Рішення № 87314565, 24.01.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/185/17

пр.№ 2/464/472/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2020 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Чорна С.З.

при секретарі судових засідань Бусько Ю.В.

за участю:

за участю сторін:

представника позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" до ОСОБА_2 , яка діє в власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування СРА ЛМР про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» про скасування рішення про право власності №13449426 та відновлення попереднього запису,-

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернулась до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у здійснення права користування майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТзОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс» до цього майна; визнати відповідачів такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 .

Обгрунтовує позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 уклала з Банком кредитний договір. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , було укладено Дрговір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 28.11.2012 року Банк відступив позивачу відповідно до Договору факторингу та Договору про відступлення прав за договором іпотеки свої права вимоги за зобов`язаннями по Кредитному та Іпотечному договорам. У зв`язку з грубим порушенням ОСОБА_2 умов Кредитного договору, зокрема, неповернення кредиту, несплати процентів та комісій за користування кредитом, позивач в позасудовому порядку врегулював питання звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено умовами Іпотечного договору та Законом України «Про іпотеку». Зокрема 22.02.2016 позивач набув у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», право власності на предмет іпотеки, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 14.12.2016 року позивачем, як законним власником, була здійснена спроба потрапити у власне майно, однак було виявлено, що у ньому незаконно проживають відповідачі. Відповідно до акту обстеження майна від 14.12.2016 року майно знаходиться у житловому стані, немає жодних видимих пошкоджень, а відповідно до акту обстеження майна від 21.12.2016 року стан цього ж майна встановити не було можливо, оскільки не надано доступ до лічильників газу, води, електричної енергії, внаслідок чого неможливо встановити їх справність та використання відповідно до норм. Відповідно до Довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію в житловому приміщені і цьому приміщенні проживають: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 (07.11.1946 ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Зазначив, що своїми діями окрім Житлового кодексу України та Закону України «Про іпотеку» відповідачі порушують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод від 1950 р., Конституцію України, Цйвільний кодекс України. Внаслідок незаконних дій відповідачів позивач фактично позбавлений можливості користуватись своїм майном, а відтак просить суд позов задовольнити.

У провадження судді Чорна С.З. справа надійшла 14.06.2017.

Ухвалою суду від 14.06.2017 справу прийнято до свого провадження.

15.06.2017 за апеляційною скаргою відповідача на ухвалу про відкриття провадження справа направлена до Апеляційного суду Львівської області для розгляду скарги.

Постановою суду від 23.01.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 01.02.2017 залишено без змін.

13.02.2019 ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., ТзОВ «ФК «Вектор плюс» про скасування рішення приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Кобелєва А.М. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 та відновлення попереднього запису.

В обгрунтування зустрічного позову покликається на те, що згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 липня 2016 року №63853438 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кобелєвою А.М. 26 лютого 2016 року прийнято рішення № 28465487 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 за ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор-Плюс». Номер запису про право власності 13449426. Вважає, що приватним нотаріусом порушено процедуру державної реєстрації, оскільки згідно п.1 Порядку 1127 - Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Згідно п. 57. Порядку 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі. ОСОБА_2 стверджує що вона жодних повідомлень які вимагаються п.57 Порядку 1127 не отримувала. Зазначає, що співвласниками даної квартири ( АДРЕСА_2 ) також є : ОСОБА_6 - який є іпотекодателем, але не боржником і який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і тому ОСОБА_6 взагалі не міг отримати будь яке повідомлення. ОСОБА_3 - яка є іпотекодателем але не боржником, і яка жодних повідомлень які вимагаються п.57 Порядку 1127 не отримувала. Крім цього, зазаначає, що що 7 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій", згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується, як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Стверджує, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 була набута у власність задовго до отримання позивачем кредиту у ВАТ «Сведбанк» та є єдиним її місцем проживання. Приймаючи рішення № 28465487 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , за ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор-Плюс». Номер запису про право власності 13449426 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобєлєва А.М. фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року N 1304-VI, з огляду на те, що спірна квартира підпадає під дію такого Закону, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та не перевищує 140 кв. м. 3а таких обставин, рішення № 28465487 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , за ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор-Плюс» номер запису про право власності 13449426 прийняте Відповідачем 1 - приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною 26 лютого 2016 року підлягає скасуванню з відновленням попереднього запису про право власності який діяв до 26 лютого 2016 року.

Ухвалою суду від 15.02.209 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» про скасування рішення про право власності №13449426 та відновлення попереднього запису – залишено без руху, надано строк, який не може перевищувати десять днів з дня отримання ухвали суду, для усунення недоліків заяви.

Ухвалою суду від 15.03.2019 після усунення недоліків прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» про скасування рішення про право власності №13449426 та відновлення попереднього запису.

Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» про скасування рішення про право власності №13449426 та відновлення попереднього запису об`єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" до ОСОБА_2 , яка діє в власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування СРА ЛМР про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою.

Ухвалою суду від 18.04.2019 провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" до ОСОБА_2 , яка діє в власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування СРА ЛМР про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в інтересах, якої діє мати ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» про скасування рішення про право власності №13449426 та відновлення попереднього запису в частині позовних вимог до ОСОБА_6 закрито.

