Рішення № 87350926, 03.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 р. Справа № 120/3978/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_6 , про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2019 поштовими засобами зв`язку до суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області (далі - відповідач, Джулинська сільська рада), в якому позивачі просять суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 32/18 від 20.11.2019;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.09.2019 (зареєстровану 12.09.2019 за № 538) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га на території Джулинської об`єднаної територіальної громади (Джулинської сільської ради) Бершадського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 32/26 від 20.11.2019;

- зобов`язати відповідача повторно розгляну заяву ОСОБА_2 від 12.09.2019 (зареєстровану 12.09.2019 за № 537) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га на території Джулинської об`єднаної територіальної громади (Джулинської сільської ради) Бершадського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства, із урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 32/32 від 20.11.2019;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 12.09.2019 (зареєстровану 12.09.2019 за № 536) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га на території Джулинської об`єднаної територіальної громади (Джулинської сільської ради) Бершадського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства, із урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 32/41 від 20.11.2019;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 12.09.2019 (зареєстровану 12.09.2019 за № 540) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га на території Джулинської об`єднаної територіальної громади (Джулинської сільської ради) Бершадського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 32/44 від 20.11.2019;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_5 від 12.09.2019 (зареєстровану 12.09.2019 за № 539) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га на території Джулинської об`єднаної територіальної громади (Джулинської сільської ради) Бершадського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12.09.2019 позивачі звернулися до відповідача з клопотаннями про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га на території Джулинської об`єднаної територіальної громади (Джулинської сільської ради) Бершадського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства. Проте відповідач відмовив у наданні вказаного дозволу, посилаючись на те, що бажані для позивачів земельні ділянки перебувають в оренді. Позивачі вважають відмови незаконними і такими, що суперечать положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Крім того, під час прийняття спірних рішень відповідач не взяв до уваги ту обставину, що орендар ОСОБА_6 надав нотаріальну засвідчену згоду на вилучення земельної ділянки з метою її подальшої передачі у власність позивачам.

Ухвалою суду від 04.12.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

23.12.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що згідно з договором оренди від 01.09.2010 земельна ділянка з кадастровим номером 0520486400:03:001:0030, яка належить до комунальної власності Джулинської об`єднаної територіальної громади, передана у користування ОСОБА_6 Договір зареєстрований у встановленому законом порядку та є дійсним до 04.07.2022. Таким чином, бажана для позивачів земельна ділянка сформована та має обтяження у вигляді права оренди. Відповідач зазначає, що клопотання позивачів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою були розглянуті на черговій сесії Джулинської сільської ради. Спірними рішеннями у наданні дозволу вирішено відмовити у зв`язку з тим, що земельні ділянки знаходяться в оренді. Відповідач вважає відмову правомірною, оскільки наявність договору оренди сформованої земельної ділянки свідчить про невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів.

09.01.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представників позивачів звертає увагу на те, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ще не свідчить про те, що заявник безумовно отримає право власності на землю і для цього необхідно дотриматись всіх інших обов`язкових процедур. За змістом положень ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок, які перебувають у користуванні, можливе лише після припинення такого права в порядку, визначеному законом. Тому до ухвалення рішення про передачу у власність позивачам земельних ділянок відповідач або третя особа мають ініціювати припинення існуючого договору оренди. Крім того, представник позивачів наголошує на тому, що норми чинного земельного законодавства не забороняють передавати у власність громадянам земельні ділянки, які перебувають в оренді третіх осіб, однак встановлює для таких випадків додаткові вимоги. Оскільки орендар надав згоду на вилучення земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, відмова відповідача є незаконною.

Інших заяв по суті від сторін та третьої особи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 03.02.2020 відмовлено у прийнятті та повернуто без розгляду заяву представника позивачів про зміну предмета позову у цій справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 6 ст. 120 КАС України).

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що 12.09.2019 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до відповідача з клопотаннями, у яких просили надати їм дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею по 2,0 га кожному, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Джулинської об`єднаної територіальної громади (Джулинської сільської ради) та перебуває в оренді у третьої особи ОСОБА_6 .

До вказаного клопотання позивачі надали копії окремих сторінок паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння РНОКПП, графічні матеріали щодо місця розташування бажаної земельної ділянки та нотаріальну засвідчену згоду землекористувача земельної ділянки на її вилучення з метою передачі у власність позивачам в розмірі 2,0 кожному.

