Рішення № 87350114, 04.02.2020, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5544/19

2/705/1092/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу міста Києва Черленюх Людмила Василівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу міста Києва Черленюх Людмила Василівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, у якому просить: визнати недійсним Договір купівлі-продажу прав вимоги № 1973/К від 04.10.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2 за кредитним договором № 230/ФЖВ-06 від 26 грудня 2006 року та іпотечним договором (без номеру) від 26 грудня 2006 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк, повним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та ОСОБА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 49021937 від 04 жовтня 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмили Василівни щодо реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Черленюх Людмили Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 49021937 від 04.10.2019, щодо заборони на нерухоме майно, обтяжувач ОСОБА_2 ; скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Черленюх Людмили Василівни про державну реєстрацію змін до рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова О.Є. від 30.09.2015, індексний №24922254, реєстраційний номер іпотеки 4288682 від 26.12.2006, щодо реєстрації суб?єкта – іпотекодержателя ОСОБА_2 та стягнути з відповідача на її користь судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.12.2006 між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» було укладений кредитний договір № 230/ФЖВ-06, відповідно до якого вона отримала кредит в розмірі 20000,00 доларів США строком до 25.12.2026, на придбання однокімнатної квартири, тобто на споживчі цілі. З метою забезпечення виконання умов Кредитного договору, 26.12.2006 між нею та ТОВ «Укрпромбанк» був укладений Іпотечний договір б/н, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 . Постановою Правління НБУ від 21.01.2010 № 19 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію із 21.01.2010 ТОВ «Укрпромбанк». 30.06.2010 між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та НБУ було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов?язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», у відповідності до якого до останнього перейшли усі права вимоги до боржників за кредитними договорами. Із 06.07.2010 позивач продовжувала вносити платежі на погашення заборгованості за Кредитним договором тільки на користь нового кредитора ПАТ «Дельта Банк». Постановою правління НБУ від 02.03.2015 № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних і 02.03.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 про запровадження з 03.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. На підставі постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду 02.10.2015 прийнято рішення №181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку Кадирова В.В. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2705 від 24.10.2019 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» та призначено ОСОБА_3 , якому делеговані всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач зазначає, що порушень умов Кредитного договору по поверненню кредитних коштів, сплати відсотків та інших платежів нею не допускалося. 30.07.2019 позивач отримала лист від ПАТ «Дельта Банк» від 23.07.2019 № 3256/46, в якому було зазначено, що право вимоги за Кредитним договором будуть виставлені для індивідуального продажу на відкритих торгах (аукціоні), але вона, як боржник, не може приймати участь у торгах. 22.10.2019 позивач знову отримала повідомлення вже від ОСОБА_2 про те, що між ним, як фізичною особою, та ПАТ «Дельта Банк» 04.10.2019 укладено договір № 1993/К купівлі-продажу прав вимоги за Кредитним договором № 230/ФЖВ-06 від 26.12.2006. Також, 22.10.2019 позивач отримала вимогу ОСОБА_2 про дострокове виконання зобов?язань за вказаним Кредитним договором, а 07.11.2019 отримала копію протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-07-23-000046-b, копію Договору № 1993/К від 04.10.2019 купівлі-продажу прав вимоги, копію додатку №1 до цього договору, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 04.10.2019 № 183659397 та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки. Із вказаних документів позивач зрозуміла, що 09.09.2019 проведено електронні торги (аукціон), оформленні протоколом № UA-EA-2019-07-23-000046-b стосовно продажу права вимоги за Кредитним договором від 26.12.2006 № 230/ФЖВ-06, переможцем яких став ОСОБА_2 ; 04.10.2019 між ПАТ «Дельта Банк» в особі ОСОБА_4 М.В ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, виданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадировим В.В. та фізичною особою ОСОБА_2 укладено Договір № 1993/К купівлі-продажу прав вимоги за Кредитним договором від 26.12.2006 № 230/ФЖВ-06, відповідно до умов якого ОСОБА_2 купив у ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за Кредитним договором за 92100,00 грн.; додатком №1 до Договору № 1993/К купівлі-продажу прав вимоги за Кредитним договором від 26.12.2006 № 230/ФЖВ-06 ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 встановили між собою, що її заборгованість за Кредитним договором становить 219872,47 грн.; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюк Л.В. 04.10.2019 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49021937, на підставі якого вчинила запис про обтяження нерухомого майна, належного позивачу, зазначивши обтяжувачем ОСОБА_2 , що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав від 04.10.2019 № 183659397; приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюк Л.В. 04.10.2019 внесено зміни до рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова О.Є. від 30.09.2015, індексний номер 24922254, зазначивши іпотекодержателем ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що вказаними діями грубо порушені її права, оскільки електронні торги (аукціон), оформлені протоколом № UA-EA-2019-07-23-000046-b стосовно продажу права вимоги за Кредитним договором від 26.12.2006 № 230/ФЖВ-06 ОСОБА_2 , Договір № 1993/К купівлі-продажу прав вимоги за Кредитним договором від 26.12.2006 № 230/ФЖВ-06, укладений 04.10.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою ОСОБА_2 є незаконними, а як наслідок і записи про державну реєстрацію прав їх обтяжень незаконні, оскільки Договір № 1993/К від 04.10.2019 купівлі-продажу права вимоги за Кредитним договором від 26.12.2006 № 230/ФЖВ-06 фактично є договором факторингу, за умовами якого відступлення права вимоги може відбутися виключно за плату. Однак, надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, тому фінансова установа має право здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій, виходячи із чого фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ. Тобто, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить законодавству, оскільки для зобов?язань, які виникли на підставі Кредитного договору, характерним є спеціальний суб?єкт, а саме кредитор – банк або інша фінансова установа , з погодженням НБУ. Також, позивач звертає увагу на те, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачений порядок правонаступництва на стадії ліквідації банку. Тому за захистом порушених прав позивач вимушена звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою судді у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачам право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також роз?яснено третій особі право надання пояснення щодо позову. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від позивача ОСОБА_1 за вх. № 30312 від 27.12.2019 надійшла заява про зміну позовних вимог в бік їх збільшення, однак ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.02.2020 року вказану заяву було повернуто в зв`язку з недодержанням ч. 5 ст. 49 ЦПК України.

