Постанова № 8734312, 25.02.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2010 р.                                                                       справа № 2а-788/08/0570

час прийняття постанови: 11-15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  < Призвище секретаря >

при секретарі Химич М.В.

за участю представника позивача Шутова Р.М.

представника відповідача Толстолуцької М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства „Артемвугілля” до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державного відкрите акціонерне товариство „Шахта імені А.І. Гайового” звернулось до суду з адміністративним позовом до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки № 907-23-3/00175490 від 28.04.2007 р. Горлівською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000222340/0 від 16.05.2007 р. про визначення ДВАТ „Шахта імені А.І. Гайового” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 14695574,10 грн., в тому числі, за основним платежем – 8189397 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 6506177,10 грн., № 0000232340/0 – про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 195954 грн., в тому числі, за основним платежем – 130630 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 65315 грн., № 0000242340/0 від 16.05.2007 р. – про визначення податкового зобов’язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, в загальному розмірі 26667,48 грн., в тому числі, за основним платежем – 22103,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 4564,08 грн.

За наслідками апеляційного узгодження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000222340/1 від 25.06.2007 р., 0000232340/1 від 25.06.2007 р. з аналогічними вимогами.

Позивач вважає зазначені рішення податкового органу протиправними.

Так, податкове повідомлення-рішення № 0000222340/0 прийняте у зв’язку з висновками податкового органу про необхідність віднесення до валового доходу суми непогашеної кредиторської заборгованості по ДП „Укренерговугілля” в розмірі 38932419 грн. ДВАТ „Шахта імені А.І. Гайового” приймає участь у реструктуризації боргів з електроенергії згідно із Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, а тому до підприємства повинні застосовуватися положення ст. 3.7 цього Закону. Заборгованість позивача перед ДП „Укренерговугілля” в розмірі 39144224 грн. виникла з 2000 р. З урахуванням положень ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 5 Перехідних положень Закону України № 349 „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, зазначена заборгованість не повинна включатися до складу валових доходів.

Також позивач вважає безпідставним визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, посилаючись на безпідставність висновків про продаж позивачем вугілля. В даному випадку мали місце операції з безоплатної поставки товарів (вугілля) працівникам та пенсіонерам, що передбачено колективним договором, ст. 43 Гірничого кодексу України.

Крім того, позивач вказує, що податкове повідомлення-рішення № 0000242340/0 також не ґрунтується на вимогах закону, оскільки видобуток германію, метану та дренажної води як товарної продукції при видобутку кам’яного вугілля позивач не здійснює. Видобуток зазначених продуктів є технологічно вимушеним, а тому збір за геологорозвідувальні роботи не повинен нараховуватися із застосуванням загального коефіцієнту 1.2.

Позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №№ 0000222340/0 від 16.05.2007 р., рішення р. 3.1.1 в частині заниження валового доходу підприємства за 3 квартали 2006 р. на суму 38932418,29 грн., № 0000232340/9 від 16.05.2007 р., № 0000242340/0 від 16.05.2007 р.

Позивач змінив предмет позову, подавши відповідну заяву, в якій просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 23.10.2007 р. №№ 0000222340/3, 0000232340/3, 0000242340/3, прийняті за наслідками адміністративного узгодження первісних рішень, а також рішення р. 3.1.1 в частині заниження валового доходу за 3 квартали 2006 р. на суму 38932418,29 грн.

Ухвалою суду від 01.02.2010 р. судом здійснена заміна первісного позивача ДВАТ „Шахта імені А.І. Гайового” належним – ДП „Артемвугілля” з тих підстав, що наказом Міністерства вугільної промисловості України № 511 від 25.10.2006 р. припинена діяльність ДВАТ „Шахта імені А.І. Гайового” шляхом приєднання до ДП „Артемвугілля” та установлено, що ДП „Артемвугілля” є правонаступником усіх прав та обов’язків ДВАТ „Шахта імені А.І. Гайового”.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства підтверджуються актом перевірки, на підставі якого й були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач Державне підприємство „Артемвугілля” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 19.02.2003 р. виконавчим комітетом Горлівської міської рад Донецької області (а.с. 185 т.1), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32270533 (а.с. 187 т.1), є правонаступником Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта імені А.І. Гайового”, державна реєстрація припинення якого проведена 02.12.2009 р. (а.с. 188 т.1) на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України № 511 від 25.10.2006 р. (а.с. 164-166 т.1).

