Вирок № 87340641, 04.02.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2769/19

Провадження № 1-кп/591/194/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Мальованої-Когер В.В.

при секретарі Могиленець А.М.,

з участю прокурора Іваненко С.О.,

представника потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_1 , представника потерпілих цивільних позивачів ОСОБА_2 ,

потерпілих-цивільних позивачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника Нагорного В.Б.

обвинуваченого-цивільного відповідача ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 12018200440004506 від 20.12.2018 року щодо обвинувачення:

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з професійно-технічною освітою, на утриманні дітей не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України, -

Встановив:

20.12.2018 близько 16 год. 50 хв. ОСОБА_6 , керував автомобілем «Mercedes Benz Viano», д.н.з. НОМЕР_1 та рухався по вул. Березовий Гай від вул. Воєводіна в м. Суми. Рухаючись по вулиці Березовий Гай, 1 в районі складського приміщення, ОСОБА_6 знехтував безпекою дорожнього руху, а саме, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_7 , який в цей час йшов у попутному напрямку вздовж правого краю проїзної частини, не прийняв міри до зниження швидкості руху автомобіля аж до зупинки, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 порушивши вимоги Правил дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 і введені в дію з 1 січня 2002 року, передбачені пунктом:

12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці ДТП.

Допущені порушення ОСОБА_6 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП і наслідками, що настали.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілому, які виразилися в порушенні вимог п.п. 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України, під час керування 20.12.2018 автомобілем «Mercedes Benz Viano», н.з. НОМЕР_1 по вул. Березовий Гай в м. Суми та призвело до наїзду на потерпілого ОСОБА_7 , внаслідок чого останній помер на місці події.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні ви ну визнав частково. Зазначив, що правил дорожнього руху не порушував, визнає вину тільки в тому, що не помітив потерпілого, та вважає, що саме пішохід ОСОБА_7 порушив правила дорожнього руху, так як рухався по краю проїжджої частини в попутному напрямку з ним. Щодо фактичних обставин, пояснив, що 20.12.2018 року в післяобідній період часу, близько 15 години, він на вказаному автомобілі повернуся з м.Лебедин до м.Суми . Після цього йому зателефонував його товариш та попрохав з`їздити на вул. Воєводіна в м.Суми. Повертаючи на вул. Менжинського в м.Суми набрав швидкість близько 20 км/год та після повороту почав рух по вул. Березовий Гай в м.Суми. Від повороту на вул. Березовий Гай проїхав близько 50 метрів, набравши при цьому швидкість руху близько 40-50 км/год. В зустрічному напрямку рухався автомобіль з дуже ярким світлом фар, чим сліпив його, але рухатися далі це не заважало. Під час осліплення він дивився на праве узбіччя дороги і в момент роз`їзду з зустрічним транспортним засобом відчув удар з правої сторони. Екстрене гальмування не здійснював, зкинув швидкість та з`їхав на праве узбіччя дороги. Вийшовши з машини, побачив, що позаду автомобіля лежить чоловік. Він, ОСОБА_6 злякався та намагався викликати швидку та поліцію. Зазначив, що на час ДТП був слабкий туман, дорожнє покриття було мокрим та слизьким, освітлення на цій частині дороги не було. Цивільний позов не визнає в повному обсязі. Під час судових дебатів та в останньому слові обвинуваченого просив пробачення у потерпілих, жалкує що ненавмисно позбавив життя їх близької людини.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим у вчиненні злочину, його факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та ґрунтується на доказах.

