Ухвала суду № 873274, 30.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 травня 2007 року                                                   м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

при секретарі: Білій-Грошко О.А.

за участю представників:

         Генеральної прокуратури України – Комаси О.Ю.,

         ДПІ у Приморському районі м. Одеси – Марціяша О.І.,

         ТОВ фірми «Ільметсервіс» - Козлова Д.В.,Чайки М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ільметсервіс», Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, заступника  прокурора Одеської областіна постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2007 року у справі №5/256-06-7150А за позовом ТОВ фірми «Ільметсервіс» до ДПІ у Приморському районі м.Одеси, за участю прокуратури Приморського району м. Одеси ,  про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 року ТОВ фірма «Ільметсервіс» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси,  в якому позивач з урахуванням уточнень позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000202350/0 від 18.04.2006р., №0000202350/1 від 19.05.2006р., №0000322350/0 від 06.07.2006р., №0000342350/0 від 25.07.2006р., №0000202350/2 від 03.08.2006р., №0000362350/0 від 03.08.2006р., №0000442350/0 від 09.09.2006р., №0000472350/0 від 27.09.2006р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не відповідає фактичним обставинам і чинному законодавству.

Постановою господарського суду Одеської області від 20 листопада 2006 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково – скасовано податкові повідомлення-рішення №0000442350/0 від 09.09.2006р. та №0000472350/0 від 27.09.2006р. В решті позовних вимог відмовлено.

ТОВ фірма «Ільметсервіс» подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 р., а постанову господарського суду Одеської області від 20.11. 2006 року як законну та обґрунтовану просить залишити в силі.

У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м.Одеси просить змінити постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.02. 2007 р. в частині скасування податкових повідомлень-рішень та ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити ТОВ фірмі «Ільметсервіс» в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що апеляційним судом неправильно застосовано норми  матеріального права, які регулюють спірні правовідносини по бюджетному відшкодуванню ПДВ.

У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ДПІ у Приморському районі м.Одеси просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.02. 2007 р. та ухвалити нову постанову, якою відмовити ТОВ фірмі «Ільметсервіс» в задоволенні позовних вимог. Прокурор  вимоги мотивує тим, що податковим органом проведено документальну перевірку  позивача  та зустрічні перевірки  його контрагентів постачальників металобрухту по ланцюгу, за період з червня 2005р. по січень 2006 року, в ході якої встановлено, що позивачу   металобрухт  через посередника  ПП «Ферум Сервіс». Постачальниками металобрухту ПП ВКФ «Джерело», ТОВ «Каменський», ВАТ «Лаванда», ВКФ «Аспект», ВКФ «Світ метал», ТОВ «МеталЕкСервісМагнат» задекларована сума податкових зобов’язань до бюджету не сплачувалася. У зв’язку з цим у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування ПДВ.

Згідно ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга ТОВ фірма «Ільметсервіс» підлягає задоволенню повністю, а касаційні  скарги ДПІ інспекції у Приморському районі м. Одеси та заступника  прокурора Одеської областізадоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України  суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України  юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Жодним нормативним актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ДПІ у Приморському районі м.Одеси було проведено позапланову  виїзну  документальну  перевірку  щодо правомірності заявленого ТОВ фірмою «Іьметсервіс» до відшкодування ПДВ з бюджету за січень2006 року, за результатами якої складено  акт перевірки від 18.04.2006р. за №270/23-5012/30445870/10/49, в якому зазначено про  порушення ТОВ фірмою «Іьметсервіс» вимог п.п. 7.7.1 та абз. «а» п.п. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) – завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 20006р. на 176339,00грн., що  згідно до наведених пунктів Закону сума 176339,00грн. – залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування, включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.  За результатами   акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 18.04.2006р. за №0000202350/0, в якому зменшив позивачу бюджетне відшкодування з ПДВ за січень 2006 року на суму 176339,00грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 26.04.2006р. №090/06, за наслідками розгляду якої відповідач прийняв рішення про результати розгляду первинної скарги від 16.05.2006р. №5014/10/25-0012, яким залишив без змін податкове повідомлення-рішення від 18.04.2006р. №0000202350/0, а скаргу без задоволення, та крім того відповідач на підставі «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій» надіслав позивачу нове податкове повідомлення-рішення від 19.05.2006р. за №0000202350/1, яким зменшив позивачу бюджетне відшкодування з ПДВ за січень 2006 року на суму 176339,00грн.

