Ухвала суду № 87347458, 03.02.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 03.02.2020 Справа № 554/8473/19

Справа № 554/8473/19

Провадження №2/554/399/2020

УХВАЛА

03 лютого 2020 року м. Полтава

Суддя Октябрського районного суду м. Полтави В.М. Бугрій розглянувши заяву представника позивача адвоката Лемець Вікторії Миколаївни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди.

31.01.2020 року на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах стягнення суми в розмірі 59 196,54 грн. на Ѕ частину автомобіля PEUGEOT BOXER, 2006 року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та зареєстрований за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Перевіривши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Проаналізувавши документи, додані до заяви про забезпечення позову, суд вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Позивач у заяві про забезпечення позову не вказує на докази, якими підтверджується, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а лише посилається на те, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

Враховуючи обсяг та характер позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, які просить застосувати представник позивача, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-151 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката Лемець Вікторії Миколаївни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.М.Бугрій