Рішення № 87350495, 03.02.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/3405/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Смарт-Агро» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Смарт-Агро» (далі - ПП «Смарт Агро») звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.07.2019 №№0007461408, 0007471408.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням ДФС у Волинській області проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Смарт Агро» дотримання вимог законодавства України з питань правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товарів за окремими митними деклараціями, про що складено акт від 11.06.2019 №12151/14-08/41450359. В акті перевірки викладено висновки щодо порушення пп.215.3.5-2 п.215.3 ст.215 та п.218.1 ст.218 Податкового кодексу України та п. 185.1 ст.185, ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України. ПП «Смарт-Агро» вважає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки акта перевірки покликані невірним застосуванням податкового та митного законодавства, обставини зазначені в акті є необґрунтованими та помилковими. Крім того вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення датовані 08.07.2019, а направлені на адресу ПП «Смарт-Агро» 11.07.2019, що є порушенням Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, відтак такі рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 04.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-1а).

У відзиві на позовну заяву від 17.12.2019 представник відповідача (а.с.27-28) позовні вимоги ПП «Смарт Агро» не визнав, посилаючись на те, що платником податків взагалі не заперечуються обставини проведення перевірки та підстави здійснених нарахувань, так як в позовній заяві єдиним аргументом протиправності податкових повідомлень-рішень виступає ніби несвоєчасне їх направлення. Вказує, що контролюючим органом не порушено строку прийняття податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, а будь-які порушення щодо направлення податкового повідомлення-рішення не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності такого рішення. Якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки надіслання такого рішення. Про зазначене свідчить наявна судова практика, зокрема ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 №375/11/14-14. Крім того, що стосується посилання позивача на порушення ДФС вимог ПК України щодо строків прийняття податкового повідомлення-рішення протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, у будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення само по собі не впливає на його законність. З огляду на викладене контролюючий орган вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ПП «Смарт Агро» відсутні.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Смарт Агро» дотримання вимог законодавства України з питань правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товарів за окремими митними деклараціями, про що складено акт від 11.06.2019 №12151/14-08/41450359 (а.с.5-7).

Згідно із висновками вказаного акта перевірки позивачем порушено:

1. підпункт 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 та пункту 218.1 статті 218 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині не застосування до ставки акцизного податку коефіцієнту 40 для вантажного автомобіля марки «MAN», модель «TGL 12.220», ідентифікаційний номер (шасі) - НОМЕР_1 бувшого у використанні, оформленого за МД № UA204040/2018/006525 від 14.06.2018;

2. пункт 185.1 статті 185, статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання, які підлягають перерахуванню до Держбюджету України в розмірі 171270,62 грн, в тому числі:

- акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), транспортних засобів (крім мотоциклів і велосипедів) в розмірі 142725,52 грн;

- податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 28545,10 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 08.07.2019 №0007461408 на загальну суму 178406,90 грн, в тому числі 142725,52 грн основного платежу та 3 681,38 грн штрафних санкцій (акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів, транспортних засобів);

- від 08.07.2019№ 0007471408 на загальну суму 35681,38 грн, в тому числі 28545,10 грн основного платежу та 7136,28 грн штрафних санкцій (податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів) (а.с.9-10).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Смарт Агро» подало скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 26.09.2019 №42497/6/99-99-11-06-03-25, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а ППР Головного управління ДФС у Волинській області від 08.07.2019 №№0007461408, 0007471408- без змін (а.с.13-14).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд приходить до таких висновків.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Пунктами 23 та 29 частини першої статті 4 МК України передбачено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 54 цього ж Кодексу передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Пунктом 7 частини першої статті 336 МК України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно із частиною першою статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною першою статті 351 цього ж Кодексу визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Як передбачено пунктом 2 частини другої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно із статтею 352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Частиною шостою статті 345 цього ж Кодексу визначено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів.

Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

При цьому, згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

З аналізу вищезазначених норм митного законодавства слідує, що декларант при визначенні митної вартості ввезених на митну територію України товарів або транспортних засобів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.

Як вбачається з акту перевірки, за МД від 14.06.2018 №UA204040/2018/006525 ПП «Смарт-Агро» ввезено товар «вантажний автомобіль MAN, модель «TGL 12.220», ідентифікаційний номер (шасі) - НОМЕР_1 , модельний рік виготовлення 2013, календарний рік виготовлення 2013, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 4580 см3, потужність двигуна - 162 KW». Згідно з поданим свідоцтвом про реєстрацію від 14.06.2013 НОМЕР_3, зазначеного у графі 44 МД, дата першої реєстрації - 14.06.2013. Товар заявлено за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 8704 22 99 00.

