Рішення № 87350506, 23.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року Справа № 160/11257/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати неправомірним рішення № 1 від 25.07.2019 року комісії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження стажу роботи та про відмову в призначенні пільгової пенсії за Списком № 2 виробництв, цехів, професій, посад, робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та пільгових розмірах;

зобов`язати Головне управління ПФУ у Дніпропетровській області зробити нарахування пенсії, починаючи з 02.04.2019 року з урахуванням стажу роботи який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, цехів, професій, посад робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та пільгових розмірах 19 років 10 місяців 01 день, при загальному стажі роботи більше 31 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що перед досягнення 55 річного віку він звернувся в Управління застосування пенсійного законодавства № 3 Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області для нарахування пільгової пенсії.

Але в середині вересня 2019 року позивач отримав відмову відповідача в нарахуванні пільгової пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача та зазначає про те, що стаж його роботи на зазначених роботах складає 19 років 10 місяців та 1 день, що достатньо для призначення пільгової пенсії.

Посилання відповідача на не проведення атестації робочого місця в ГСК «Салют» в період його роботи позивач вважає неправомірним.

Ухвалою суду від 18 листопада 2019 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

29 листопада 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що заперечує проти позовної заяви на підставі наступного.

Листом від 10.09.2019 №29/03.7-22 ОСОБА_1 було повідомлено, що рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.07.2019 р. №1 підтверджуються періоди роботи в ВАТ «Дніпровський заводобудівний комбінат» з 13.09.1982 по 21.12.1982, з 22.09.1983 по 24.11.1983 для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.

Загальний страховий стаж позивача становить 31 рік 3 місяці 26 днів, в тому числі стаж, що дає право на зниження пенсійного віку за роботу за Списком №2 - 10 років 12 днів з урахуванням періодів атестації робочих місць в Локомотивному депо Нижньодніпровськ - Вузол, а саме: з 01.12.2010 по 29.11.2015, з 01.08.2016 по 30.12.2016 та з 01.01.2017 по 02.04.2019.

Атестація робочих місць за умовами праці має проводитися відповідно до вимог чинного законодавства незалежно від фінансового стану підприємства, тобто не рідше від одного разу на п`ять років, як передбачено пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 01.08.1992 №442.

Не зараховано до стажу за Списком №2 періоди роботи:

з 16.04.2008 по 02.12.2009: найменування структурного підрозділу в атестації робочих місць не співпадає з записами в трудовій книжці;

з 03.12.2009 по 30.11.2010 та з 30.11.2015 по 31.07.2016 наявність перерв в атестації робочих місць.

Не зараховано до трудового стажу період роботи в ГСК «Салют» з 12.02.1990 по 14.10.1996, так як звільнення завірено печаткою УРСР та відсутні дані про ліквідацію підприємства.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся в Управління застосування пенсійного законодавства № 3 Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області із заявою для нарахування пільгової пенсії по досягненню 55 річного віку.

До своєї заяви позивач додав надав копію паспорту, копію РНОКПП, трудову книжку, копію диплома Дніпропетровського зварювального технікуму серії НОМЕР_1 , копію військового квитка, пільгову довідку № 99 від 01.04.2019 року, яка видана Структурним підрозділом «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-вузол» АТ «Укрзалізниця», копії переліку робочих місць, виробництв, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове забезпечення по Списку № 1 та № 2 за різні періоди, копії наказів про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці за різні роки, листи звернення начальника Локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол начальнику відділу державної експертизи умов праці та з питань охорони праці № 2.

На вказану заяву відповідач відповів листом від 10.09.2019 р. №29/03.7-22, в якому зазначив, що рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.07.2019 №1 підтверджуються періоди роботи в ВАТ «Дніпровський заводобудівний комбінат» з 13.09.1982 по 21.12.1982, з 22.09.1983 по 24.11.1983 для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.

Загальний страховий стаж позивача становить 31 рік 3 місяці 26 днів, в тому числі стаж, що дає право на зниження пенсійного віку за роботу за Списком №2 - 10 років 12 днів з урахуванням періодів атестації робочих місць в Локомотивному депо Нижньодніпровськ - Вузол, а саме: з 01.12.2010 по 29.11.2015, з 01.08.2016 по 30.12.2016 та з 01.01.2017 по 02.04.2019.

Атестація робочих місць за умовами праці має проводитися відповідно до вимог чинного законодавства незалежно від фінансового стану підприємства, тобто не рідше від одного разу на п`ять років, як передбачено пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 01.08.1992 №442.

Не зараховано до стажу за Списком №2 періоди роботи:

- з 16.04.2008 по 02.12.2009 оскільки найменування структурного підрозділу в атестації робочих місць не співпадає з записами в трудовій книжці;

- з 03.12.2009 по 30.11.2010 та з 30.11.2015 по 31.07.2016 у зв`язку із наявність перерв в атестації робочих місць.

