Ухвала суду № 87328793, 28.01.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

28 січня 2020 року Справа № 915/2371/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гурт» (54003, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 129-Б; ідентифікаційний код 35512637)

про: стягнення 1513,60 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору:

04.12.2019 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 14/4-382-19 від 28.10.2019 про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гурт» боргу в загальній сумі 1513,60 грн, у тому числі: пеня у сумі 1304,66 грн; три проценти річних у сумі 207,67 грн; інфляційні втрати у сумі 1,27 грн; та судових витрат, саме 1921,00 грн сплаченого судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

Ухвалою суду від 05.12.2019 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/2371/19; задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 26 грудня 2019 року о 10:45; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

06.12.2019 до суду від відповідача надійшов лист № 11/19 від 06.12.2019, за текстом якого заявник просив суд долучити до матеріалів справи платіжне доручення № 403 від 06.12.2019 на суму 1513,60 грн, як доказ повного погашення боргу.

23.12.2019 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 20.12.2019 (вх. № 19491/19) про розгляд справи, у якому заявник зазначив про неможливість забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Крім того, позивач повідомив суд про те, що станом на 20.12.2019 АТ НАК «Нафтогаз України» від відповідача відзив на позовну заяву не отримував, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив суд розглядати справу за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 26.12.2019 розгляд справи № 915/2371/19 по суті було відкладено на 28 січня 2020 року об 11:10; запропоновано позивачу в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали подати суду письмові пояснення щодо наданого позивачем платіжного доручення № 403 від 06.12.2019 на суму 1513,60 грн.

27.01.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 24.01.2020 (вх. № 1015/20) про розгляд справи, у якому заявник зазначив про неможливість забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Крім того, позивач повідомив суд про те, що станом на 24.01.2020 АТ НАК «Нафтогаз України» від відповідача відзив на позовну заяву не отримував, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив суд розглядати справу за відсутності представника позивача.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

В судове засідання 28.01.2020 повноважні представники сторін не з`явилися, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про отримання позивачем (02.01.2020) та відповідачем (02.01.2020) копій ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2019 у справі № 915/2371/19 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400138961687, 5400138961709. При цьому, як уже було наведено вище, позивач просив розглядати справу за відсутності його представника (клопотання б/н від 24.01.2020 (вх. № 1015/20)).

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

За результатами розгляду справи, 28.01.2020 на підставі статей 233, 240 Господарського процесуального кодексу України суд підписав вступну та резолютивну частини ухвали.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд –

В С Т А Н О В И В:

23.08.2016 між сторонами був укладений договір постачання природного газу № 5002/1617-ТЕ-22, відповідно до предмету якого позивач, як постачальник, зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач, як споживач, взяв на себе зобов`язання оплатити його на умовах цього договору.

До Договору постачання природного газу № 5002/1617-ТЕ-22 від 23.08.2016 сторонами вносилися зміни, шляхом підписання додаткових угод № 1 від 23.01.2017 та № 2 від 31.03.2017.

Відповідно до п. 2.1 наведеного договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017) постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 102 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (з жовтня 2016 по березень 2017). Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) (включно) природний газ обсягом до 30 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (з квітня по вересень 2017).

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Положеннями п. 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із п.п. 8.1, 8.2 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017) за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до п. 12.1 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017) Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. по 30 вересня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат внаслідок порушення останнім договірних зобов`язань в частині своєчасності оплати за переданий газ.

Підставою – договір постачання природного газу № 5002/1617-ТЕ-22 від 23.08.2016 з додатковими угодами до нього; акти приймання-передачі природного газу (12 шт.); сальдо по підприємству «Гурт ОСББ» та операції по підприємству «Гурт ОСББ»; застосування норм статей 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, – відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 537679,72 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання передачі природного газу:

- від 31.10.2016 на суму 31875,90 грн (за жовтень 2016 року);

- від 30.11.2016 на суму 71639,23 грн (за листопад 2016 року);

- від 31.12.2016 на суму 106859,88 грн (за грудень 2016 року);

- від 31.01.2017 на суму 110566,38 грн (за січень 2017 року);

- від 28.02.2017 на суму 98764,88 грн (за лютий 2017 року);

- від 31.03.2017 на суму 61943,03 грн (за березень 2017 року);

- від 30.04.2017 на суму 5278,06 грн (за квітень 2017 року);

- від 31.05.2017 на суму 11582,08 грн (за травень 2017 року);

- від 30.06.2017 на суму 9998,65 грн (за червень 2017 року);

- від 31.07.2017 на суму 10716,23 грн (за липень 2017 року);

- від 31.08.2017 на суму 9399,68 грн (за серпень 2017 року);

- від 30.09.2017 на суму 9055,72 грн (за вересень 2017 року).

