Ухвала суду № 87349427, 23.01.2020, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/526/19

Провадження № 2/700/117/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року смт.Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Яценко Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Бондарчук Т.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Лисянка справу №700/526/19 (провадження №2/700/117/20) за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 04.07.2016 року Акціонерне товариство комерційниц банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № б/н, згідно якого АТ КБ «ПриватБанк» надав кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте, відповідач належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 25.03.2019 року у сумі 14695 грн 16 коп, що складається із тіла кредиту у сумі 00 грн 00 коп, заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 639 грн 60 коп, заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 00 грн 00 коп, заборгованості по пені за прострочене заборгованості у розмірі 9979 грн 60 коп, заборгованості по пені за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн у розмірі 2900 грн 00 коп відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. -штраф (фіксована частина), 675 грн 96 коп – штраф (процентна складова).

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом 14695 грн 16 коп та судові витрати у розмірі 1921 грн 00 коп.

У судове засідання представник позивача не з`явився, разом із позовом подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Представником відповідача адвокатом Хоріщенком А.В. у судовому засіданні позов визнано частково, а саме: у сумі 500 грн кредиту та судовий збір у розмірі 1921 грн 00 коп, крім того, заявив клопотання про застосування строків позовної давності під час розгляду даної справи.

Судом відповідно до ст. 279 ЦПК України у даній справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Положеннями статей 178-181 ЦПК України врегульовано підстави, час, черговість та вимоги щодо подання заяв по суті, зокрема відзиву (стаття 178 ЦПК України), відповіді на відзив (стаття 179 ЦПК України), заперечення (стаття 180 ЦПК України) та пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (стаття 181 ЦПК України).

За правилами статті 178, частини першої статті 278 ЦПК України відповідач має право викласти та надати суду заперечення на позов у відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

Відповідно до статті 179, частини другої статті 278 ЦПК України позивач має право подати до суду відповідь на відзив у дводенний строк з дня отримання копії відзиву.

За приписами статті 180 ЦПК, частини другої статті 278 ЦПК України, у разі наявності заперечень відповідач має право їх викласти у відповідній письмові заяві та подати суду у дводенний строк з дня отримання копії відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Сторони та інші учасники судового розгляду повинні подати докази у справі безпосередньо до суду разом із поданням відповідних заяв по суті. Порядок та строки подання доказів та копій доказів унормовано статтею 83 ЦПК України.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до вимог статті 95 ЦПК України та з урахуванням визначеного порядку розгляду справи, сторони повинні подати суду письмові докази, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, у копіях, засвідчених у порядку, встановленому діючим законодавством.

Учасники судового процесу повинні добросовісно виконувати процесуальні обов`язки, що встановлені чинним ЦПК України та/або покладені на них судом, не зловживати правами та запобігати створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства з метою недопущення застосування до них судом заходів процесуального примусу, що визначені в статтях 143-148 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не скористався своїм правом, відзив до суду та позивачу не скерував.

Крім того, заява подана представником відповідача про застосування строків позовної давності не відповідає вищевикладеним вимогам та подана з пропуском строку встановленим чинним ЦПК України для подання відповідних заяв.

Заслухавши пояснення представника відповідача розглянувши докази у справі, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між АТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем був укладений кредитний договір №б/н від 04.07.2016 року, відповідно до умов якого, банк надав відповідачеві кредит на суму 500 грн 00 коп у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач ознайомлена і погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку. Погодилася з тим, що заява разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті www.privatbank.ua.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 25.03.2019 року становить – 14695 грн 16 коп, що складається із тіла кредиту у сумі 00 грн 00 коп, заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 639 грн 60 коп, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 00 грн 00 коп, заборгованості по пені за прострочене заборгованості у розмірі 9979 грн 60 коп, заборгованості по пені за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн у розмірі 2900 грн 00 коп, відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. -штрафу (фіксована частина), 675 грн 96 коп – штрафу (процентна складова).

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 04.07.2016 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04.07.2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Беручи до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в його постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (04.07.2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.05.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За такого суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04.07.2016 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь банку нарахованих відсотків за користування кредитом, пені а також штрафів, передбачених пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг задоволенню не підлягають, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 04.07.2016 року, вказавши, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

В той же час, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованість за простроченим тілом кредита у розмірі 693,03 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1921,00 грн, які визагні представником відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 651, 653, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 18, 141, 229, 235, 265, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: вул. Грушевського,1 Д, м. Київ, 01001, заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 639 грн 60 коп (шістсот тридцять девять гривень шістдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1 Д, 1921 грн 00 коп (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок) судових витрат.

У задовленні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс виготовлено 03 лютого 2020 року.

Суддя Г.М.Яценко