Не зараховано до трудового стажу період роботи в ГСК «Салют» з 12.02.1990 по 14.10.1996, так як звільнення завірено печаткою УРСР та відсутні дані про ліквідацію підприємства.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача БТ-1 №4233879, Наказом № 18 від 12.02.1990 року позивач прийнятий на роботу в Гаражно - будівельний кооператив «Салют» в якості електрозварювальника 4-го розряду.

26.11.1992 року переведений на посаду механіка в ГСК «Салют», тому стаж роботи в якості електрозварювальника 4-го розряду склав: 2 роки 10 місяців 14 днів.

14.10.1996 року позивач був звільнений з ГСК «Салют» за ініціативою роботодавця, у відповідності до Наказу № 142 від 14.10.1996 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників.

10.04.2008 року у відповідності до Наказу № 236/ос від 08.04.2008 року прийнятий на посаду електрогазозварювальника 4-го розряду механічної виробної дільниці «Придніпровська залізниця» Відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне ДЕПО Нижньодніпровськ-Вузол».

Відповідно до Наказу№1056/ос від 16.12.2008 року переведений на тому ж підприємстві в ремонтно-механічну дільницю на посаду електрогазозварювальника 4-го розряду, де працює по теперішній час.

Всього стаж роботи позивача в якості електрогазозварювальника, враховуючи навчання в Дніпропетровському зварювальному технікумі та строкову службу в ЗС СРСР складає: 19 років 10 місяців 01 день.

Щодо неврахування відповідачем періоду роботи позивача на ГСК «Салют», суд має зазначити наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Згідно з п.2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.

Відповідно до положень п.16 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Частиною 1 статті 114 Закону України № 1058-ІV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №2 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 12.02.1990 р. по 14.10.1996 р. позивач працював в ГСК "Салют".

Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву з приводу того, що звільнення позивача завірено печаткою УРСР, суд не може взяти до уваги, оскільки, на думку суду, наявність певних недоліків щодо заповнення трудової книжки або її оформлення не є підставою вважати, що вказаний спірний період роботи не підтверджує факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.

Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Щодо відмови відповідача у призначенні пенсії позивачу з підстав наявності перерв у проведенні атестації, суд має зазначити наступне.

Так у відповідності до постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року затверджені Список № 1 та Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників які дають право на пільгове пенсійне забезпечення у відповідності до якої під пунктом 23200000 XXXIII «Загальні професії» п. 23200000-11620 газозварювальники та п. 23200000-19756 електрогазозварювальники, зайняті на різці та ручному зварюванні.

Також 11.03.1994 року Кабінет Міністрів України виніс постанову № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» у відповідності до якої під пунктом розділ XXXIII «Загальні професії» п. 23200000-11620 до Списку № 2 відносилися Газозварники , у відповідності до п. 23200000- 19906 Електрозварники ручного зварювання.

Оскільки позивач з 10.04.2008 року у відповідності до Наказу № 236/ос від 08.04.2008 року прийнятий на посаду електрогазозварювальника 4-го розряду механічної виробної дільниці «Придніпровська залізниця» Відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне ДЕПО Нижньодніпровськ-Вузол», у відповідності до Наказу №1056/ос від 16.12.2008 року переведений на тому ж підприємстві в ремонтно-механічну дільницю на посаду електрогазозварювальника 4-го розряду, стаж роботи з 10.04.2008 року по 02.04.2019 року складає 10 років 11 місяців 22 дні, тому потрібно виходити з постанови Кабінету Міністрів України № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16 січня 2003 року у відповідності до п. 33 Розділу XXXIII «Загальні професії» (у всіх галузях господарства) визначено - електрозварювальники зайняті різанням та ручним зварюванням.

Також у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» в розділі XXXIII передбачена професія «електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням», які відносяться до Списку № 2.

Отже всі вищевказані роботи дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки вони всі відносилися та відносяться до Списку № 2 списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Також суд має зазначити, що не проведення атестації робочого місця, або проведення із запізненням не може бути підставою для позбавлення права позивача на пільгове пенсійне забезпечення.

Умови праці в ремонтно-механічній дільниці «Придніпровська залізниця» Відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне ДЕПО Нижньодніпровськ- Вузол» з моменту працевлаштування позивача а саме з 2008 року по теперішній час не змінювалися, що підтверджується довідкою № 29 від 16.10.2019 року.

За правилами частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано до суду доказів, які б підтверджували правомірність прийнятого рішення щодо відмови в призначенні позивачу пільгової пенсії.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1536,8 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 1 від 25.07.2019 року комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження стажу роботи та про відмову в призначенні пільгової пенсії за Списком № 2 виробництв, цехів, професій, посад, робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити з 02.04.2019 року ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням стажу роботи за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, - 19 років 10 місяців 01 день, при загальному стажі роботи - 31 рік 3 місяці 26 днів.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1 536,8 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.М. Олійник

Рішення не набрало законної сили

23 грудня 2019 року.

Суддя В.М. Олійник

Згідно з оригіналом.

Суддя В.М. Олійник