Від відповідача ОСОБА_2 за вх. № 709 від 15.01.2020 надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що він не визнає заявлені позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні, мотивуючи це тим, що 04.10.2019 між ним та ПАТ "Дельта банк" укладено договір № 1993/К купівлі-продажу прав вимоги та підставою його укладення був протокол аукціону № UА-ЕА-2019-07-23-000046-b, переможцем якого є він. Пунктом 1.1. Договору № 1993/К купівлі-продажу прав вимоги передбачено, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність права вимоги, які виникли або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до позичальників, заставодавців, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами або на інших підставах наведених у додатку № 1 до цього Договору. Додаток 1 Договору № 1993/К купівлі-продажу прав вимоги визначає за якими договорами продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність права вимоги, в даному випадку по кредитному договору № 230/ФЖВ-06 від 26.12.2006 та іпотечному договору б/н від 26.12.2006 в забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору № 230/ФЖВ-06 від 26.12.2006). Відповідно до п. 3.1. вказаного договору сторони домовились, що за продаж майнових прав за цим Договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 92100,00 грн. і ціна договору сплачується покупцем продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець. Частиною 6 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно банку або кількох банків може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства. Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так і оплатним. У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки стаття 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Водночас щодо суб`єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Згідно пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону). Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального законодавства договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. Відмежування вказаного договору від інших необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, можуть виступати фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі статті 1077 ЦК України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування. Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними. Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором. Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу є лише одна спільна риса – вони базуються на заміні кредитора у зобов`язанні (відступленні права вимоги). Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти. Відповідач вважає, що Договір купівлі-продажу прав вимоги № 1993/К від 04.10.2019 є оплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату взамін права вимоги та жодна із сторін не отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком поверненням цих коштів та оплати часу користування ними. Тому, при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними. Протокол електронного аукціону № UА-ЕА-2019-07-23-000046-b не скасований, а він взятий за підставу укладення Договору купівлі-продажу прав вимоги № 1993/К від 04.10.2019. Позивач не довів, яке саме право його порушене. Зобов`язання по кредитному договору мають виконуватися належним чином і в повному розмірі не залежно від суб`єктності сторін у договорі купівлі-продажу прав вимоги № 1993/К від 04.10.2019. Тому і відсутні підстави для скасування записів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Черленюх Л.В.

