпром».

Відповідно до «Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов»язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, встановлений наступний порядок використання рахунків бухгалтерського обліку:

Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи

Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.

Грошові кошти в іноземній валюті, операції з ними та розрахунки іноземною валютою на рахунках цього класу та класів 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань", 5 "Довгострокові зобов'язання", 6 "Поточні зобов'язання" та на рахунках 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" і 16 "Довгострокові біологічні активи" обліковуються у гривнях у сумі, що визначається шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України. Одночасно грошові кошти, фінансові інвестиції та розрахунки відображаються в тій валюті, в якій здійснюються розрахунки й платежі. Курсові різниці за такими операціями відносяться на рахунки 71 "Інший операційний дохід", 74 "Інші доходи", 85 "Інші затрати", 94 "Інші витрати операційної діяльності", 97 "Інші витрати".

Рахунок 31 "Рахунки в банках"

Рахунок 31 "Рахунки в банках" призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наведеними нормами не передбачено особливих умов обліку грошових коштів, що надійшли на рахунок підприємства, але не є його власністю.

Крім того, нормативним актом не передбачений окремий облік на окремому рахунку таких коштів.

Клас 0. Позабалансові рахунки

Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух: цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі); умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо);

бланків суворого обліку; списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками); амортизаційних відрахувань.

Бухгалтерський облік указаних цінностей, амортизаційних відрахувань, умовних прав і зобов'язань ведеться за простою системою, за якою записи про надходження, вибуття, використання, продаж матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, утворення умовних прав і зобов'язань, списання з балансу майна внаслідок нестачі, псування та дебіторської заборгованості, нарахування і використання амортизаційних відрахувань проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку з вказуванням змісту і кількісно-вартісних показників операції.

Товарно-матеріальні цінності відображаються за договірною вартістю або за вартістю, що вказана у приймально-передавальних актах. Орендовані основні засоби відображаються за вартістю, що вказана в договорах оперативної (операційної) оренди. Бланки суворого обліку відображаються за умовною вартістю в установленому порядку. Умовні права й зобов'язання відображаються за вартістю, вказаною в документах про гарантії й зобов'язання. Товарно-матеріальні цінності та основні засоби, вартість яких відображена на позабалансових рахунках, підлягають інвентаризації в порядку, що діє для цінностей, відображених на балансових рахунках відповідного класу

Рахунок 02 "Активи на відповідальному зберіганні" .

Рахунок 02 "Активи на відповідальному зберіганні" призначено для обліку цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті на комісію, у переробку, до монтажу, в довірче управління. Облік цих цінностей ведеться за цінами, що передбачені в договорах, приймально-передавальних актах тощо. Усі товарно-матеріальні цінності, що обліковуються на цьому рахунку, інвентаризуються в порядку і строки, передбачені для власних цінностей..

На позабалансовому субрахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" ведеться облік прийнятих товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання з приводу відмови від акцепту розрахункових документів постачальників; одержаних від постачальників, але несплачених товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), заборонених до витрачання до їх оплати; одержаних ТМЦ надміру, чим в видаткових документах постачальників; сплачених покупцями товарно-матеріальних цінностей, які дозволено, як виняток, залишати на відповідальному зберіганні, оформлених охоронними розписками, та не вивезених з причин, не залежних від підприємства, тощо. Аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться по підприємствах-власниках, за видами, сортами та місцями зберігання. Цінності, що залишені на відповідальне зберігання, мають зберігатися окремо від власних.

На позабалансовому субрахунку 024 "Товари, прийняті на комісію" обліковуються одержані товари у межах договорів комісії (консигнації), поруки та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари. Аналітичний облік товарів, прийнятих на комісію (консигнацію), ведеться за видами товарів та комітентами.

Суд зазначає, що з вищевикладеного вбачається, що позабалансові рахунки не призначені для обліку грошових коштів, які надійшли комісіонеру від комітенту в рамках договору комісії.

