Рішення № 87314689, 24.01.2020, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4922/18

Провадження № 2/456/151/2020

РІШЕННЯ

іменем України

24 січня 2020 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бучківської В. Л. ,

при секретарі Березіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Львівської області про встановлення факту проживання однією сім`єю,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить встановити факт її проживання з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю з 2005 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 2005 року, вона з ОСОБА_2 почали проживати однією сім`єю, як подружжя, без реєстрації шлюбу. За період спільного проживання у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але оскільки ОСОБА_2 в цей час перебував на лікуванні, відомості про батька дитини до актового запису про народження внесені з її слів відповідно до ст. 135 СК України та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вони разом проживали у кв. АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належала ОСОБА_2 , з 22.02.2008 її місце проживання було зареєстроване у вказаній квартирі. Незважаючи на те, що вони з ОСОБА_2 не перебували в зареєстрованому шлюбі, між ними склались усталені відносини, притаманні подружжю, оскільки вони систематично вели спільне господарство, приймали участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. Згодом, ОСОБА_2 почав зловживати алкогольними напоями, вчиняти сварки та бійки. Вона з дітьми неодноразово ставали жертвами жорстокості ОСОБА_2 . В результаті його неадекватної поведінки, останнього було госпіталізовано до Обласної психіатричної лікарні Миколаївського району с. Заклад Львівського неврологічного диспансеру, діагностовано шизофренію. В результаті набутого захворювання, ОСОБА_2 став інвалідом ІІ групи. Протягом всього часу їхнього спільного проживання вона здійснювала за ним догляд. З 2017 року їхні стосунки, як подружжя, почали погіршуватись, а згодом припинились, однак вони надалі проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та побут. Стан здоров`я ОСОБА_2 погіршився і він став безпорадним. Вона постійно здійснювала за ним догляд та допомагала йому. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер та після його смерті відкрилась спадщина. Вважає, що на час відкриття спадщини вона проживала разом із спадкодавцем, була зареєстрована з ним за однією адресою, а тому вважається такою, що прийняла спадщину. Вона зверталась до Стрийської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка ними отримана 10.10.2018. Встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем необхідно їй для підтвердження права на спадкування та отримання свідоцтва про право на спадщину.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , будучи допитана як свідок на підставі ст. 92 ЦПК України, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Пояснила, що з ОСОБА_2 познайомилась в 2004 році, а в 2006 році вона народила сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 З 2005 року вони проживали разом по АДРЕСА_1 . У 2006 році, коли вона перебувала у пологовому відділенні, ОСОБА_2 був на лікуванні в обласній психіатричній лікарні Миколаївського району с. Заклад Львівського неврологічного диспансеру, а його вуйко ОСОБА_5 закрив двері квартири на замок. Після виписки з пологового будинку, вона близько 6 місяців проживала за адресою: АДРЕСА_3 у ОСОБА_6 Коли ОСОБА_2 повернувся з лікування, вони знову проживали разом однією сім`єю близько 3 місяців. В 2007 вона народила другу дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після народження другого сина, ОСОБА_2 прописав її з дітьми за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом спільного життя він неодноразово застосовував до неї та дітей фізичну силу. Вона переживала за здоров`я дітей, а тому віддала їх в сиротинець. Згодом вони помирились та знову почали проживати разом, однак щодня у квартирі вона не появлялась, оскільки ОСОБА_2 неодноразово проходив курс лікування в психіатричній лікарні з діагнозом «шизофренія», де і помер. 24.04.2018 дядько ОСОБА_7 - ОСОБА_5 поміняв замки у квартирі, не впускав її туди та просив добровільно виписатись. Вона оплачувала комунальні послуги, підключила газ і світло. За життя ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності, яку пропивав, а їй допомагали чужі люди. Вона позбавлена батьківських прав відносно своїх дітей. Той факт, що її діти кимось усиновлені, їй невідомий. Доповнила, що з 2017 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , однак не переставала допомагати та доглядати за ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити у повному обсязі. Пояснила, що у позивачки та ОСОБА_2 за час спільного проживання народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак ОСОБА_2 записаний у свідоцтві батьком тільки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач вела аморальний спосіб життя із ОСОБА_2 , однак вони проживали разом, заробляли гроші. Згодом, ОСОБА_1 була позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких в подальшому усиновили. На даний час позивач стала на шлях виправлення та вважає, що має право на спадкування квартири по АДРЕСА_1 , в якій вона зареєстрована з 2008 року.

