Рішення № 87317243, 29.01.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/334/2020 Справа № 641/7614/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді- Чайка І.В.,

за участю секретаря - Дрокіної С.О.,

представника позивача - Печенізького В.С.

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Беркута Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Військової частини 3017 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду в розмірі 45 966 грн.00 коп.

В обґрунтування зазначених вимог позивач зазначив, що відповідач по справі проходив службу у Військовій частині 3017 як війсковослужбовець за контрактом та під час перебування його у службовому відрядженні та виконання службово-бойового завдання в зоні проведення ООС 28.08.2015 року на Склозаводі в м. Попасне Луганської області відповідач втратив військове майно, а саме: автомат Калашникова АКС-74 № НОМЕР_1 в комплекті з 4 магазинами балансовою вартістю 537,00 грн., бронежилет « Панцир 3-95М» балансовою вартістю 1881, 00 грн., шолом « Каска 2М» балансовою вартістю 2157,00 грн., набої 5,45 мм в кількості 120 штук балансовою вартістю 21,60 грн. За вказаним фактом було порушено кримінальне провадження та ухвалою Попаснянського районного суду Луганської області відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку зі зміною обстановки. Посилаючись на Постанову КМУ від 02.11.1995 року № 880 та Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовцями за шкоду заподіяну державі, позивач просив стягнути з відповідача завдану шкоду в десяти кратному розмірі, тобто в сумі 45 966 грн.00 коп.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.09.2019 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову посилаючись на недоведеність вини відповідача щодо втрати військового майна, а також просили застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволені позову.

Суд, заслухавши доводи учасників справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.

Згідно висновку службового розслідування по факту втрати військового майна військовослужбовцем від 15.09.2015 року встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу у Військовій частині 3017 як війсковослужбовець за контрактом та під час перебування його у службовому відрядженні та виконання службово-бойового завдання в зоні проведення ООС 28.08.2015 року на Склозаводі в м. Попасне Луганської області, останній втратив військове майно, а саме: автомат Калашникова АКС-74 № НОМЕР_1 в комплекті з 4 магазинами, бронежилет « Панцир 3-95М», шолом « Каска 2М» та набої 5,45 мм в кількості 120 штук.

За вищевказаним фактом відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальне провадження № 4201510610000314 за ч.2 ст. 413 КК України, що підтверджується ухвалою Попаснянського районного суду Луганської області від 21.11.2018 року.

Крім цього, вищевказаною ухвалою встановлено, що ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 413 КК України на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки та кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.413 КК України закрито. Під час розгляду справи, ОСОБА_2 свою провину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав. ( а.с.4) Вказана ухвала набрала законної сили.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України ,обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.ст. 1,2,3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Порушення вимог чинного законодавства України при використанні закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України військового майна, що спричинило його втрату порушує економічні інтереси держави.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, визначає Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від23 червня 1995 року N 243/95-ВР із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 року N 2171-III ( далі - Положення).

Відповідно до п.4 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою ВР України №243/95-ВР від 23.06.1995р., відшкодування шкоди військовослужбовцями провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію, якою державі було заподіяно шкоду; у разі притягнення особи, яка заподіяла шкоду матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир ( начальник) військової частини зобов`язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.

Пунктом 8 Положення передбачено, що залежно від того навмисно чи необережно заподіяно шкоди, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Згідно з п. 13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Визначення розміру шкоди та порядок її відшкодування передбачено розділом IV. зазначеного Положення, де, зокрема, передбачено, що за висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п`ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Відповідно до наданої суду бухгалтерської довідки про балансову та залишкову вартість майна в/ч 3017 балансова вартість втраченого відповідачем майна становить: автомат Калашникова АКС-74 № НОМЕР_1 в комплекті з 4 магазинами -537,00 грн., бронежилет « Панцир 3-95М» - 1881, 00 грн., шолом « Каска 2М» - 2157,00 грн., набої 5,45 мм в кількості 120 штук балансовою вартістю 0,18 грн.

Відповідно до постанови КМУ №880 від 02.11.1995 року "Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості", у десятикратному розмірі відшкодовується винними особами: засоби бронезахисту, бронежилети усіх типів, шолом; у п`ятикратному розмірі відшкодовується винними особами інвентарні речі: є) інвентарні речі : плащ-палатка бавовняна , казанок металевий, фляга металева і поліетиленова, казанок комбінований, простині, підодіяльник, наволочки подушкові верхні, ковдри шерстяні та напівшерстяні, спеціальний одяг і взуття, куртка і брюки утеплені усіх найменувань; мішок спальний.

Згідно до частин 1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо недоведеності вини відповідача щодо втрати військового майна, оскільки як було встановлено вище, вина ОСОБА_2 щодо втрати військового майна, встановлена ухвалою Попаснянського районного суду Луганської області від 21.11.2018 року.

Крім цього, суд також не може погодитись із заявою відповідача та його представника щодо застосування до позовних вимог строку позовної давності, оскільки ухвалою Попаснянського районного суду Луганської області від 21.11.2018 року було встановлено вину відповідача щодо втрати військового майна, а отже відповідно до ст.ст.256,257,261,267 ЦК України, перебіг позовної давності розпочався з 21.11.2018 року, тоді як позивач звернувся до суду з даним позовом 24.09.2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги Військової частини 3017 заявлені обгрунтовано, в зв"язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода, спричинена державі в розмірі 45 966 грн.00 коп.

Судові витрати по справі суд відносить за рахунок держави, оскільки позивач та відповідач, який є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, відповідно до норм ЗУ « Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Військової частини 3017 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Військової частини 3017 суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 45 966 грн.00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Військова частина 3017, місце знаходження: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1 , ЄДРПОУ 39309315.

Представник позивача - Печенізький Владислав Сергійович, діє на підставі довіреності від 03.01.2010 року № 40/17/34-12, службова адреса: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП-в матеріалах справи відсутній.

Представник відповідача - адвокат Беркута Наталія Михайлівна, діє на підставі договору про надання правової допомоги № 1/06.12-19 від 06.12.2019 року та ордеру серії ХВ № 661 від 06.12.2019 року, місце знаходження : АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення по справі складено 03 лютого 2020 року.

Суддя: І. В. Чайка