Рішення № 87317657, 29.01.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Глібко О. В.

Справа № 644/6676/19

Провадження № 2-а/644/7/20

29.01.2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 січня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді - Глібко О.В., за участю секретаря - Книшенко А.С., представника позивача- адвоката Микитюк В.О., представника відповідача Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції- Левенцової К.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 1 батальйону № 4 УПП у Харківській області капрала поліції Охапкіна Євгенія Євгенійовича про скасування постанови серія ЕАВ № 1386952 у справі про адміністративне правопорушення від 02.08.2019 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом та просить скасувати постанову серія ЕАВ № 1386952 у справі про адміністративне правопорушення від 02.08.2019 року, винесену капралом поліції роти № 1батальйону № 4 УПП у Харківській області Охапкіним Євгенієм Євгенійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначив, що 09.08.2019 року поштою ним була отримана постанова серія ЕАВ № 1386952 у справі про адміністративне правопорушення від 02.08.2019 року, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Після чого, 12.08.2019 року ним отримано повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції, в якому його запросили прибути 16.08.2019 року для розгляду вчиненого адміністративного правопорушення. 16.08.2019 року він прибув разом з адвокатом для розгляду справи про адміністративне правопорушення, але інспектора Охапкіна Є.Є. знайти не вдалося. Вважає вказану постану незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Так, 02.08.2019 року він рухався по вул. Сумській в м. Харкові та був зупинений працівниками поліції за нібито порушення правил дорожнього руху. Він заявив клопотання про відкладення розгляду справи та поліцейським було задоволено клопотання та розгляд справи було перенесено на 03.08.2019 року. Після відкладення справи, Охапкін Є.Є. виніс оскаржувану постанову від 02.08.2019 року. Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення було порушено вимоги ст. 268 КУпАП, крім того, під час винесення постанови було порушено право користуватися юридичною допомогою.

Вважає, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП є недоведеною, оскільки відсутні докази , які б підтвердили факт вчинення ним правопорушення.

Також позивач зазначив, що в порушення вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, пункти постанови, а саме п. п. 5, 6, 7, 8 не відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена з чисельними порушеннями закону, а тому є незаконною, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення не була доведена.

Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на його користь понесені судові витрати, які складають суму 2800 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2019 року провадження у справі було відкрито, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Від представника УПП в Харківській області ДПП Левенцової К.Ю. надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 02.08.2019 року о 11-38 годині на вул. Римарській , б. 4 в м. Харкові було запинено позивача, який керуючи автомобілем не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 здійснивши рух прямо зі смуги, з якої передбачено рух праворуч, при цьому не мав при собі посвідчення водія. Посилаючись на норми ч. 2 ст. 36 КУпАП, ч. 1 ст. 126 та п. 2.4 ПДР України, вважає, що відповідач правомірно виніс постанову стосовно позивача за порушення останнім п. 2. 4 ПДР України, за яке адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. На підставі наявних доказів була явно та беззаперечно встановлена наявність адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того вважає, що позивачем не було доведено, що витрати на правову допомогу були неминучими та обґрунтованими, а відтак вимоги про стягнення витрат на адвоката не мають бути задоволені.

В судовому засіданні представник позивача -адвокат Микитюк В.О позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Левенцова К.Ю. в задоволенні позовної заяви просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. При цьому звернула увагу, що позивач фактично реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, він скористався правами, передбаченими ст. 268 КАС України, отже підстав стверджувати, що позивач не був обізнаний зі своїми правами, або його права були звужені або порушені не відповідають обставинам справи. Оскаржувана постанова була винесена на місці скоєння адміністративного правопорушення, без порушень з боку відповідача законодавства та у межах наданих йому повноважень.

Що стосується вимоги позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу, зазначила наступне. Відповідно до витягу з порталу НААУ позивач має адвокатське свідоцтво № 5302 від 26.12.2008 року, форма адвокатської діяльності адвокатське об`єднання «Мазепа та партнери». Отже перебуваючи у статусі адвоката, та маючи досвід захисту своїх інтересів в аналогічних справах позивач не міг бути необізнаним з законодавством, яким регулюється спір у справі, порядком складання документів, у тому числі позовної заяви. Таким чином, позивачем не доведено, що витрати на правову допомогу були неминучими та обґрунтованими, а відтак вимоги про стягнення витрат на адвоката не мають бути задоволені.

Інспектор роти № 1 батальйону № 4 УПП у Харківській області Охапкін Є.Є. в судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши сторін, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою інспектора роти № 1 батальйону № 4 УПП у Харківській області капралом поліції Охапкіним Є.Є. у справі про адміністративне правопорушення від 02.08.2019 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. ( а. с. 7-9)

В постанові зазначено, що водій не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 та здійснив рух прямо зі смуги з якої передбачено поворот праворуч та не мав при собі посвідчення водія, чим порушив п. 2.4 ПДР України- керування ТЗ особою, яка не пред`явила для перевірки посвідчення водія.

Згідно п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи зазначені в п. 2.1 цих Правил.

Частина перша статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Але, в порушення зазначених вимог закону, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, що є порушенням вимог ст. 251 КУпАП.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, докази вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суд наголошує на тому, що перевірці у такому випадку підлягають дії суб`єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення. Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких є обов`язком суб`єкта владних повноважень згідно зі ст. 19 Конституції України.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Порядок дослідження і закріплення доказів у справах про адміністративне правопорушення регламентується наступними нормами КУпАП.

Як вбачається з постанови, яка оскаржується, відповідачем не наведено посилання на докази, якими обґрунтовується рішення, винесене про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідачем не надано суду жодних належних доказів, які б достовірно підтверджували обставини порушення ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України, а саме п. 2.4 ПДР України.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Суд наголошує на тому, що відеозапис у справах подібної категорії є безпосереднім доказом скоєння адміністративного правопорушення. Це можливо лише за умови, що його існування на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення належним чином зафіксоване у постанові про накладення адміністративного стягнення. Саме це робить такий доказ допустимим, як одержаний у порядку, визначеному законом.

Як стверджувала представник відповідача в судовому засіданні, факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху було зафіксовано інспектором на відео, але надати суду відеофіксацію адміністративного правопорушення вона не має змоги, так як відеофайли зберігаються один місяць, оскільки ОСОБА_1 звернувся поза межами строку, вказані відеофайли було знищено, а крім того в серпні 2019 року в Управлінні зламався сервер.

Отже відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення не надано, факту порушення позивачем правил дорожнього руху України відповідачем не доведено.

Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, інспектор, як посадова особа Управління патрульної поліції у Харківській області вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення, однак доказів на підтвердження викладених обставин у постанові до справи не долучив, та не надав суду.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, вирішуючи питання стосовно законності постанови, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до принципу презумпції невинності обов`язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.

Отже, обов`язок доказування по зазначеній адміністративній справі законом покладено на відповідача, тобто відповідач повинен довести суду правомірність складання вищезазначеної постанови.

Таким чином, на час розгляду адміністративної справи щодо позивача були відсутні будь-які фактичні дані, які встановлювали наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому вважає за необхідне постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1386952 від 02.08.2019 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП України та накладення штрафу скасувати, закривши провадження по справі.

Суд також враховує висновки, викладені Верховним судом в постанові від 17.05.2018 року по справі № 753/4366/17, згідно з якими, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Позивач заявлені вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на його користь понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2800 грн.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 КАС України зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд вважає частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п. п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 вказаного вище закону, до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 6 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої суду позивачем є договір про надання юридичних ( адвокатських) послуг № б/н від 03.05.2018 року; доручення, як додаток № 2 до договору від 03.05.2018 року; додаткова угода № 1 від 05.08.2019 року про внесення змін до договору від 03.05.2018 року; тарифи адвокатського об`єднання «Мазепа та партнери» про надання юридичних (адвокатських) послуг; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер серія ХВ № 1638000138 від 16.08.2019 року; акт здачі- приймання наданих послуг № б/н до договору про надання юридичних (адвокатських ) послуг від 09.09.2019 року; звіт від 09.09.2019 року про витрати на професійну правничу допомогу на суму 2800 грн.; дублікат квитанції № 0.0.1458790682.1 від 09.09.2019року на суму 2800 грн. з призначенням платежу» за адвокатські послуги по договору № б/н від 03.05.2018 року.

У відповідності до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином суд дійшов висновку про часткове стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу з наступних підстав.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Так, судом досліджувався звіт, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Мазепа та партнери», відповідно до якого клієнтом є позивач ОСОБА_1 , який поніс витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 2800 грн. це: складання заяви до УПП в Харківській області 300 грн.; надання усної консультації (висновку) по справі 200 грн.; виїзд адвоката для надання правової допомоги у справі про адміністративне правопорушення 1500 грн.; складання позовної заяви до суду першої інстанції 800 грн. ( а. с. 19-29, 43-45)

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, 12.08.2019 року позивачем отримано повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції, в якому його запросили з`явитися 16.08.2019 року о 09-00 годині за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, б. 26 до поліцейського Охапкіна Є.Є. для розгляду адміністративного правопорушення.

16.08.2019 року позивач разом з адвокатом прибув за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, б. 26 для розгляду справи про адміністративне правопорушення. За допомогою працівників поліції вони намагалися знайти капрала поліції Охапкіна Є.Є. , проте встановити місцеперебування останнього не вдалося. Прибувши до Управління патрульної поліції за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, б. 315-а, Охапкіна Є.Є. також знайти не змогли.

При цьому доказів виїзду адвоката для надання правової допомоги у справі про адміністративне правопорушення представником позивача не надано, факт прибуття позивача з адвокатом для розгляду справи в Управлінні патрульної поліції ніяким чином не зафіксовано. А отже позивачем ніяким чином не доведено понесення витрат на оплату адвоката в розмірі 1500 грн., тому стягненню вони не підлягають.

Таким чином, проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості, доцільності та доведеності понесених позивачем витрат, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу підлягають стягненню в сумі 1300 грн., а саме витрати за складання заяви до УПП в Харківській області в сумі 300 грн., надання усної консультації (висновку) по справі в сумі 200 грн., складання позовної заяви до суду першої інстанції в сумі 800 грн.

Посилання представника Левенцової К. Ю. на те, що сам позивач маючи адвокатське свідоцтво та будучи адвокатом не міг бути необізнаним з законодавством, яким регулюється спір у справі та порядком складання документів, в тому числі позовної заяви не ґрунтуються на законі, так як право на правову допомогу - це право, закріплене в Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу, у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 8, 9, 77, 134, 139, 205, 242, 243, 250, 255, 286, 295 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: м. Харків, вул. Шевченка, б. 315-а, код ЄДРПОУ 40108646, інспектора роти № 1 батальйону № 4 УПП у Харківській області капрала поліції Охапкіна Євгенія Євгенійовича (місце знаходження: м. Харків, вул. Шевченка, 315-а) про скасування постанови серія ЕАВ № 1386952 у справі про адміністративне правопорушення від 02.08.2019 року- задовольнити частково.

Скасувати постановусерії ЕАВ № 1386952 від 02.08.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі- Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 1300 (одна тисяча триста) грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається відповідно до п. 15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлений 03.02.2020 року.

Суддя О.В. Глібко