Представник відповідача Стрийської міської ради Львівської області Капко Н.Б. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову. Пояснила, що позивачем не надано суду належних доказів того, що вони з ОСОБА_2 постійно проживали разом, вели спільний побут та нечітко встановлено період проживання однією сім`єю до дня смерті спадкодавця.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що з позивачкою познайомилась 10 років тому, вона її колишня сусідка. ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 у квартирі по АДРЕСА_1 . За час спільного проживання у них народилось двоє дітей, вона є хресною матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 з ОСОБА_2 постійно сварились, останній застосовував відносно позивачки та дітей фізичне насильство. Оскільки вони вели аморальний спосіб життя, не працювали, дітей забрали в сиротинець. Починаючи з 2008 року, коли дітей забрали в сиротинець, вона майже не приходила до них. Останні п`ять років ОСОБА_1 в квартирі по АДРЕСА_1 не проживає.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала суду показання про те, що позивачка є її сусідкою, їхні будинки розташовані навпроти один одного. Їй відомо, що у позивачки та ОСОБА_2 народилось двоє дітей. ОСОБА_1 . 4-5 разів в місяць приходила до неї в магазин купувати продукти харчування, на її обличчі часто були синці. У їхній квартирі вона жодного разу не була, але думає, що вони проживали там разом. ОСОБА_2 бив її та дітей. Чи здійснювала вона догляд за ОСОБА_2 , коли той хворів і до дня його смерті, їй невідомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що позивачка є його сусідкою та проживала з ОСОБА_2 з 2005 року, у квартирі по АДРЕСА_1 . Вони жили не зовсім благополучно, ОСОБА_2 зловживав алкоголем. Він часто бував у них вдома, оскільки позивачка регулярно просила його допомогти заспокоїти ОСОБА_2 . За час їхнього спільного проживання у них народилось двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких забрали в сиротинець. Позивачка проживала з ОСОБА_2 як подружжя, вели спільний побут. ОСОБА_2 хворів, точного діагнозу не пригадує та помер в 2018 році.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_2 був його племінником. ОСОБА_1 не вела з ним спільного господарства, витрат на його лікування та утримання не здійснювала, комунальних послуг не сплачувала, а на квартиру по АДРЕСА_1 було накладено арешт. У вказаному помешканні вона була зареєстрована як квартирант. ОСОБА_2 отримував пенсію по хворобі. ОСОБА_1 з ОСОБА_2 були позбавлені батьківських прав відносно своїх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_2 , протягом 6 місяців він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, хоча витрати на його поховання поніс він. Замок у квартирі по АДРЕСА_1 він змінив за проханням племінника ОСОБА_2

Суд, заслухавши пояснення позивача, яка надала пояснення на підставі ст. 92 ЦПК України та її представника, які позов підтримали, представника відповідача, яка заперечила щодо задоволення позову, показання свідків та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законом, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії 1-СГ , видане відділом реєстрації актів цивільного стану міста Стрия Стрийського міськрайонного управління юстиції, актовий запис №68, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с. 7/.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, ОСОБА_1 з 22.02.2008 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 8/.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №153, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 15.08.2017 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 » /а.с. 9/.

09.10.2018 ОСОБА_1 звернулась до Стрийської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 /а.с. 10/.

08.10.2018 адвокатом Дмитрович Н.В. на адресу головного лікаря Стрийської міської поліклініки скеровано адвокатський запит про надання інформації про те, чи перебував на диспансерному обліку в лікаря психіатра ОСОБА_2 , чи був він визнаний недієздатним, чи призначався опікун ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо так, то з якого по який період /а.с. 11/.

03.10.2018 на адресу Стрийського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Львівській області адвокатом Дмитрович Н.В. скеровано адвокатський запит про надання копії свідоцтва про смерть або Витяг з реєстру про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 а.с. 12/.

08.10.2018 на адресу Психіатртичної лікарні Миколаївського району, обласний комунальний заклад адвокатом Дмитрович Н.В. скеровано адвокатський запит про надання інформації про те, чи перебував ОСОБА_2 на лікуванні у психіатричній лікарні Миколаївського району, якщо так, то з якого та по який період /а.с. 14/.

12.03.2019 за вих. №456/4922/18/3004/19/ на адресу органу опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області судом скеровано запит про надання інформації про те, чи не позбавлена ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с. 34/.

19.03.2019 за вх. №4781 на адресу суду органом опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області надано копію рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.04.2011, відповідно до якого ОСОБА_1 позбавлена батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с. 41/.

18.04.2019 за вих. №456/4922/18/5356/19 на адресу Стрийської державної нотаріальної контори судом скеровано запит про надання інформації про те, чи заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини /а.с. 62/.

