Рішення № 87349456, 16.01.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2885/19

Провадження № 2/711/172/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.,

при секретарі Осадчій А.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Сівова Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Центрального відділу ДВС міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області про зняття арешту з майна. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 523032 від 16.01.2004 року, виданого Придніпровським районним виконавчим комітетом.

Позивач вказує, що вона є власником іншої Ѕ частини квартири. При зверненні до приватного нотаріуса Кондакової Н.В. було встановлено, що із відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наявні 4 обтяження на Ѕ частину цієї квартири, як майна, належного ОСОБА_2 .

Так, арешт на 1\2 частину квартири накладено на підставі: постанови Центрального відділу ДВС №51813300 від 16.03.2017р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34457155 від 26.03.2017р.; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АА 770305 від 09.11.2009р. Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 9240883; постанова про арешт майна АА 963894 від 02.08.2010 Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 10148917; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 3514509 від 09.11.2012р. Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 13261714.

Позивач зазначає, що при зверненні до Центрального відділу ДВС щодо зняття арешту було отримано відповідь про те, що 20.09.2011р. виконавче провадження завершене, а матеріали виконавчого провадження знищені. У зв`язку із наявним арештом, позивач, як спадкоємець після смерті сина, не може отримати свідоцтво про право на спадщину, що порушує її право на спадкування, право володіння, користування та розпорядження належним майном.

Вважає, що на даний час відсутні правові підстави для існування арешту на підставі постанови про арешт майна Центрального відділу ДВС.

Таким чином, позивач просить суд, - зняти арешт з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений постановою про арешт майна №51813300 від 16.03.2017р., АА 007305 від 09.11.2009, АА 963894 від 02.08.2010р., №35143509 Центрального відділу ДВС (реєстраційний номер обтяження 9240883, 10148917, 13261714, 34457155).

Ухвалою суду від 04.04.2019р. (суддя Шипович В.В.) прийнято та відкрито провадження по справі і призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Розпорядженням №30 від 14.05.2019р. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу 14.05.2019р. передано в провадження судді Позарецької С.М.

Ухвалою від 15.05.2019р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.11.2019р. підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Під час розгляду справи 16.01.2020р. уточнено назву відповідача замість Центральний відділ державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на Центральний відділ Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сівов Ю.Ю. повністю підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Зазначили, що за життя ОСОБА_2 був боржником по чотирьох виконавчих провадженнях, за якими державним виконавцем були накладені арешти на його майно. Оскільки він помер, то зобов`язання припинились і виконати їх неможливо. Позивач – мати померлого має намір оформити спадкові права після смерті її сина ОСОБА_2 , але не може це зробити, оскільки наявні арешти на майно. Судові витрати позивач залишає за собою. Крім того, позивач зазначила, що отримує малий розмір пенсії і не може погасити борги замість сина - боржника за виконавчими документами. На даний час є незавершені виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_2 , але відсутні дані про те, що стягувачі зверталися до позивача, як до спадкоємця щодо погашення заборгованості.

В судове засідання представник відповідача Центрального відділу ДВС не з`явився, надано заяву про розгляд справи за відсутності представника. При вирішенні спору покладається на розсуд суду. Відзив на позов не надано.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис №694) в м. Черкаси, про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 ).

На підставі свідоцтва про право власності від 16.12.2004р. (дублікат від 02.10.2018р.) квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (спільна часткова власність, в рівних частинах).

Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.12.2018 року, зареєстровані арешти на майно, належне ОСОБА_2 на підставі: постанови Центрального відділу ДВС №51813300 від 16.03.2017р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34457155 від 26.03.2017р.; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АА 770305 від 09.11.2009р. Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 9240883; постанова про арешт майна АА 963894 від 02.08.2010 Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 10148917; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 3514309 від 09.11.2012р. Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 13261714.

Відповідно до даних витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16.01.2019р. приватним нотаріусом Кондаковою Н.В. заведена спадкова справа №63613310 (номер у нотаріуса 5/19) після смерті ОСОБА_2

За даними листа начальника Центрального відділу ДВС Павленко В.А. від 10.05.2019р. №15.1-36/21942, починаючи з 2007 року по 2016 року щодо боржника ОСОБА_2 наявні 15 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб, які перебувають (перебували) у різних органах виконавчої служби. Крім того, станом на 10.05.2019 року ОСОБА_2 перебуває в Єдиному реєстрі боржників.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту щодо даних спірних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року.

Відповідно до частини 2 статті 25 цього Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За змістом частин 1, 2, 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачалося, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначались статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до частини 1 цієї статті у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. (чинний з 05.10.2016р.), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення . Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Як зазначено у статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», - особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2)надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3)отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч.6 статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як передбачено абз. 1, 2 п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження (п.5 постанови №5).

За постановою ВП ВС від 22.08.18р. (провадження №14-299 цс 18) вимога про зняття арешту з майна фізичної особи, яка не є боржником у відповідному виконавчому провадженні, розглядається за правилами цивільного судочинства (пункти 24, 26 постанови). Особа не має пред`являти вимогу про визнання права власності на майно одночасно з вимогою про зняття з нього арешту та виключення з акта опису й арешту майна, якщо її право власності на це майно вже підтверджене (пункти 28-29 постанови).

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222ЦК).

Відповідно до ст. 1223 ЦК, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч.ч.1, 2 ст. 1258ЦК). Як передбачено ч.1 та ч.3 ст. 1268 ЦК, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі смерті фізичної особи, яка є боржником у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи переходять до іншої особи – її спадкоємця. Тобто відбувається заміна боржника у зобов`язанні. При цьому, законодавством встановлено, що спадкоємці, зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Отже, виконати зобов`язання померлої особи перед кредитором можуть спадкоємці боржника, але лише за наявності майна боржника, одержаного ними у спадщину. Кредитор, державний або приватний виконавець можуть звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

За результатами розгляду справи, вирішуючи її суто в межах заявлених позовних вимог, на підставі ст. 13 ЦПК України, з огляду на способи захисту, обрані позивачем та враховуючи норми ст.16 ЦК України та ЗУ «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки є необгрунтованими. Позивачем не доведені обставини про те, що вона є спадкоємцем після смерті боржника за виконавчими провадженнями ОСОБА_2 , а також те, що нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину з причин наявних обтяжень.

Позивачем ОСОБА_1 жодними належними, допустимими та переконливими доказами не доведені обставини, викладені у позові, зокрема про те, що відповідачем – Центральним відділом ДВС порушені, не визнаються чи оспорюються права та інтереси позивача. Крім того, на даний час є діючі відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_2 про стягнення з нього заборгованості. При цьому, відсутні підтверджуючі дані, які б свідчили про те, що боржником чи спадкоємцем сплачені кошти на виконання виконавчих документів, за якими відкриті виконавчі провадження.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 27.01.2020 року.

Головуючий: С. М. Позарецька