Відповідач Горлівська об’єднана державна податкова інспекція є суб`єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Горлівською ОДПІ була проведена позапланова документальна перевірка ДВАТ „Шахта імені А.І. Гайового” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 01.03.2007 р., за наслідками якої податковим органом складений акт № 907-23-3/00175490 від 28.04.2007 р. (а.с. 11-41 т.1). В акті перевірки податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем п. 6.1 ст. 6, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартали 2006 р. в сумі 8242349 грн. та завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування за 1 квартал 2007 р. в сумі 3634484 грн.; п 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 130630 грн.; п. 6 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 р. № 115, п. 5.5 ст. 5 Інструкції про порядок стягнення збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом комітету України з питань геології та використання надр та ДПА України № 105/309 від 23.06.1999 р., що призвело до заниження збору за геологорозвідувальні роботи в розмірі 22103,41 грн.

За наслідками перевірки Горлівською ОДПІ 16.05.2007 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000222340/0 про визначення ДВАТ „Шахта імені А.І. Гайового” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 14790887,70 грн., в тому числі, за основним платежем – 8242349 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 6548538,70 грн. (а.с. 52 т.1), № 0000232340/0 – про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 195945 грн., в тому числі, за основним платежем – 130630 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 65315 грн. (а.с. 53 т.1), № 0000242340/0 – про визначення податкового зобов’язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету в загальному розмірі 26667,48 грн., в тому числі за основним платежем – 22103,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 4564,08 грн.

ДПА у Донецькій області було скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000222340/0 від 16.05.2007 р. в частині 52952 грн. податкового зобов’язання з податку на прибуток та 42361,60 грн. – штрафних санкцій, інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Горлівською ОДПІ за наслідками апеляційного узгодження прийняті 23.10.2007 р. податкові повідомлення-рішення: № 0000222340/3 про визначення ДВАТ „Шахта імені А.І. Гайового” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 14695574,10 грн., в тому числі, за основним платежем – 8189397 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 6506177,10 грн.; № 0000232340/3 – про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 195954 грн., в тому числі, за основним платежем – 130630 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 65315 грн.; № 0000242340/3 – про визначення податкового зобов’язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, в загальному розмірі 26667,48 грн., в тому числі, за основним платежем – 22103,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 4564,08 грн.

Позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення №№ 0000222340/3, 0000232340/3, 000242340/3 в повному обсязі.

Суд вважає зазначені рішення податкового органу протиправними з наступних підстав.

Податковим органом в акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем п. 6.1 ст. 6, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартали 2006 р. в сумі 8242349 грн. та завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування за 1 квартал 2007 р. в сумі 3634484 грн. На думку податкового органу, порушення полягає у тому, що позивачем до складу валового доходу не включено суму непогашеної кредиторської заборгованості по ДП „Укренерговугілля” в розмірі 38932418,21 грн., яку рішенням господарського суду Донецької області від 31.07.2006 р. в справі № 20/167 стягнуто з позивача.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 31.07.2006 р. в справі № 20/167 з ДВАТ „Шахта імені А.І. Гайового” стягнуто на користь ДП „Укренерговугілля” 38910724,55 грн. боргу за спожиту електричну енергію, реактивну електричну енергію, пеня, судові витрати. Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2007 р. зазначене рішення скасоване, справа передана на новий судовий розгляд (а.с. 152-154 т.1). Рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2008 р. припинено провадження в справі за позовом ДВАТ „Укренерговугілля” до ДП „Артемвугілля” (правонаступник ДВАТ „Шахта імені А.І. Гайового”) про стягнення суми боргу в розмірі 38932418,21 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України – у зв’язку з відсутністю предмету спору (а.с. 189-193 т.1). Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.2009 р. відмовлено ВАТ „Укренерговугілля” в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подачі касаційної скарги на рішення суду від 17.09.2008 р. (а.с. 194 т.1).

Пунктом 1.25 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначений термін „безнадійна заборгованість”, а саме, це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Так, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 цього Закону в редакції Закону України № 349-ІV від 24.12.2002 р. визначено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Отже, законодавець пов’язує обов’язок покупця щодо збільшення валових доходів на суму непогашеної заборгованості з визнанням такої заборгованості у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

В даному випадку заборгованість, яка виникла у ДВАТ „Шахта імені А.І. Гайового” не визнана у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, оскільки відсутнє остаточне рішення суду про визнання цієї заборгованості.

Таким чином, оскільки заборгованість, яка виникла у позивача перед ДП „Укренерговугілля”, не підпадає під поняття „безнадійна заборгованість”, а також з урахуванням того, що заборгованість позивача не визнана у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, відсутні правові підстави для включення суму непогашеної кредиторської заборгованості по ДП „Укренерговугілля” в розмірі 38932418,21 грн. до валового доходу позивача у 3 кварталі 2006 р.

Оскільки судом зроблений висновок про відсутність у податкового органу підстав самостійного визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 8189397 грн., відсутні передбачені пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашень зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами” підстави для нарахування штрафних санкцій в розмірі 6506177,10 грн.

Крім того, у акті перевірки відповідачем зазначається про порушення позивачем п 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 130630 грн. Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що позивачем до обсягу продаж товарів не включено вартість безоплатно виданого вугілля працівникам вугільної промисловості та непрацюючим пенсіонерам, які мають стаж роботи на підприємствах галузі не менш як 10 років на підземних роботах або не менш як 20 років на поверхні, в сумі 653150 грн.

Статтею 43 Гірничого закону України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб: працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств; пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок; інвалідам і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим знаками Шахтарської Слави або Шахтарської Доблесті трьох ступенів, особам, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі, якщо вони користувалися цим правом до настання інвалідності; сім'ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Визначення терміну „безоплатно надані товари” (роботи, послуги) надається у п. 1.23 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Об’єкти оподаткування податком на додану вартість визначаються, зокрема пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме, поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Отже, визначення об’єкту оподаткування податком на додану вартість законодавець пов’язує з поставкою товарів (робіт, послуг) у випадках, визначених цим Законом.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить визначення безоплатної поставки товарів в якості об’єкта оподаткування.

Крім того, згідно з п. 1.4 ст. 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відтак, зазначений закон під поставкою товарів розуміє, зокрема, операції з безоплатної поставки товарів за договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

В даному випадку безоплатна поставка вугілля не передбачала відстрочення оплати.

У відповідності до пп. 5.2.11 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з безоплатним наданням працівникам вугільної промисловості, непрацюючим пенсіонерам, які мають стаж роботи на підприємствах галузі не менш як 10 років на підземних роботах або не менш як 20 років на поверхні, інвалідам з числа осіб, що під час роботи на цих підприємствах отримали каліцтво або професійні захворювання, а також сім'ям працівників вугільної промисловості, що загинули на виробництві, які отримують пенсію в разі втрати годувальника, вугілля на побутові потреби за нормами, що встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, з урахуванням зазначених положень законів, а також того, що безоплатна поставка вугілля не передбачала оплати, відсутні підстави для твердження, що безоплатна поставка вугілля є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, податковий орган вважає, що позивачем порушені вимоги п. 6 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 р. № 115, п. 5.5 ст. 5 Інструкції про порядок стягнення збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом комітету України з питань геології та використання надр та ДПА України № 105/309 від 23.06.1999 р., що призвело до заниження збору за геологорозвідувальні роботи в розмірі 22103,41 грн. Порушення полягає у тому, що ДВАТ „Шахта імені А.І. Гайового” в період з 01.07.2006 р. по 01.03.2007 р. нараховувався збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок коштів державного бюджету, за основну копалину – кам’яне вугілля без застосування коефіцієнту за супутньо залягаючи корисні копалини.

ДВАТ „Шахта імені А.І. Гайвого” мало спеціальній дозвіл на користування надрами № 1831 від 08.04.1999 р., вид користування надрами – видобування кам’яного вугілля, корисні копалини: основний – вугілля, супутні – германій, метан, дренажні води.

У відповідності до п. 6 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. № 115, якщо надрокористувачі видобувають більше одного виду корисних копалин, що супутньо залягають на одному родовищі, збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється за основний вид корисної копалини у повному обсязі, а за супутньо залягаючі корисні копалини - із застосуванням до нього коефіцієнта 0,2.

Пунктом 13 зазначеного Порядку передбачено, що збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється надрокористувачами самостійно відповідно до вимог Інструкції про порядок справляння зборів за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету. У разі розробки більше ніж одного виду корисних копалин збір обчислюється за кожен вид корисних копалин окремо.