Позивач звернувся до ДПА в Одеській області зі скаргою від 20.05.2006р. №095/06, за наслідками розгляду якої ДПА прийняла рішення від 19.07.2006р. за №18246/25-0007, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 18.04.2006р. за №0000202350/0, а скаргу позивача - без задоволення. Відповідач  надіслав позивачу нове податкове повідомлення-рішення від 03.08.2006р. №0000202350/2, в якому зменшив позивачу бюджетне відшкодування з ПДВ за січень 2006 року на суму 176339,00грн. та №0000362350/0, яким зменшив позивачу бюджетне відшкодування з ПДВ за січень 2006 року на суму 52423,00грн.

За результатами акту виїзної позапланової перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 04.07.2006р. за №2002/23-5012/30445870/10/76   відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 06.07.2006р. за №0000322350/0, в якому зменшив позивачу бюджетне відшкодування з ПДВ за лютий 2006 року на суму 725000,00грн.

За результатами акту виїзної позапланової перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 21.07.2006р. за №2412/23-5012/30445870/10/85 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 25.07.2006р. за №0000342350/0, в якому зменшив позивачу бюджетне відшкодування з ПДВ за березень 2006 року на суму 700000,00грн.

За результатами  акту невиїзної позапланової перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 30.08.2006р. за №3321/23-5012/30445870/10/96 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 09.09.2006р. №0000442350/0, в якому зменшив позивачу бюджетне відшкодування з ПДВ за липень, серпень, жовтень, грудень 2005 року та за січень  2006   року 2006 на загальну суму 2 213 830,22грн.

За результатами  акту невиїзної позапланової перевірки ДПІ від 15.09.2006р. №3737/23-5012/30445870/10/104 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.09.2006р. за №0000472350/0, в якому зменшив позивачу бюджетне відшкодування з ПДВ за липень, жовтень, грудень 2005р. та за  січень  2006 року на суму 769 024,71грн.

Згідно пункту 7.7.1. п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) – сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно зпідпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом длявідповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно зпідпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності з пунктом 7.7.2 п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) якщо    у   наступному   податковому   періоді   сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  має  від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачені й отримувачем товарів  (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, а у разі непідтвердження сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, податковими накладними, передбачена відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму непідтвердженого податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено , що надані  позивачем до ДПІ податкові накладні відповідають вимогам п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», включають всі необхідні реквізити, та судом не були встановлені порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки витрати по сплаті податку підтверджені належно оформленими податковими накладними.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи  ДПІ стосовно  того, що позивачем в порушення вимог п.1.8 та п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно заявлена до відшкодування частка суми податку на додану вартість, яка фактично не сплачена до бюджету постачальниками позивача металобрухту через посередника ПП «Феррум-Сервіс», є  не відповідаючими вимогам п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки цією нормою не передбачені перелічені відповідачем ознаки для не віднесення ПДВ до податкового кредиту за наявними податковими накладними. Перелічені відповідачем ознаки є додатковими обмеженнями, встановленими ним щодо застосування вимог закону.

Чинне законодавствоне містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товарів, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності.

Суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини  і дав належну правову оцінку наявним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не допустив порушень норм процесуального  права,  та суд дійшов вірного висновку про обгрунтованість  вимог позивача щодо визнання недійсними вищезазначених спірних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції,  не взявши до уваги, що позивач на підставі належно оформлених ним податкових накладних має право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених ним в ціні придбаних товарів.

Згідно  ч.1 ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

Оскільки апеляційний господарський суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а суд першої інстанції вирішив спір відповідно до вимог чинного законодавства,  тому  зазначена обставина відповідно до ч.1ст.226 КАСУ є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в силі   рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Ільметсервіс» задовольнити повністю.

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси  та заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2007 року скасувати, а постанову господарського суду Одеської області від 20 листопада 2006 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді