Постанова № 87315134, 28.01.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/8430/19

Провадження №1-кс/487/929/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2020 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі слідчого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Мазницької Н.Ю., прокурора – Гаркушина І.А., підозрюваного – ОСОБА_1 , захисника – Андрєєва В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві Козюри С.О. про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , заступника директора ТОВ "Альфа Купол",

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2020 року слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, Козюра С.О., за погодженням з прокурором відділу прокуратури Одеської області Гаркушиним І.А., звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В клопотанні слідчий зазначає, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019161470001328 від 02.10.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

24.01.2020 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України

Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення; під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просив про задоволення клопотання.

Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність існування ризиків. Зауважив, що перекваліфікація кримінального правопорушення, що інкримінується його підзахисному відбулась в порушення норм чинного КПК України. Просив застосувати більш м`який запобіжний захід – особисте зобов`язання.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки сторін кримінального провадження, суддя вважає, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Poloniecki ОСОБА_3 ) знаходиться у міжнародному розшуку Інтерполу за вчинення злочинів на території Республіки Польща.

У вересні 2019 року, більш точного часу досудовим розслідуванням встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до ОСОБА_2 , щодо покупки трактору на території Республіки Польща та доставки його на територію України, на що останній погодився.

Наприкінці вересня 2019 року, більш точного часу досудовим розслідуванням встановити не надалось можливим, у ОСОБА_2 після отримання інформації від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо запланованої покупки трактора марки JСВ НОМЕР_1 , 535 НОМЕР_2 , НОМЕР_3 за НОМЕР_4 Євро, виник корисливий умисел на заволодіння чужим майном, а саме належними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошовими коштами в сумі 19 700 Євро, шляхом обману та зловживання довірою.

В подальшому, ОСОБА_2 , зловживаючи довірою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ввів в оману останніх про наявність у нього можливості продажу трактора марки JСВ 535, 535 - 125, 535 - 125 за 19 700 Євро та доставки його в орієнтовний строк з 30.09.2019 по 01.10.2019 до м. Одеси з Республіки Польща, однак ОСОБА_6 реальної можливості продажу вказаного транспортного засобу не мав, оскільки не був власником ТЗ та не мав повноважень на будь-які дії, пов`язані з продажу вищевказаного ТЗ.

З метою реалізації злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 попередньо домовившись про спільне вчинення злочину, вступив у злочинну змову із заступником начальника ізолятора тимчасового тримання № 6 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_7 , заступником командира взводу № 2 роти № 3 БПОП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_8 та цивільною особою ОСОБА_1 , при цьому розподіливши злочинні ролі та з якими розробили план вчинення злочину.

Так, 01.10.2019 приблизно о 11 год. 00 хв. ОСОБА_2 , по раніше запланованим домовленостям та розподіленим ролям з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , зустрівся з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на стоянці торгового центру «Епіцентр-К» за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 1, де по надуманим раніше обставинам повідомив останнім, що йому потрібно під`їхати в центр міста Одеси та віддати на ремонт планшет, на що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_2 , довіряючи останньому, погодились та направились у напрямку центру міста Одеса на автомобілі «Volkswagen» моделі «Sharan» номер НОМЕР_5 реєстрації Придністровська Молдавська Республіка, на якому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прибули до міста Одеси.

Рухаючись у автомобілі «Volkswagen» моделі «Sharan» номер НОМЕР_5 , ОСОБА_6 , продовжуючи далі реалізовувати свій злочинний умисел, розроблений попередньо з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , направлений на заволодіння коштами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , попросив ОСОБА_4 зупинитись на вул. Житомирській в м. Одесі в районі зупинки «Завод Оріон», для нібито передачі планшета у ремонт.

Далі, ОСОБА_6 , продовжуючи виконувати свою злочинну роль, а саме, використовуючи довіру з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не маючи на меті виконання домовленості, щодо продажу трактору JCB 535, 535-125, 535 - 125, попросив ОСОБА_4 передати йому грошові кошти для перерахунку і фотографування на мобільний телефон, мотивуючи це нібито необхідністю надання вказаних фото перевізнику вищевказаного трактора, для підтвердження наявності грошових коштів у покупця.

В подальшому, ОСОБА_4 , повністю довіряючи ОСОБА_2 , знаходячись в салоні автомобілю «Volkswagen» моделі «Sharan» номер НОМЕР_5 , на вимогу останнього передав грошові кошти в сумі 19 700 Євро (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2019 становило 519067,42 грн.

Далі, ОСОБА_6 , знаходячись в салоні автомобілю «Volkswagen» моделі «Sharan» номер НОМЕР_5 , тримаючи вказані грошові кошти в своїх руках, почав їх перераховувати. В цей час, на мобільний телефон ОСОБА_6 , зателефонувала невідома особа, якій він повідомив, що зараз сфотографує грошові кошти та відправить їх знімок.