Допитаний судом потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 20.12.2018 року він перебував на робочому місці, та йому зателефонував поліцейський запитавши чи не відома йому особа на ПІБ його брата з зазначенням дати його народження та повідомив про ДТП. Після цього, він відразу зателефонував батьку ОСОБА_4 та разом з ним поїхали до місця пригоди. Прибувши туди, він побачив свого брата, який лежав на правому узбіччі дороги на спині та був у крові. Близько за 20 метрів в попутному напрямку знаходився автомобіль, яким було скоєно наїзд на ОСОБА_8 . Також зазначив, що в цей день ОСОБА_9 направлявся саме до нього на роботу. Оскільки даний відрізок дороги розташований у так званій «промисловій зоні», то пішоходи там постійно знаходяться та рухаються по узбіччю дороги, оскільки пішохідних, або велосипедних доріжок там не має. В цей день була ожеледиця, сніг був, але дорожнє покриття було очищене. Знаходячись на місці ДТП він категорично стверджує, що не бачив будь-якого гальмівного шляху від автомобіля «Мерседес», який скоїв наїзд на його брата ОСОБА_9 . Додав також, що ОСОБА_7 не носив шапок, капюшонів та не користувався навушниками під час руху, це стосується і того дня. Просив при призначенні покарання застосувати до обвинуваченого максимальну міру покарання. Цивільний позов підтримав в повному обсязі.

Допитана в судовому засіданні законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_10 ОСОБА_11 пояснила, що загиблий ОСОБА_7 її чоловік та батько їх дитини ОСОБА_12 ,2014 р.н. 20.12.2018 року вона чекала на телефонний дзвінок від ОСОБА_9 , натомість її зателефонував його брат ОСОБА_13 , який повідомив, що ОСОБА_9 загинув внаслідок ДТП. Вона, не бажає заявляти цивільний позов, але нею заявлено та підтримано цивільний позов в інтересах їх малолітнього сина. Повідомила, що тривалий час їх син запитував постійно про батька, і лише після неодноразових консультацій з дитячим психологом вона повідомила синові, що батька вже немає. Дитина після такого повідомлення постійно плаче, він став боятися машин, в зв`язку з чим вони відвідують психолога. До загибелі ОСОБА_9 , він постійно матеріально та морально підтримував їх, стосунки між ними були міцні та добрі. Цивільний позов підтримала в повному обсязі, просила суд суворо покарати обвинуваченого, оскільки останній навіть не приніс вибачення за скоєне.

Також, потерпіла ОСОБА_5 , допитана судом пояснила, що загиблий є її сином та проживав деякий час разом з ними батьками. Того дня , 20.12.2018 року на телефон її чоловіка ОСОБА_4 зателефонував їх старший син ОСОБА_13 , після чого ОСОБА_4 відразу вдягнувся та кудись побіг. Після того, коли він повернувся, він повідомив, що їх син ОСОБА_9 загинув внаслідок ДТП. Зазначила, що після загибелі їх сина обвинувачений навіть не вибачився, не намагався надати будь-яку допомогу, а навпаки у суді зазначив, що він не винен, звинувачуючи при цьому їх сина, який порушив ПДР. Їх родина була готова пробачити ОСОБА_6 , якби той хоча б приніс вибачення та співчуття. Вважає, що таке ставлення обвинуваченого до скоєного говорить про те, що особа не розуміє, що вчинила злочин, не розкаялася, тому просить сувору міру покарання. Цивільний позов підтримала в повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні був допитаний потерпілий ОСОБА_4 , який є батьком загиблого ОСОБА_7 .. Так, перший пояснив, що 20.12.2018 року знаходячись вдома, на його мобільний телефон зателефонував старший син ОСОБА_13 та сказав терміново спуститися вниз. Після цього ОСОБА_13 повідомив йому, що ОСОБА_9 збила машина, та що він загинув. Вони разом поїхали на місце ДТП. По прибуттю він бачив, що дорожнє покриття на цьому відрізку дороги було почищено від снігу. Його син ОСОБА_9 лежав справа, а автомобіль «Мерседес» був попереду на значній відстані зліва. Крім цього , зауважив, що в цей день були звичайні погодні умови, дощу, чи снігу не було, як і туману. Дорожнє покриття асфальт, а по узбіччю злежаний сніг. Також, звернув увагу, що їх син ОСОБА_9 майже ніколи не носив головного убору. Просить для обвинуваченого самого суворого покарання. Цивільний позов підтримав в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка слідчий Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області Черняк Т.М. суду пояснила, що 20.12.2018 року нею, в присутності двох понятих було проведено огляд місця події за наслідками ДТП що сталася 20.12.2018 року на узбіччі дороги біля будинку 1 по вул. Березовий Гай в м.Суми. Вона не пам`ятає о котрій годині надійшло повідомлення про ДТП, але прибувши на місце пригоди, вони чекали деякий час на експерта. Вона оглядала труп загиблого чоловіка, фіксувала виявлені тілесні ушкодження, одяг ОСОБА_7 , та вказані відомості заносилися відразу до протоколу ОМП. При вказаній слідчій дії були присутні учасники цієї дії та поняті. Фотозйомка використовувалася експертом СМЕ. Протокол був оголошений вголос, зауважень не надходило.

