Рішення № 87335921, 04.02.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2020м. ДніпроСправа № 904/188/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Муходінов М.Л.;

від відповідача: Колоколов А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 127 844 грн. 48 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) суми штрафу за прострочення доставки вантажів у загальному розмірі 127 844 грн. 48 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення залізничних перевезень порожніх власних вагонів, що перевозяться на своїх осях, на адресу позивача у вересні 2019 року за накладними №№ 34782946, 34808527, 34842542, 34848267, 34853085, 34885962, 34902338, 35168376, 35382456, 35442045, 35464270, 35670496, 35744457, 42458711, 42482562, 42519140, 42526418, 42618728, 42618876, 42618934, 42619023, 42619031, 42619049, 42619478, 42619486, 42619494, 42618744, 42626861, 42626879, 42630376, 42630384, 42630400, 42630418, 42630434, 42630442, 42630459, 42639526, 42639534, 42639542, 42639575, 42660290, 42670026, 42670398, 42703876, 42710038, 42710046, 42710053, 42710061, 42747112, 42747204, 42747220, 42747238, 42747246, 42747261, 42747279, 42747287, 42796003, 42815597, 42815605, 42868695, 42868703, 42875161, 42881805, 42881870, 42881953, 42891150, 42891168, 42891176, 42902767, 42907345, 46701728, 46720439, 46727228, 46831368, 46831590, 46833778, 46854410, 46855805, 46858320, 46872321, 46872362, 46872826, 46872834, 46872842, 46872859, 46915641, 46933982, 46934113, 46934147, 46939658, 46939674, 51409571, 51435170, 51437556, 51437606, 51437911, 51437978, 51467777, 51467876, 51468809, 51468817, 51471498, 51471720, 51481612, 51481968, 51482024, 51482123, 51491058, 34785329, 34908244, 34908269, 34908301, 34908343, 51346385, 51515732, 42920173, 42920165, 42920140, 47010509, 47027016, 47044615 та 47027974 відповідачем було допущено прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. За порушення терміну доставки вантажу, на підставі статті 116 Статуту залізниць України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 127 844 грн. 48 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 853 грн. 44 коп.

Ухвалою суду від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 04.02.2020.

Від позивача надійшла заява (вх. суду № 3654/20 від 23.01.2020), в якій він зазначив, що докази, на підставі яких суд може встановити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, будуть надані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафу (вх. суду № 5012/20 від 31.01.2020), в якому він просить суд у разі задоволення позовних вимог позивача зменшити розмір штрафу до 50% посилаючись на слідуюче:

- залізниця несе основний тягар у такому важливому соціальному питанні, як надання безоплатних послуг з перевезення пільгових категорій громадян. Так, у 2017 році залізницею перевезено 6,2 млн. пасажирів, яким надано пільги на загальну суму 114,2 млн. грн. у 2018 році - 5,7 млн. пасажирів на 126,1 млн. грн. Однак залізниця не отримує у потрібному обсязі компенсацію нарахованих, але не отриманих за пільгові перевезення, доходів;

- заборгованість по залучених коштах на кінець 2018 року становила 5 575,7 млн. грн., з яких 1 632,1 млн.грн. - за довгостроковими кредитами, 2 621,2 млн.грн. - за єврооблігаціями, що емітовані Шортлайн Пі Ел Сі в інтересах АТ "Укрзалізниця" та 1 322,4 млн.грн. - заборгованість за договорами фінансового лізингу, з яких 1 317,2 млн.грн. - заборгованість за 15 локомотивів, які передані на баланс залізниці у грудні 2018 року, відповідно до укладеного на рівні АТ "Укрзалізниця" договору фінансового лізингу на придбання 30 локомотивів виробництва Дженерал Електрик Компані. У лютому 2019 року надійшло ще 7 локомотивів та заборгованість зросла на 614,7 млн.грн.;

- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на початок 2019 року становила 311,5 млн.грн., з яких 143,4 млн.грн. це заборгованість по капвкладеннях, 72,1 млн.грн. - за ремонти рухомого складу та інших основних засобів, 65,7 млн.грн. - за ТМЦ. Хоча з початку 2019 року заборгованість і зменшено на 100,5 млн.грн. вона залишається значною - 211 млн.грн.;

- дебіторська заборгованість на кінець 2018 року становила 71,6 млн.грн., у т. ч. чиста балансова - 38,5 млн.грн. (+3,8 млн.грн. з початку року), резерв сумнівних боргів - 33,1 млн.грн. (+1,3 млн.грн.). Крім того, на позабалансовий рахунок у 2018 році віднесено 5,6 млн.грн. дебіторської заборгованості, з яких 5 млн.грн. авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені при виплаті дивідендів та не підлягають поверненню платнику податків;

- незважаючи на скрутне фінансове становище, залізниця продовжує своєчасно виконувати розрахунки із заробітної плати та податкових зобов`язань;

- Придніпровська залізниця внесена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зазначений перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83;

- позбавлення оборотних коштів АТ "Українська залізниця", як стратегічного перевізника військових вантажів, підриває безпеку держави. На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що збитки внаслідок прострочення в доставці вантажу взагалі відсутні, АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" просить суд врахувати наведені аргументи та зменшити розмір заявленого штрафу до 50 %.