Крім того, суд вважає за необхідне додати, що відповідно до вищевказаної Інструкції, надходження грошових коштів комісіонеру від комітента здійснюється по дебету рахунка 31 «Рахунки в банках» в кредит рахунку 681 «Розрахунки по авансам отриманим», перерахування коштів продавцю товару відображається проведенням по дебету рахунку 371 «Розрахунки по авансам виданим» у кредит рахунку 31 «Рахунки в банках», після постачання товару від продавця комісіонеру відбувається погашення заборгованості продавця проведенням по дебету рахунку 681 «Розрахунки по авансам отриманим» у кредит рахунку 371 «Розрахунки по авансам виданим», отримання товару комісіонером відображається по дебету забалансового рахунку 025 «Майно в довічному управлінні» без кореспондуючої проводки, передання товару комітенту відображається проведенням по кредиту забалансового рахунку 025 «Майно в довічному управлінні».

В випадку витрачання комісіонером коштів які находяться на його розрахунковому рахунку на власні потреби господарської діяльності робиться проведення по дебету рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у кредит рахунку 31 «Рахунки в банках».

Суд вважає за необхідне додати, що вказана обставина ніяким чином не впливає на бухгалтерський та податковий облік господарської операції по договору комісії.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що таким чином, позивачем не було порушено вимоги п. 4.1, п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, оскільки ці порушення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Щодо визнання договору нікчемним, суд зазначає наступне:

Як вбачається з акту перевірки відповідача, враховуючи факт використання позивачем коштів, що надійшли за договором комісії для придбання у власність активів (нерухомості), відповідачем було зроблено висновок що договір комісії від 18.07.2008 р. є нікчемним.

Тому, відповідач дійшов висновку про необхідність включення суми в розмірі 4808956,00 грн., яка надійшла позивачу до складу валових доходів у відповідності до п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та оподаткування її податком на прибуток.

Разом з тим, суд не погоджується з викладеною позицією відповідача з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зауважує, що з акту перевірки відповідача вбачається, що договір комісії був укладений з ТОВ «Укрмашпром» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об»єкту оподаткування, несплати податків, в зв»язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України та порушує публічний порядок держави, тому є нікчемним.

При цьому відповідачем наведені посилання на ч. 1 ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України та порядок застосування вказаних норм.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не звернувся до суду з позовом до позивача про застосування наслідків по нікчемній угоді.

Разом з тим, суд не бере до уваги і посилання позивача про наявність другого екземпляру акту перевірки, оскільки постановою прокуратури Жовтневого району м. Маріуполя від 16.07.2009 р. у порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб відповідача було відмовлено.

Крім того, позивачем не надано до суду другого екземпляру акту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено суду факту порушення позивачем п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки доводи відповідача не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Щодо порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2008 р. суд зазначає наступне:

Як зазначив відповідач в акті перевірки, позивачем завищено валові витрати у сумі 199494 грн., у т. ч. за 2 квартал 2006 р. в сумі122371 грн., за 3 квартал 2006 року в сумі 77123 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 3 квартали 2006 р., 2007 р., 2008 р. в сумі 3155,222 грн. на підставі зворотно – сальдової відомості по рахунку 631 за 2008 рік, зворотно – сальдової відомості «Валові витрати» за 2008 рік, прибуткових накладних, виписок банку встановлено завищення задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11 всього в сумі 190099 грн., у т. ч. за 2 квартал 2006 року у сумі 117681 грн., за 3 квартал 2006 року у сумі 72418 грн., у зв»язку з ненаданням позивачем до перевірки фінансово – господарських та бухгалтерських документів за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2007 р.

Разом з тим, суд не погоджується з викладеною позицією відповідача з наступних підстав.

На запит суду Калінінською філією ПАТ «Унікомбанк» було надано виписку по розрахунковому рахунку позивача.