Крім того, відповідач зазначає, що 09.01.2020 між ним та Адвокатським бюро «Шульги Павла Миколайовича» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги в Уманському міськрайонному суді Черкаської області по справі №705/5544/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Дельта Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Черленюх Людмили Василівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень . Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору розмір гонорару адвоката у справі по першій інстанції становить 10000,00 грн., тому він просить стягнути з позивача ОСОБА_1 на його користь витрати на правову допомогу у зазначеному розмірі.

Від представника відповідача ПАТ «Дельта Банк» за вх. № 830 від 16.01.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує на те, що позивач ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах просить визнати Договір № 1993/К купівлі-продажу прав вимоги недійсним, проте, пунктом 1.1. цього Договору передбачено, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність права вимоги, які виникли або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до позичальників, заставодавців, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами або на інших підставах наведених у додатку № 1 до цього Договору. Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно(товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст. 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути і майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Ст. 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Відповідно до статті 350 Господарського кодексу України банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Тобто, факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 352 від 06.02.2014 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Цивільне право розмежовує правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори Факторингу. Зазначені правочини не є аналогічними та різняться за певними критеріями: за предметом договорів, за формою вчинення договорів, за суб`єктним складом правочинів, за метою їх укладення. Щодо розмежування за предметом договору слід зазначити, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги). При розмежуванні зазначених договорів за формою їх вчинення слід враховувати, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг згідно з пунктом 3 частини 1 статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Відмінність зазначених договорів за суб`єктним складом полягає в тому, що за договором відступлення права вимоги учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа. Щодо розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу за метою їх укладення слід враховувати, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Характерними ознаками договору факторингу є те, що: йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; відступлення права вимоги за таким договором може відбуватися виключно за плату, а його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись: у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Правочин, який не відповідає зазначеним ознакам, не є договором факторингу, а є правочином з відступлення права вимоги (цесії). 09.09.2019 відбувся електронний аукціон на електронному майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Тендер» з продажу активів Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", згідно Протоколу електронного аукціону № UА-ЕА-2019-07-23-000046-b, переможцем став ОСОБА_2 та набув право вимоги за кредитним договором № 230/ФЖВ-06 від 26.12.2006 та договором іпотеки від 26.12.2006. Ч. 6 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). Позивач зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб рішенням виконавчої дирекції №4387 від 28 вересня 2017 року затвердив Регламент «голландських» аукціонів (Регламент роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються), розміщений в мережі Інтернет на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідно до визначення термінів наведених у Регламенті, учасник - фізична особа, що має повну дієздатність, або юридична особа (резидент або нерезидент) в особі уповноваженого представника, яка виявила намір прийняти участь в електронному аукціоні, відповідає вимогам, встановленим законодавством, сплатила гарантійний внесок, пройшла процедуру реєстрації для участі в електронному аукціоні, отримала відповідне підтвердження про реєстрацію та індивідуальний код учасника відповідно до Регламенту ЕТС. Учасником електронного аукціону, предметом продажу на яких є права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, не може бути користувач, який є позичальником (боржником відносно банку) або поручителем (майновим поручителем) за такими кредитними договорами або договорами забезпечення. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як і Регламент ЕТС не містить обмежень, щодо особи, яка виявила намір прийняти участь в електронному аукціоні, окрім того, що така особа не може бути користувачем, який є позичальником (боржником відносно банку) або поручителем (майновим поручителем) за такими кредитними договорами або договорами забезпечення. ПАТ «Дельта Банк» зазначає, що спірний договір № 1993/К купівлі-продажу прав вимоги від 04.10.2019 був укладений за результатами електронних торгів, аукціон відбувався за механізмом автоматичного зниження початкової (стартової) ціни лоту, де початковою (стартовою) ціною лоту було визначено 209 424,91 грн., а мінімальною ціною лоту визначено 41 884,98 грн., у зв`язку з чим ціна продажу відбулася за сумою 92 100,00 грн., що і становить ціну оспорюваного договору. Відповідач вважає, що позивач дійшов хибного висновку, що спірний договір є договором факторингу, оскільки продаж права вимоги за цією угодою відбувся за ціною, визначеною за результатами аукціону. Отже спірна угода не є договором факторингу, оскільки не містить ознак договору факторингу чи договору фінансових послуг, не передбачає отримання прибутку, а передбачає купівлю-продаж прав вимоги та є за своєю правовою природою договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється статтями 512-519 Цивільного кодексу України, та суб`єктний склад на укладення яких не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, а отже, наявність у відповідача ОСОБА_2 як нового кредитора ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг факторингу, не вимагається. Тому, враховуючи відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги № 1993/К від 04.10.2019, також відсутні підстави для скасування записів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Черленюх Л.В., у зв?язку з чим і просить відмовити у задоволенні позову.

