Постанова № 8734504, 24.02.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2010 р.                                                                       справа № 2а-723/10/0570

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шинкарьової І.В.

при секретарі                                                  Горюновій Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Іноземного підприємства «АІС Донецьк – преміум»

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька

про скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27.11.2009 року №307 та зобов’язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача: Бідняжевська А.Ю., – за дов.,

від відповідача: Ноженко Ю.В., Івасік О.В. - за дов.

встановив:

Позивач, Іноземне підприємство «АІС Донецьк - преміум», звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27.11.2009 року №307 та зобов’язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позову посилається на те, що податковим органом було складено акт від 27.11.2009 року №307, яким вирішено анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість ІП «АІС Донецьк - преміум». Підставою прийняття такого рішення послугувало Розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09.09.2009 року. Спірний акт вважає таким, що не відповідає вимогам закону з наступних підстав.

Підприємство не реєструвалось платником єдиного податку та не переходило на інші будь-які спрощені системи оподаткування. Також, позивач не звільняється від сплати ПДВ рішенням суду чи за інших причин. Таким чином, підстави, передбачені п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», для скасування реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутні.

Щодо посилання в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість податкового органу на п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09.09.2009 року, підприємство зазначає, що це розпорядження не є самостійною підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ, а Закон України «Про податок на додану вартість» не містить норм, які б давали право відповідачу приймати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Крім цього позивач посилається на те, що відповідач зробивши висновок про можливі факти порушення закону, повинен був провести позапланову перевірку підприємства та в разі їх підтвердження зафіксувати в акті перевірки.

Просить суд скасувати акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27.11.2009 року №307 та зобов’язати Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька відновити реєстрацію Іноземного підприємства «АІС Донецьк – преміум» як платника податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав судові заперечення проти позову в яких посилається на те, що підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість стало Розпорядження КМУ від 09.09.2009 року №1120-р. Так, податковим органом встановлені факти виписки податкових накладних, згідно з якими платником податку на додану вартість – постачальник товарів не задекларовано податкові зобов’язання, на підставі автоматизованої бази співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на загальну суму ПДВ 17963,14 грн. Підприємству неодноразово надсилались листи з проханням надати пояснення та документальне підтвердження щодо формування податкових зобов’язань, але відповідні документи відповідачем отримані не були. Таким чином, відповідач вважає, що правомірно виніс рішення про скасування реєстрації платника податку на додану вартість.

Просить суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені у запереченнях. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази у справі, судом встановлено наступне.

Іноземне підприємство «АІС Донецьк – преміум» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за №34687148 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька.

Судом встановлено, що 27 лютого 2009 року комісією, створеною відповідно до розпорядження Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 12 січня 2009 року №1-Р, складено акт №307 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Іноземного підприємства «АІС Донецьк - преміум», яким вирішено анулювати реєстрацію Іноземного підприємства «АІС Донецьк - преміум» як платника податку на додану вартість.

Правовою підставою складання зазначеного акту став пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1120-р «Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість», а саме податковим органом встановлений факт виписки податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість – постачальник товарів не задекларував податкові зобов’язання.

Відповідно до пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додаток на додану вартість», реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо, особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Відповідно до п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1120-р «Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість», органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до зазначеного акту, платник податку надає декларації з податку на додану вартість, але відповідно до п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-Р від 09.09.2009 року податковим органом встановлені факти виписки податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість – постачальник товарів не задекларував податкові зобов’язання, що підтверджено довідкою від 27.11.2009 року №307/15-312.

Таким чином, податковий орган приймаючи рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ враховував пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині анулювання реєстрації, яка відбувається з будь – яких інших причин, якою стало Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1120-р «Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість».

Преамбулою Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п. 11.4 ст. 11 цього Закону, зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року №79 затверджено Положення «Про реєстрацію платників податку на додану вартість», яке визначає порядок реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість; присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 25.2.1, п. 25 цього Положення, органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Зокрема, рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

- Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

Таким чином, в цьому підпункті положення визначено вичерпний перелік документів за наявності яких може бути прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану у разі існування підстав, визначених у пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Другу частину пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» - «з будь – яких інших причин», слід розуміти не як окрему підставу, як це помилково тлумачить податковий орган, а в контексті самого змісту даної норми – прив’язаної до випадків, що не передбачають можливостей подальшої сплати ПДВ. Тобто ця частина норми передбачає лише ті підстави, які звільняють такого платника від сплати податку на додану вартість в разі його переходу на інші спрощені системи оподаткування, чи з інших підстав звільнення від такої сплати.

Судом встановлено, що підприємство не реєструвалось платником єдиного податку та не переходило на інші будь-які спрощені системи оподаткування.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування», відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Крім того, суд зауважує, що підпункт 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачає перелік випадків, у яких відбуваються анулювання реєстрації, як платників податку на додану вартість та є нормою прямої дії.

Таким чином, суд вважає, що акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27.11.2009 року №307 Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, яким вирішено анулювати реєстрацію Іноземного підприємства «АІС Донецьк - преміум» як платника податку на додану вартість, складений податковим органом неправомірно, тому відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України необхідно його визнати недійсним та скасувати.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо зобов’язання Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька відновити реєстрацію Іноземного підприємства «АІС Донецьк – преміум» як платника податку на додану вартість підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов Іноземного підприємства «АІС Донецьк – преміум» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсним акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27.11.2009 року №307 та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати недійним та скасувати акт Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27.11.2009 року №307, яким вирішено анулювати реєстрацію Іноземного підприємства «АІС Донецьк - преміум» як платника податку на додану вартість

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька відновити реєстрацію Іноземного підприємства «АІС Донецьк – преміум» як платника податку на додану вартість.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 24 лютого 2010 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 01 березня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Шинкарьова І.В.