Цього ж дня, через декілька хвилин, приблизно о 11 год. 30 хв. більш точного часу досудовим розслідуванням встановити не надалось можливим, виконуючи вже свою злочинну роль у скоєнні даного злочину, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , на раніше заготовленому автомобілі марки «Део» моделі «Ланос», з метою неможливості ідентифікації транспортного засобу, для прикриття своєї злочинної діяльності, попередньо прикрили державні номерні знаки автомобілю папером та на вул. Житомирській в м. Одесі в районі зупинки «Завод Оріон» заблокували автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Sharan» номер НОМЕР_5 , в якому перебували на передніх сидіннях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а на задньому сидінні автомобіля ОСОБА_2 , в руках якого, на момент виникнення заздалегідь спланованої ситуації, перебували грошові кошти у розмірі 19 700 Євро.

Далі, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , доводячи свій спільний злочинний намір до кінця, який був направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діючи узгоджено, групою осіб, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, використовуючи символіку Національної поліції з метою створення уяви у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про їх приналежність до співробітників поліції, які нібито здійснюють затримання ОСОБА_2 , який перебуває у міжнародному розшуку Інтерполу за вчинення злочинів на території Республіки Польща, імітуючи виконання обов`язків передбачених ЗУ «Про Національну поліцію», демонстративно дістав своє службове посвідчення та табельну зброю, витягли із автомобіля ОСОБА_6 , у якого в сумці перебували грошові кошти у розмірі 19 700 Євро, одягнули на його руки кайданки та посадили на заднє сидіння автомобілю марки «Део» моделі «Ланос».

Після вказаних дій, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 також сіли до вказаного автомобіля та поїхали у невідомому напрямку, таким чином заволодівши грошовими коштами у розмірі 19 700 Євро, які належали ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Здобуті в результаті шахрайських дій, відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 19 700 Євро, відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2019 становило 519067,42 грн., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розподілили між собою та розпорядились ними на власний розсуд.

Наведені вище дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 190 КК України, а саме: заволодінні чужим майном у великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Слідчий суддя критично оцінює доводи захисника та підозрюваного про необґрунтованість підозри, пред`явленої останньому, оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України підтверджують досліджені матеріали кримінального провадження: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення потеріпілого ОСОБА_5 від 01.10.2019; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 від 11.10.2019; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 11.10.2019; протоколами огляду предмету від 11.10.2019; протоколами пред`явлення особи для впізнання від 11.10.2019; протоколом проведення слідчого експерименту від 12.10.2019; та іншими матеріалами кримінального провадження.

Сукупність тих доказів, які долучені до клопотання слідчого та досліджених в судовому засіданні, підтверджує собою факт існування обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя приймає до уваги посилання захисника на недопустимість доказів, при цьому вважає за доцільне зауважити, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, про що свідчить наступне: ОСОБА_1 з метою уникнення від кпокарання може переховуватися від органів досудового розслідування; будучи підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою з діючими службовими особами правоохоронних органів, йому можуть бути відомі спосіб та методи роботи правоохоронних органів, що дає йому змогу скористатися набутими навичками та вміннями з метою знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки, він знає місце їх проживання; перебуваючи на волі може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому він підозрюється, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Застосування запобіжного заходу може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (справа «Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує те, що ОСОБА_1 є має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання в м. Одесі, раніше не судимий.

Відтак, слідчий суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо, оскільки будь-які більш м`які види запобіжного заходу не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти вказаним ризикам.

Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо можливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якої міри запобіжного заходу, оскільки, хоча підозрюваний і має міцні соціальні зв`язки, що свідчить про зменшення ризику переховування від органів досудового розслідування, але не усуває всіх інших, встановлених судом ризиків.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, після внесення якої він повинен бути звільнений з під варти.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Положення ч.5 ст. 182 КПК України передбачають, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

З урахуванням викладеного, при визначенні розміру застави, слідчий суддя, окрім вищевказаного, також враховує тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , розмір шкоди, завданої потерпілим, сприяння особі, яка перебуває у міжнародному розшуку, вчинити кримінальне правопорушення, зухвале використання символіки Національної поліції цивільною особою під час вчинення злочину, що підриває авторитет правоохоронних органів, матеріальне становище підозрюваного.

Слідчий суддя не погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо можливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного лише у разі внесення застави, що дорівнює 608100,00 грн., оскільки сама правова природа такого запобіжного заходу як застава є альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, а встановлення такого значного розміру застави носить каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 298 484 (двісті дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, Козюри С.О. про застосування запобіжного заходу – задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, запобіжний захід – тримання під вартою з утриманням в СІЗО м. Миколаєва до 24.03.2020 року включно.

Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з-під варти, в сумі 142 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 298 484 (двісті дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн.

Покласти на ОСОБА_1 у разі звільнення під заставу такі зобов`язання:

- прибувати до слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві Козюри С.О. з періодичністю кожної середи місяця;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Миколаївській слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Попередити ОСОБА_1 про наслідки невиконання обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_1 діє до 24.03.2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Заводського

районного суду міста Миколаєва І.В.Боброва