Уточнено анкетні дані відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 30.10.2019 закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено до судового розгляду.

05.12.2019 від представника позивача ТОВ «ФК» Вектор Плюс» - Павко В.С. до суду поступили пояснення. В яких зазначає, що зустрічна позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення, оскільки у зв`язку із переходом усіх прав та обов`язків за іпотечним договром на підставі укладених договорів ТОВ «ФК «Вектор Плюс» скориставшись добровільним (позасудовим ) врегулюванням щодо звернення стягнення на предмет іпотеки звернулось до державного реєстратора – Приватного нотаріуса КМНО Кобєлєвої А.М. та зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки. Крім цього, зазначив, що положення Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», росповсюджуються на примусову реалізацію майна, а стягення на предмет іпотеки звернуто у позасудовому порядку у відповідності до умов іпотечного застережень, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору. Просить суд в задоволені зустрічної позовної заяви відмовити.

Представником ОСОБА_2 – ОСОБА_4 подано пояснення. В якому просить при вирішенні спору врахувати те, що квартира за адресою АДРЕСА_2 не придбана за кредитні кошти , а була набута на підставі свідоцтва про право власності №Г 23622 від 13.11.2000 року на підставі рішення Галицької районної адміністрації ЛМР розпорядження №1266 від 13.11.2000 року. Доказів того, що відповідачі мають інше житло, позивачем не надано, через відсутність такого. Крім того, нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 Житлового кодексу, у частині першій якої передбачені підстави виселення. За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 Житлового кодексу після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до частини другої статті 109 Житлового кодексу громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Підстави для виселення осіб із житла (предмета іпотеки), яке було придбане не за рахунок отриманих кредитних коштів, без надання їм іншого постійного житла відсутні. За таких обставин просить в задоволені первісного позову відмовити.

Представник позивача ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви, просить задоволити. В задоволенні зустрічної позовної просить відмовити за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо задоволення первісної позовної заяви просить відмовити, з підстав викладених у письмових поясненнях, зустрічну позовну заяву підтримує та просить суд її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо задоволення первісної позовної заяви просить відмовити, зустрічну позовну заяву підтримує та просить суд її задовольнити.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та відповідач за зустрічним позовом приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., представник третьої особи Сихівської районної адміністрації, як орган опіки та піклування в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи.

Заслухавши вступні слова учасників процесу, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" до ОСОБА_2 , яка діє в власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування СРА ЛМР про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою – слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що, 14.04.2008 між ОСОБА_2 та ПАТ «СведБанк» було укладено кредитний договір № 1304/0408/98-002, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 60 000 доларів США строком до 13 квітня 2018 року зі сплатою процентів у терміни і на умовах, визначених договором.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за цим договором, 14.04.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого відповідачі передали в іпотеку банку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

28 листопада 2012 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», що в свою чергу є правонаступником ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, на підставі якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості за вищевказаним кредитним договором, та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 14 квітня 2008 року.

Через неналежне виконання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» 22.02.2016 року у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», набуло права власності на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 .

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомості 27.09.2016 року за позивачем зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Так, предметом даного позову є усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Доводи позовної заяви фактично зводяться до виселення відповідачів зі спірного приміщення.

За змістом частини другої статті 40 Закону «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Проте, матеріали справи не містять будь-які підтвердження надсилання позивачем даної вимоги відповідачам.

При цьому, відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира була придбана не за кошти, які були отримані в кредит від банку ОСОБА_2 Дана обставина знайшла своє об`єктивне підтвердження.

Так, п. 2 договору іпотеки свідчить про те, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Галицькою районною адміністрацією ЛМР 13.11.200 року за реєстровим №22708853.

Тобто , відповідач набув право власності до укладення кредитного договору, та спірна квартира була набута ним у власність не за кошти, які були отримані в кредит від банку.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно з ч.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» посилається на норми ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України щодо непорушності прав власника на розпорядження своїм майном і усуненням перешкод у здійсненні такого права, позивач зазначав також, що відповідачі на підставі вказаних норм законодавства втратили і право користування житлом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Однак, у своєму позові ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» не наводить обставин та не зазначає чим саме (якими діями) порушені його права як власника майна на користування і розпорядження цим майном з боку відповідачів, які перешкоди чиняться, та яким чином ці права підлягають поновленню.

Щодо наданих ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» актів перевірки/огляду майна від 14.12.2016 року та від 21 грудня 2016 року відповідно до яких представники позивача оглянули квартиру та зафіксували стан майна, проте, відповідачі не надали доступу до нього, суд ставиться критично та не може прийняти їх до уваги. Дані акти були складені одноособово лише представником позивача без залучення до участі відповідачів або сусідів відповідачів як свідків, а тому вказані акти не містять достовірно підтверджених відомостей, що відповідачі чинять перешкоди у здійсненні позивачу його права користування спірним майном.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Виходячи із загального обсягу доказів, які долучено до позову, позивачем не надано суду будь-яких підтверджень надсилання вимоги відповідачам про добровільне звільнення спірної квартири у визначений позивачем строк, як того вимагає законодавство, як і відсутні інші докази, які мали підтвердити факт не проживання відповідачів в квартирі, що була передана в іпотеку, більше одного року, що є предметом доказування у розумінні положень ч.2 ст.405 Цивільного кодексу України. Окрім того, відповідачі не є членами сім”ї нового власника, тому норми статті 405 ЦК України не можуть застосовуватися до даних правовідносин.

