Рішення № 87315085, 17.01.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5982/19

Провадження № 2-о/487/8/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2020 р. Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого -судді Кузьменка В.В.,

за участю секретаря судових засідань Рафальської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа - Миколаївська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

06.08.2019 року ОСОБА_1 , звернулась до суду з заявою, в якій просила встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ступенем спорідненості двоюрідна сестра - двоюрідний брат; встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із двоюрідним братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з січня 2013 року до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги заявниці обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її двоюрідний брат ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть від 08.01.2019 року. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала померлому на праві власності на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.08.2012 р. про визнання права власності на 2/3 частини квартири в порядку спадкування за законом після смерті батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.02.1998 р., згідно якого ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 .

На підтвердження факту родинних відносин заявниця зазначила, що 25 липня 1975 р. уклала шлюб з ОСОБА_5 , після чого, вона змінила прізвище з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ", що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб від 25.07.1975 р. № 309556.

Її батьками в свідоцтві про її народження зазначені ОСОБА_8 та

ОСОБА_6. Мати Заявниці – ОСОБА_6 1925 р.н. уклала 27 липня 1946 році шлюб, після чого змінила прізвище з помилково зазначеного також « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 02.08.2019 р. №.00023564590. Вона народилася в с. В.Солена Вознесенського району Миколаївської області.

Мати Заявниці – ОСОБА_6 мала рідного брата ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 - дядька заявниці. Він народився в с. Куйбишево Новоодеського району Миколаївської області (за старими даними с. Н.Косіарівка, Одеська область) і їх батьками були ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати заявниці ОСОБА_6 .

Оскільки свідоцтво про народження матері зявниці - ОСОБА_6 не збереглося в оригіналі, то заявниця звернулася із запитом до Державного архіву Миколаївської області щодо одержання інформації про народження матері і її брата для підтвердження родинних відносин між ними. Але, згідно з відомостями Державного архіву Миколаївської області від 01.06.2019 року, в архівах відсутні записи, які б могли підтвердити факт народження у 1919 році ОСОБА_3 та у 1925 році - ОСОБА_6, оскільки метричні книги до архіву на зберігання не надходили. Окрім цього в свідоцтві про народження ОСОБА_3 зазначено по-батькові ОСОБА_3 , а в свідоцтві про смерть та інших документах по-батькові ОСОБА_3 .

У Заявниці та її родичів збереглися наступні документи, які надані до суду: копія паспорту ОСОБА_6 , яка підтверджує її народження ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі В.Солена Вознесенського району Миколаївської області; оригінал свідоцтва про народження ОСОБА_3 № НОМЕР_5 , яке підтверджує, що останній народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у селі В.Солена Вознесенського району Миколаївської області; посвідчення ОСОБА_3 від 27.06.1955 р. про закінчення школи, де вказано його по-батькові як ОСОБА_3 ; партійний білет ОСОБА_3 від 26.07.1973 р. де вказано його по-батькові ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 у дядька заявниці ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 13.08.1955 р. № НОМЕР_6 . В ньому батьком дитини зазначено ОСОБА_3 .

Відтак, заявниця стверджує, що ОСОБА_2 її двоюрідний брат.

Заявниця зазначає також, що була зареєстрована за іншою адресою, проте після смерті дядька ОСОБА_3 04.12.2011 р. вона була вимушена проживати разом зі своїм двоюрідним братом однією сім?єю в спадковій квартирі НОМЕР_7 , доглядати за ним, оскільки той хворів на серцеву недостатність (не міг ходити ногами) та потребував стороннього догляду до його смерті.

Дітей і дружини ОСОБА_2 не мав. Заповіту не залишав.

Натепер ОСОБА_1 продовжує мешкати у спадковій квартирі НОМЕР_7 та утримувати її у житловому стані, сплачувати по ній всі використані комунальні послуги, про що свідчать надані суду квитанції про оплату житлово - комунальних послуг.

Заявниця звернулась до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата, проте нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення спадкових прав на квартиру у зв`язку із недоведеністю факту родинних відносини між нею та двоюрідним братом ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, позивачка просить суд встановити факт родинних відносин та факт її спільного проживання з двоюрідним братом для оформлення спадкових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Заявник ОСОБА_1 і представник позивача адвокат Долгова Л.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, та просили про їх задоволення у повному обсязі.

Представник зацікавленої особи - Миколаївської міської ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи він повідомлявся вчасно належним чином.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер двоюрідний брат заявниці ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 11.01.2019 р.

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на квартиру за АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала померлому на праві власності на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.08.2012 р. на успадковані 2/3 частки після смерті батьків ОСОБА_3 і на 1/3 частку відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 26.02.1998 року, виданого ДКП «Комунар-побут».

