Ухвала суду № 87339717, 31.01.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7607/19

Провадження № 1-кс/487/743/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2020 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Полінкевич К.Г., прокурора Сімонова Я.Г., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Єлуашвілі І.В., розглянувши клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора Горчак І.В. про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту,

ВСТАНОВИВ:

21.01.2020 року прокурор Офісу Генерального прокурора Горчак І.В. в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення відомості щодо вчинення якого 20.02.2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160180000262, звернувся до суду із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати якщо підозрюваному не буде обрано вищевказаний запобіжний захід.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого із підстав вказаних в ньому, посилаючись на те, що матеріали клопотання містять достатньо відомостей для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Єлуашвілі І.В. в судовому засіданні заперечували щодо застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, просили суд відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши позицію сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, а також матеріали, якими слідчим обґрунтовані його доводи, суд дійшов наступного.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу начальника ГУ НП в Одеській області №748 о/с від 22.04.2017 перебував на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Лиманського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області, та мав спеціальне звання - лейтенант поліції, спільно зі сержантом поліції ОСОБА_2 , який перебував на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Ананьївського відділення поліції Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, будучи відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 КК України, примітки 1 до ст. 364 КК України службовими особами правоохоронного органу, 19.02.2018 у нічний час доби, близько 00.00 год., біля мосту на межі між другою та третьою дільницею с. Ананьїв, Ананьївського району Одеської області, діючи всупереч положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 21, 28, 29, 30 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 3, 7, 17, 23, 42, 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав і повноважень, що супроводжувалось застосуванням насильства, застосуванням спеціальних засобів, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого ОСОБА_3 , діями, за наступних обставин.

ОСОБА_1 як інспектор сектору реагування патрульної поліції №4 Лиманського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області, разом із ОСОБА_2 , поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 3 Ананьївського відділення поліції Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, відряджені у період з 05.01.2018 до 05.03.2018 та у період з 04.09.2017 до 03.05.2019 відповідно, начальником ГУ НП в Одеській області до відділу організації діяльності груп реагування з покладанням тимчасових обов`язків працівників груп реагування патрульної поліції, а саме профілактики та розкриття кримінальних правопорушень на вулицях та в інших публічних місцях, оперативного реагування на звернення громадян, патрулювання закріпленої за ними території, вжиття превентивних заходів щодо недопущення здійснення кримінальних правопорушень, здійснення перевірок підоблікового елементу та обслуговування стаціонарних постів на автодорогах міжнародного і державного значення Одеської області. З 20.00 год. 18.02.2018 до 08.00 год. 19.02.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконували службові обов`язки з охорони публічного порядку та нагляду за дорожнім рухом на стаціонарному посту «Платонове», автодороги М-05 «Київ-Одеса», у однострої з табельною вогнепальною зброєю, спеціальними засобами поліцейського примусу та індивідуального захисту, з використанням службового автомобіля «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 .

У ході несення служби, працівники поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 близько 00.00 год 19.02.2018, рухаючись на автомобілі «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , біля мосту на межі між другою та третьою дільницею с. Ананьїв Ананьївського району Одеської області, звернули увагу на автомобіль «FORD FOCUS», номерний знак НОМЕР_2 , в якому перебували ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та який здійснив зупинку у зустрічному їм напрямку руху.

У цей час ОСОБА_3 покинув автомобіль «FORD FOCUS», номерний знак НОМЕР_2 , що було сприйнято працівниками поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як спробу ОСОБА_3 уникнути зустрічі з правоохоронцями.

Після чого ОСОБА_1 невідкладно зупинив службовий автомобіль «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 . ОСОБА_2 вийшовши після зупинки, з переднього пасажирського сидіння службового автомобіля «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 побіг за ОСОБА_3 з метою його затримання. Підбігши до потерпілого, який протиправних дій не вчиняв та не підозрювався у вчиненні будь-якого правопорушення, не чинив жодного опору, не здійснював небезпечних дій, що могли б створити загрозу життю чи здоров`ю собі чи оточуючим,

ОСОБА_2 , безпідставно, без попередження, явно перевищуючи свої службові повноваження відразу почав застосовувати фізичну силу та наносити останньому колінами та кулаками тілесні ушкодження у різні частини тіла, в тому числі найбільше в поясничну область спини та живота, зваливши потерпілого на землю, заломив йому руки за спину та застосував спеціальний засіб кайданки.

В свою чергу, працівник поліції ОСОБА_1 , який перебував за кермом службового автомобіля «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , направився до автомобіля «FORD FOCUS», номерний знак НОМЕР_2 , де самовільно, без будь-якого на те дозволу, відкривши двері зі сторони водія, дістав із гнізда запалювання ключі від автомобіля, з метою перешкодити його руху, та в подальшому їх при собі утримував.

Після того, працівник поліції ОСОБА_1 направився до ОСОБА_3 , який вже знаходився у кайданках та під повним фізичним контролем ОСОБА_2 та жодним чином у такому положенні не чинив та не міг чинити протиправних дій стосовно громадян або працівників правоохоронних органів, спільно з останнім продовжили спричиняти потерпілому тілесні ушкодження, а саме наносили удари ногами по голові, спині, животу, вдавлювали ногою обличчя потерпілого, а також коліном в ділянці розташування життєво важливого органу - поясничну область спини та живота.

Своїми умисними діями, які явно виходили за межі наданих їм службових повноважень, інспектор сектору реагування патрульної поліції №4 Лиманського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 та поліцейський сектору реагування патрульної поліції № 3 Ананьївського відділення поліції Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_2 , діючи спільно, спричинили ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі справа, в ділянці променево-зап`ясних суглобів, садна обличчя, заочеревний крововилив зліва, розрив нижнього полюсу лівої нирки, що призвело до інвалідізації.

15.01.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади.

Обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується, зокрема доданими до клопотання матеріалами.

Згідно частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказують слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В своєму клопотанні та в судовому засіданні прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та посилався на ті обставини, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі нічний домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків, а застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених процесуальних обов`язків.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Як встановлено слідчим суддею, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень прокурора про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст.177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами, долученими до матеріалів клопотання, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

На підставі наведеного, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з урахуванням початкової стадії досудового розслідування, доходить висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_1 відповідних обов`язків, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у кримінальному провадженню.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження, що відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного,обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст.194 КПК України. В разі невиконання вищезазначених обов`язків до підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 7 ст.194 КПК України, обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

На підставі викладеного, також враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання, суд вважає за можливим застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Керуючись статтями 176-179, 184, 193, 196 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора Горчак І.В. про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у кримінальному провадженню.

Строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного - до 15 березня 2020 року.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання вищезазначених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на прокурора Офісу Генерального прокурора Горчак І.В. або іншого прокурора, визначеного в постанові про призначення групи прокурорів в даному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 04.02.2020 року о 09.15 годин.

Слідчий суддя В.О. Гаврасієнко