Постанова № 8734928, 01.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2010 р.                                                                       справа № 2а-926/10/0570

час прийняття постанови: 14.10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретарі                                                  Пітель В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік»

до Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним та скасування акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 1373/23/32924364 від 02.06.2009р.

за участю представника позивача Орлова В.В.

представника відповідача Кулікова Є.І.

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік»» звернулось до суду з адміністративним позовом до Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 1373/23/32924364 від 02.06.2009р.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Єнакієвською об’єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. року. За результатами проведеної вказаної перевірки був складений Акт № 1373/23/32924364 від 02.06.2009р. В ході перевірки були встановлені порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі вказаного акту та згідно 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000422300/0 від 15.06.2009р. та №0000432300/0 від 15.06.2009р., якими визначені суми податкового зобов’язання у розмірі 144621 грн. та 237054грн. відповідно.

          Позивач вважає вказаний Акт незаконним, необґрунтованим, складеним з порушенням норм матеріального права, а тому просить його визнати недійним та скасувати.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях від 27.02.2010р. № 10-012-6-426. Пояснив, що акт перевірки не має обов’язкового характеру для позивача та не порушує його прав та інтересів. Відповідно до чинного законодавства не можуть оспорюватися в адміністративному суді акти ревізії, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки такі акти не мають обов’язкового характеру. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

          Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Стоік» здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі статуту, зареєстрованого розпорядженням виконкому Єнакіївської міської Ради від 29.04.2004р. № 838, реєстраційний номер 04052778 Ю 0010379, свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО №292839, реєстраційний номер 2681200000000269.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

          Згідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідач Єнакієвська об’єднана державна податкова інспекція у Донецькій області є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Судом встановлено, що Єнакієвською об’єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Стоік» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. року. За результатами проведеної вказаної перевірки був складений Акт № 1373/23/32924364 від 02.06.2009р.

У вказаному акті відповідачем були встановлені порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на 85566,00грн., у тому числі: заниження податку на прибуток за 1 квартал 2008р. на суму 118110,00грн. та завищення податку на прибуток за 2 квартал 2008р. на суму 32544,00грн.

Також, у акті відповідачем були встановлені порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на 144431,00грн., в результаті заниження податку на суму 185246,00 грн., у т.ч по періодам травень 2008р. – 185246,00 грн. Завищення податку на суму 40815,00грн., у т.ч. по періодам: січень 2008р. -2897,00грн., лютий 2008р. – 2004,00 грн., березень 2008р. -34368,00 грн., квітень 2008р. -747,00 грн., червень 2008р. -799,00грн.

Відповідачем 15.06.2009 року на підставі зазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000422300/0 від 15.06.2009р. та №0000432300/0, якими визначені суми податкового зобов’язання у розмірі 85566 грн. та 144431грн. відповідно, а також згідно до п.п. 17.1.3 п. 1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовані штрафні санкції у розмірі 59055 грн. та 92623 грн. відповідно.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно до абз. б п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

Пунктом п.п 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Отже, обов’язок позивача сплатити податкові зобов’язання та штрафні санкції виникає саме з податкових повідомлень-рішень, тому саме вони мають юридичне значення для позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Донецького окружного адміністративного суду оскаржені вказані податкові повідомлення-рішення, за відповідними позовами відкрите провадження у справах №2а-871/10/0570 та №2а-872/10/0570.

Що стосується визнання недійсним та скасування Акту перевірки № 1373/23/32924364 від 02.06.2009р., суд зазначає наступне.

Порядок оформлення акту перевірки податкового органу передбачений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205.

Відповідно до п. 1.2 Порядку, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно з п. 4.11 Порядку податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Таким чином, акт перевірки може бути підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, однак безпосередньо для позивача обов’язків не викликає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Конституційним Судом України у Рішенні по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) 23.06.97 р. N 2-зп, справа N 3/35-313, було сформовано правову позицію, відповідно до якої визначено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Із змісту наведених положень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Як вже зазначалося, юридичні насідки у вигляді обов’язку із сплати податкових зобов’язань та штрафних санкцій у позивача виникають з податкових повідомлень-рішень, а не з акту перевірки. Тобто індивідуальним актом є саме податкові повідомлення-рішення.

Статтею 17 КАС України визначений предмет адміністративної юрисдикції як через перелік категорій справ, що належать до нього, так і через перелік категорій справ публічно-правового характеру, що не належать до предмету адміністративної юрисдикції.

Оспорюваний позивачем акт перевірки не належить до актів індивідуальної дії, оскарження яких до адміністративних судів передбачене п.1 ч.1 ст. 17 КАС України. Втім, він не відноситься і до переліку справ, які не належать до юрисдикції адміністративних судів.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи з даним предметом спору суд виходить з того, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а також з відсутності іншого судочинства, в порядку якого можливо було б вирішити даний спір.

Згідно ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати стягненню не підлягають.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, керуючись ст. ст. 94, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік» до Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 1373/23/32924364 від 02.06.2009р. відмовити.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 01 березня 2010р. Постанова складена в повному обсязі 05.03.2010р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Бєломєстнов О. Ю.