Крім того, судом був допитаний слідчий ВРЗСТ СВ Сумського ВП ГУНП в Сумській області Безуглий П.В., який пояснив, що він проводив огляд місця події по ДТП, що відбулася 20.12.2018 року в м.Суми, по вул. Воєводіна в районі вул. Березовий Гай, 1. ОМП проводився за участю понятих (прізвищ не пам`ятає, протокол був складений та наданий для ознайомлення учасникам слідчої дії, поняті приймали участь під час слідчої дії, здійснювалися деякі нетривалі перерви для прибуття експерта для огляду трупа чоловіка. Також зазначив, що в середину автомобіля «Мерседес» ніхто не проникав. Після виготовлення протоколу учасниками він був прочитаний, всіма підписаний, тощо. Будь-яких заяв, доповнень та зауважень від учасників не надходило.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що 2012.2018 р. він був запрошений до участі у слідчій дії ОМП в якості понятого. Суду зазначив, що загиблого чоловіка він бачив декілька разів, оскільки мали спільних знайомих, чи казав про це слідчому не пам`ятає, але ні дружніх ні родинних стосунків із загиблим не мав. Стверджує, що він постійно перебував на місці події до завершення слідчих дій та ствердно відповів, що підпис у протоколі ОМП його.

В ході судового розгляду сторона обвинуваченого відмовилася від раніше заявленого клопотання щодо допиту свідка ОСОБА_15 (другий понятий під час ОМП від 20.12.2018 р., за таких обставин суд не проводив його допит.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своє вини, його вина підтверджується наступними доказами, а саме :

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 20.12.2018 року місцем є ділянка, що розташована в районі АДРЕСА_3 .Суми, дорожнє покриття на цій ділянці є асфальбетонне, вологе, чисте, слизьке, нерівності відсутні. Також, у вказаному протоколі зафіксовані: місце розташування ТЗ та виявлені пошкодження на ньому після наїзду на пішохода місце розташування трупа та зафіксована його поза. Відповідно до цього протоколу складено відповідну схему з фототаблицею.

Під час проведення слідчого експерименту від 09.01.2019 за участю свідка ОСОБА_6 , участю його захисника, потерпілого ОСОБА_3 та спеціаліста автотехніка ОСОБА_16 перший надав детальні пояснення щодо ДТП 20.12.2018 року, де зокрема він зазначив, що рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год, та коли повернув на вул. Березовий Гай, попереду у зустрічному напрямку рухався автомобіль з ярким світлом фар, що його суттєво засліплював. Натомісь під час цієї ж слідчої дії ОСОБА_6 перед цим пояснював, що у світлі його фар видимість не була обмежена. Пішохода він не бачив.

22.01.2019 року за участю ОСОБА_6 , в присутності захисника та інших учасників слідчої дії ОСОБА_6 розповів, був проведений другий слідчий експеримент, під час якого ОСОБА_17 пояснював, що темп руху пішоходу, та положення останнього на проїзній частині вказати не може, по причині того, що до наїзду його не бачив, побачив лише в останню мить в момент наїзду.

Слід зазначити, що в судовому засіданні обвинувачений надав пояснення щодо обставин події, серед яких він стверджував, що потерпілого він взагалі не бачив, в момент наїзду на пішохода він вважав, що зачепив якусь гілку з дерева. При цьому повідомив, що коли зупинив автомобіль, то побачив чоловіка, який лежав на узбіччі на спині, до нього він не підходив, бо злякався. Проте, ОСОБА_6 зазначив, що потерпілий був вдягнений в темну куртку з капюшоном, а отже пояснення обвинуваченого в тій частині, чи бачив він пішохода до наїзду на нього, якщо бачив його , то в який саме час він виявив пішохода є сумнівними.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупу проведеної ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» №1218/810 від 26.02.2019, потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, що складалася із забійної рани в потиличній ділянці, множинними «мозаїчними» переломами кісток склепіння та основи черепу з вдавленими фрагментами потиличної кістки праворуч, крововиливом під тверду мозкову оболонку у вигляді рідкої крові об`ємом близько 80 мл, тотальним крововиливом під м`які мозкові оболонки, крововиливу в шлуночки головного мозку, ускладнилася розвитком набряку головного мозку, від яких останній помер на місці дорожньо-транспортної події.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №28 від 15.02.2019 (т.1 а.с. 217-221) водій ОСОБА_6 під час керування автомобілем «MercedesBenzViano», н.з. НОМЕР_1 по вул. Березовий гай в м. Суми ОСОБА_6 повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, залежно від швидкості руху дотримуватися безпечного інтервалу, а при виявленні пішохода ОСОБА_7 , який йшов у попутному напрямку вздовж правого краю проїзної частини, тобто створював небезпеку для руху, повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто діяти відповідно до вимог п.п. 2.3«б», 12.3, Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, якими передбачено:

2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, слідкувати за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

При цьому, якби водій ОСОБА_6 при виявленні рухомого об`єкта пішохода ОСОБА_7 , який йшов упопутному напрямкувздовж правогокраю проїзноїчастини тобто, при виявленні небезпеки для руху, негайно вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, то наїзду б не відбулося.

Тому, порушення пункту 12.3 ПДР України, допущені водієм ОСОБА_6 знаходяться в прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною подією та наслідками, що настали. Також, у цьому висновку зазначено, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода.

Допитаний в суді експерт Кирієнко В.Г. з приводу вказаного експертного висновку пояснив, що ним використовувалися вихідні дані, які зазначені у самому висновку , при цьому зауважив, що слідчий експеримент за участю свідка на той час, ОСОБА_6 , проводився двічі з метою максимального наближення до обстановки та погодних умов під час ДТП, з урахуванням пояснень самого ОСОБА_6 , а тому він підтримує свої висновки в повному обсязі.

Крім того, згідно висновку судово-медичної криміналістичної експертизи № 81 від 06.02.2019 року (т.1 а.с. 199-201) при дослідженні взуття загиблого ОСОБА_7 встановлено, що на момент первинного контакту з автомобілем потерпілий, ймовірно пересувався, на що вказує наявність слідів ковзання на підмет очній частині підошви лівого напівчобота та відсутність слідів тертя на підошві правового напівчобота.

На предмет дослідження також була надана куртка потерпілого та виявлені на ній пошкодження могли утворитися в умовах ДТП, а розміщення пошкоджень на спинці куртки, можна допустити, що в момент первинного контакту потерпілий був повернутий спиною до травмуючої сили, про що наданий висновок № 80 від 06.02.2019 р. (т.1 а.с. 202-205).

З висновків автотехнічної експертизи (т.1 а.с.206-212) вбачається, що на період експертного огляду автомобіля «MercedesBenzViano», н.з. НОМЕР_1 система рульового керування, робоча гальмівна система та ходова частини знаходилися у працездатних станах, при яких вони здатні виконувати функції в межах, встановлених нормативно-технічною документацією. Освітлювальні прилади головного світла фар знаходилися в технічного несправному стані з причин розлому корпусу правої фари та злому кронштейнів її кріплення.

Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 7 від 21.01.2019 р. (т.1 а.с. 214-216) встановлено, що місцем наїзду автомобіля «MercedesBenzViano», н.з. НОМЕР_1 на пішохода знаходиться на проїзній частині смуги руху автомобіля «MercedesBenzViano», вірогідніше за все, ближче до правого краю проїзної частини, відносно напрямку руху вказаного автомобіля, на відстані ближче ніж 8,5 м до кута будівлі взятого за орієнтир при огляді місця події.

Підстав не довіряти зазначеним вище доказам у суду немає.

Крім того, аналізуючи свідчення потерпілих та свідків, які хоч і не є очевидцями події, і були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх показання як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, перед допитом потерпілі та свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання. Крім того, свідчення потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та свідків відповідають іншим доказам та суперечать одне одному та не спростовують жодного доказу, а саме даних протоколів огляду місця події, протоколів слідчих експериментів, висновків експертиз, іншим дослідженим в судовому засіданні доказам, які підтверджують винуватість ОСОБА_6 в скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими, та викладених у вироку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми необережними діями, які виразилися в порушенні вимог Правил безпеки дорожнього руху України п. 12.3 ПДР України, що знаходяться в прямому причинному зв`язку з вчиненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками: - спричинення смерті пішоходу ОСОБА_7 ОСОБА_6 вчинив злочин, що передбачений ч.2 ст. 286 КК України .

Отже, суд вважає, що вина обвинуваченого доведена повністю і його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду і міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, вчиненим з необережності, особу винного, його суб`єктивного ставлення до події та наслідків, що настали та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

В той же час, як вбачається з досудової доповіді (а.с.169-170) ОСОБА_6 за колишнім місцем навчання та роботи характеризується позитивно. Однак, 18.03.2019 року він був притягнутий до адміністративної відповідальності відповідно до ч.2 ст. 122 КУпАП тобто вчинив адміністративне правопорушення в сфері дорожнього руху..

Судом також встановлено, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, скоїв злочин вперше, має молодий вік. ОСОБА_6 на обліках будь-де не перебуває. Дані обставини суд визнає такими, що пом`якшують покарання, просив пробачення у потерпілих, які його не пробачили та вважали, що обвинувачений у скоєнні злочину не розкаявся, а обраний спосіб захисту спрямований на уникнення від покарання за скоєне, а тому йому слід призначити саме суворе покарання у вигляді позбавлення волі.

Доводи захисника про недопустимість доказів зібраних органом досудового розслідування, зокрема проведення слідчих експериментів за участю його підзахисного ОСОБА_6 в якості свідка та нероз`яснення йому права на захист, суд не приймає до уваги, оскільки чинний КПК визначає декілька альтернативних способів для збирання доказів, які слідчий, як процесуальна особа обирає самостійно. В даному випадку, отримання такого доказу не суперечило інтересам, на цей час обвинуваченого ОСОБА_6 , в тому числі слід звернути увагу та той факт що судом не встановлено істотного порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_6 під час проведення таких слідчих дій, в ході яких до речі , ОСОБА_6 як свідок скористався своїм правом на захист, відповідно до ст. 66 КК України. Тобто такі дії були проведені за участю захисника адвоката. Від учасників проведених слідчих дій зауважень не надходило.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Посилання сторони захисту обвинуваченого на те, що досліджені судом висновок судово-автотехнічної експертизи № 28 від 15.02.2019 р., який базується на неіснуючих (хибних), вихідних даних спростовуються вищенаведеними даними, отриманими в ході проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_6 ..

Відповідно до положень ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини та основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Відповідно до ч.5 ст. 101 КПК України, висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Оскільки проведення експертиз з фактичним покладенням в основу вихідних даних органу досудового розслідування так і свідчення самого ОСОБА_6 , ніяким чином не порушують права та свободи обвинуваченого.

В судовому засіданні був досліджений вищезазначений висновок автотехнічної експертизи № 28 від 15.02.2019 р, який проведений з додержанням вимог чинного законодавства про призначення та проведення експертизи, визначена обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Відповідно до висновку що водій мав технічну можливість попередити наїзд своєчасного застосування гальмування, то з технічної точки зору в його діях вбачається невідповідність вимогам п.12.3 ПДР знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП.