За вх. № 1050 від 20.01.2020 через канцелярію суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив представника АТ «Дельта Банк», в якій зазначено, що поданий відзив суперечить фактичним обставинам, а представник відповідача намагається перекрутити норми права, зазначаючи, що спірний договір не є договором факторингу. Проте, відповідно до Договору № 1993/К купівлі продажу прав вимоги за кредитним договором від 26.12.2006 року № 230/ФЖВ-06 ОСОБА_2 придбав за грошові кошти право вимоги, що підтверджується Договором від 04.10.2019. У відповідності до вказаного Договору № 1993/К в ОСОБА_2 виникло право вимоги до боржника в сумі 219 872,47 гривень, що підтверджується додатком 1 до Договору № 1993/К. При цьому, у відповідності до протоколу електронних торгів від 09.09.2019 та Додатку 1 до Договору № 1993/К адреса предмета забезпечення зазначена: АДРЕСА_3 немає. Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.10.2019 № 183661074 встановлено строк основного зобов`язання: 25.12.2026, та його розмір: 20000,00 доларів США, додаткові відомості про зобов`язання: сплата 12,5 % річних. У своєму відзиві представник АТ «Дельта Банк» здійснив посилання на постанову цивільної палати Верховного суду України від 11.09.2018 року у Справі № 909/968/16, на яку, обгрунтовуючи свої доводи також зазначав позивач у своїй позовній заяві. Також у відповіді зазначено, що відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися, від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому,у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа і цей перелік є вичерпним. У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. З наведених норм права вбачається, що не будь-яка особа наділена правом придбати право вимоги, а лише та, що може надати фінансові послуги, тобто спеціалізована установа, якою є банк, або інша установа, яка має право на здійснення фінансових операцій, та внесена до реєстру фінансових установ. Як вбачається із фактичних обставин справи ОСОБА_2 є фізичною особою, та не наділений повноваженнями, визначеними вищезазначеним законодавством, притаманними фінансовій установі. Відомості про можливість надання відповідачем фінансових послуг відсутні. З укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є банком, що має право на здійснення операцій з, надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. Отже, відступлення права вимоги ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором та договором іпотеки на користь фізичної особи ОСОБА_2 суперечить положенням частини З статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Відповідачем у своєму відзиві не спростовано, що первісно між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 230/ФЖВ-06, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит 20000,00 доларів США. та сплати 12,5, % річних. З метою забезпечення кредиту було також укладено іпотечний договір. За умовами договору про відступлення права вимоги від 04.10.2019 № 1993/К ОСОБА_2 зобов`язався сплатити ПАТ "Дельта Банк" грошові кошти у сумі 92100,00 гривень. Відповідно до додатку № 1 договору № 1993/К купівлі - продажу прав вимоги від 04.10.2019 за кредитним договором N 230/ФЖВ-06 від 26.12.2006 ОСОБА_2 отримав право на отримання загальної суми заборгованості в сумі 219 872,47 гривень, яка складається: 162 388,40 гривень заборгованість по тілу кредиту, на дату купівлі - продажу прав вимоги; 39 732,50 гривень заборгованість по нарахованих відсотках; 17 751,57 гривень заборгованість по нарахованій пені, штрафів та комісії. Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.10.2019 № 183661074 встановлено строк основного зобов`язання: 25.12.2026 року, та його розмір: 20000,00 долари США, додаткові відомості про зобов`язання: сплата 12,5 % річних. Тобто, ПАТ «Дельта Банк» (первісний кредитор) уступив грошову вимогу ОСОБА_1 (боржника) в обмін на грошові кошти в сумі 92100,00 грн., які ОСОБА_2 (новий кредитор) зобов`язався сплатити первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги в сумі 219 872,47 гривень до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу. Уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором банк отримав фінансування у розмірі 92100,00 грн., а ОСОБА_2 , в свою чергу, укладаючи вказаний договір набув право одержання прибутку у формі різниці між вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена Додатком № 1 до Договору купівлі – продажу права вимоги. Така різниця виразилася в отриманні ОСОБА_2 від первісного кредитора таких прав щодо боржника: а) права вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких грошових нарахувань та вимог, у тому числі передбачених кредитним договором заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору, що підтверджується Додатком № 1, та витягом № 1834661074; б) права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, в тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов`язаних з цим сум; в) права будь-яких інших вимог згідно кредитного договору. Вважає, що саме ОСОБА_2 отримав прибуток від обміну своїх грошових коштів на дебіторську заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ "Дельта Банк". Наведене свідчить про те, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір купівлі - продажу права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним і обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного договору не змінює його правової природи. З укладенням договору купівлі - продажу права вимоги у кредитному договорі № 230/ФЖВ-06 від 26.12.2006 відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу фізичну особу, ОСОБА_2 , який не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", який може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу. За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, тому і підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

За вх. № 1315 від 22.01.2020 через канцелярію суду від позивача ОСОБА_1 також надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , в якій зазначено, що відповідач ОСОБА_2 вказує на те, що протокол електронного аукціону № UA-ЕА-2019-07-23-000046-b був взятий за підставу укладення Договору купівлі - продажу прав вимоги № 1993/К від 04.10.2019 року, та при цьому, у протоколі електронних торгів від 09.09.2019 та у Додатку 1 до Договору № 1993/К адреса предмета забезпечення зазначена: АДРЕСА_3 немає. Тому, позивачу не зрозуміло, чому відповідач ОСОБА_2 самостійно акцентує на цьому протоколі, договорі та Додатку № 1 до договору № 1993/К особливу увагу, оскільки обтяження та право власності до нього перейшло на квартиру АДРЕСА_2 . Позивач вважає, що нею доведено як саме порушено її права, оскільки відповідно до Витягу з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.10.2019 № 183661074 встановлено строк основного зобов`язання: 25.12.2026, та його розмір: 20000,00 долари США, додаткові відомості про зобов`язання: сплата 12,5 % річних і вона звернулася до суду за захистом порушених прав, не лише як споживач банківських послуг, а й як боржник за кредитним договором, оскільки заміна кредитора з фінансової установи - банку (ПАТ «Дельта Банк») на іншу - ОСОБА_2 , а також перехід до останнього права вимоги за договором про надання споживчого кредиту із усіма наслідками, передбачених в частині стягнення нарахований процентів, неустойки, пені, а також 12,5 %, тому в даному випадку вона є зацікавленою особою та має право на оспорення цього правочину. В даному випадку вона вважає, що зміст правочину суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ст. 1079 ЦК України, тобто є договором факторингу, про що вона вже зазначала у своїй відповіді на відзив відповідача ПАТ «Дельта Банк».

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Виходячи із досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 26.12.2006 між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» був укладений кредитний договір № 230/ФЖВ-06, відповідно до якого позивач отримала кредит в розмірі 20000,00 доларів США строком до 25.12.2026, на придбання однокімнатної квартири, тобто на споживчі цілі. З метою забезпечення виконання умов Кредитного договору, 26.12.2006 між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» був укладений Іпотечний договір б/н, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 .

Постановою Правління НБУ від 21.01.2010 № 19 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію із 21.01.2010 ТОВ «Укрпромбанк».

30.06.2010 між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та НБУ було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов?язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», у відповідності до якого до останнього перейшли усі права вимоги до боржників за кредитними договорами.

Постановою правління НБУ від 02.03.2015 № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних і 02.03.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 про запровадження з 03.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. На підставі постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду 02.10.2015 прийнято рішення №181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку Кадирова В.В. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2705 від 24.10.2019 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» та призначено ОСОБА_3 , якому делеговані всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

30.07.2019 позивач отримала лист від ПАТ «Дельта Банк» від 23.07.2019 № 3256/46, в якому було зазначено, що право вимоги за Кредитним договором будуть виставлені для індивідуального продажу на відкритих торгах (аукціоні), але вона, як боржник, не може приймати участь у торгах.

22.10.2019 позивач знову отримала повідомлення вже від ОСОБА_2 про те, що між ним, як фізичною особою, та ПАТ «Дельта Банк» 04.10.2019 укладено договір № 1993/К купівлі-продажу прав вимоги за Кредитним договором № 230/ФЖВ-06 від 26.12.2006.

Також, 22.10.2019 позивач отримала вимогу ОСОБА_2 про дострокове виконання зобов?язань за вказаним Кредитним договором, а 07.11.2019 отримала копію протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-07-23-000046-b, копію Договору № 1993/К від 04.10.2019 купівлі-продажу прав вимоги, копію додатку №1 до цього договору, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 04.10.2019 № 183659397 та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.