Згідно з описом графи 31 МД при митному оформленні вантажного автомобіля застосована ставка акцизного податку 0,026 EUR за 1 см3 об`єму циліндрів двигуна.

В ході перевірки контролюючий орган встановив, що відповідно до листа офіційного дилера автомобілів марки «MAN» в Україні ТОВ «МАН Трак енд Бас Юкрейн» від 22.03.2019 № 23 щодо дати виготовлення та реєстрації транспортних засобів вантажний автомобіль MAN, модель «TGL 12.220», ідентифікаційний номер (шасі) НОМЕР_1 , виготовлений - 03.05.2013, дата першої реєстрації - 14.06.2013, дата початку дій гарантії - 14.06.2013 (а.с.31-33).

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що бувший у використанні транспортний засіб, імпортований ПП «Смарт Агро» за МД від 14.06.2018 №UA204040/2018/006525 з кодом УКТ ЗЕД 8704, використовувався на дату митного оформлення п`ять років, відтак до ставки акцизного податку повинен застосовуватись коефіцієнт 40 для вантажних автомобілів, що використовувались з 5 до 8 років.

На думку суду, викладені в акті перевірки ПП «Смарт Агро» висновки ГУ ДФС у Волинській області відповідають фактичним обставинам з огляду на таке.

Так, підпунктом 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 ПК України встановлені ставки акцизного податку за кодом УКТ ЗЕД 8704 для моторних транспортних засобів для перевезення вантажів з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не бiльш як 20 т, що використовувались, на рівні 0,26 Євро за 1 куб. см об`єму циліндрів двигуна.

Зазначеною нормою ПК України також передбачено, що ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років з коефіцієнтом 40 для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з коефіцієнтом - 50.

Таким чином, визначення строку перебування транспортного засобу у використанні істотно впливає на його оподаткування.

За змістом пункту 8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року №1118, датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ , а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Отже, перебіг строку використання транспортного засобу починається з дати його первинної реєстрації.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на дату подання митної декларації №UA204040/2018/006525, а саме 14.06.2018, імпортований ПП «Смарт Агро» вантажний автомобіль MAN, модель «TGL 12.220», ідентифікаційний номер (шасі) НОМЕР_1 був у використанні п`ять років, оскільки датою першої реєстрації даного транспортного засобу у поданих до митного оформлення документах є 14.06.2013, про що також свідчить лист офіційного дилера автомобілів марки «MAN» в Україні ТОВ «МАН Трак енд Бас Юкрейн» від 22.03.2019 № 23.

Відтак, при митному оформленні даного транспортного засобу декларант в порушення вимог підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 ПК України застосував ставку акцизного податку без врахування коефіцієнту 40, що призвело до заниження митних платежів.

Статтею 289 МК України визначено, що обов`язок зі сплати митних платежів виникає, зокрема, у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України; після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки контролюючий орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.

Таким чином, оскільки за наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення вимог податкового законодавства, що знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи по суті, тому прийняті за наслідками такої перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Суд звертає увагу, що ПП «Смарт Агро» взагалі не заперечує викладені в акті перевірки обставини та підстави здійснених нарахувань, не наводить жодних спростувань стосовно встановлених актом перевірки порушень.

Обґрунтовуючи протиправність податкових повідомлень-рішень від 08.07.2019 №№0007461408, 0007471408, позивач вказує на несвоєчасне їх направлення контролюючим органом.

Так, відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

При цьому податкове повідомлення-рішення повинно містити, зокрема, підставу для визначення грошового зобов`язання, посилання на норму Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; граничні строки сплати грошового зобов`язання, попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання, граничні строки, передбачені Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, передбачено, що структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконуючому його обов`язки, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.

Після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою «Ф») не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків.

Отже, податкове повідомлення-рішення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня після його підписання.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення підписані 08.07.2019, однак надіслані на адресу платника податків 11.07.2019 (а.с.11), тобто з порушенням встановлених строків.

Водночас суд зазначає, що якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені ПК України.

Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. У будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення само по собі не впливає на його законність.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.02.2018 року по справі № 820/1975/17.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, відтак позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій