Ухвала суду № 87319513, 03.02.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

У Х В А Л А

про відкриття провадження

03.02.2020 року

м. Лозова Харківської області

Суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області

Харабадзе К.Ш.,

Справа № 629/317/20

Номер провадження 2/629/436/20

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Держава України в особі Державна Казначейська служба України

розглянувши цивільну справу про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом:

в с т а н о в и в:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 15.05.1986 року по 30.11.1986 року він працював водієм автокрану у зоні відчуження аварії на Чорнобильській АЕС. Весь час виконання роботи в відрядженні в зоні відчуження позивач цілодобово знаходився в другій – третій зоні небезпеки, внаслідок чого отримав значне переопромінювання, що призвело до інвалідності ІІ групи, пов`язаної з виконанням робіт по ліквідації внаслідок Чорнобильської катастрофи, втрати 80 процентів працездатності. 02.04.1992 року було складено Акт по формі Н1 про нещасний випадок на виробництві внаслідок виконання роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період з 15.05.1986 року по 30.11.1986 року.22.04.1992 року МСР ВТЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності. Згідно експертного висновку Харківської експертної міжвідомчої комісії № 103 від 06.05.1992 року, хвороби, що призвели до інвалідності позивача, пов`язані з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 15.01.2001 року позивачу встановлено безстроково ІІ групу інвалідності, з втратою 80 процентів працездатності, у зв`язку з професійним захворюванням, пов`язаним з аварією на ЧАЕС. З причин відсутності на підприємстві з якого позивач був відряджений до зони відчуження дозволів на роботу в умовах іонізуючого випромінювання, засекречування реальних потужностей іонізуючого випромінювання в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи, він тільки у 1990 році дізнався, що знаходився в зоні реальної загрози життю практично без жодного засобу захисту від радіації. Керівництво держави відправивши позивача на роботу до зони відчуження Чорнобильської АЕС порушило як Норми радіаційної Безпеки НРБ-76, які мали імперативний характер, так і норми ратифікованої Української РСР 19.06.1968 року Конвенції про захист працівників від іонізуючої радіації № 115, бо ніякі роботи в зоні відчуження проводити було заборонено як радянським, так і світовим нормативним законодавством. Спільне роз`яснення від 29.10.92 р. Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС №№ 09-3751, 1082/Зк, 13-412/308, яким було предписано вирішення грошових вимог осіб, які в 1986 - 1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження і їм не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених розмірів проводити відповідно до чинного законодавства України, не могло бути виконано, так як держава 28.02.1991 року прийняла Закон Української РСР № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цим законом Україна визналавсю відповідальність за завдане позивачу пошкодження здоров`я, втрату працездатності внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи, та зобов`язалася відшкодувати завдану шкоду. Але станом на теперішній час виплачувані позивачу державою пенсії значно менші, ніж передбачено загальними нормами цивільного законодавства. На підставі вищевикладеного просить суд зобов`язати Державну казначейську службу України сплачувати щомісячно відшкодування за втрачений заробіток в розмірі 23615 гривень; стягнути з відповідача недоплачені державою суми відшкодування за втрачений заробіток та шкоду завдану здоров`ю за останні п`ять років в розмірі 533636,85 гривень.

Дана позовна заява подана з додержанням вимог статей 175,177 ЦПК України.

Вказану справу слід розглянуту в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до п. 1 ч.1 ст.274, п. 1 ч.6 ст. 19 ЦПК України.

Враховуючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській областіреалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області здійснює забезпечення реалізації державної соціальної політики на території міста Лозова у сфері соціального захисту населення, що включає в тому числі забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів та громадян, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги та компенсації, потребують соціальної підтримки з боку держави, забезпечення соціальної інтеграції інвалідів, здійснення контролю за цільовим використанням коштів державного бюджету, спрямованих на виплату усіх видів державних соціальних допомог, здійснення нагляду за додержанням вимог законодавства під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України, проведення інформаційно-роз`яснювальної роботи, з огляду на те, що позивач посилається на те, що виплачувана йому пенсія значно менша, ніж передбачена законодавством, він має хвороби, що призвели до інвалідності, пов`язані з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 15.01.2001 року позивачу встановлено безстроково ІІ групу інвалідності, з втратою 80 процентів працездатності, у зв`язку з професійним захворюванням, пов`язаним з аварією на ЧАЕС, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області оскільки прийняття рішення по даному позову в подальшому може вплинути на права і обов`язки Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Керуючись ст.ст. 187, 274 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Відкрити провадження у даній цивільній справі.

Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, місце знаходження за адресою: м. Лозова Харківської області, м-н 4, буд. 73; Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх.

Позивачу у строк, передбачений ч. 3 ст. 279 ЦПК України, а саме протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, подати до суду, у разі наявності, докази в обґрунтування позовних вимог, які не були додані до позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Визначити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи (позивачу). У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

Визначити третім особам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснення на позовну заяву, яке повинне відповідати ч.ч. 3-6 ст. 178 ЦПК України.

Визначити третім особам п`ятиденний строк з дня отримання копії відзиву ( у разі його надіслання відповідачем) для подання пояснення на відзив, яке повинне відповідати ч.ч. 3-6 ст. 178 ЦПК України.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії відзиву (у разі його надіслання відповідачем) для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи (відповідачу).

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив (у разі його надіслання позивачем) для подання заперечення, яке має відповідати вимогам ч.ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи (позивачу).

Роз`яснити сторонам по справі їх право на звернення до суду, в передбачений ч.5 ст.279 ЦПК України строк, з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на веб-адресі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: court.gov.ua/fair/sud2025/.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала може бути оскаржена лише щодо недотримання правил підсудності у встановлений законом строк і порядок, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.Ш. Харабадзе