Порядок прийняття спадщини, визначений Главою 87 ЦК України.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті1268, статті1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст. 1264 Цивільного кодексу України: «У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини».

Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла заявниця в порядку спадкування за законом, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Заявниця ОСОБА_1 постійно проживала разом із двоюрідним братом з 2011 року, про що свідчить акт про проживання від 29.07.2019 р. та пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які були допитані в судовому засіданні. Але вона не була зареєстрована разом із двоюрідним братом в квартирі АДРЕСА_4 , а була зареєстрована за іншою адресою.

Заявниця, доглядала ОСОБА_2 до кінця його життя і прийняла у спадщину за законом, а саме: квартиру НОМЕР_7 , яка належала ОСОБА_2 яку він успадкував після смерті своїх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Коли ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, заявниця звернулась до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті двоюрідного брата.

Проте, постановою від 20.07.2019 року №1168/02-32, виданою Третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, заявниці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_2 було відмовлено, у зв`язку з відсутністю в неї документів, які є доказом родинних відносин між нею та ОСОБА_2 .

Однак, дослідивши матеріали відповідної справи, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася заявниця ОСОБА_1 . Її батьками в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .

25 липня 1975 р. заявниця ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_5 , після чого змінила прізвище з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ", що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб від 25.07.1975 р. №309556.

Мати Заявниці – ОСОБА_6 1925 р.н. уклала 27 липня 1946 році шлюб, після чого змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 02.08.2019 р. №.00023564590. Вона народилися в с.В.Солена Вознесенського району Миколаївської області.

ОСОБА_6 мала рідного брата ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 - дядька заявниці. Він народився в с. Куйбишево Новоодеського району Миколаївської області (за старими даними с. Н.Косіарівка, Одеська область) і їх батьками були ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати заявниці ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 у дядька заявниці ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 13.08.1955 р. № НОМЕР_6 . В ньому батьком зазначено ОСОБА_3 . А відтак, ОСОБА_2 є двоюрідним братом Заявниці – ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.02.1998 р. ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_4 . Після смерті батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 син ОСОБА_2 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва про встановлення факту родинних відносин з батьком через різне написання в документах по-батькові його батька, і визнання права власності за ним на 2/3 частки квартири НОМЕР_7 в порядку спадкування за законом. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.08.2012 р., факт родинних зв`язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був встановлений, а також, було визнано право власності за ОСОБА_2 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Після набрання вищевказаним рішенням законної сили, ОСОБА_2 став одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 ., де і проживав по день смерті, відповідно до довідки № 229 від 24.01.2019 р.

Заявниця ОСОБА_1 залишилась єдиною спадкоємицею. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , немає.

Заповіту ОСОБА_2 не залишив.

Факт спільного проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , які пояснили, що заявниця ОСОБА_1 з 2011 року проживала з двоюрідним братом, оскільки той мав проблеми з серцем, не міг нормально пересуватися і потребували догляду, а тому, такий догляд з боку заявниці був фактично необхідним.

З викладеного вбачається, що заявниця дійсно проживала з двоюрідним братом ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , в період з 2011 року по день смерті двоюрідного брата, а отже вступила в управління спадковим майном після його смерті в порядку спадкування за законом як спадкоємиця четвертої черги і вступила в управління спадковим майном на квартиру НОМЕР_7 після нього.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Частиною першою статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, а також те, що сім`я створюється на підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Сім`я створюється на підставі: шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Судом встановлено, що позивачка дійсно з 2011 року постійно проживала разом із двоюрідним братом ОСОБА_2 до дня його смерті однією сім?єю у спадковій квартирі НОМЕР_7 . Заявниця доглянула його і поховала за власний рахунок. За таких умов, згідно вимог ст. 1264 ЦК України, прийняла спадщину після його смерті, як спадкоємиця четвертої черги за законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, встановлено що в судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до статті 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

При цьому, відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Згідно зі ст.ст. 3. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, зокрема й у судовому порядку.

Відповідно ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Оцінивши надані суду докази у їх сукупності, встановивши дійсний характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення вимог заявника.

Керуючись ст.ст.6,7,10,12,13,81,141,259,263-265,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа - Миколаївська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн: НОМЕР_4 ) і ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ступенем спорідненості двоюрідна сестра - двоюрідний брат.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн: НОМЕР_4 ), разом із двоюрідним братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з січня 2013 року до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скаргидо Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Зацікавлена особа: Миколаївська міська рада, місце знаходження м. Миколаїв, вул.Адміральська, 20, ЄДРПОУ: 05410607.

Повний текст рішення складено 27.01.2020 року.

Суддя Заводського районного

суду м. Миколаєва В.В.Кузьменко