Постанова № 8732351, 18.02.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 р.           Справа № 2-а-169/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,

при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : Годуна Костянтина Олексійовича

відповідача : Гребенюка Миколи Васильовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

до: Приватного підприємства "Липовець-Будівельник"

про: стягнення заборгованості по платежах до бюджету в розмірі 28904 грн. 36 коп. за рахунок активів платника

Обставини справи:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася Липовецька міжрайонна державна податкова інспекція з позовом до Приватного підприємства “Липовець-Будівельник” про примусове стягнення за рахунок активів платника заборгованості по податках і зборах в загальному розмірі 28904 грн. 36 коп.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що станом на 14.01.2010 року за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом по податках і зборах в загальній сумі 28904 грн. 36 коп., з яких: 5692,84 грн. заборгованість основного платежу з податку на додану вартість (виникла з 22.10.2009 року), що підтверджено повідомленням -рішенням від 09.10.2009 року № 0000282301 про нарахування основного платежу та штрафної санкції за актом документальної перевірки, пеня за несвоєчасну сплату становить - 11 грн. 68 коп.; 21291 грн. 16 коп. - заборгованість основного платежу по податку на прибуток ( виникла з 22.10.2009 року), що підтверджено повідомленням-рішенням від 09.10.2009 року № 0000292301 про нарахування основного платежу та штрафної санкції за актом документальної перевірки та декларацією від 14.10.2009 року № 12237; 519,27 грн. заборгованість основного платежу по комунальному податку ( виникла з 22.10.2009 року), що підтверджено повідомленням - рішенням від 09.10.2009 року № 0000302301 про нарахування основного платежу та штрафної санкції за актом документальної перевірки; 1401,09 грн. - заборгованість основного платежу по податку з доходів найманих працівників ( виникла з 22.10.2009 року), що підтверджено повідомленням - рішенням від 09.10.2009 року № 000017050/0 про нарахування основного платежу та штрафної санкції за актом документальної перевірки.

Відповідачу були вручені перша та друга податкові вимоги № 1/220 від 02.11.2009 року та № 2/255 від 02.12.2009 року, однак заборгованість відповідачем не погашена, що спонукало позивача до звернення з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Поданою в судовому засіданні пояснювальною запискою (№ 1 від 17.02.2010 року) представник відповідача позовні вимоги Липовецької МДПІ в сумі 28904 грн. 36 коп визнав в повному обсязі, вказавши, що заборгованість виникла у зв'язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку, а відтак, неспроможністю її погашення. Водночас, зазначив, що в першому півріччі 2010 року заборгованість буде погашена.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство “Липовець-Будівельник”зареєстроване Липовецькою районною дердавною адміністрацією Вінницької області 20.05.2005 року, код ЄДРПОУ 33522994 (а.с.4,5), взято на облік як платник податків в Липовецькій міжрайонній державній податковій інспекції.

Частиною 1 статті 2 Закону України “Про систему оподаткування” дано визначення, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування”встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно частини 3 цієї ж статті, обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що відповідальність за своєчасність сплати податків і зборів і додержання Законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до Законів України.

В силу статтей 13, 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування” в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності); 9) рентні платежі;10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 17) збір до Державного інноваційного фонду; 18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; 19) фіксований сільськогосподарський податок; 20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 21) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року); 22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; 23) збір за використання радіочастотного ресурсу України; 24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний); 25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; 26) збір за проведення гастрольних заходів; 27) судовий збір; 28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

До місцевих податків належать: 1) податок з реклами; 2) комунальний податок. До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:1) збір за припаркування автотранспорту; 2) ринковий збір; 3) збір за видачу ордера на квартиру; 4) курортний збір; 5) збір за участь у бігах на іподромі; 6) збір за виграш на бігах на іподромі; 7) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; 8) збір за право використання місцевої символіки; 9) збір за право проведення кіно- і телезйомок; 10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; 10) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; 11) збір з власників собак.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі по тексту Закон № 2181).

Згідно з пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

У відповідності до норм підпункту 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно підпункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання, самостійно визначене у податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 1.4 частини 1 статті 1 Закону № 2181 пенею визначається - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Підпунктами 16.1.1., 16.1.2 пункту 16.1. статті 16 Закону № 2181 передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків нарахування пені розпочинається - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.

Відповідачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 14.10.2009 року № 12237 (а.с. 18-19). Також відповідачу направлялись податкові повідомлення - рішення №000017050/0 від 09.10.2009 року (а.с. 20), №0000292301/0 від 09.10.2009 року, № 0000282301/0 від 09.10.2009 року, № 0000302301/0 від 09.10.2009 року (а.с. 21), які останнім не оскаржувались, а отже є узгодженими.

Судом встановлено, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі вносилась плата по податкам і зборам (обов’язковим платежам) самостійно визначених в декларації та узгоджених, як наслідок було нараховано пеню.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 зазначеного вище Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (пункт “а” підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181).

Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (пункт “б” підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181).

У разі коли податковий орган чи пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (підпункт 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181).

Виконуючи зазначену норму Закону, позивач надіслав відповідачу першу № 1/220 від 02.11.2009 року та другу податкову вимогу № 2/255 від 02.12.2009 року.

В матеріалах справи відсутні докази з яких вбачалося б, що зазначені податкові вимоги відповідачем оскаржувались, останні податковим органом не відкликані, а відтак є чинними на час розгляду справи. При цьому сплата податкового боргу в повному обсязі не відбулась.

Відповідальність за несвоєчасність сплати податкових зобов’язань платники податків несуть у відповідності із законодавством України. Статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що відповідальність за своєчасність сплати податків і зборів і додержання Законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до Законів України. Примусове стягнення податкового боргу – передбачена законодавством України процедура погашення податкового боргу платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Згідно підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України № 2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами (підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону).

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.

Оцінюючи визнання відповідачем позову у повному обсязі суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що визнання позову базується на дійсних обставинах, що підтверджуються відповідними доказами, а визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.

Відповідно до статтей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Липовецької МДПІ є доведеними відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, відповідачем визнані, а відтак позов підлягає задоволенню шляхом стягнення за рахунок активів Приватного підприємства “Липовець-Будівельник” суму заборгованості у розмірі 28904 грн. 36 коп.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути за рахунок активів приватного підприємства "Липовець-Будівельник" (вул. Леніна, 50-а, кв. 1, м. Липовець, Вінницька область, 22500, код 33522994) на користь бюджету в рахунок погашення податкового боргу:

- 5692,84 грн. (п'ять тисяч шістсот дев'яносто дві грн. 84 коп. ) на користь державного бюджету ( р/р № 31113029700273 у ГУДК у Вінницькій області, МФО 802015) заборгованість з податку на додану вартість, код платежу 14010100;

- 21291,16 грн. (двадцять одна тисяча двісті дев'яносто одна грн. 16 коп.) на користь державного бюджету ( р/р № 31111009700273 у ГУДК у Вінницькій області, МФО 802015) заборгованість по податку на прибуток, код платежу 11011000;

- 519,27 грн. (п'ятсот дев'ятнадцять грн. 27 коп.) на користь місцевого бюджету ( р/р № 33214828700274 у ГУДК у Вінницькій області, МФО 802015) заборгованість по комунальному податку, код платежу 16010200;

- 1401,09 грн. (одна тисяча чотириста одна грн. 09 коп. ) на користь місцевого бюджету ( р/р № 33210800700274 у ГУДК у Вінницькій області, МФО 802015) заборгованість по податку з доходів найманих працівників, код платежу 11010100.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 23.02.10

Суддя          Воробйова Інна Анатоліївна

18.02.2010