Рішення № 87348762, 04.02.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/19513/19

Провадження № 2/643/1413/20

04.02.2020 Суддя Московського районного суду м. Харкова Букреєва І.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, просив стягнути з відповідача 30 680 грн.38 коп. та судові витрати у розмірі 1 921 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2019 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

20, 21, 23 грудня 2019 року до суду надійшли відзиви на позов від відповідача ОСОБА_1 , в якому він просив у позові відмовити. Відповідач зазначає , що його вина у ДТП не встановлена судом і не доведена , а тому він не може нести відповідальність перед позивачем в порядку регресу. Крім того , звертає увагу суду що позивач переказав гроші не власнику транспортного засобу , якому було спричинено матеріальну шкоду , а третій особі яка не є власником.

У відповідності до ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

27 травня 2016 року 0 8 год. у м.Харкові на автошляху Харків-Щербанівка 20 км + 300 м відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ 2101», реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу « Хюндай » . реєстраційний № НОМЕР_2 .

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до постанови Московського районного суду міста Харкова від 11 липня 2017 року від 11.07.2017 року справа № 643/7685/16 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження по адміністративній справі закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Апеляційний суд своєю постановою від 30 серпня 2017 року скасував постанову Московського районного суду міста Харкова від 11 липня 2017 року , провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрив на підставі п.7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з збігом строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано страхове відшкодування відповідачу в розмірі 30 030 грн.62 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 1236621 від 31.08.2017 року. Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується звітом № 16/06-А179 від 20.06.2016 року.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм , позивач відшкодував завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного "Хюндай", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Матеріалами справи, дійсно, встановлено , що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.

За загальним правилом відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно зі статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною третьою статті 61 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При розгляді справи № 643/7685/16 суди встановили, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування пункту 7 статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість, у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Таку позицію висловив Верховний Суд в своєї постанові від 10.04.2019 року у справі № 335/8507/16-ц.

Враховуючи наведене, суд не приймає доводи відповідача , про відсутність вини відповідача у ДТП, що сталася 27 травня 2016 року і є таким, що суперечить наведеним нормам матеріального права та встановленим судами фактичним обставинам справи, що підтверджуються судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому мають преюдиційне значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 141, 263-266, 272-273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 ) на користь Моторного ( транспортного ) страхового бюро України ( п/р НОМЕР_5 в Укрексімбанку м.Києва, МФО 322313 код ЄДРПОУ 21647131 ) грошові кошти у розмірі 30 680 грн.38 коп. страхового відшкодування та 1 921,00 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя