Вирок № 87342005, 04.02.2020, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/39/20

Єдиний унікальний № 742/2679/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Короткої А.О.,

при секретарі – Здоровець Т.М.,

за участю:

прокурорів: Жука Б.С., Книша Р.А.,

потерпілого – ОСОБА_1 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

захисника – адвоката Гавриленка Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12019270210000959 від 05.07.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кролевець Сумської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, солдата військової служби за контрактом у військовій частині А1479, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у гуртожитку АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.406 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 04.07.2019 року близько 22 год. 00 хв., перебуваючи у кімнаті начальника варти, яка розміщена на території військового містечка №3 в м.Прилуках Чернігівської області, грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок статутних взаємовідносин між військовослужбовцями, будучи зобов`язаним бездоганно і неухильно дотримуватись порядку несення військової служби упродовж встановленого законом строку, в порушення вимог ст.17, 65 Конституції України, ст.97, 104 п.8 (додаток 17), 220 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, ст.9, 11, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, направленим на порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, за відсутності між ними відносин підлеглості, будучи невдоволеним реакцією ОСОБА_1 на отримані зауваження, наніс один удар кулаком правої руки по лівому стегну останнього та один удар кулаком правої руки по задній лівій стороні тулуба солдата ОСОБА_1 .

Вказаними діями ОСОБА_2 спричинено тяжкі наслідки, що виразилися у нанесенні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у виді закритої травми черевної порожнини, розриву селезінки, внутрішньочеревної кровотечі, які згідно з висновком експерта №176 від 22.07.2019 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив факт нанесення 04.07.2019 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 одного удару кулаком правої руки по лівому стегну останнього та одного удару кулаком правої руки по задній лівій стороні тулуба солдата, що спричинило тяжкі наслідки, які виразилися у нанесенні ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Свою вину у скоєному ОСОБА_2 визнав повністю, щиро у цьому розкаявся, неодноразово під час судовому розгляду просив вибачення у потерпілого та пояснив, що не мав наміру завдати ОСОБА_1 тяжких ушкоджень з такими наслідками.

Показання обвинуваченого відповідають всім фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, отримавши згоду всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що своїми умисними діями, які виразились у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося у вчиненні насильства, яке спричинило тяжкі наслідки, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.406 КК України.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування в повному обсязі заподіяної як потерпілому, так і закладу охорони здоров`я, матеріальної шкоди та часткове відшкодування заподіяної потерпілому моральної шкоди.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_2 , судом встановлено не було.

Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_2 , суд враховує конкретні обставини справи, вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким, сукупність обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 , за відсутності обставин, які б його обтяжували, а також особу самого обвинуваченого, який раніше не судимий (а.п.93), на даний час несе військову службу за контрактом у військовій частині А1479 (а.п.104), де зарекомендував себе з негативної сторони (а.п.92), однак за місцем навчання та постійним місцем реєстрації характеризується виключно позитивно (а.п.94-95), його стан здоров`я, зокрема те, що за місцем проходження військової служби на стан здоров`я не скаржився (а.п.91), на обліку ні у лікаря-нарколога, ні у лікаря-психіатра він не перебуває (а.п.90), а також факт того, що в судовому засіданні він неодноразово привселюдно просив у потерпілого вибачення, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкції частини статті інкримінованого йому злочину ближче до найнижчої межі з випробуванням, тобто без ізоляції його від суспільства, оскільки саме такий вид покарання, на думку суду, буде повністю відповідати як характеру скоєного ним злочину, його суспільній небезпеці, так і особі обвинуваченого, а тому зможе належним чином посприяти виправленню ОСОБА_2 і запобігти вчиненню ним нових злочинів, а також посприяє безперешкодному відшкодуванню ним заподіяної потерпілому моральної шкоди.

В межах даного кримінального провадження було заявлено два цивільні позови.

Перший – військовим прокурором Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» до ОСОБА_2 про стягнення витрат, зумовлених стаціонарним лікуванням потерплого ОСОБА_1 у сумі 3028,02 грн (а.п.22-44), який обвинувачений в судовому засіданні визнав та відповідно до квитанції №0.0.1603467566.1 від 03.02.2020 року (а.п.105) відшкодував завдані ним закладу охорони здоров`я витрати в повному обсязі, а тому в цій частині провадження у даній справі підлягає закриттю.

Другий – потерпілим ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 1670,06 грн та моральної шкоди в сумі 500000,00 грн (а.п.51-60).

Відповідно до квитанції про здійснення на ім`я ОСОБА_1 адресного поштового грошового переказу №0245 від 30.01.2020 року (а.п.106) матеріальна шкода в сумі 1670,06 грн йому також була повністю відшкодована, у зв`язку з чим і у цій частині провадження у справі підлягає закриттю.

З квитанції про здійснення на ім`я ОСОБА_1 адресного поштового грошового переказу №0246 від 30.01.2020 року (а.п.106) вбачається, що в рахунок відшкодування заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди йому було відшкодовано 2000,00 грн.

Зважаючи на те, що внаслідок нанесених ОСОБА_1 умисними діями ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, потерпілий отримав закриту травму черевної порожнини, внутрішньочеревну кровотечу та розрив селезінки, яку в подальшому йому було повністю видалено, що є документально підтвердженим та не оспорювалося жодним з учасників провадження, суд вважає розумною, справедливою і цілком співмірною з розміром заподіяних ОСОБА_1 таким ушкодженням здоров`я душевних страждань суму моральної шкоди розміром 100000 грн, у зв`язку з чим в цій частині його позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати та речові докази в межах даного кримінального провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.370-371, 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.406 КК України, і призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 не обирати.

Провадження у справі за цивільним позовом військового прокурора Чернігівського гарнізону (вул.Шевченка, 57, м.Чернігів, 14030) в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства «Прилуцька центральна міська лікарня» (код – 34549336, адреса: вул.Київська, 56, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у гуртожитку військової АДРЕСА_3 А1479, АДРЕСА_2 , про стягнення витрат, зумовлених стаціонарним лікуванням потерплого, - закрити.

Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у гуртожитку військової АДРЕСА_3 А1479, АДРЕСА_2 , про стягнення матеріальної шкоди - закрити.

Цивільний позов ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у гуртожитку військової АДРЕСА_3 А1479, АДРЕСА_2 , про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , моральну шкоду розміром 100000 (сто тисяч) грн 00 коп.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня проголошення даного вироку, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя А.О.Коротка