З урахуванням викладеного у суду немає підстав визнавати висновки судової автотехнічної експертизи недопуститими доказами.

Підстав не довіряти іншим зазначеним вище доказам у суду не має, оскільки вони будь-яких сумнівів у їх належності (стосовності), допустимості, достовірності і достатності не викликають, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.

Часткове не визнання своєї вини обвинуваченим, неправильності висновків експертиз та посилання на вину потерпілого від ДТП ОСОБА_7 на порушенням ним правил дорожнього руху, суд вважає обраним способом захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне.

В постанові Верховного Суду України від 19.12.2008 року за № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

В зв`язку з цим, враховуючи зазначені вище обставини, що пом`якшують покарання, особу винного, його майновий стан, сімейний стан та стан його здоров`я, його громадську діяльність, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції, встановленої в ст.286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки . Саме така міра покарання буде достатньою для обвинуваченого для його виправлення.

Цивільними позивачами потерпілими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та законного представника малолітнього ОСОБА_10 ОСОБА_11 заявлені цивільні позови до цивільних відповідачів : обвинуваченого ОСОБА_6 та ПАТ «Страхова група «ТАС «СГ « ТАС» (приватне) .

Згідно вимог викладених в позовних заявах :

- ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_6 1000000 грн. завданої йому моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі його брата у ДТП та 6000 грн. витрат понесених на оплату професійної правничої (правової) допомоги ; зі страхової компанії 44173,31 грн. витрат пов`язаних з похованням ОСОБА_7 та придбання і встановлення пам`ятника загиблому

- ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_6 985 108 грн. завданої йому моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі його сина у ДТП; зі страхової компанії14892 грн.

- ОСОБА_5 просить стягнути з ОСОБА_6 985108 грн. завданої її моральної шкоди, завданої внаслідок смерті її сина у ДТП; зі страхової компанії 14 892 грн.

-законного представника малолітнього ОСОБА_10 ОСОБА_11 просить стягнути 400000 грн. моральної шкоди внаслідок загибелі батька малолітнього ОСОБА_7 .

Вирішуючи питання цивільних позовів, суд керуючись ст. 1166 ЦК України приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо відшкодування матеріальної шкоди які полягають у витратах на поховання та придбання пам`ятника та його встановлення у розмірі 44173,31 грн. підлягають стягненню з ПРАТ «Страхова група «ТАС», оскільки підтверджені документально (т.1 а.с. 33-34,118) . Крім того, на користь ОСОБА_3 , відповідно до ст. 120,124 КПК України підлягають також стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн., що також підтверджуються документально (т.1 а.с. 36,37 ,244)

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Абзацом першим п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 з подальшими змінами та доповненнями, визначеного, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Частина друга ст. 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у зокрема в даному випадку у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самою, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивача, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди від 31.03.1995 № 4).

Оскільки судом встановлено, що родина Зленків разом з малолітнім ОСОБА_10 внаслідок ДТП втратила близького родича сина, брата та батька дитини, внаслідок чого зазнали глибокого душевного страждання , порушено також їх звичний спосіб життя, внаслідок чого значно погіршився і їх стан здоров`я, що підтверджується висновками лікувальних установ (т.1 а.с.31,32), а малолітній Давід вимушений проходити психологічну корекцію, тощо. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує обставини справи та обсяг страждань (душевних, психічних), яких зазнали цивільні позивачі потерпілі, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). При цьому суд виходе із засад розумності, виваженості та справедливості. І за таких обставин, суд прийшов до переконання, що з обвинуваченого необхідно стягнути розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим: ОСОБА_3 250000 грн., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 300000 грн., а малолітньому ОСОБА_10 - у розмірі 400000 грн. без врахування майбутніх страхових відшкодувань. В задоволенні вимог в інший частині необхідно відмовити за необґрунтованістю.

По справі потерпілими ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 44173 грн. 31 коп. з ПрАТ «Страхова група «ТАС», у зв`язку з понесеними витратами на поховання загиблого ОСОБА_7 .. Такі витрати підтверджується копіями чеків.

Згідно полісу № АМ/7389192 від 04.07.2018 року цивільно-правова відповідальність водія автотранспортного засобу Mercedes Benz Viano», н.з. НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «Страхова група «ТАС», строк дії договору з 04.07.2018 року по 03.07.2019 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю чи здоров`ю 200000 грн., за шкоду майну 100000 грн. ,що підтверджується фотокопією страхового полісу( т.1 а.с.35).

В письмовому відгуку представник АТ «СГ «ТАС» заперечував про відшкодування зі страхової компанії матеріальної шкоди посилаючись на те, що позивачі не зверталися до ПрАТ «СГ «ТАС» для отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому законодавством, внаслідок чого, питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося. Вважає, що відповідно до чинного законодавства України не має підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки позивачем не дотриманий передбачений законодавством порядок отримання страхового відшкодування.

В судовому засіданні представником потерпілих Зленків Чернадчуком О.В. були надані копія опису вкладення поштового відправлення заяви потерпілих до ПрАТ «СГ «ТАС» про страхове відшкодування(т.1 а.с.240-243).

Згідно з ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховий випадок є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За приписами ст. 22 Закону України ,,Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 цього Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого та моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

З урахуванням вимог ст.ст. 6, 22, 23, 24 Закону України ,,Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд вважає необхідним стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розмір моральної шкоду в наслідок загибелі їх сина ОСОБА_7 у ДТП 20.12.2018 року по 14892 грн кожному.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до вступу вироку не обирати.

Долю речових доказів слід вирішити згідно до ст. 100 КПК України, а накладений арешт на майно скасувати.

Судові витрати відсутні (відшкодовані в повному обсязі під час досудового розслідування обвинуваченим).

Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд , -

Ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки .

Міру запобіжного заходу до вступу вироку не обирати.

Скасувати накладений ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 21.12.2018 року (т. 1 а.с.231) арешт на тимчасово вилучене майно в рамках кримінального провадження № 12018200440004506 від 20.12.2018 р. з часу набрання вироком законної сили : автомобіль Mercedes Benz Viano», н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29.12.2010 року зареєстрованого на ім`я ОСОБА_18 , та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , що зберігається на території СВП ГУНП в Сумській області за адресою: м.Суми, вул. Охтирська, буд. 14.

Речові докази по справі, а саме:

-автомобіль Mercedes Benz Viano», н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29.12.2010 року зареєстрованого на ім`я ОСОБА_18 , та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , що зберігається на території СВП ГУНП в Сумській області за адресою: м.Суми, вул. Охтирська, буд. 14 повернути ОСОБА_18 ;

-зимову куртку, взуття та інший одяг потерпілого ОСОБА_7 , в якій останній знаходився на момент ДТП 20.12.2018 року, що передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 , залишити останньому (т.1 а.с.229-230) .

-уламок пластмаси та фрагмент ЛФП сірого кольору, які виявлено під час огляду місця події ДТП 20.12.2018 , а саме проїзної частини в районі споруди № 1 по вул. Березовий Гай в м.Суми зберігати в матеріалах кримінального провадження ( т.1 а.с. 185-186,187).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) 6000 грн. витрат на правову допомогу та 250000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_4 ) 300000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5 ) 300000 грн. моральної шкоди; на користь законного представника малолітнього ОСОБА_10 законні інтереси якого представляє мати малолітнього ОСОБА_11 у розмірі 400000 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" м. Київ, вул. Перемоги, 65 (ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП (витрати на поховання та вартість пам`ятника) в розмірі 44173 грн. 31 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" м. Київ, вул. Перемоги, 65 (ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 ) моральну шкоду завдану внаслідок ДТП в розмірі 14 892 грн..

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" м. Київ, вул. Перемоги, 65 (ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5 ) моральну шкоду завдану внаслідок ДТП в розмірі 14 892 грн..

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В.Мальована-Когер