Рішення № 87347837, 23.01.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10758/16-ц

Провадження № 2/638/2309/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретарів Романової О.В., Тягунової Р.Ю.,

Тітової М.О.

за участю:

представників відповідача

ТОВ «Кредекс Фінанс» Баранніков Н.О., Бринь І.В.

представника відповідача

ТОВ «Вердикт Капітал» Клавкіна А.В.

третьої особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (після перейменування Товариство з обмеженою відповідальності «Вердикт Капітал»), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Некрасової Наталії Анатоліївни, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанна Євгеніївна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя та договору купівлі- продажу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2016 позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Кредекс Фінанс» (після перейменування Товариство з обмеженою відповідальності «Вердикт Капітал»), ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , 3- ті особи приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Некрасова Н.А., ОСОБА_7 , в якому просить визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотеко держателя, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13.11.2006 між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № Ф2008/11-06(А020088), відповідно до умов якого Банк надає кредит в сумі 20 000 доларів США.р. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_4 укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Некрасовою Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 2928, в результаті чого ОСОБА_4 , діючи без згоди позивача, окрім Договору іпотеки, уклав з ВАТ «Кредобанк» також договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається відповідне іпотечне застереження в договорі іпотеки, а ТОВ «Кредекс Фінанс» (перейменовано в ТОВ «Вердикт Капітал») було укладено від свого імені договір купівлі-продажу, внаслідок чого позивач був протиправно позбавлений права власності на Предмет іпотеки.

Представником ТОВ «Кредекс Фінанс» було подано заперечення на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки довіряючи ОСОБА_4 право підписати від її імені договір іпотеки, ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) довірила у тому числі і право підпису щодо застереження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а посилання позивача на необхідність окремої довіреності та, як наслідок, ствердження, що пункт 5.4 з підпунктами 5.4.1, 5.4.2 Договору іпотеки є недійсними не ґрунтуються на вимогах законодавства. Щодо вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, то іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, ТОВ «Кредекс Фінанс» дотримано вимоги статей 33-51 Закону України «Про іпотеку», правомірно задоволено свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, та, як наслідок, правомірно укладено договір купівлі-продажу від 30.05.2016, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Ж.Є., предметом якого є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу №01/08-2018 загальних зборів учасників ТОВ перейменовано ТОВ «Кредекс Фінанс» на ТОВ Вердикт капітал».

Позивач у судове засідання не з`явилась, звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Вердикт капітал» у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.

Третя особа ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою з проханням проводити слухання справи за його відсутності, зазначив, що заперечує проти позову, просив відмовити у його задоволенні.

Третя особа ПН ХМНОК Марюхніч Ж.Є. звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа ПН ХМНО Некрасова Н.А. у судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного:

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що 13.11.2006 між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № Ф2008/11-06(А020088), відповідно до умов якого Банк надає йому кредит в сумі 20 000 доларів США.

в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_4 укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Некрасовою Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 2928.

Предметом іпотеки за Договором іпотеки є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Квартира належала позивачу ОСОБА_3 , відповідачем ОСОБА_4 , ОСОБА_11 на праві спільної сумісної власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло N0. 1-06-265360П1 від 02.10.2006р.

Позивач одружилась, в зв`язку з чим змінила прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », про що в Книзі реєстрації шлюбів 14.04.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві зроблено відповідний актовий запис за № 469, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 .

06.04.2011 банк відступив своє право вимоги по Кредитному договору та за Договором іпотеки Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (код ЄДРПОУ 36799749), що підтверджується Договором про відступлення прав за іпотечним договором від 06.04.2011.

ТОВ «Кредекс Фінанс» змінило своє найменування на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

23.05.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М., як спеціальним суб`єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора, за зверненням іпотекодержателя на підставі іпотечного застереження, викладеного в пункті 5.4.1. Договору іпотеки, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 14670027 про право власності ТОВ «Вердикт Капітал» на Квартиру, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 59932599 від 25.05.2016.

Між ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу Квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Ж.Є., в реєстрі № 349.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Статтею 6 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІV передбачається надання усіма співвласниками згоди на передачу майна в іпотеку. Така передача відбувається шляхом укладення договору іпотеки. Тобто співвласники повинні надати згоду на укладення договору іпотеки. Саме такий порядок надання згоди встановлено ч. 3 ст. 65 СК України. Внесення змін до договору іпотеки передбачає зміну його умов, тому ці зміни повинні бути узгоджені зі співвласником майна, а отже, потрібно отримати згоду співвласника й на внесення відповідних змін до договору іпотеки. Оскільки в силу ст. 654 ЦК та ч. 1 ст. 19 Закону № 898-ІV зміни до договору іпотеки вносяться шляхом укладення відповідного договору, що підлягає нотаріальному посвідченню, зазначена позиція узгоджується зі ст. 65 СК України, відповідно до якої для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, вимагається письмова нотаріально засвідчена згода другого з подружжя.

Отже, з аналізу чинного законодавства (як загальних, так і спеціальних норм) убачається необхідність отримання згоди співвласника саме на укладення договору про внесення істотних змін чи доповнень до договору іпотеки майна, що знаходиться у спільній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 2 ст. 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку вона представляє.

Виходячи з наведеного, довіряючи ОСОБА_4 право підписати від її імені договір іпотеки, позивач ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) довірила у тому числі і право підпису щодо застереження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Посилання позивача на необхідність окремої довіреності та, як наслідок, ствердження, що пункт 5.4 з підпунктами 5.4.1, 5.4.2 Договору іпотеки є такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2.4.7.11 до Конвенції закріплено принцип непорушності прав приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

Стаття 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, та, як наслідок, правомірно укладено договір купівлі-продажу від 30.05.2016, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Ж.Є., предметом якого є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не надано, а позивач не довів тих обставин, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, у зв`язку з цим суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 202, 203, 215, 237, 317,319, 654 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», ст. 41 Конституції України, Конвенцією про захист права та основоположних свобод, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_3 до Товариство з обмеженою відповідальності «Вердикт Капітал», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Некрасової Наталії Анатоліївни, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанна Євгеніївна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя та договору купівлі- продажу недійсним - відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03.02.2020.

Суддя - І.В. Семіряд