Рішеннями Джулинської сільської ради від 20.11.2019 за №№ 32/18, 32/26, 32/32, 32/41, 32/44 позивачам відмовлено у наданні вищезазначеного дозволу у зв`язку з тим, що земельна ділянка знаходиться в оренді.

Позивачі з рішеннями відповідача не погоджуються, вважають їх незаконними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертаються до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

В силу положень ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Як видно з матеріалів справи, позивачі вирішили скористатися своїм законним правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства та з цією метою звернулися до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території Джулинської сільської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Під час розгляду справи відповідач не заперечив, що саме до його повноважень належить розгляд питання про надання чи відмову у наданні позивачам вищевказаного дозволу. Відтак цю обставину суд вважає безспірною.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Крім того, частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності реалізуються у формі прийняття відповідного рішення.

Судом встановлено, що за результатами розгляду клопотань позивачів Джулинська сільська рада прийняла рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки бажані для позивачів земельні ділянки комунальної власності знаходяться в оренді.

Перевіряючи законність відмови відповідача, суд зазначає таке.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Підставою для відмови у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою стало посилання відповідача на те, що земельна ділянка, щодо якої подано клопотання, надана у користування іншій особі.

Дійсно, в силу вимог ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таким чином, безоплатна приватизація земельних ділянок, які вже перебувають у законному користуванні інших осіб допускається, але тільки в разі припинення відповідного речового права у визначеному законом порядку.

При цьому суд зауважує, що зазначені вище положення стосуються саме передачі у власність земельної ділянки, тоді як надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є лише початковим етапом в процедурі безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок державної чи комунальної власності, на якому не вирішується питання про передачу бажаної земельної ділянки у власність.

Відтак, на думку суду, положення ч. 5 ст. 116 ЗК України не є застосовними при вирішенні уповноваженим органом державної влади або місцевого самоврядування питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, та не можуть бути самостійною підставою для відмови у наданні такого дозволу.

Суд наголошує на тому, що вичерпний перелік випадків, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність визначено частиною сьомою статті 118 ЗК України.

Такими підставами може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд враховує, що спірні рішення відповідач обґрунтував тим, що бажані для позивачів земельні ділянки знаходяться в оренді.

Вказаний факт є безспірним, оскільки жодна із сторін даної обставини не заперечує. Цей факт також підтверджується наданими суду доказами, згідно з якими третя особа ОСОБА_6 на підставі договору оренди землі від 01.09.2010 отримала у платне строкове користування на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 9,0 га, яка знаходиться на території Чернятської сільської ради (на сьогодні це територія Джулинської об`єднаної територіальної громади).

Втім, судом встановлено, що до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачі додали нотаріально засвідчену згоду орендаря ОСОБА_6 на вилучення орендованої земельної ділянки з метою її передачі у власність позивачам по 2,0 га кожному в порядку безоплатної приватизації. Відповідну заяву посвідчено приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Шийко В.Б. 11.09.2019 та зареєстровано в реєстрі за № 641.

Отже, позивачі виконали вимоги ч. 6 ст. 118 ЗК України та надала відповідачу належним чином оформлене погодження законного землекористувача, враховуючи що клопотання подається стосовно землі комунальної власності, яка перебуває у користуванні інших осіб.

При цьому суд зауважує, що чинним законодавством не встановлено заборони щодо передачі у власність громадянам тих земельних ділянок, які перебувають в оренді третіх осіб. Більше того, положення ч. 5 ст. 116 ЗК України в сукупності з положеннями ч. 6 ст. 118 ЗК України вказують на те, що приватизації можлива, але з дотриманням певних вимог. Однією з них є отримання згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки як обов`язкової умови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Водночас надання такого дозволу свідчить лише про те, що заявник може отримати таку земельну ділянку у власність в майбутньому, якщо буде дотримано всіх інших визначених законом процедур.

Відтак, оскільки орендар ОСОБА_6 погодив вилучення земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, і така згода надавалася разом з клопотанням, суд доходить висновку, що відповідач незаконно відмовив у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на те, що земельна ділянка знаходиться в оренді.