Відповідач, в свою чергу, з простроченням провів відповідні оплати за договором на загальну 537679,72 грн, що вбачається з довідки про операції за Договором № 5002/1617-ТЕ-22, підприємство «Гурт ОСББ» за період з 01.01.2015 по 31.08.2018.

З урахуванням прострочення сплати основного боргу за Договором позивачем нараховано відповідачу:

1. Пеню в загальній сумі 1304,66 грн: за зобов`язаннями жовтня 2016 року за період з 26.11.2016 по 27.11.2016 на суму 5,60 грн; за зобов`язаннями листопада 2016 року за період з 27.12.2016 по 11.01.2017 на суму 88,62 грн; за зобов`язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 13.02.2017 на суму 361,59 грн; за зобов`язаннями січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 13.03.2017 на суму 253,27 грн; за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 13.04.2017 на суму 247,71 грн; за зобов`язаннями березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 22.05.2017 на суму 195,54 грн; за зобов`язаннями квітня 2017 року за період з 26.05.2017 по 01.06.2017 на суму 12,74 грн; за зобов`язаннями травня 2017 року за період з 27.06.2017 по 08.08.2017 на суму 41,45 грн; за зобов`язаннями червня 2017 року за період з 26.07.2017 по 21.08.2017 на суму 95,80 грн; за зобов`язаннями серпня 2017 року за період з 26.09.2017 по 09.10.2017 на суму 17,29 грн; за зобов`язаннями вересня 2017 року за період з 26.10.2017 по 23.11.2017 на суму 0,05 грн.

2. 3 % річних у загальній сумі 207,67 грн: за зобов`язаннями жовтня 2016 року за період з 26.11.2016 по 27.11.2016 на суму 0,80 грн; за зобов`язаннями листопада 2016 року за період з 27.12.2016 по 11.01.2017 на суму 12,66 грн; за зобов`язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 13.02.2017 на суму 51,66 грн; за зобов`язаннями січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 13.03.2017 на суму 33,61 грн; за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 13.04.2017 на суму 42,01 грн; за зобов`язаннями березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 22.05.2017 на суму 36,32 грн; за зобов`язаннями квітня 2017 року за період з 26.05.2017 по 01.06.2017 на суму 2,32 грн; за зобов`язаннями травня 2017 року за період з 27.06.2017 по 08.08.2017 на суму 7,58 грн; за зобов`язаннями червня 2017 року за період з 26.07.2017 по 21.08.2017 на суму 17,53 грн; за зобов`язаннями серпня 2017 року за період з 26.09.2017 по 09.10.2017 на суму 3,16 грн; за зобов`язаннями вересня 2017 року за період з 26.10.2017 по 23.11.2017 на суму 0,01 грн.

3. Інфляційні втрати у загальній сумі 1,27 грн: за зобов`язаннями травня 2017 року за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 на суму 1,27 грн.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в загальній сумі 1513,60 грн, у тому числі: пеня у сумі 1304,66 грн; три проценти річних у сумі 207,67 грн; інфляційні втрати у сумі 1,27 грн.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як свідчать матеріали справи, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум відповідачем не спростовано.

За дослідженням та перевіркою суду, в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, у зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Водночас, в період розгляду даної справи, з наданого позивачем платіжного доручення № 403 від 06.12.2019 (призначення платежу: «Зг.договору № 5002/1617-ТЕ-22 від 23.08.16, 1304,66 грн. пеня, 207,67 грн, 3% річних, 1,27 грн. інфл втрати») вбачається, що відповідач здійснив оплату претензійних вимог згідно позовної заяви № 14/4-382-19 від 28.10.2019, за договором № 5002/1617-ТЕ-22 від 23.08.2016 на загальну суму 1513,60 грн.

Наведені дані позивач не спростував, запропоновані судом пояснення щодо наданого позивачем платіжного доручення № 403 від 06.12.2019 на суму 1513,60 грн не надав.

Таким чином, враховуючи наявність платіжного доручення, яке свідчить про повну сплату відповідачем позивачу за договором, на підставі якого заявлені позовні вимоги, грошових коштів в межах заявленого позову, суд доходить до висновку про те, що між сторонами не залишилось спірних питань по суті спору.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, беручи до уваги наведені норми та обставини, оскільки відповідачем у повному обсязі погашено заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму заборгованості за договором № 5002/1617-ТЕ-22 від 23.08.2016, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно з приписами ч. ч. 3-5 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, сплачена сума судового забору у даній справі може бути повернута позивачу, за наявності відповідного клопотання.

Отже, керуючись ст. ст. 46, 73, 86, 231, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № 915/2371/19 у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 03.02.2020.

Суддя О.Г. Смородінова