Рішення № 87328430, 29.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2020Справа № 911/1958/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" (39510, Полтавська обл., Карлівський р-н, с. Володимирівка, вул. Ватутіна, 1)

до Приватного акціонерного товариства "Троянівське" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 15-В)

про стягнення 446 739,40 грн

за участю представників

від позивача: Коваль В.Ф., Новицький В.В.

від відповідача: Фісенко Я.О.

У судовому засіданні 29.01.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Троянівське" про стягнення 446 739,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області №911/1958/19 від 05.08.2019 вищевказану позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2019 справу №911/1958/19 було передано для розгляду судді Пукшин Л.Г.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.02.2019 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Світоч" (надалі - позивач) та Приватним акціонерним товариством "Троянівське" (надалі - відповідач) укладено договір поставки № 13/12/2019, на підставі якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідача, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити соняшник врожаю 2018 року на умовах EXW (Інкотермс 2010): с. Максимівка, Карівського району, Полтавської області. За доводами позивача, останні виконав свої зобов`язання за договором та поставив у строк 250,0 тон соняшнику на загальну суму 3 125 000,00 грн., проте відповідач порушив умови договору щодо повної оплати товару, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 446 739,40 грн., з яких 380 000,00 грн. основного боргу, 52 512,20 грн. - пені, 9 880,00 грн. - інфляційні, 4 347,20 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.10.2019 позовну заяву залишено без руху, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду, а саме надати суду докази направлення позовної заяви з додатками на вірну адресу відповідача: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 15-В.

30.10.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення позовної заяви з додатками на вірну адресу відповідача: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 15-В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №911/1958/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 04.12.2019.

25.11.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що позивачем не було виконано зобов`язання за договором, зокрема, в частині надання з кожною партією товару рахунків та квитанцій про реєстрацію податкових накладних, а тому у відповідача не настало зобов`язання щодо оплати поставленого товару. Крім того, відповідач повідомляє, що не отримував від позивача претензії від 23.04.2019, а наданий позивачем фіскальний чек за номером відправлення №3880037318559 від 03.05.2019 не є належним та допустимим доказом, оскільки вищевказане відправлення не зареєстроване у базі ПАТ «Укрпошта».

04.12.2019 до канцелярії суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме платіжних доручень №09 від 02.12.2019 та №10 від 02.12.2019 за надані послуги за договором про надання правничої допомоги 4/19 від 15.07.2019 та №8/19 від 15.07.2019.

У судовому засіданні 04.12.2019 суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, відкласти підготовче засідання на 15.01.2019 та продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

13.12.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що момент проведення реєстрації податкових накладних у відповідності до п. 3.3. договору породжує лише обов`язок покупця сплатити ПДВ 20% вартості товару продавцю протягом 3 банківських днів з дня проведення реєстрації. Позивач вважає, що факт часткової оплати відповідачем поставленого товару підтвердженням визнання останнім своїх зобов`язань по оплаті товару в цілому. Позивач також звертає увагу, що 04.07.2019 бралася інформаційна довідка з електронної бази ПАТ «Укрпошта» по відстеженню відправлення по Україні за трек-кодом №3880037318559, з якої чітко видно, що поштове відправлення з претензією було вручено відповідачу 06.05.2019. У відповіді на відзив позивач зауважує, що певні текстові неточності у договорах, що пов`язані з помилковим початковим визначенням територіальної підсудності господарського спору, не спотворюють волю сторін за договором та суть замовлення позивача про надання допомоги у межах судового захисту порушеного права.

21.12.2019 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у якому останній не погоджується з доводами позивача та зазначає, що позивачем за договором було відвантажено лише 219,600 тон продукції. Крім того відповідач зауважує, що наявний на видаткових накладних підпис директора ПрАТ «Троянівське» не належить директору та не відповідає підпису у договорі поставки та довіреності.

15.01.2020 до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача, відповідно до яких останній зазначає, що у відзиві відповідач заперечував факт прострочення оплати товару на підставі того, що йому не було надано рахунки на оплату та квитанції про реєстрацію податкових накладних. При цьому у запереченнях відповідач посилається на недопоставку товару у відповідності до його обсягу, зазначеного у видаткових накладних, в відповідно про відсутність заборгованості. Позивач також звертає увагу, що відповідачем не подано жодного доказу, який би підтверджував факт обсягу відвантаженого товару.

У підготовчому засіданні 15.01.2020 представник відповідача подав письмове клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, яке було прийнято судом до розгляду.

У підготовчому засіданні 15.01.2020, за участю представників сторін, були з`ясовані всі питання визначені ст. 182 ГПК України та вирішено питання щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Так, без виходу до нарадчої кімнати, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 29.01.2020.

