Рішення № 87312136, 03.02.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/629/20

Провадження № 2-а/415/159/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря - Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лисичанська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Луганській області рядового поліції Єремєєва Михайла Сергійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

Описова частина

Зміст позовних вимог

27.01.2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду з адміністративною позовною заявою до інспектора роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Луганській області рядового поліції Єремєєва Михайла Сергійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 25 січня 2020 року, поліцейським УПП було складено постанову про визнання винним ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Як зазначено у спірній постанові, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом 25.01.2020 року об 11 год. 34 хв. за адресою: м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, 9, керуючи ТЗ не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, при перевірці документів не пред`явив реєстраційний документ на ТЗ, чим порушив вимоги п. 9.2 б. ПДР - порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху, у зв`язку з чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП, за що на Позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Позивач заявляє, що ним не порушувались ПДР в час та за обставинами, що були зазначені поліцейським УПП в постанові.

Повивач зазначає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серія ЕАК №2021679 від 25.01.2020 року прийнята з грубим порушенням вимог закону, не відповідає обставинам справи та є такою, що підлягає скасуванню.

Позивач наголошує, що ним під час руху по автомобільній дорозі вулицею Жовтнева були додержані всі вимоги ПДР. Водій не проїжджав перехрестя в розумінні ПДР, рухаючись вздовж будинку 9 по вул. Жовтневій. Також, Позивач не проїжджав перехрестя виходячи дорожньої ситуації.

Згідно з Міжнародною Конвенціэю про дорожній рух та Правил Дорожнього руху України:

- автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуга відводу.

Згідно з абз. п. 1.10 ПДР України, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Згідно з п. 9.2. ГІДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою; перед перестроюванням. поворотом або розворотом.

Позивач зазначав під час дачі пояснені поліцейському, то він рухався автодорогою по вулиці Жовтневій і не здійснював ніяких поворотів, а рухався за зміненим напрямком головної дороги, якою рухався, а тому увімкнення ним покажчика правого напрямку могло увести в оману інших учасників руху. До того ж під час руху Позивача на ділянці автодороги вздовж будинку 9 по вул. Жовтневій ані до не після цієї ділянки немає знаку, який попереджав би водія про виїзд на перехрестя. Вищевказані факти мають свідчити про те, що на відповідній ділянці дороги у невідповідний неналежний спосіб обустроєний дорожний рух транспорту, що в свою чергу виключає будь-яку вину водія на відповідній ділянці дороги. Вищезазначений висновок підтверджується висновком ВС у справі № 127/12081/17 від 24.04.2019 р.

Просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2021679 від 25.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП про накладення штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень 00 копійок, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 вважає постанову серії ЕАК № 2021679 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25.01.2020 протиправною, у зв`язку з чим просить її скасувати.

Відзив на позовну заяву не надійшов. Відповідачем був наданий відеоматеріал правопорушення ОСОБА_1 від 25.01.2020.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

30.01.2020 року ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 415/629/20 було відкрито провадження в адміністративній справі.

03.02.2020 року відповідачем було надано письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності та долучено відеоматеріал правопорушення ОСОБА_1 від 25.01.2020.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав письмове клопотання, в якому просив справу розглянути за його відсутності.

Дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2021679 від 25.01.2020 року особа, щодо якої розглядається справа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом 25.01.2020 року о 11 год. 34 хв. за адресою: м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, 9, керуючи ТЗ не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, при перевірці документів не пред`явив реєстраційний документ на ТЗ, чим порушив вимоги п. 9.2 б. ПДР - порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху, у зв`язку з чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.

Пункт 9.2 «б» ПДР України передбачає, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2021679 від 25.01.2020 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові серії ЕАК № 2021679 від 25.01.2020 року, посилаючись на не порушення ним Правил дорожнього руху, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем суду був наданий суду відеозапис з нагрудної камери інспектора УПП від 25.01.2020 року - вв-0045 та відеозапис без номеру.

З постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача вбачається, що до неї надано відео з нагрудної камери ВВ-00045, відео з реєстратора Xiaomi854D.

Отже, номер пристрою згідно з постановою не співпадає з номером пристрою згідно з відеозаписом.

Отже, судом встановлено, що на підтвердження факту порушення позивачем п. 9.2. б ПДР, відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів.

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії серії ЕАК № 2021679 від 25.01.2020 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідачем суду не наведено будь-яких причин, з яких він не дотримався наведених положень КУпАП щодо фіксування і дослідження доказів у справі про адміністративне правопорушення.

З наведеного суд доходить висновку, що відсутні докази того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідач приймав оскаржуване рішення з дослідженням доказів, а не на підставі тільки візуального спостереження за дотриманням позивачем ПДР.

Аналогічні висновки стосовно правових наслідків відсутності у постанові про накладення адміністративного стягнення посилання на пристрій, на який зроблений відеозапис, як на суттєве порушення при накладенні адміністративного стягнення викладені у постанові ВС від 30 травня 2018 р. в адміністративному провадженні №К/9901/29775/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74407705).

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів того, що прийняте ним рішення є правомірним, оскільки на думку суду відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутності належних доказів, з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до інспектора роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Луганській області рядового поліції Єремєєва Михайла Сергійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАК № 2021679 від 25.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень 00 копійок та закриття адміністративної справи, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Луганській області рядового поліції Єремєєва Михайла Сергійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2021679 від 25.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП про накладення штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень 00 копійок, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: інспектор роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Луганській області рядового поліції Єремєєв Михайло Сергійович, місце роботи за адресою: буд. 8, вул. Штейгерська, м. Лисичанськ, 93100, Луганська область, України, код ЄДРПОУ 37991110.

Повний текст судового рішення складено 03.02.2020.

Суддя Ю. О. Калмикова