Ухвала суду № 87312600, 29.01.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5164/15-ц

Провадження № 8/524/2/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., за участі представника заявника - відповідача ТОВ «Фірма «Берізка» - Олефіра П.П., заінтересованої особи – позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області заяву ТОВ «Фірма «Берізка» в особі Олефіра Петра Петровича про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 липня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «Берізка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати боргу по заробітній платі та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося ТОВ «Фірма «Берізка» в особі Олефіра П.П. із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 липня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «Берізка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати боргу по заробітній платі та моральної шкоди.

Заявник зазначав, що вказаним рішенням суду позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Стягнуто з ТРВ «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 2 960 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати - 2 123, 50 грн., компенсацію за невикористані щорічні відпустки - 10 369, 20 грн., середній заробіток за час затримки - 45 657, 30 грн.., у відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 5 000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1 489, 30 грн., всього 67579,30 грн.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області зменшено розмір стягнення до 64659,18 грн.

У березні 2019 року представнику заявника стала відома обставина, що затримка виплати заробітної плати директору ТОВ «Фірма «Берізка» виникла внаслідок вини самого директора відбулася з вини директора, про що не було відомо на час розгляду справи по суті та що підтверджується листом Кременчуцької ОДПІ від 07 березня 2019 року.

У судовому засіданні представник заявника - відповідача ТОВ «Фірма «Берізка» Олефір П.П. заяву підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, які були викладені у заяві. Не заперечував, що рішення суду першої інстанції було переглянуто в апеляційному порядку. Зазначив, що рішення місцевого суду заявник просить переглянути не у певній частині, а взагалі, заяву щодо перегляду рішення суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами подавати на даний час не буде.

Заінтересована особа-позивач ОСОБА_1 із заявою не погодився, просив врахувати, що рішення суду першої інстанції було переглянуто судом апеляційної інстанції, а також, що на час постановлення цими судами власних рішень фінансова звітність підприємства існувала.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника-відповідача, заінтересованої особи-позивача, дослідивши матеріали долучені до заяви та матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 липня 2015 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «Берізка»» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацій, розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 2960 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати - 2123,50 грн., компенсацію за невикористані щорічні відпустки - 10369,20 грн., середній заробіток за час затримки - 45657,30грн., у відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 5 000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1 489,30 грн., а також на користь держави судовий збір у розмірі 661,10 грн.

Ухвалою цього суду від 10 березня 2016 року відмовлено ТОВ «Фірма «Берізка» в особі Олефіра ОСОБА_2 . ОСОБА_2 . у задоволенні заяви про перегляд вказаного заочного рішення суду.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10 травня 2016 року зазначене заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 липня 2015 року змінено в частині розміру стягнених з ТОВ «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористані щорічні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також розподілу судових витрат.

Стягнуто з ТОВ «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_1 10324,80 грн. компенсації за невикористані щорічні відпустки та 42761,88 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, і на користь держави 600,43 грн. судового збору.

В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 липня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року касаційна скарга ТОВ «Фірма «Берізка» в особі Олефіра П.П. залишена без задоволення.

Заочне рішення суду першої інстанції від 20 липня 2015 року у незміненій частині та рішення суду апеляційної інстанції від 05 травня 2016 року залишено без змін.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

У ч. 2 ст. 423 цього Кодексу встановлено підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме якими є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Як роз`яснено в пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Посилання заявника в особі його представника ОСОБА_3 на обставини, як нововиявлені обставини, а саме про наявність відповідної фінансової звітності товариства, яка існувала на час ухвалення судом першої інстанції заочного рішення, не заслуговують уваги, оскільки такі обставини були відомі сторонам у справі та, до того ж, такі обставини виникли у часі до розгляду справи по суті..

У відповідності до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

У ст. 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Крім того, згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім того, суд враховує, що згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ратифікована відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

ЄСПЛ у п.44 рішення у справі «Желтяков проти України» від 9 червня 2011 р. (заява №4994/04), зазначив, що ця справа стосується рішення щодо нового розгляду справи, провадження в якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована в спосіб, сумісний з ст.6 Конвенції.

У рішенні у справі «Христов проти України» від 19 лютого 2009 р. (заява №24465/04), ЄСПЛ вказав на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів з посиланням на п.61 рішення цього Суду у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95) та на п. 62 останнього рішення цього ж Суду, де встановлено, що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою — домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» ( заява №52854/99).

Суд вважає, що заявник та його представник не навели та не надали належні і допустимі докази щодо існування будь-яких вагомих та непереборних обставин, які могли б слугувати обґрунтованим поясненням того, чому остаточне рішення суду від 20 липня 2015 року, яке набрало законної сили, було б переглянуто та скасовано. Видається, що єдиною причиною у заявника є лише необхідність перегляду справи заявника за будь-яких умов, а це означає, що такий перегляд є замаскованим оскарженням.