14.05.2019 за вх. №8417 на адресу суду завідувачем Стрийської державної нотаріальної контори скеровано листа, з якого вбачається, що 10.10.2018 на адресу Стрийської державної нотаріальної контори надійшла поштою заява про прийняття спадщини, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від ОСОБА_1 та останній було надано відповідь наступного змісту: «Ваша заява про прийняття спадщини зареєстрована у книгу вхідної кореспонденції за №868/01-16»від 10.10.2018 та згідно з Правилами ведення нотаріального діловодства, якщо заява про прийняття спадщини чи видачу свідоцтва про право на спадщину прийшла поштою, то справжність підпису на ній повинно бути нотаріально засвідчений, тому Вам необхідно звернутися до нас особисто. Також повідомлено про необхідність з`явитися до нотаріуса, до пів року від дня смерті ОСОБА_2 та подати оригінал і копію свідоцтва про смерть, копію і оригінал паспорта та коду, та довідку про останнє місце проживання померлого» /а.с. 63/.

01.11.2019 на адресу суду начальником Стрийського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Львівській області за вх. №19126 надіслано актовий запис про смерть №227 від 24.04.2018, відповідно до якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: дисемінований туберкульоз легень /а.с. 116/.

08.11.2019. за вх. №19613 на адресу суду в.о. директором КНП ЛОР «ЛОПЛ «Заклад» надіслано листа, з якого вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово перебував на станціонарному лікуванні у їхній установі, зокрема: з 08.07.2006 по 09.08.2006; з 30.08.2008 по 01.10.2008; з 27.11.2008 по 19.12.2008; з 07.10.2008 по 17.11.2008; з 24.12.2008 по 26.02.2009; з 25.08.2009 по 23.09.2009; з 25.01.2010 по 18.02.2010; з 23.11.2010 по 30.12.2010; з 03.02.2011 по 25.02.2011; з 24.02.2014 по 20.03.2014 та з 27.03.2014 по 02.06.2014 /а.с. 118/.

З оглянутої в судовому засіданні справи №2-1162/11 вбачається, що 14.03.2011 прокурор м. Стрия Марушій А.О. в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування виконкому Стрийської міської ради, заінтересована особа Дошкільний навчальний заклад №15 «Пролісок» про позбавлення батьківських прав. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.04.2011 вказаний позов задоволено, ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.11.2013 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та вирішено стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на повному державному забезпеченні в інтернатній групі дошкільного навчального закладу №15 «Пролісок», на особистий рахунок дитини в Державному ощадному банку України в розмірі јчастки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 18.06.2013 і до досягнення повноліття дитини.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

За приписами частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не довела суду той факт, що з ОСОБА_2 з 2005 року по 22.04.2018 вони проживали однією сім`єю, як подружжя, без реєстрації шлюбу та вважає її доводи необґрунтованими і безпідставними, з огляду на наступне.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Наведена правова позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 552/6659/16-ц.

Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 надано суду копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де батьками останнього записано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрація місця проживання, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з 22.02.2008 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Надані позивачем вищезазначені докази підтверджують виключно той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та підтверджують, що позивач має у встановленому законом порядку зареєстроване місце проживання, та самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між останніми склались та мали місце, протягом періоду часу з 2005 року по 22.04.2018, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Окрім цього, поясненнями позивача в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часто розходились, вони проживали окремо та не вели спільного господарства і не були пов`язані спільним побутом, оскільки останній застосовував відносно неї та дітей фізичне насильство, внаслідок чого ОСОБА_1 проживала в іншому помешканні, а ОСОБА_2 регулярно проходив лікування в КНП ЛОР «ЛОПЛ «Заклад», зокрема в період часу: з 08.07.2006 по 09.08.2006; з 30.08.2008 по 01.10.2008; з 27.11.2008 по 19.12.2008; з 07.10.2008 по 17.11.2008; з 24.12.2008 по 26.02.2009; з 25.08.2009 по 23.09.2009; з 25.01.2010 по 18.02.2010; з 23.11.2010 по 30.12.2010; з 03.02.2011 по 25.02.2011; з 24.02.2014 по 20.03.2014 та з 27.03.2014 по 02.06.2014, що підтверджується листом в.о. директором КНП ЛОР «ЛОПЛ «Заклад» /а.с. 118/, що підтверджує той факт, що спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носило не постійний характер.