Дослідивши вказану виписку банку, суд приходить до наступного:

03.04.2006 р. платіжним дорученням № 200 на суму 1,00 грн. позивачем було здійснено сплату за послуги банку;

Плітіжним дорученням № 200 на суму 72960,07 грн. позивач здійснив передплату за металлорукава.

Платіжними дорученнями № № 201, 202, 203 на суму 1,00 грн., що разом становить 3,00 грн. позивач здійснював сплату за послуги банку.

20.04.2006 р. Платіжними дорученнями № № 201, 202, 203 на суму 1,00 грн., що разом становить 3,00 грн. позивач здійснював сплату за послуги банку.

Платіжним дорученням № 201 на суму 3,4 грн. позивачем сплачено комунальний податок.

Платіжним дорученням № 46 на суму 10,00 грн.здійснена сплата за систему Клієнт – Банк.

Платіжним дорученням № 81на суму 20,00 грн. здійсноно сплату за послуги банку.

Платіжним дорученням № 204 на суму 1,00 грн. здійснено сплату за послуги банку.

12.05.2006 р. Платіжним дорученням № 204 на суму 1,00 грн. здійснено сплату за послуги банку.

Платіжним дорученням № 204 на суму 1,00 грн. здійснено сплату за послуги банку.

Платіжним дорученням № 205 на суму 1,00 грн. здійснено сплату за послуги банку.

Платіжним дорученням № 204 на суму 1500,00 грн. здійснено сплату за підшипники, муфти.

Платіжним дорученням № 205 на суму 5000,00 грн. здійснено сплату за піддони.

19.05.2006 р. платіжним дорученням № 206 на суму 1,00 грн. позивач сплатив за послуги банку.

Платіжним дорученням № 207 на суму 1,00 грн. здійснив сплату за послуги банку.

Платіжним дорученням № 206 на суму 3,4 грн. сплатив комунальний податок.

23.05.2006 р. платіжним дорученням № 209 на суму 1,00 грн., № 210 на суму 1,00 грн., № 211 на суму 1,00 грн.,№ 212 на суму 1,00 грн.,№ 213 на суму 1,00 грн., № 214 на суму 1,00 грн. , № 215 на суму 1,00 грн. позивачем було здійснено сплату за послуги банку.

Платіжним дорученням № 215 на суму 11,00 грн. здійснено сплату страхових внесків.

Платіжним дорученням № 7726872 на суму 18,47 грн. сплачено послуги банку.

Платіжними дорученнями № 212 на суму 25,52 грн., № 214 на суму 28,60 грн., № 211 на суму 44,00 грн., № 213 на суму 85,80 грн. здійснено сплату страхових внесків.

Платіжним дорученням № 210 на суму 699,60 грн. здійснено відрахування до ПФУ.

Платіжним дорученням № 7726873 на суму 1847,00 грн. здійснено зняття на з/п.

Платіжним дорученням № 209 на суму 50880,97 грн. позивач здійснив передоплату за плити.

24.05.2006р. платіжним дорученням № 5 на суму 5,00 грн. позивач сплатив послуги банку.

26.05.2006 р. платіжним дорученням № 44 на суму 10,00 грн. позивачем здійснено сплату за систему Клієнт –Банк.

Платіжним дорученням № 82 на суму 20,00 грн. здійснено сплату за послуги банку.

14.06.2006 р. платіжними дорученнями № 216 на суму 1,00 грн.та № 217 на суму 1,00 грн. здійснено сплату за послуги банку.

Платіжним дорученням № 216 на суму 2740,00 грн. спдаченно за піддони.

Платіжним дорученням № 217 на суму 5000,00 грн. сплачено за підшипники, муфти, зубчаті ролики.

20.06.2006 р. платіжними дорученнями № 218 на суму 1,00 грн., № 219 на суму 1,00 грн., № 220 на суму 1,00 грн., №221 на суму 1,00 грн., № 222 на суму 1,00 грн., № 223 на суму 1,00 грн., № 224на суму 1,00 грн., № 225 на суму 1,00 грн.,№ 226 на суму 1,00 грн. позивач здійснив сплату за послуги банку.

Платіжним дорученням № 226 на суму 3,40 грн. сплачено комунальний податок.

Платіжними дорученнями № 223 на суму 5,50 грн., № 220 на суму 12,76 грн., № 222 на суму 14,30 грн., № 219 на суму 22,00 грн., № 221 на суму 42,90 позивачем здійснено сплату страхових внесків.

Платіжним дорученням № 218 на суму 349,8 сплачено відрахування до ПФУ.

22.06.2006 р. платіжним дорученням № 228 на суму 810,00 грн. здійснено передоплату за колодки тормозні локомотивні.

Платіжним дорученням № 7726875 на суму 946,25 грн. було здійснено зняття на з/п.

Платіжним дорученням № 227 на суму 1331,40 грн. було сплачено за піддони.

27.06.2006 р. платіжним дорученням № 52 на суму 10,00 грн. позивачем було сплачено за послуги банку.

Платіжним дорученням № 86 на суму 20,00 грн. позивач також здійснив сплату за послуги банку.

Дослідивши виписку банку по розрахунковому рахунку позивача, суд приходить до висновку, що за ІІ квартал 2006 р. позивачем було здійснено розрахунків на загальну суму 128947,2 грн.

07.07.2006 р. платіжним дорученням № 229 на суму 1,00 грн. позивач здійснив сплату за послуги банку.

Платіжними дорученнями № 230 на суму 1,00 грн.,№ 231 на суму 1,00 грн., № 232 на суму 1,00 грн., № 233 на суму 1,00 грн., №234 на суму 1,00 грн., № 235 на суму 1,00 грн., № 236 на суму 1,00 грн., №237 на суму 1,00 грн. позивач також здійснив сплату за послуги банку.

Платіжним дорученням № 236 на суму 3,40 грн. сплачено комунальниу податок.

Платіжним дорученням № 4470276 на суму 9,46 грн. здійснено сплату за послуги банку.

Платіжним дорученням № 4470276 грн. здійснено зняття на з/п.

12.07.2006 р. платіжними дорученнями № 239 на суму 1,00 грн. та № 240 грн. на суму 1,00 грн. сплачено послуги банку.

Платіжним дорученням № 240 на суму 2805,60 грн. позивач здійснив сплату за муфти.

Платіжним дорученням № 239 на суму 32703,98 грн. здійснено передплату за плити.

13.07.2006 р. платіжним дорученням № 6 на суму 5,00 грн. позивачем сплачено за послуги банку.

20.07.2006 р. платіжними дорученнями № 241 на суму 1,00 грн. та № 242 на суму 1,00 грн. сплачено за послуги банку.

25.07.2007 р. платіжним дорученням № 42 на суму 10,00 грн. позивач сплатив за систему Клієнт –Банк.

Платіжним дорученням № 89 на суму 20,00 грн. сплачено за послуги банку.

28.07.2006 р. платіжним дорученням № 243 на суму 1,00 грн. та № 244 на суму 1,00 грн. позивачем здійснено сплату за послуги банку.

          19.08.2006 р. платіжними дорученнями № 245 на суму 1,00 грн., № 246 на суму 1,00 грн., № 247 на суму 1,00 грн., № 248 на суму 1,00 грн., № 249 на суму 1,00 грн., № 250 на суму 1,00 грн., № 251 на суму 1,00 грн., № 252 на суму 1,00 грн., № 253 на суму 1,00 грн. позивач сплативза послуги банку.

Платіжним дорученням № 251 на суму 3,40 грн. сплачено комунальний податок.

Платіжним дорученням № 253 на суму 18000,00 грн.здійснено передплату за плити.

21.08.2006 р. платіжним дорученням № 3 на суму 5,00 грн. та № 4470277на суму 9,46 грн. здійснена сплата за послуги банку.

