Ухвала суду № 87343326, 04.02.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/677/15-ц

2/357/408/20

Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого Бондаренко О. В., при секретарі Бондаренко Н. В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача, про прийняття зустрічної позовної заяви, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біла Ірина Володимирівна, про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

21.01.2015 року ПАТ «Комерційний банк «Надра» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитним договором № 333/П/33/2008/840 від 08.05.2008 року в сумі 637 393,29 грн. та судові витрати у справі в розмірі 3 654,00 грн.

02.04.2015 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було ухвалено заочне рішення про задоволення вказаного позову в повному обсязі.

17.09.2019 року заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 02.04.2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, скасовано та за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання.

17.01.2020 року шляхом направлення поштою, яка зареєстрована судом 23.01.2020 року, представник відповідача, адвокат Міхальов Андрій Олександрович, подав до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», треті особи: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біла Ірина Володимирівна, ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору недійсним та визнання договору іпотеки припиненим, в якому просив прийняти до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву, яку задовольнити повністю, визнавши недійсним кредитний договір № ЗЗЗ/П/ЗЗ/2008/840, укладений 08 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») та застосувати наслідки визнання кредитного договору недійсним, а саме: визнати недійсним договір поруки № б/н від 08 травня 2008 року, визнати припиненим Договір іпотеки, укладений 08 травня 2008 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 та посвідчений 08 травня 2008 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Кушнір Н.Б. за реєстровим №2717, припинити обтяження предмета іпотеки: 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 , вилучивши з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження та стягнути понесені судові витрати з відповідача.

В судовому засіданні представник відповідачів клопотання щодо прийняття зустрічної позовної заяви підтримав та просив об`єднати її в одне провадження з первісним позовом, оскільки спільний їх розгляд є доцільним, адже задоволення зустрічного позову виключить задоволення первісного позову.

Представник позивача та третя особа в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про розгляд справи за відсутності представника ПАТ «КБ Надра».

Відповідачі на підготовче засідання не з`явилися, про день, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши думку представника відповідачів, оглянувши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані, крім іншого, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7, 11 до Конвенції (далі Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини, так у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до п.9 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України ( у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року зі змінами), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до ч.7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Так, 17.09.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області скасовано заочне рішення та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з підготовчим судовим засіданням, в ухвалі відповідачам було встановлено строк для подання відзиву – 15 днів з дня отримання ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_1 була повідомлена розгляд заяви щодо скасування заочного рішення, адже отримала ухвалу про прийняття до провадження та призначення до розгляду заяви про перегляд заочного рішення у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 65).

Також, з клопотання представника відповідача ОСОБА_4 , про надання часу для підготовки зустрічного позову від 26.11.2019 року (а.с.158-159) та ордера про надання правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 22.11.2019 року (а.с.160), вбачається, що відповідач була обізнана про розгляд позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біла Ірина Володимирівна, про стягнення заборгованості, та мала скористатися своїм право на подання зустрічної позовної заяви у строк встановлений судом, однак таких дій не вчинила, а зустрічну позовну заяву подала лише 17.01.2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданої до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Отже, якщо особа вважає, що процесуальний строк може бути пропущеним має подати до закінчення цього строку заяву про його продовження.

Однак, відповідач не подала до суду заяву продовження процесуального строку встановленого судом до закінчення цього строку та не надала доказів щодо поважності причин його пропуску.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Крім того, слід зазначити, що недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи та істотно розширить предмет доказування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви та її повернення заявнику, що не позбавляє ОСОБА_3 права пред`явити позов в загальному порядку.

Керуючись ст. 43, 44, 127, 193, 194, 258-260, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання представника відповідачів про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», треті особи: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біла Ірина Володимирівна, ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору недійсним та визнання договору іпотеки припиненим, та об`єднанні з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біла Ірина Володимирівна, про стягнення заборгованості, відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», треті особи: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біла Ірина Володимирівна, ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору недійсним та визнання договору іпотеки припиненим, повернути.

Ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяО. В. Бондаренко