Ухвала суду № 87328509, 03.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.02.2020Справа № 910/1313/20За позовом ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант»

про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів і статуту акціонерного товариства

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант» про визнання недійсними всіх рішень загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант», які оформлені протоколом №1 від 09.08.2018р. загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант»; визнання недійсним статуту Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант», які оформлені протоколом №1 від 09.08.2018р. загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на проведення загальних зборів акціонерів відповідача з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: позивача та інших міноритарних акціонерів було позбавлено права обирати депозитарну установу шляхом голосування на загальних зборах; не надано часу, протягом якого акціонери могли б змогу укласти договори на обслуговування рахунку в цінних паперах з депозитарною установою; не надано можливості ознайомитись з проектами рішень позачергових загальних зборів акціонерів (в тому числі, з проектом статуту); не надано можливості вносити пропозиції з питань порядку денного. Позивачем наголошено, що скликання загальних зборів акціонерів Державним концерном «Укроборонпром», як особою, що управляє корпоративними правами держави у Відкритому акціонерному товаристві «Завод «Квант», було вчинено з порушенням приписів законодавства України. Заявником наголошено на порушенні порядку проведення та голосування під час загальних зборів акціонерів товариства, в тому числі, на необранні голови та секретаря зборів вищого органу управління. Позивачем також вказано на протиправність прийнятих на спірних загальних зборах рішень.

У позовній заяві позивачем також заявлено про забезпечення позову шляхом заборони всім та будь-яким реєстраторам вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов`язані з реєстрацією статуту Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант, змін до нього, зміни відомостей про юридичну особу Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант» на підставі рішень загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант», які оформлені протоколом №1 від 09.08.2018р. загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант».

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та інших міноритарних акціонерів, а застосування обраного заходу забезпечення надасть можливість здійснення ефективного захисту та поновлення таких прав.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для її задоволення з урахуванням наступного.

За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту.

Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд наголошує, що одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст.14 Господарського процесуального кодексу України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, враховуючи загальні вимоги, передбачені статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Оскільки у цій справі предметом позову є немайнові вимоги, зокрема про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників відповідача, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову слід дослідити наявність такої підстави для вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018р. Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Проте, за висновками суду, заявником не надано суду належних та допустимих доказів, вчинення відповідачем чи іншими особами дій, які б могли призвести до виникнення ускладнень під час виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову чи унеможливлювали б відновлення прав позивача.

Суд звертає увагу позивача на те, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.

За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя Спичак О.М.