Рішення № 87345156, 03.02.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6624/19

Провадження №2/524/520/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі Бельченко Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В

У вересні 2019 року до суду звернулася ОСОБА_1 з вказаним позовом до ОСОБА_2 (у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про спадщину серії НОМЕР_1 , посвідчене приватним нотаріусом Третьої Кременчуцької нотаріальної контори Горбенко Л.В. та зареєстроване в реєстрі за № 1-5640, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером витягу 49319568 від 08 грудня 2015 року.

В зазначеній квартирі зареєстровані також ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак вони в квартирі не проживають з 15 квітня 2018 року, їх місце перебування не відоме, особисті речі в квартирі відсутні, за комунальні послуги коштів не сплачують.

Просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 тикими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням на підставі ст. 405 ЦК України.

Ухвалою судді від 12 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з зазначенням терміну та способу усунення недоліків.

04 листопада 2019 року позивачем на виконання ухвали судді від 12 вересня 2019 року подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою судді від 11 листопада 2019 року було відкрито провадження у справі, залучено учасників справи та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 02 січня 2020 року було повідомлено відповідача ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання шляхом надання оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також засобами рекомендованого поштового зв`язку.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула, позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, просили справу розглядати за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала, про що надала письмову заяву (а.с. 38).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибула повторно з невідомих причин. Була належним чином повідомлена про час, дату та місце судових засідань шляхом надання оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також засобами рекомендованого поштового зв`язку. Про причини своєї неявки суд не повідомляла.

Представник третіх осіб - виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, як орган опіки та піклування, - Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, - Автозаводської районної адміністрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, у судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представником виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, як органу опіки та піклування, ОСОБА_5 подано письмову заяву, відповідно до якої просили розглянути справу без участі представника установи.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно ст. 391 ЦК України власник має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У ст. 406 ЦК України Сервітут припиняється у разі: поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Судом достовірно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про спадщину серії НОМЕР_1 , посвідчене приватним нотаріусом Третьої Кременчуцької нотаріальної контори Горбенко Л.В. та зареєстроване в реєстрі за № 1-5640, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером витягу 49319568 від 08 грудня 2015 року.

У зазначеній квартирі є зареєстрованими відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її малолітні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою № 10 від 08.07.2019 р., виданою ОСББ №27.

Відповідач ОСОБА_2 та її малолітні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які не є членами сім`ї позивача, за місцем реєстрації фактично не проживають з 15 квітня 2018 року. Факт тривалого непроживання відповідача та її дітей у квартирі АДРЕСА_1 підтверджується актом від 08 липня 2019 року складеного комісією у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за підписом голови ОСББ №27 ОСОБА_8

Окремий письмовий договір між сторонами у справі про встановлення сервітуту, конкртний порядок житлом не укладався.

Відповідач ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів на спростування позову.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. Відповідача ОСОБА_2 та її малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . необхідно визнати такими, що втратили право користування спірним житловим приміщення оскільки не проживають у вказаному житловому приміщенні більше одного року.

Суд також врахував правовий висновок ВССУ викладений в ухвалі від 09 листопада 2017 року за № 598/1718/16-ц та правову позицію ВСУ у справі № 6-709цс16 від 16 листопада 2016 року. Зокрема, ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивач не ставила вимогу та не наполягала на стягненні з відповідача на її користь коштів у повернення сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 391, 405, 406 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 258, 264, 265, 273, 280-282, 283, 284, 289, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_2 (яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Треті особи:

-виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: м. Кременчук, площа Перемоги, буд. 2;

-Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, місцезнаходження: м. Кременчук, пров. Толстого, 38;

-Автозаводська районна адміністрація Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради м. Кременчук, пров. Толстого, 38.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його нескасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: