Постанова № 8734301, 02.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2010 р. справа № 2а-3446/10/0570

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Логойди Т. В.

при секретарі< Призвище секретаря >

ОСОБА_1,

з участю представника позивача Добжанської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області до ОСОБА_3 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу,

в с т а н о в и в :

У лютому 2010 року Горлівська обєднана державна податкова інспекція Донецької області звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що ОСОБА_3 13 жовтня 2008 року подано податкову декларацію про доходи, одержані в 2005 році, в якій відображено отримання доходу від продажу акцій на суму 3 360,70 грн.

Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку для відповідача становить 13 відсотків від обєкта оподаткування, та відповідно до пп. пп. 9.6.2 п. 9.6 ст.9, п.7.1 ст.7, п. 22.3 ст. 22 вказаного Закону сума податку з доходів фізичних осіб становить 436,80 грн.

Інспекцією направлялись перша та друга податкові вимоги, однак заборгованість сплачена не була.

Оскільки вказана сума податку з доходів фізичних осіб не сплачена, тому податковий орган просив стягнути її з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.

Суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.М.Г. Цінні папери» (покупець) та ОСОБА_3 (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 11 лютого 2005 року №Т-041/05, за яким остання продала акції на суму 3360,70 грн.

На підтвердження виконання договору в той же день видано видатковий ордер №558.

Податок з доходів товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.М.Г. Цінні папери» не нараховувався, оскільки товариство не є податковим агентом.

В податковій декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2005 року, поданій до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області 13 жовтня 2008 року відобразила отримання доходу від продажу вказаних акцій на суму 3360,70 грн.

Податковим органом проведено розрахунок податку з доходів фізичних осіб та прийнято податкове повідомлення від 31 жовтня 2008 року №0054491741/0, яке отримане відповідачем 10 листопада 2008 року та в установленому законом порядку не оскаржувалося.

В порядку, передбаченому ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачу направлялися податкові вимоги: перша - від 17 грудня 2008 року №1/124 та друга від 27 січня 2009 року №2/3, отримані відповідачкою 25 грудня 2008 року й, відповідно, 07 лютого 2009 року.

Вказані заходи не призвели до сплати податку з доходів фізичної особи.

Як пояснив представник позивача, між відповідачем та іншою особою договір на виконання функцій податкового агенту укладено не було.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій. Зокрема, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 10 вказаного Закону вони подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення в доход держави заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону вони мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що платники вказаного податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Відповідачем не надано документів, які б підтверджували витрат, понесені у зв'язку з придбанням акцій, а лише надано довідку ВАТ «Концерн Стирол» про придбання акцій за рахунок вкладення особистих коштів без зазначення суми таких коштів, в звязку з чим ці витрати не враховані.

Згідно з пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до пп. 8.1.1 та пп. 8.1.2 п. 8.1 п. 8. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.

Згідно з п. 22.3 ст. 22 Закону починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

Особою, яка несе відповідальність за сплату вказаного податку, відповідно до ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є платник податків.

Відповідно до п. «г» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема, згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Рішення податкового органу, в якому визначені суми податкового зобов'язання в порядку, передбаченому пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», до контролюючого органу оскаржено не було. Тому такі податкові зобов'язання платника податків вважаються узгодженими.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідачем не надано доказів сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Виходячи з вимог законодавства несплачені суми узгоджених податкових зобовязань є податковим боргом, який підлягає примусовому стягненню.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецькій області до ОСОБА_3 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (рахунок 33215800700021, код платежу НОМЕР_1, код ЄДРПОУ 34686448, МФО 834016 в ГУДКУ в Донецькій області, одержувач - місцевий бюджет у Центрально-міському районі міста Горлівки Донецької обл.) в рахунок погашення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб 436 (чотириста тридцять шість) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання вказаної заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Логойда Т. В.