24.01.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення належності підписів на видаткових накладних, за період з 14.02.2019 по 27.02.2019, директору ПрАТ "Троянівське".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, в яких встановити відповідні обставини неможливо.

Статтею 194 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Імперативною нормою ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Зважаючи на те, що вищевказане клопотання відповідача не містять обґрунтованих причин, з яких воно не було заявлено у підготовчому провадженні, приймаючи до уваги, що подання клопотання має місце після закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті, суд на місці, керуючись ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, залишив без розгляду подане відповідачем клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні 29.01.2020 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

13 лютого 2019 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Світоч" (надалі -постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Троянівське" (надалі- покупець, відповідач) був укладений договір поставки №13/12/2019 (надалі- договір), за умовам якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити соняшник врожаю 2018 року, на умовах EXW (Інкотермс 2010): с. Максимівна, Карлівський р-н, Полтавська обл., Україна (п. 1.1. договору).

Загальна кількість товару в заліковій вазі складає 250,000 тон + / -10%. Код одиниць виміру (тон) згідно КСПВО 0306 (п. 2.1. договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що поставка товару в кількості, зазначеній у п. 2.1. договору, буде здійсненна партіями, але не пізніше 28 лютого 2019 року включно.

Приймання товару за якістю та кількістю буде проводиться покупцем за адресою: Полтавська обл., Зіньківський р-н. с. Тарасівка, вул. Молодіжна, 74 або за адресою м. Зіньків, вул. Паркова, 146 (так як це цілісний виробничий комплекс) (п. 6.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 13.02.2019 до договору сторони передбачили, що постачальник на кожну поставку товару зобов`язується надати покупцю наступні документи: оригінал рахунку, оригінал видаткової накладної, оригінал акту приймання-передачі; установчі документи.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна товару становить 12 500,00 грн (дванадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) за 1 (одну) тону, у т.ч. 20% ПДВ - 2 083,33 грн. (дві тисячі вісімдесят три гривні 33 копійки). Ціна товару становить 10 416,67 грн. (десять тисяч чотириста шістнадцять гривень 67 копійок) за 1 (одну) тону, без врахування 20% ПДВ.

Загальна вартість поставленого за договором товару на дату укладання договору складає 3 125 000,00 грн. (три мільйони сто двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок)+ / -10%., в т.ч. 20% ПДВ, що становить - 520 83333 грн. (п`ятсот двадцять тисяч вісімсот тридцять три гривні 33 копійки) (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 3.3. договору розрахунок за товар здійснюється покупцем по факту приймання товару протягом 3 (трьох) банківських днів після надання постачальником оригіналу рахунку. При оплаті за товар, покупець сплачує у визначений строк суму вартості товару, вказану в п. 3.2. договору, без врахування ПДВ 20%. Доплата ПДВ 20% здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після надання постачальником квитанції про реєстрацію податкової накладної (накладних) на дану поставку та реєстрації її у державному реєстрі. В разі відсутності податкової накладної належним чином зареєстрованої в реєстрі покупець не оплачує ПДВ 20% вартості товару до моменту реєстрації.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами договору особами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.4. договору).

На виконання умов договору позивачем в період з 14 по 27 лютого 2019 року було здійснено поставку (відвантаження) відповідачу соняшнику у кількості 250,00 тон на загальну суму 3 125 000,00 грн, зокрема:

- 14 лютого 2019 року у кількості 26,000 тон на суму 325 000,00 грн., включаючи ПДВ 20% 54 166,67 грн, що підтверджується видатковою накладною №6 від 14.02.2019, податковою накладною №10 від 14.02.2019, письмовими відомостями з Єдиного реєстру податкових накладних (надалі по тексту - ЄРПН) про реєстрацію податкової накладної №10 від 14.02.2019 в реєстрі станом на 19.02.2019. Для оплати поставленого товару виставлено рахунок №2 від 14.02.2019;

- 16 лютого 2019 року у кількості 59,940 тон на суму 749 250,00 грн, включаючи ПДВ 20% 124 875,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №7 від 16.02.2019, податковою накладною №11 від 15.02.2019 на суму 745 000,00 грн., податковою накладною №12 від 16.02.2019 на суму 4 250,00 грн., письмовими відомостями з ЄРПН про реєстрацію податкових накладних №11 від 15.02.2019 та №12 від 16.02.2019 в реєстрі станом на 19.02.2019. Для оплати поставленого товару виставлено рахунок №3 від 15.02.2019;

- 18 лютого 2019 року у кількості 20,060 тон на суму 250 750,00 грн., включаючи ПДВ 20% 41 791,67 грн, що підтверджується видатковою накладною №8 від 18.02.2019, податковою накладною №13 від 18.02.2019, письмовими відомостями з ЄРПН про реєстрацію податкової накладної №13 від 18.02.2019 в реєстрі станом на 19.02.2019. Оплата здійснюється у межах суми, виставленої рахунком №3 від 15.02.2019;

