Постанова № 8734497, 24.02.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2010 р.                                                                       справа № 2а-16304/09/0570

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шинкарьової І.В.

при секретарі                                                  Горюновій Л.С.

за участю

представника позивача Личкатої В.В.

представника відповідача           Ноженко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Сапар» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення – рішення від 19.05.2009 року №00022415/0.

встановив:

Позивач, Приватне підприємство «Сапар», звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення – рішення від 19.05.2009 року №00022415/0.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка, за результатами якої складений відповідний акт. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення – рішення від 19.05.2009 року №00022415/0. Вважає спірне податкове повідомлення – рішення безпідставним, оскільки у акті перевірки не зазначено на скільки днів було затримано сплату узгодженої суми податкового зобов’язання і за який період; також не зазначено назву, дату та номер документа, відповідно до якого здійснено розрахункову операцію, у зв’язку із чим взагалі не зрозуміло чому підприємству нарахований штраф у розмірі 10% та за який період.

Просить суд скасувати податкове повідомлення – рішення від 19.05.2009 року №00022415/0 Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька.

У судовому засіданні, представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач надав судові заперечення в яких посилається на те, що підприємством був погашений податковий борг по деклараціям за жовтень, листопад 2008 року з затримкою граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ, у зв’язку із чим були застосовані штрафні санкції. Вважає, що податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення – рішення від 19.05.2009 року №00022415/0.

Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача, що діє за довіреністю, у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини справи.

Приватне підприємство «Сапар» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за №33576898, перебуває на обліку платника податків у Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька.

На підставі п. 1 ст. 10, п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Сапар» з питання своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2008 року.

За результатами перевірки складено відповідний акт від 19.05.2009 року №2408/15-312/33576898 про результати невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Сапар» (а.с. 7-9).

19 травня 2009 року заступником керівника Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька винесено податкове повідомлення – рішення №00022415/0, яким на підставі акту перевірки від 19.05.2009 року №2408/15-312/33576898 за порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 8034,80 грн. за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 80348,00 грн. (а.с. 6).

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Правовою підставою зазначеного податкового повідомлення – рішення стала норма пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання,— у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З п. 2 «Податок на додану вартість» акту перевірки вбачається, що під час перевірки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість податковим органом встановлено, що підприємством не своєчасно сплачена сума узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість:

- за жовтень 2008 року у розмірі 534666,40 грн. з граничним строком сплати – 01.12.2008 року, фактично сплачено 12.01.2009 року суму 494492,40 грн. та 29.12.2008 року 40174,00 грн.;

- за листопад 2008 року у розмірі 40174,00 грн. з граничним строком сплати - 30.12.2008 року, фактично сплачено 39934,20 грн. – 12.01.2009 року, 6,70 грн. – 21.01.2009 року, та 233,10 грн. – 28.01.2009 року.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що зазначений закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, в тому числі, порядок визначення податкового зобов’язання, базовий податковий період, строки сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 17.1 статті 17 зазначеного закону передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону, штрафні (фінансові) санкції застосовуються у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим законом.

Статтею 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що під терміном «податкова декларація» у розумінні цього закону, є, окрім декларації, також «розрахунок».

Порядок узгодження сум податкового зобов’язання, визначений статтею 5 зазначеного Закону, де під самостійним узгодженням податкового зобов’язання розуміється подання платником податку до податкового органу податкової декларації з визначенням в ній податкового зобов’язання. Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (розрахунку).

Відповідно до ч.1 п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).

Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному року. При цьому, для цілей цього підпункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначеного законом з питань оподаткування, тобто період, у якому платник податку зобов’язаний звітувати перед податковим органом шляхом подачі декларації з визначенням податкових зобов’язань .

Відповідно до п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державним цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими Законами України.

Судом встановлено, що підприємством до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість:

-          19 листопада 2008 року за жовтень 2008 року, якою визначив суму податкового зобов’язання, граничний строк сплати якої – 01.12.2008 року;

-          22 грудня 2008 року за листопад 2008 року, якою визначив суму податкового зобов’язання, граничний строк сплати якої – 30.12.2008 року.

Згідно зворотного боку облікової картки платника податків, підприємством були сплачені податкові зобов’язання з податку на додану вартість по деклараціям за жовтень, листопад 2008 року платіжними дорученнями: №21 від 12.01.2009 року, №30 від 21.01.2009 року, №47 від 28.01.2009 року, №48 від 28.01.2009 року та №603 від 29.12.2008 року (а.с. 30-39).

Те, що саме зазначеними платіжними дорученнями були сплачені податкові зобов’язання з податку на додану вартість по деклараціям за жовтень, листопад 2008 року позивачем у суді не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року зобов’язано Приватне підприємство «Сапар» надати платіжні документи: №21 від 12.01.2009 року, №30 від 21.01.2009 року, №47 від 28.01.2009 року, №48 від 28.01.2009 року(а.с. 53).

Позивачем з цього приводу надано заяву щодо неможливості виконання ухвали у зв’язку із тим, що зазначені в ухвалі платіжні доручення були передані експерту Машиніченку О.А. для проведення судово – економічної експертизи (а.с. 57).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року зобов’язано судового експерта Машиніченка О.А. надати платіжні документи: №21 від 12.01.2009 року, №30 від 21.01.2009 року, №47 від 28.01.2009 року, №48 від 28.01.2009 року (а.с. 68).

На зазначену ухвалу судовим експертом Машиніченком О.А. надіслано лист про відсутність платіжних доручень(а.с. 71).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися.

У судове засідання представником позивача платіжні доручення №21 від 12.01.2009 року, №30 від 21.01.2009 року, №47 від 28.01.2009 року, №48 від 28.01.2009 року не надані та не зазначені причини, через які ці докази не можуть бути надані.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що в акті перевірки не має посилання на платіжні доручення, якими сплачена заборгованість, оскільки податковим органом в таблиці п. 1.5 розділу 1 «Загальні положення» акту перевірки відображений перелік платіжних доручень (№21 від 12.01.2009 року, №30 від 21.01.2009 року, №47 від 28.01.2009 року, №48 від 28.01.2009 року та №603 від 29.12.2008 року), які використанні під час проведення перевірки (а.с. 8).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів обставини на яких грунтуются його вимоги, тому за таких обставин суд вважає, що відповідачем спірне податкове повідомлення – рішення прийнято на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Коснтитуцією та законами України, тому будь-які підстави для скасування зазначеного повідомлення - рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив :

У задоволені позову Приватного підприємства «Сапар» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення – рішення від 19.05.2009 року №00022415/0 – відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 24 лютого 2010 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 01 березня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шинкарьова І.В.