Натомість інші доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов, не були підставою для прийняття спірних рішень, а тому судом до уваги не беруться.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити повністю, а саме визнати протиправними та скасувати спірні рішення Джулинської сільської ради від 20.11.2019 за №№ 32/18, 32/26, 32/32, 32/41, зобов`язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивачів від 12.09.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га кожному на території Джулинської об`єднаної територіальної громади (Джулинської сільської ради) Бершадського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у зв`язку з повним задоволенням позову, сплачений позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 768,40 грн належить стягнути на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Водночас позивач ОСОБА_4 таких витрат не поніс, оскільки звільнений від сплати судового збору на підставі положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Позивачі також просять суд вирішити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн кожному.

В цьому контексті суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз наведених вище законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелюватись положення статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення від 23 січня 2014 року, ЄСПЛ зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Судом встановлено, що 25.11.2019 між позивачами та Адвокатським бюро "Пинзар" (далі - Бюро) укладено договори за №№ 11/01, 11/02, 11/03, 11/04 та 11/05 про надання професійної правничої (правової) допомоги.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору позивач доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу у справі щодо оскарження рішень сесії Джулинської сільської ради від 20.11.2019 про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га на території Джулинської об`єднаної територіальної громади (Джулинської сільської ради) Бершадського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом 1.2 договору визначено, що правова допомога полягає у наданні правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складанні звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складанні процесуальних документів (позовних заяв, відзивів, заперечень на відзив, додаткових пояснень, клопотань тощо); представництві та захисті інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, судах тощо з питань, що є предметом цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені Бюро здійснює адвокат Пинзар О.Г.

Розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах договору правову допомогу становить 2000,00 грн (п. 3.1 договору).

Розрахунковими документами (квитанціями та виписками з банківського рахунку) підтверджується факт сплати кожним з позивачів гонорару в розмірі 2000,00 грн на виконання умов договорів №№ 11/01, 11/02, 11/03, 11/04, 11/05 від 25.11.2019.

Як видно з актів приймання-передачі послуг з правової (правничої) допомоги від 08.01.2020, підписаних між Бюро та позивачами, на виконання умов вказаних договорів позивачам надано такі юридичні послуги:

- вивчення документів, що стосуються судової справи, та надання консультацій (кількість послуг - 1, вартість - 500,00 грн);

- складання процесуальних документів (позовної заяви, заяви про зміну предмета позову, відповіді на відзив) (кількість послуг - 3, вартість - 1500,00 грн).

Всього Бюро надано послуг з правової допомоги загальною вартістю 2000,00 грн.

Отже, наданими суду доказами підтверджуються понесені кожним з позивачів витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн.

Разом з тим, на переконання суду, до складу судових витрат у цій справі не можуть бути віднесені витрати на складання заяви про зміну предмета позову.

Вказана заява була подана представником позивачів без дотримання приписів ч. 1 ст. 47 КАС України, у зв`язку з чим судом постановлено ухвалу про відмову у прийняття та повернення без розгляду такої заяви.

Отже, підстав для відшкодування позивачам витрат на правничу допомогу в цій частині немає.

Крім того, суд враховує, що предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. Також не є значним обсяг та складність оформлених процесуальних документів. Тим паче, від імені позивачів оформлено та подано об`єднаний позов. В такому ж порядку надано відповідь на відзив.

Відтак, на переконання суду, заявлений до відшкодування розмір витрат позивачів на правничу допомогу не відповідає складності справи та обсягу наданих юридичних послуг, а тому підлягає зменшенню.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь кожного з позивачів належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, що відповідатиме вимогам розумності.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 134, 139, 143, 242, 245, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 20 листопада 2019 року за №№ 32/18, 32/26, 32/32, 32/41.

Зобов`язати Джулинську сільську раду Бершадського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 12 вересня 2019 року (вх. №№ 536, 537, 538, 539, 540) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га кожному на території Джулинської об`єднаної територіальної громади (Джулинської сільської ради) Бершадського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, а всього 1768,40 грн (одна тисяча сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, а всього 1768,40 грн (одна тисяча сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, а всього 1768,40 грн (одна тисяча сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_5 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, а всього 1768,40 грн (одна тисяча сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_8 );

2) позивачка: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 );

3) позивачка: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 );

4) позивачка: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

5) позивач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 );

6) представник позивачів: адвокат Пинзар Оксана Геннадіївна (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса для листування: АДРЕСА_7 );

7) відповідач: Джулинська сільська рада Бершадського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04329547, місцезнаходження: вул. Соборна, 1, с. Джулинка, Бершадський район, Вінницька область, 24450);

8) третя особа: ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_6 ).

Повне судове рішення складено 03.02.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович