Рішення № 87349819, 31.01.2020, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/3052/19

Провадження № 2/697/176/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді О.М. Льон

за участю секретаря с/з Дрянової Н.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Канів, Черкаської області справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» про стягнення середнього заробітку та компенсації втрати частини доходів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» про стягнення середнього заробітку та компенсації втрати частини доходів. Позов мотивований тим, що вона з 19.06.2017 до 04.12.2018 працювала в ПАТ "Швейна фабрика Лібовнера" на посаді заступника директора по маркетингу та зовнішньоекономічних зв`язках. Після звільнення із ПАТ "Швейна фабрика Лібовнера" 04.12.2018 їй не було виплачено заборгованість із заробітної плати у розмірі 156338,05 грн., що підтверджується судовим рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області по справі №697/1563/19.

Станом на 30.11.2019 ні боржником добровільно, ні органом державної виконавчої служби рішення суду не виконано, не виплачено заборгованість із заробітної плати у розмірі 156 338,05 грн. Позивачу було нарахована заробітна плата у жовтні 2018 року у розмірі 9500,00 грн., в листопаді 2018 року - 11000,00 грн. Станом на момент звернення з позовом до суду заробітну плату не в виплачено. Таким чином, з 05.12.2018 по 30.11.2019 роботодавцем затримано розрахунок виплати заробітної плати та затримка становить 12 місяців. За її підрахунками, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку заробітної плати складає 123500,00 грн. ((9500+11000)/41 робочий день=500,00 грн. – середньоденна заробітна плата; 500,00 х247 днів затримки розрахунку =123500,00 грн.).

За період з 05.12.2018 по 30.11.2019 відповідач не виплатив позивачу заробітну плату у сумі 156338,05 грн., що є порушенням ч.1 ст. 115 КЗпП, згідно з якою заробітна плата повинна виплачуватися регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць. За порушення термінів виплати заробітної плати вона має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у сумі 14666,02 грн. виключаючи податки (по 01 листопада 2019 року включно). Всього станом на 30.11.2019 сума заборгованості відповідача за порушення термінів виплати заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку перед позивачем становить 138166,02 грн. з податками (123500,00 грн.+14666,02 грн.) Просив стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати у розмірі 123500,00 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 14666,02 грн., а також понесені витрати зі сплати судового збору.

В ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії:

04.12.2019 ухвалою судді Канівського міськрайонного суду позов залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору, надано строк для усунення недоліків.

23.12.2019 на виконання вище вказаної ухвали судді позивачем усунено недоліки, а саме надано суду квитанцію про сплату судового збору, після чого 24.09.2019 провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 15.01.2020.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити, а також стягнути на її користь витрати понесені зі сплати судового збору (а.с.38,39).

Представники відповідача ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» - Пастушенко Д.О., який є директором товариства у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про проведення розгляду справи без участі представника підприємства, за наявними матеріалами справи. Зазначив, що станом на 22.01.2020 заборгованість по заробітній платі ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» перед ОСОБА_1 складає 156338,05 грн., виплат не було (а.с.43,44).

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, приходить до наступного висновку.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, що відповідно до судового наказу Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/1563/19 від 27.06.2019 (а.с.5) з ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 156338 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до довідки ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» №1/15/03 від 15.03.2019 (а.с.6) позивач ОСОБА_1 дійсно працювала з 19.06.2017 по 04.12.2018 в ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» на посаді заступника директора по маркетингу та зовнішньо-економічних зв`язках. Всього нарахована заробітна плата за 19 місяців становить 156338,05 грн.; невиплачена заробітна плата за 19 місяців складає 130826,82 грн., недоплачені утримання з заробітної плати - ПДФО за військовий збір становлять: ПДФО – 23548,83 грн.; ВЗ – 1962,40 грн.

Згідно повідомлення начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області №9779/4 від 21.11.2019 (а.с.7) на виконанні у відділі перебуває зведене провадження №54794947 про стягнення з ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» на користь фізичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 833409,49 грн., до складу якого входить виконавче провадження №60064105 з виконання виконавчого документа Канівського міськрайонного суду №697/1563/19 від 22.08.2019 про стягнення з ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 156338,05 грн. Станом на 21.11.2019 стягнення за вищевказаним виконавчим провадженням не проводились.

В частині позову щодо стягнення з відповідача середнього заробітку у зв`язку з невиплатою позивачу заробітної плати у повному розмірі, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення, а згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинні сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішений на користь працівника.

Середня заробітна плата розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); та інше.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як передбачено п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Позивачем ОСОБА_1 надано суду розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з яким суд погоджується та зазначає, що сума середньоденної заробітної плати позивача становить 500,00 грн. ((9500,00+11000)/41=500, з яких: 9500 грн. нараховано заробітної плати у жовтні 2018 року; 11000 грн.- нараховано заробітної плати у листопаді 2018 року; 41- кількість робочих днів у жовтні та листопаді 2018 року, що підтверджується даними розрахункових листків (а.с.8-13)).

Період з 05.12.2018 (наступного дня після звільнення) по 30.11.2019 (день звернення з позовом ) кількість робочих днів складає 247 днів.

247*500,00грн.=123500,00 грн. – розмір середнього заробітку, що підлягає до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 .

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, що узгоджується в висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.07.2018 по справі №359/10023/16-ц.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, суд зазначає наступне.

Відповідач з липня 2017 року не виплачував позивачу ОСОБА_1 заробітну плату. Станом на дату звільнення позивача – 04.12.2019 сума заборгованості відповідача із сплати заробітної плати перед позивачем складала 156338 грн., які в подальшому було стягнуто з ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» на користь позивача за судовим наказом Канівського міськрайонного суду Черкаської області області від 27.06.2019 у справі №697/1563/19.

Стаття 34 Закону України «Про оплату праці» передбачає, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, визначеному чинним законодавством.

З 01 січня 2001 року набрав чинності Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі- Закон), на підставі якого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Пунктом 2 даного Порядку встановлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Відповідно до ч.3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Позивачем у позовній заяві надано розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, який судом перевірено. Сума компенсації за несвоєчасно виплачену позивачу заробітної плати за період з липня 2017 року по 04.12.2018, враховуючи індекси споживчих цін для розрахунку суми компенсації зарплати, яку виплачують у листопаді 2019 року становить 14666,02 грн. Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача компенсація втрати нею частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати з початку затримки виплати по день її звільнення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати не обмежене будь-яким строком, що узгоджується в висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.01.2018 по справі №446/509/16-ц.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на користь позивача 138166,02 грн., що складається з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 123500,00 грн. та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітної плати у розмірі 14666,02 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1381,66 грн., що підтверджується квитанцією від 21.12.2019 (а.с.23,27). Таким чином, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено повністю, то відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останньою судовий збір у розмірі 1381,66 грн.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст.4, 12, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.116, 117 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» про стягнення середнього заробітку та компенсації втрати частини доходів – задовольнити повністю.

Стягнути з ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» (код ЄДРПОУ 05468015), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати у розмірі 123500,00 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 14666,02 грн., а всього на загальну суму 138166 (сто тридцять вісім тисяч сто шістдесят шість) грн. 02 коп., з утриманням з цих сум податків й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» (код ЄДРПОУ 05468015) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 витрати понесені при сплаті судового збору у розмірі 1381,66 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 04 лютого 2020 року.

Головуючий О . М . Льон