Таким чином, суд вважає, що заявлені вимоги в даному випадку не можуть бути задоволені, оскільки усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном новим власником можливе лише за умови виселення попереднього власника із іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла, проте таке виселення без надання іншого жилого приміщення не допускається, позивачем не було надано належних та допустимих доказів вчинення перешкод з боку відповідачів у користуванні позивачем спірним майном, та підстави визнання їх втратившими на користування ним, а відтак вимоги є безпідставними та необгрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. А відтак, в задоволені позову слід відмовити.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» про скасування рішення про право власності №13449426 та відновлення попереднього запису, суд приходить до висновку про задоволення цих позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно ст. 12 договору іпотеки за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотеко держателя – за рішеннями суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя викладене в п.п. 12.3.1 та 12.3.2 договору іпотеки.

Положенням п. 12.3.1 Договору іпотеки передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст.. 37 ЗУ «Про іпотеку».

ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його. Отже мараторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, що є предметом іпотеки згідно із ст.. 5 ЗУ «Про іпотеку», встановлено тільки щодо примусового відчуження такого майна без згоди власника.

На думку відповідача, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося, ТОВ «ФК «Вектор плюс» набув право власності у добровільному порядку за згодою позивача на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі. Таким чином, рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було прийнято відповідачем на підставі згоди позивача, передбаченої іпотечним договором, а тому положення ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадяни України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не можуть бути застосовані і твердження позивача не відповідають чинному законодавству України.

Відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Отже нотаріус приймаючи рішення про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, діяв як суб`єкт владних повноважень. Підставою для прийняття вказаного рішення було застереження іпотечного договору, яке згідно ст. 36, 37 ЗУ «Про іпотеку» передбачає право іпотекодержателя на набуття у власність предмета іпотеки. Іпотечний договір, що є обов`язковим для його сторін є чинним, та не був оскаржений.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч.1 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно ч.1 ст.9 Закону №1952-IV, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. №868, нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об`єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.

Таким чином, законодавством не передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов`язаної із переходом таких прав на об`єкт нерухомості.

Повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов`язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулася із заявою до приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень виключно на підставі іпотечного договору, який містить застереження про можливість іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки.

При цьому новий кредитор - ТОВ «ФК Вектор плюс» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелевої А.М. за проведенням державної реєстрації права власності на нерухоме майно у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін`юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають, зокрема, на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Згідно частин 1, 2 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно ст.24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

При відступленні права вимоги за іпотечним договором, особа, яка вчинила таке відступлення має письмово повідомити боржника про такі дії.

Відсутність належних доказів дотримання іпотекодержателем (ТОВ ФК «Вектор Плюс») вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцю (позивачу) письмової вимоги про усунення порушення, які подаються держаному реєстратору відповідно до п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, свідчать про передчасність звернення стягнення на заставне майно.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вказаної вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Суд доходить висновку, що ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» подавало приватному нотаріусу Кобелєвій А.М. не у повному обсязі визначені Законом та Порядком документи, які необхідні для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Відтак, реєстраційна дія приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. щодо реєстрації 22.02.2016р. права власності на об`єкт житлової нерухомості (квартиру позивача) за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» проведена з порушенням компетенції нотаріуса як відповідного органу державної реєстрації.

Крім того, вирішуючи питання стягнення судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідачів ТОВ «ФК`Вектор Плюс» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. в користь позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені останньою витрати по сплаті судового збору в розмірі по 384,20 грн., що підтверджені відповідною квитанцією.

На підставі ст.ст 16, 405. 1082 Цивільного кодексу України, ст.109 ЖК УРСР, ст.ст.24, 35, 40 ЗУ «Про іпотеку» та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" до ОСОБА_2 , яка діє в власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування СРА ЛМР про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою- відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» про скасування рішення про право власності №13449426 та відновлення попереднього запису – задовольнити.

Скасувати рішення внесене приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 28465487 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 за ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор- Плюс». Номер запису про право власності 13449426 скасувати, та відновити попередній запис.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" на користь ОСОБА_2 судові витрати в ромірі 384,20 грн.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни на користь ОСОБА_2 судові витрати в ромірі 384,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", місцезнаходження: м.Київ, пр.Московський,25а, корп.Г, поверх8, ЄДРПОУ 38004195.

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКФОПП – НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКФОПП – НОМЕР_2 .

Відповідач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, місцезнаходження: м.Київ, вул. Дмитрівська,33, оф.2.

Третя особа: Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, юридична адреса: м.Львів, пр.Ч.Калини, 66.

Повний текст рішення складено 31.01.2020.

Суддя Чорна С.З.