Таким чином, виходячи з наведеної практики ЄСПЛ та встановлених судом обставин, саме скасування рішення суду, що набрало законної сили, в провадженні за нововиявленими обставинами за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права, зокрема неповного дослідження нібито всіх фактів буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Протоколу до Конвенції (колишня назва - Перший протокол), оскільки у відповідача після часткового задоволення вимог позивача були законні сподівання на те, що його інтереси також є остаточно захищеними.

Однак, враховуючи наведені обставини, підстави для задоволення заяви та перегляду заочного рішення суду першої інстанції саме судом першої інстанції - відсутні.

Згідно ч.3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Тобто, у вказаній останній нормі чітко зазначено, які саме рішення суд має ухвалити при розгляді заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Про те, у відповідності до частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Частиною другою статті 425 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

У пункті 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» судам роз`яснено, що за правилами статті 363 ЦПК України 2004 року судові рішення переглядаються у зв`язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив таке судове рішення, а з урахуванням вимог статті 11-1 ЦПК України 2004 року, частини п`ятої статті 21 ЦПК України 2004 року суд діє в іншому складі.

Перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судових рішень апеляційної чи касаційної інстанції, якими змінено або ухвалено нове рішення, здійснюється судом, який змінив або ухвалив нове рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Суд констатує, що саме судом апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку заочного рішення суду першої інстанції ухвалено власне рішення.

Таким чином, судом, який ухвалив рішення по суті спору і до компетенції якого належить здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбаченими пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 ЦПК України, є суд апеляційної інстанції, який ухвалив власне рішення, а не суд першої інстанції.

При цьому, суд не погоджується з доводами представника заявника ТОВ «Фірма «Берізка» Олефіра П.П. щодо того, що суд першої інстанції зобов`язаний розглянути дану заяву про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами безпосередньо на виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року.

Дійсно, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року була задоволена частково апеляційна скарга ТОВ «Фірма «Берізка» Олефіра П.П. та скасовано ухвалу суду першої інстанції від 27 червня 2019 року про закриття провадження у справі за заявою про перегляд заочного рішення від 20 липня 2015 року за нововиявленими обставинами з направленням цієї заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У частинах 5, 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено:

-Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 5);

-Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6).

У Постанові ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року у справі за № 524/3242/15-ц, касаційним судом з посиланням на ч. ч. 1,2 ст. 425 ЦПК України надано висновок про те, що у випадку ухвалення судом апеляційної інстанції власного рішення, навіть зміни і перерозподілу судових витрат, при перегляді в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, розгляд заяви про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами повинен здійснювати саме суд апеляційної інстанції, який ухвалив власне рішення.

Отже, висновки суду касаційного суду повинні бути враховані судом першої інстанції як такі, що є пріоритетними у порівнянні з висновками суду апеляційної інстанції.

Звідси, здійснюючи аналіз правових норм, враховуючи наведені обставини та висновки касаційного суду, пояснення представника заявника наданих у судовому засіданні, котрий не заперечував факт перегляду заочного рішення суду першої інстанції апеляційним судом та необхідності перегляду заочного рішення у повному обсязі, суд констатує про відсутність повноважень щодо розгляду заяви про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами по суті, оскільки таку заяву повинен розглянути безпосередньо суд апеляційної інстанції, який ухвалив власне рішення 05 травня 2016 року при перегляді заочного рішення суду першої інстанції від 20 липня 2015 року.

У чинному ЦПК України не передбачені випадки щодо направлення із суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції заяв про перегляд рішень судів місцевих судів за нововиявленими обставинами, які були переглянуті до того в апеляційному порядку, закриття провадження по таким заявам або залишення їх без розгляду судами першої інстанції внаслідок неповноважності суду першої інстанції щодо розгляду таких заяв.

Крім того, суд першої інстанції за даних обставин не має відповідних повноважень розглядати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з висновком про залишення цього рішення в силі.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви з наданням учасникам справи, зокрема заявнику, роз`яснень, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 липня 2015 року, яке було змінено рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10 травня 2016 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «Берізка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати боргу по заробітній платі та моральної шкоди, може бути подана до Полтавського апеляційного суду відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 425 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 258 - 260, 353, 354, 423, 424, 425, 426, 429 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ТОВ «Фірма «Берізка» в особі Олефіра Петра Петровича у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 липня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «Берізка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати боргу по заробітній платі та моральної шкоди.

Заявник – відповідач: ТОВ «Фірма «Берізка», код ЄДРПОУ: 13967070, юридична адреса: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Сумська, буд. № 40 кв. № 2.

Заінтересована особа – позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 .

Повний текст ухвали виготовлено 03 лютого 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом п`ятнадцяти діб з дня виготовлення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо ухвалу не скасовано.

Суддя: