Рішення № 87349661, 04.02.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9077/19

Провадження № 2/712/197/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого- судді- Пироженко В.Д.

при секретарі Жук О.М.

за участі представника позивача адвоката Кучер Ю.В.

за участі представника відповідача адвоката Ковтун Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з 10.11.1989 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спільного проживання в шлюбі за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу № 5536 від 28.08.2015 року вони придбали у власність квартиру АДРЕСА_1 . Покупцем за вказаним договором виступив відповідач. 06.09.2016 року через незадовільне матеріальне становище відповідач вирушив на заробітки в країну ОСОБА_4 , і весь цей час вони підтримували зв`язок, планували майбутнє. Вона займалась вихованням сина, підтримувала в належному стані їхнє житло, сплачувала комунальні послуги. Оскільки родина жила в однокімнатній квартирі, на кошти зароблені чоловіком, домовились придбати комфортне житло. З жовтня 2018 року відповідач припинив надсилати їй із сином кошти, тому всі витрати вона здійснювала за кошти, які заробляла, працюючи на посаді продавця-консультанта в ТОВ «Профі резерв». Повернувшись 25.06.2019 року із заробітків відповідач 27.06.2019 року повідомив, що має намір розірвати шлюб. Вона була шокована та хотіла зберегти сім`ю, на добровільне розірвання шлюбу не погодилась. Крім того, 24.05.2019 року їй стало відомо, що відповідач поклав кошти на рахунок в ПАТ КБ «ПриватБанк», однак, у неї відсутні докази цього, так як відповідач категорично відмовляється надавати будь яку інформацію. Шлюбного договору між ними не укладено, на добровільний поділ майна набутого за час шлюбу відповідач не погоджується.

Просить визнати об`єктом їх права спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 та грошові кошти, розміщені на рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_2 . Також просить визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаної квартири та стягнути з відповідача Ѕ частки грошових коштів, що розміщені на рахунках в ПАТ КБ «ПАриватБанк» на ім`я ОСОБА_2 та стягнути судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.09.2019 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кучер Ю.В. позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити. Просила стягнути з відповідача понесені судові витрати та надання позивачу правової допомоги.

Представник відповідача адвокат Ковтун Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, заперечував в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за правову допомогу в сумі 10000 грн. вказуючи, що дана сума є завищеною.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10.11.1989 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 .

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 28.08.2015 року, ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1 . Факт належності відповідачу вказаної квартири підтверджується також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 42962585 від 28.08.2015 року, а також технічним паспортом на вказану квартиру.

На ухвалу суду про забезпечення доказів АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь від 05.11.2019 р. №20.1.0.0.0/7-20191031/2201 з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 відкрито рахунок № НОМЕР_3 за договором SAMDNWFD0072417046600 від 31.07.2019 на якому залишок коштів становить в розмірі 11.08 грн.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини самостійного заробітку.

Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2641цс15 (постанова від 16.12.2015 року) висловлена Правова позиція про те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи нормустатті 60 СК Українита визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).Норма статті 60 СК Українивважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам. У звязку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до обєктів права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз зібраних доказів свідчить про те, що квартира АДРЕСА_1 придбана в період шлюбу сторін по справі, і є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Сторонами інших доказів суду не надано та факт такого придбання не заперечувався та визнавався сторонами.

Також , є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вище вказана сума грошових коштів, розміщених на рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 70 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.

Відповідно до ст. 63 Сімейного кодексу України: дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України у випадку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна жінки та чоловіка вважаються рівними, якщо інше не зазначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст.69 ч.1 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Обставин, які б давали підстави для відступу від рівності часток подружжя судом не встановлено, а тому суд вважає, що частки сторін у праві власності на квартиру та кошти на зазначеному рахунку є рівними.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов в частинні визнання за позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності по Ѕ частки спірної квартири, та на Ѕ частину грошових коштів, що розміщені на рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк», відкритих на ОСОБА_2 підлягає до задоволення.

Позовні вимоги щодо стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн. підлягає до задоволення з огляду на наступне.

У відповідності дост. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватисяправничою допомогою.

Відповідно до ч. 1ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із зазначеною вище нормою склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір № 61 про надання правової допомого від 04.07.2019 року укладений між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Кучер Ю.В., квитанція до прибуткового касового ордера від 04.07.2019 року, акт виконаних робіт.

Згідно положеньст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.48 постанови №10 ПленумуВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, відповідно до ч. 4ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Адвокатом проведено ряд робіт, а саме як складання позовної заяви, надання до суду трьох клопотань про забезпечення доказів, участь у шести судових засіданнях.

Таким чином, стороною позивача надано докази в обґрунтування заявленої суми отриманої правової допомоги, виходячи з чого суд вбачає підстави для задоволення такої вимоги.

Згідно ч. 1ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, стороною позивача надано докази в обґрунтування заявленої суми отриманої правової допомоги, виходячи з чого суд вбачає підстави для задоволення такої вимоги.

Підлягають до задоволення і вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на її користь понесені судові витрати в сумі 3105,60 грн.,( судовий збір в сумі 1953 грн та сплата судового збору за подання клопотань про забезпечення доказів в сумі 3 х 384,20) відповідно до ст.141 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, після детального з`ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 6,12, 13,17,18,263,265,268 ЦПК України, ст. ст. 328, 368,372 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 63, 65, 69 -71 СК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 та грошові кошти, розміщені на рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_2 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_4 , прож. АДРЕСА_2 ) право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн. НОМЕР_5 , прож. АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 Ѕ частину грошових коштів, що розміщені на рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк», відкритих на ОСОБА_2 в сумі 5 (п`ять ) гривень,50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на сплату судового збору та надання правової допомоги в сумі 13105,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Позивач: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_4 , прож. АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн. НОМЕР_5 , зареєстрований АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 04.02.2020