Платіжним дорученням № 4470277 на суму 946,25 грн.здійснено зняття на з/п.

28.08.2006 р. платіжним дорученням № 27 на суму 10,00 грн. позивачем сплачено за систему Клієнт – Банк.

Платіжним дорученням № 77 на суму 20,00 грн. позивач сплатив за послуги банку.

30.08.2006 р. платіжним дорученням № 254 на суму 1,00 грн. сплаченіпослуги банку.

Платіжним дорученням № 254 на суму 33391,97 грн. здійснена передплата за плити.

31.08.2006 р. платіжним дорученням № 4 на суму 5,00 грн. позивач сплатив за послуги банку.

04.09.2006 р. платіжними дорученнями № 260 на суму 1,00 грн., № 261 на суму 1,00 грн., № 262 на суму 1,00 грн., № 257 на суму 1,00 грн., № 258 на суму 1,00 грн., № 259 на суму 1,00 грн., № 255 на суму 1,00 грн., № 256 на суму 1,00 грн.були сплаченіпослуги банку.

Платіжним дорученням № 262 на суму 3,40 грн. позивачем був сплачений комунальний податок.

Платіжним дорученням № 260 на суму 5,50 грн. сплачені страхові внески.

Платіжним дорученням № 4470280 на суму 9,46 грн. сплачено послуги банку.

Платіжними дорученнями № 257 на суму 12,76 грн., № 259 на суму 14,30 грн., № 256 на суму 22,00 грн., № 258 на суму 42,90 грн. позивачем сплачені страхові внески.

Платіжним дорученням № 255 на суму 349,80 грн. здійснено відрахування до ПФУ.

Платіжним дорученням № 4470280 на суму 946,25 грн. відбулось зняття на з/п.

06.09.2006 р. платіжним дорученням № 263 на суму 1,00 грн. сплачені послуги банку.

Платіжним дорученням № 263 на суму 2500,00 грн. позивач сплатив за підшипники, муфти.

18.09.2006 р. платіжним дорученням № 264 на суму 1,00 грн. позивач здійснив сплату за послуги банку.

25.09.2006 р. платіжним дорученням № 20 на суму 10,00 грн. сплачено за систему Клієнт – Банк.

Платіжним дорученням № 49 на суму 20,00 грн. здійснено сплачу за послуги банку.

27.09.2006 р. платіжним дорученням № 265 на суму 1,00 грн. сплачені послуги банку.

Дослідивши виписку банку по розрахунковому рахунку позивача, суд приходить до висновку, що за ІІІ квартал 2006 р. позивачем було здійснено розрахунків на загальну суму 87561,54 грн.

Суд зазначає, що в результаті дослідження виписки банку по розрахунковому рахунку позивача випливає, що документально обгрунтована сума валових витрат, які підлягають декларуванню за першою подією, тобто перерахуванням коштів становить : у ІІ кварталі 2006 р. – 128947,2 грн., у ІІІ кварталі 2006 р.- 87561,54 грн., що разом складає 216508, 74 грн.

Також вбачається, що сума валових витрат, яка відображена за вказаний період у податковій звітності складає 199494 грн.

Таким чином, суд виходить до висновку, що вказані валові витрати снайшли своє підтвердження при досліджненнівиписки по розрахунковому рахунку позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено суду факту порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ці порушення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Суд приймає до уваги висновки експертизи та на підставі вищевикладеного приходить до висновку, що заявлені ТОВ «Торговий дім БМС» позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, суд вважає за необхідне додати, що таким чином спірне податкове повідомлення – рішення відповідача, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 1670706 грн. з податку на прибуток приватних підприємств є таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки винесено відповідачем безпідставно.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БМС» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення – задовольнити.

Визнати податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції від 29.05.2009 року № 0000802342/0 на суму 1670706,00 грн. – недійсним.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БМС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25 лютого 2010 року.

Повний текст постанови складений 2 березня 2010 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Галатіна О.О.