Пунктом 3.1 Інструкція про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом Комітету України з питань геології та використання надр, Державної податкової адміністрації України від 23.06.99 р. № 105/309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 липня 1999 р. за № 474/3767, встановлено, що об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин - для нафти, конденсату, газу природного, у тому числі і метану вугільних родовищ, торфу, сапропелю, сировини для виготовлення оптичної та п'єзооптичної продукції, сировини ювелірної і ювелірно-виробної, підземних вод (прісних, мінеральних, термальних, промислових), ропи, мінеральних грязей і мулу та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин - для інших корисних копалин.

Вказана норма передбачає, що об’єктом обчислення збору для кам’яного вугілля, метану та германію є обсяг погашених в надрах запасів корисних копалин

У відповідності до п. 3.2 зазначеної Інструкції обсяги погашених балансових та позабалансових запасів корисних копалин і обсяги видобутих корисних копалин визначаються за даними державної статистичної звітності, підтвердженої обліковими матеріалами геолого-маркшейдерської документації.

Пунктом 12 Порядку та пунктом 3.3 Інструкції передбачено, що збір за виконані геологорозвідувальні роботи не справляється за видобуток корисних копалин, видобуток яких є технологічно вимушеним у зв'язку з видобутком інших корисних копалин, які видобуваються із надр для усунення їх шкідливої дії (підтоплення, засолення, заболочування, забруднення, виникнення зсувів тощо).

Відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 432 від 05.05.1997 р., основні корисні копалини і компоненти – це корисні копалини і компоненти, що визначають промислове значення родовища, надра його промислового використання і назву. Супутні корисні копалини і компоненти – це корисні копалини і компоненти, видобуток яких здійснюються разом з основними корисними копалинами, а вилучення і промислове використання технологічно можливі та економічно доцільні у процесі переробки основної мінеральної сировини.

З урахуванням зазначених вимог, а також фактичних обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем здійснюється видобуток кам’яного вугілля як основної корисної копалини та погашення балансових і позабалансових запасів корисних копалин як кам’яного вугілля, так і метану і германію як супутніх корисних копалин.

Експертним висновком, складеним Державним Макіївським науково-дослідним інститутом, встановлено, що вилучення газу метану з розробляємого вуглеводного масиву на шахті не є видобутком корисних копалин, які залягають супутньо з вугіллям, а є засобом дегазації гірських виробіток, обов’язковим засобом безпеки, тобто, невід’ємною частиною технологічного процесу.

Отже, суд приходить до висновку, що вилучення газу метану під час видобутку вугілля позивачем є технологічно вимушеним, а тому з урахуванням вимог п. 12 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, і п.п. 3.3 Інструкція про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збір за виконані геологорозвідувальні роботи з отримання метану справляться не повинен.

Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов’язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення р. 3.1.1 в частині заниження валового доходу за 3 квартали 2006 р. на суму 38932418,29 грн. задоволенню не підлягають.

В даному випадку позивачем оскаржують висновки акту перевірки, а не рішення, прийняте податковим органом як суб’єктом владних повноважень.

Суд вважає, що не можуть оспорюватися в суді акти перевірок, оскільки ці акти не носять обов’язкового характеру.

Акт перевірки – це службовий двосторонній документ, який підтверджує факт перевірочних дій та їх результатів, є носієм доказової інформації про виявлені недоліки. Акт перевірки не породжує жодних прав та обов’язків як для об’єкту контролю, стосовно якого складений акт, так і для інших осіб, в зв’язку з чим такий акт не є правовим актом індивідуальної дії і не може оскаржуватися взагалі.

Суд приходить до висновку, що акт перевірки ніяким чином не порушує права позивача, не створює для нього жодні правові наслідки, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Державного підприємства „Артемвугілля” до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000222340/3, прийняте Горлівською об’єднаною державної податковою інспекцією 23.10.2007 р., про визначення Державному відкритому акціонерному товариству „Шахта імені А.І. Гайового” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 14695574,10 грн., в тому числі, за основним платежем – 8189397 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 6506177,10 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000232340/3, прийняте Горлівською об’єднаною державної податковою інспекцією 23.10.2007 р., про визначення Державному відкритому акціонерному товариству „Шахта імені А.І. Гайового” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 195954 грн., в тому числі, за основним платежем – 130630 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 65315 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000242340/3, прийняте Горлівською об’єднаною державної податковою інспекцією 23.10.2007 р., про визначення Державному відкритому акціонерному товариству „Шахта імені А.І. Гайового” податкового зобов’язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, в загальному розмірі 26667,48 грн., в тому числі, за основним платежем – 22103,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 4564,08 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Артемвугілля” судові витрати в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 2 березня 2010 р.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Шальєва В.А.