04.10.2019 між ПАТ «Дельта Банк» в особі ОСОБА_6 , який діяв на підставі довіреності, виданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадировим В.В. та фізичною особою ОСОБА_2 укладено Договір № 1993/К купівлі-продажу прав вимоги за Кредитним договором від 26.12.2006 № 230/ФЖВ-06, відповідно до умов якого ОСОБА_2 купив у ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за Кредитним договором за 92100,00 грн.

Відповідно до Додатку №1 до Договору № 1993/К купівлі-продажу прав вимоги за Кредитним договором від 26.12.2006 № 230/ФЖВ-06 встановлено, що заборгованість позивача за Кредитним договором становить 219872,47 грн.

Договір № 1993/К купівлі-продажу прав вимоги від 04.10.2019 був укладений за результатами електронних торгів, аукціон відбувався за механізмом автоматичного зниження початкової (стартової) ціни лоту, де початковою (стартовою) ціною лоту було визначено 209 424,91 грн., а мінімальною ціною лоту визначено 41 884,98 грн., у зв`язку з чим ціна продажу відбулася за сумою 92 100,00 грн., що і становить ціну оспорюваного договору.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюк Л.В. 04.10.2019 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49021937, на підставі якого вчинила запис про обтяження нерухомого майна, належного позивачу, зазначивши обтяжувачем ОСОБА_2 , що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав від 04.10.2019 № 183659397.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюк Л.В. 04.10.2019 внесено зміни до рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова О.Є. від 30.09.2015, індексний номер 24922254, зазначивши іпотекодержателем ОСОБА_2 .

Згідно п.1ч.1 ст.512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

Відповідно до статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Так, судом встановлено, що відповідно до змісту п. 1.2 договору купівлі – продажу прав вимоги №1993/К від 04 жовтня 2019 року, первісний кредитор ПАТ « Дельта Банк » уступило грошову вимогу до боржника в обмін на грошові кошти ( плату ), які новий кредитор фізична особа ОСОБА_2 сплатив останньому, тобто за умовами договору про відступлення права вимоги фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором ПАТ «Дельта Банк» отримало фінансування у розмірі 92100,00 грн., а фізична особа – ОСОБА_2 в свою чергу, укладаючи вказаний договір набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги.

Така різниця виразилася в отриманні фізичною особою – ОСОБА_2 від первісного кредитора права грошової вимоги первісного кредитора до боржника, строк платежу за яким настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому щодо погашення (сплати) заборгованості, а також сплаті інших платежів, які виникли на підставі укладеного між первісним кредитором та боржником кредитного договору.

Отже, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір купівлі продажу прав вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

З укладенням договору про відступлення права вимоги від 04 жовтня 2019 року № 1993/К відбулася заміна первісного кредитора, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу - ОСОБА_2 , який не включений до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16, від 18.12.2019 року у справі №161/13889/17.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний договір про відступлення прав вимоги суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, а тому він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру та при зверненні з позовом до суду сплачено судовий збір в розмірі 3073 грн. 60 коп. та судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп. за подачу заяви про забезпечення позову.

Таким чином, з відповідачів в користь позивача слід стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3494 грн. 00 коп., по 1747 грн. 00 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 206, 264, 265, 268, 274 ЦПК України, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі – продажу прав вимоги № 1993/К від 04.10.2019 укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 за кредитним договором №230/ФЖВ-06 від 26 грудня 2006 року та іпотечним договором б.н. від 26 грудня 2006 року, укладених між ТОВ «Український промисловий банк », повним правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 49021937 від 04.10.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмили Василівни щодо реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .

Скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Черленюх Людмили Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 49021937 від 04.10.2019, щодо заборони на нерухоме майно, обтяжувач ОСОБА_2 .

Скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Черленюх Людмили Василівни про державну реєстрацію змін до рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова О.Є. від 30.09.2015, індексний №24922254, реєстраційний номер іпотеки 4288682 від 26.12.2006, щодо реєстрації суб?єкта – іпотекодержателя ОСОБА_2

Стягнути з ПАТ « Дельта Банк » та ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3494 ( три тисячі чотириста дев`яносто чотири ) грн. 00 коп., по 1747 ( одна тисяча сімсот сорок сім ) грн. 00 коп. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Валентина Леонідівна Гудзенко