- 21 лютого 2019 року у кількості 53,000 тон на суму 662 500,00 грн, включаючи ПДВ 20% 110 416,67 грн, що підтверджується видатковою накладною №9 від 21.02.2019, податковою накладною №14 від 21.02.2019, письмовими відомостями з ЄРПН про реєстрацію податкової накладної №14 від 21.02.2019 в реєстрі станом на 25.02.2019. Для оплати поставленого товару виставлено рахунок №5 від 21.02.2019;

- 25 лютого 2019 у кількості 70,000 тон на суму 875 000,00 грн, включаючи ПДВ 20% 145 833,33 грн, що підтверджується видатковою накладною №11 від 25.02.2019, податковою накладною №17 від 25.02.2019, письмовими відомостями з ЄРПН про реєстрацію податкової накладної №17 від 25.02.2019 в реєстрі станом на 01.03.2019. Для оплати поставленого товару виставлено рахунок №7 від 25.02.2019;

- 27 лютого 2019 року у кількості 21,000 тон на суму 262 500,00 грн, включаючи ПДВ 20% 43 750,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №12 від 27.02.2019, податковою накладною №18 від 27.02.2019, письмовими відомостями з ЄРПН про реєстрацію податкової накладної №18 від 27.02.2019. в реєстрі станом на 04.03.2019. Для оплати поставленого товару виставлено рахунок №8 від 27.02.2019.

З матеріалів справи вбачається, що за вищевказаний період відповідачем було часткову здійснено оплату поставленого товару на загальну суму 2 745 000,00 грн, а саме згідно наступних платіжних доручень:

- платіжне доручення №612 від 14.02.2019 року на суму 241 800,00 грн щодо оплати рахунку №2 від 14.02.2019;

- платіжне доручення №625 від 14.02.2019 року на суму 18 200,00 грн щодо оплати рахунку №2 від 14.02.2019;

- платіжне доручення №1137 від 15.02.2019 року на суму 540 000,00 грн щодо оплати рахунку №3 від 15.02.2019;

- платіжне доручення №1138 від 15.02.2019 року на суму 270 000,00 грн щодо оплати рахунку №3 від 15.02.2019;

- платіжне доручення №630 від 19.02.2019 року на суму 215 000,00 грн щодо оплати за договором №13/12/2019 від 13.02.2019;

- платіжне доручення №647 від 20.02.2019 року на суму 40 000,00 грн щодо оплати за договором №13/12/2019 від 13.02.2019;

- платіжне доручення №651 від 21.02.2019 року на суму 325 000,00 грн щодо оплати за договором №13/12/2019 від 13.02.2019;

- платіжне доручення №1150 від 21.02.2019 року на суму 185 000,00 грн щодо оплати за договором №13/12/2019 від 13.02.2019;

- платіжне доручення №656 від 25.02.2019 року на суму 700 000,00 грн щодо оплати рахунку №7 від 25.02.2019;

- платіжне доручення №674 від 27.02.2019 року на суму 210 000,00 грн щодо оплати рахунку №8 від 27.02.2019.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №23 від 02.05.2019, у якій просив останнього провести звірку взаєморозрахунків та сплатити існуючу заборгованість у розмірі 380 000,00 грн. Оскільки, дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення вищевказаної суми боргу, пені у розмірі 52 512,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 9 880,00 грн та 3% річних у розмірі 4 347,20 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов до висновку, що останні за своєю правовою природою він є договорами поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, останнім було надано підписані сторонами видаткові накладні на загальну суму 3 125 000,00 грн.

У пункті 6.3. договору сторони передбачили, що у разі, якщо буде встановлено невідповідність якості товару або нестачі його за кількістю, покупець складає Акт невідповідності продукції (товарів) за кількістю і якістю з товаром по вазі і якості або будь-який інший документ з якого б чітко вбачалася така невідповідність, дані якого будуть остаточними і обов`язковими для постачальника і покупця. Відповідно до даних вказаного акту покупець робить остаточний розрахунок за товар за заліковою вагою, виходячи з якісних показників, зроблених лабораторією покупця.

Судом встановлено, що товар за вищевказаними накладними був прийняти відповідачем в період з 14 по 27 лютого 2019 року у загальній кількості 250,00 тон без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості.

Таким чином, вищенаведене спростовує твердження відповідача щодо невідповідності кількості переданого товару за видатковими накладними №6 від 14.02.2019, №7 від 16.02.2019, №8 від 18.02.2019, №9 від 21.02.2019, №11 від 25.02.2019 та №12 від 27.02.2019. Жодних доказів отримання відповідачем товару у кількості меншій, ніж визначено у видаткових накладних, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, у п. 3.3. договору сторони передбачили, що розрахунок за товар здійснюється покупцем по факту приймання товару протягом 3 (трьох) банківських днів після надання постачальником оригіналу рахунку. При оплаті за товар, покупець сплачує у визначений строк суму вартості товару, вказану в п. 3.2. договору, без врахування ПДВ 20%. Доплата ПДВ 20% здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після надання постачальником квитанції про реєстрацію податкової накладної (накладних) на дану поставку та реєстрації її у державному реєстрі. В разі відсутності податкової накладної належним чином зареєстрованої в реєстрі покупець не оплачує ПДВ 20% вартості товару до моменту реєстрації.

Так, на виконання умов договору та додаткової угоди №1 позивачем було надано для здійснення оплати відповідачем рахунок на кожну партію товару, а також квитанції про реєстрацію податкових накладних.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та однозначно розтлумаченими доказами.

На підставі викладеного суд зазначає, що хоч податкова накладна і не фіксує передачу товару покупцю, проте, її складання та реєстрація продавцем (платником податку) є обов`язковим неодмінним наслідком здійснення операцій з постачання товарів/послуг. При цьому, невиконання такого обов`язку тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій позивачем виписано відповідачу податкові накладні №10 від 14.02.2019, №11 від 15.02.2019, №12 від 16.02.2019, №13 від 18.02.2019, №14 від 21.02.2019, №17 від 25.02.2019, №18 від 27.02.2019, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про неприйняття чи непогодження ним вказаних податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що період з 14 по 27 лютого 2019 року відповідачем було проведено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 2 745 000,00 грн. Інша частина товару, а саме у розмірі 380 000,00 грн (3 125 000,00 грн - 2 745 000,00 грн), залишена відповідачем без оплати.

Судом встановлено, що 03.05.2019 позивач направляв на адресу відповідача претензію №23 від 02.05.2019 про сплату заборгованості, однак, остання була залишена без відповіді та задоволення.

В силу Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв`язку.

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Таким чином, надані позивачем до матеріалів справи опис вкладення до цінного листа зі штемпелем Укрпошти від 03.05.2019 та фіскальний чек про оплату поштового відправлення за трек-кодом №3880037318559 від 03.05.2019 є належними доказами відправлення відповідачеві претензії №23 від 02.05.2019.

Крім того, у матеріалах справи міститься інформаційна довідка із сайту ПАТ «Укрпошта», відповідно до якої вбачається, що поштове відправлення за трек-кодом №3880037318559 було вручено відповідачу за довіреністю 06.05.2019.

Отже, вищенаведене спростовує доводи відповідача щодо відсутності належних доказів відправлення претензії.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договору, виконання грошового зобов`язання відповідача по сплаті 380 000,00 грн, станом на момент розгляду справи, настало.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 380 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 52 512,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 9 880,00 грн та 3% річних у розмірі 4 347,20 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов`язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов`язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

Оскільки, сторонами у договорі не було передбачено встановлення штрафних санкції у вигляді пені за порушення виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, підстави для її стягнення у суду відсутні. Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі грн 52 512,20 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши заявлену до стягнення з відповідача суму 3% річних, суд встановив, що її розмір становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягають 3 % річних у заявленому позивачем розмірі.

Що стосується інфляційних втрат, то за перерахунком суду їх розмір є менше, ніж заявлено позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 687,06 грн.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується судових витрат на правову допомогу у сумі 20 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження факту надання правничої допомоги, до матеріалів справи було додано Договір №4/19 про надання правничої допомоги від 15.07.2019 з Актом надання послуг від 20.07.2019 на суму 15 000 грн та платіжним дорученням про оплату №09 від 02.12.2019, а також Договір №8/19 про надання правничої допомоги від 15.07.2019 з Актом надання послуг від 20.07.2019 на суму 5 000 грн та платіжним дорученням про оплату №10 від 02.12.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позовних вимог, враховуючи кількість проведених засідань та наданих/підготовлених матеріалів, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також заявлене відповідачем клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, шляхом покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Троянівське" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 15-В, ідентифікаційний код 30184563) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" (39510, Полтавська обл., Карлівський р-н, с. Володимирівка, вул. Ватутіна, 1, ідентифікаційний код 05287874) основний борг у розмірі 380 000 (триста вісімдесят тисяч) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 687 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 06 коп., 3 % річних у розмірі 4 347 (чотири тисячі триста сорок сім) грн 20 коп., судовий збір у розмірі 5 850 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 52 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.02.2020

Суддя Л.Г. Пукшин