Не заслуговує на увагу твердження позивача і про те, що проживаючи разом з ОСОБА_2 , вони спільно вели господарство та разом, як подружжя, сплачували комунальні послуги, оскільки таке спростовується судовими наказами Стрийського міськрайонного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Стрийтеплоенерго», КП «Стрийводоканал» заборгованості за надані послуги з водопостачання і водовідведення, заборгованості за послуг з теплопостачання. Зокрема, відповідно до судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.08.2013 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «Стрийтеплоенерго» стягнуто заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 13 885, 98 грн.; відповідно до судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.10.2013 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «Стрийводоканал» стягнуто заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 2 622, 93 грн.; відповідно до судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.08.2015 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «Стрийтеплоенерго» стягнуто заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 4 003, 20 грн.; відповідно до судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.04.2017 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «Стрийводоканал» стягнуто заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 10 399, 12 грн. та відповідно до судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.08.2018 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «Стрийтеплоенерго» стягнуто заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 11 698, 49 грн.

Також безпідставним є твердження позивача про те, що з ОСОБА_2 вони проживали однією сім`єю в період часу з 2005 року по 22.04.2018, вона здійснювала за ним догляд до дня його смерті - 22.04.2018, оскільки відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №153, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 15.08.2017 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 » /а.с. 9/.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, суд враховує, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.04.2011 ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рішення суду набрало законної сили /а.с. 14/; рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.11.2013 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, суд надає віри показанням свідка ОСОБА_5 , оскільки останній в судовому засіданні показав, що позивач не вела з ОСОБА_2 спільного господарства, витрат на його лікування та утримання не здійснювала, комунальних послуг не сплачувала, а у квартирі по АДРЕСА_1 позивач була зареєстрована, як квартирант. Що стосується спільного бюджету ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідок показав, що ОСОБА_2 отримував пенсію по хворобі, а тому спільного бюджету з позивачкою не вів.

Частково суд приймає до уваги і показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які в судовому засіданні показали, що їм не відомо, чи здійснювала ОСОБА_1 догляд за ОСОБА_2 , в той час, коли він хворів і до дня його смерті та підтвердили той факт, що позивач у квартирі по АДРЕСА_1 не проживає близько п`яти років. В іншій частині, показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суд до уваги не приймає, оскільки такі жодним чином не підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю.

Наведені судом обставини прямо підтверджують той факт, що між позивачем та ОСОБА_2 не були взаємні права і обов`язки притаманні подружжю, а досліджені в судовому засіданні докази не можуть свідчити про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склались та мали місце, протягом періоду часу з 2005 року по 22.04.2018, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту. Наведена правова позиція відображена в Постанові Верховного суду від 14.02.2018 у справі № 129/2115/15-ц.

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_12 про те, що позивачка проживала з ОСОБА_2 як подружжя та вони вели спільний побут, оскільки такі спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким надано правову оцінку при постановленні рішення у справі, а його одні показання не можуть слугувати підставою для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, без реєстрації шлюбу.

Крім цього, суд враховує, що встановлення факту проживання однією сім`єю у квартирі по АДРЕСА_1 , позивачу необхідне для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , однак для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним. Наведена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 303/1816/17.

Посилання позивача на ч.1 ст. 1264 ЦК України, відповідно до якої четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, не заслуговують на увагу, оскільки дослідженими в судовому доказами, судом не встановлено, що ОСОБА_1 проживала разом ОСОБА_2 однією сім`єю в період часу з 2005 року по 22.04.2018 у квартирі по АДРЕСА_1 , оскільки такі, зокрема, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що спільного господарства з ОСОБА_2 позивач не вела, оскільки останній регулярно проходив тривалі курси лікування в КНП ЛОР «ЛОПЛ «Заклад», витрат на його утримання не здійснювала, комунальних послуг не сплачувала, а у квартирі по АДРЕСА_1 позивач була зареєстрована, як квартирант та поясненнями самої позивачки, надані в судовому засіданні про те, щовони з ОСОБА_2 часто розходились, проживали окремо, оскільки він застосовував відносно неї та дітей фізичну силу, а в 2017 році вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , в результаті чого вони почали спільно проживати.

Інших належних доказів, які б дали суду можливість ствердити факт проживання позивача з ОСОБА_2 однією сім`єю постійно, без реєстрації шлюбу, в період часу з 2005 року по 22.04.2018 у квартирі по АДРЕСА_1 , судом не здобуто.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, не підтверджені жодними належними доказами, які б дали суду можливість ствердити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно, в період часу з 2006 року по 22.04.2018, проживали однією сім`єю у квартирі по АДРЕСА_1 , без реєстрації шлюбу, а тому суд приходить до переконливого висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Львівської області про встановлення факту проживання однією сім`єю відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя В. Л. Бучківська

Повний текст судового рішення

виготовлено 03.02.2020.