У судове засідання 04.02.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2020 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.02.2020 посилався на доводи, викладені у клопотанні про зменшення розміру штрафу, та просив суд, у разі прийняття рішення не на користь відповідача, зменшити розмір нарахованого штрафу до 50%.

Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2020 заперечував проти зменшення судом штрафних санкцій та вказував, що підстави для такого зменшення у спірних правовідносинах відсутні.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 04.02.2020 наголошено на тому, що ними повідомлені суду всі обставини та долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

З огляду на те, що матеріали справи містять всі докази, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, враховуючи продовження строку за ініціативою суду для надання відповідачем відзиву на позовну заяву, а також закінчення строку на розгляд даної справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також виконання завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 04.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору надання послуг, строк дії договору, факт надання послуг за договором, наявність перевізних документів - залізничних накладних, наявність або відсутність прострочення термінів доставки вантажу, вартість спірних перевезень, правомірність здійснення розрахунків заявленого до стягнення штрафу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, у вересні 2019 року на адресу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" здійснювалось перевезення порожніх власних вагонів за накладними №№ 34782946, 34808527, 34842542, 34848267, 34853085, 34885962, 34902338, 35168376, 35382456, 35442045, 35464270, 35670496, 35744457, 42458711, 42482562, 42519140, 42526418, 42618728, 42618876, 42618934, 42619023, 42619031, 42619049, 42619478, 42619486, 42619494, 42618744, 42626861, 42626879, 42630376, 42630384, 42630400, 42630418, 42630434, 42630442, 42630459, 42639526, 42639534, 42639542, 42639575, 42660290, 42670026, 42670398, 42703876, 42710038, 42710046, 42710053, 42710061, 42747112, 42747204, 42747220, 42747238, 42747246, 42747261, 42747279, 42747287, 42796003, 42815597, 42815605, 42868695, 42868703, 42875161, 42881805, 42881870, 42881953, 42891150, 42891168, 42891176, 42902767, 42907345, 46701728, 46720439, 46727228, 46831368, 46831590, 46833778, 46854410, 46855805, 46858320, 46872321, 46872362, 46872826, 46872834, 46872842, 46872859, 46915641, 46933982, 46934113, 46934147, 46939658, 46939674, 51409571, 51435170, 51437556, 51437606, 51437911, 51437978, 51467777, 51467876, 51468809, 51468817, 51471498, 51471720, 51481612, 51481968, 51482024, 51482123, 51491058, 34785329, 34908244, 34908269, 34908301, 34908343, 51346385, 51515732, 42920173, 42920165, 42920140, 47010509, 47027016, 47044615 та 47027974 (а.с.24-163).

Під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на кожній зі спірних залізничних накладних, а саме: вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу).

Відтак, на підставі статті 116 Статуту залізниць України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у загальному розмірі 127 844 грн. 48 коп.

При цьому, відповідно до статті 116 Статуту залізниць України штраф передбачено за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними.

Відповідач з розміром штрафу не погоджується, у добровільному порядку штраф не сплатив, що і стало причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Правил обчислення термінів доставки вантажів та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно з частиною 1 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 130 Статуту залізниць України належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.

Пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу передбачено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1. наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Пунктом 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

В той же час, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

Відповідно до пункту 8 Правил обчислення термінів доставки вантажу оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

Згідно з нормами статті 131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.

Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

При цьому, слід зауважити, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018 у справі № 905/64/18.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в період з 12.09.2019 по 22.09.2019 на адресу позивача (одержувача) надійшли вагони за залізничними накладними №№ 34782946, 34808527, 34842542, 34848267, 34853085, 34885962, 34902338, 35168376, 35382456, 35442045, 35464270, 35670496, 35744457, 42458711, 42482562, 42519140, 42526418, 42618728, 42618876, 42618934, 42619023, 42619031, 42619049, 42619478, 42619486, 42619494, 42618744, 42626861, 42626879, 42630376, 42630384, 42630400, 42630418, 42630434, 42630442, 42630459, 42639526, 42639534, 42639542, 42639575, 42660290, 42670026, 42670398, 42703876, 42710038, 42710046, 42710053, 42710061, 42747112, 42747204, 42747220, 42747238, 42747246, 42747261, 42747279, 42747287, 42796003, 42815597, 42815605, 42868695, 42868703, 42875161, 42881805, 42881870, 42881953, 42891150, 42891168, 42891176, 42902767, 42907345, 46701728, 46720439, 46727228, 46831368, 46831590, 46833778, 46854410, 46855805, 46858320, 46872321, 46872362, 46872826, 46872834, 46872842, 46872859, 46915641, 46933982, 46934113, 46934147, 46939658, 46939674, 51409571, 51435170, 51437556, 51437606, 51437911, 51437978, 51467777, 51467876, 51468809, 51468817, 51471498, 51471720, 51481612, 51481968, 51482024, 51482123, 51491058, 34785329, 34908244, 34908269, 34908301, 34908343, 51346385, 51515732, 42920173, 42920165, 42920140, 47010509, 47027016, 47044615 та 47027974 (далі разом - накладні).

Судом встановлено, що накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).

Як підтверджується календарними штемпелями на зазначених вище накладних, вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений згідно зі статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Крім того, позивачем було враховано збільшення термінів доставки вантажу, про що у спірних накладних у графі 49 містяться відповідні відмітки.

Також, позивачем дотримано вимоги статті 136 Статуту залізниць України, якими встановлюється можливість подання позовів до залізниць у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, зокрема, від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу (пункт "д" абзацу 2 статті 134 Статуту залізниць України).

Дослідивши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та доданий до позовної заяви (а.с.5-8), суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним. Представником відповідача у судовому засіданні 04.02.2020 також було підтверджено вірність розрахунку та відсутність арифметичних помилок при його здійсненні позивачем.

Відповідно до частин 1 статей 74 та 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів відсутності вини в порушенні строків доставки вантажу та заперечень по суті позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 127 844 грн. 48 коп. не надав.

Враховуючи все вищезазначене, позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 127 844 грн. 48 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу, в якому він просив суд зменшити розмір штрафу до 50%, посилаючись на те, що :

- залізниця несе основний тягар у такому важливому соціальному питанні, як надання безоплатних послуг з перевезення пільгових категорій громадян. Так, у 2017 році залізницею перевезено 6,2 млн. пасажирів, яким надано пільги на загальну суму 114,2 млн. грн. у 2018 році - 5,7 млн. пасажирів на 126,1 млн. грн. Однак залізниця не отримує у потрібному обсязі компенсацію нарахованих, але не отриманих за пільгові перевезення, доходів;

- заборгованість по залучених коштах на кінець 2018 року становила 5 575,7 млн. грн., з яких 1 632,1 млн.грн. - за довгостроковими кредитами, 2 621,2 млн.грн. - за єврооблігаціями, що емітовані Шортлайн Пі Ел Сі в інтересах АТ "Укрзалізниця" та 1 322,4 млн.грн. - заборгованість за договорами фінансового лізингу, з яких 1 317,2 млн.грн. - заборгованість за 15 локомотивів, які передані на баланс залізниці у грудні 2018 року, відповідно до укладеного на рівні АТ "Укрзалізниця" договору фінансового лізингу на придбання 30 локомотивів виробництва Дженерал Електрик Компані. У лютому 2019 року надійшло ще 7 локомотивів та заборгованість зросла на 614,7 млн.грн.;

- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на початок 2019 року становила 311,5 млн.грн., з яких 143,4 млн.грн. це заборгованість по капвкладеннях, 72,1 млн.грн. - за ремонти рухомого складу та інших основних засобів, 65,7 млн.грн. - за ТМЦ. Хоча з початку 2019 року заборгованість і зменшено на 100,5 млн.грн. вона залишається значною - 211 млн.грн.;

- дебіторська заборгованість на кінець 2018 року становила 71,6 млн.грн., у т. ч. чиста балансова - 38,5 млн.грн. (+3,8 млн.грн. з початку року), резерв сумнівних боргів - 33,1 млн.грн. (+1,3 млн.грн.). Крім того, на позабалансовий рахунок у 2018 році віднесено 5,6 млн.грн. дебіторської заборгованості, з яких 5 млн.грн. авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені при виплаті дивідендів та не підлягають поверненню платнику податків;

- незважаючи на скрутне фінансове становище, залізниця продовжує своєчасно виконувати розрахунки із заробітної плати та податкових зобов`язань;

- Придніпровська залізниця внесена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зазначений перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83;

- позбавлення оборотних коштів АТ "Українська залізниця", як стратегічного перевізника військових вантажів, підриває безпеку держави. На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що збитки внаслідок прострочення в доставці вантажу взагалі відсутні, АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" просить суд врахувати наведені аргументи та зменшити розмір заявленого штрафу до 50%.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 50% задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Посилання відповідача на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності. При цьому, організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб`єктом господарювання, як і позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, в даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, що мало місце у цій справі.

Інші доводи, зокрема посилання на відсутність збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу є недостатніми для зменшення розміру заявленого штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 № 910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 № 904/3988/18 та від 29.05.2019 № 904/5943/18.

Питання розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав здійснити відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. Зменшення обігових коштів відповідача також не впливає на обов`язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Посилання відповідача на необхідність здійснення військових перевезень також не має бути предметом дослідження у справі, яка стосується неналежного виконання зобов`язань перед позивачем за укладеним з ним договором про надання послуг.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафу.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 921 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 127 844 грн. 48 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Рудна, будинок 47; ідентифікаційний код 00190905) 127 844 грн. 48 коп. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та 1 921 грн. 00 коп. – витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04.02.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко