Рішення № 87311399, 24.01.2020, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1811/18

Провадження № 2/382/19/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2020 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Перше добровольчо-волонтерське господарство», Яготинська районна державна адміністрація Київської області про визнання договору оренди недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Яготинського районного суду Київської області з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що згідно наказу 10-13655/15-17-сг, виданого 31.07.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 22056641 від 21.08.2017 року, позивачці по справі належить земельна ділянка площею 2,00 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Сотниківської сільської ради Яготинського району Київської області. В серпні 2017 року позивачка вирішила передати належну їй земельну ділянку в оренду, в зв`язку з чим по рекомендації своїх знайомих звернулася до ФГ «Перше добровольчо-волонтерське господарство». Під час першої зустрічі між позивачкою та представником господарства було обговорено умови користування земельної ділянки, після завершення якої на прохання представника господарства позивачкою було надано копії правовстановлюючих документів на належну їй земельну ділянку, відповідно до яких представник господарства повинен був підготувати відповідний договір оренди земельної ділянки та провести зустріч з позивачкою. Проте після проведеної зустрічі представники господарства з позивачкою так і не зв`язалися, на телефонні дзвінки позивачки не відповідали. У вересні 2018 року позивачка вирішила здати належну їй земельну ділянку СГ ТОВ «Нива Переяславщини», однак під час перевірки працівниками даного товариства відомостей про інше речове право, з`ясувалося, що 20 вересня 2017 року між позивачкою та ФГ «Перше добровольчо-волонтерське господарство» було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 7 років, про що було вчинено запис про інше речове право 22781291. Позивачка вважає, що даний договір недійсний, оскільки підпис в графі орендодавця у вищевказаному договорі виконаний не нею, а іншою особою. Враховуючи викладене, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.09.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Перше Добровольчо-Волонтерське господарство» на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 3225586500:01:002:0015, яка розташована на території Сотниківської сільської ради Яготинського району Київської області та скасувати державну реєстрацію речового права Фермерського господарства «Перше добровольчо-волонтерське господарство» на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 3225586500:01:002:0015, яка розташована на території Сотниківської сільської ради Яготинського району Київської області шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37527056 від 11.10.2017 року та скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право №22781291 від 06.10.2017 року про право оренди земельної ділянки орендарем Фермерським господарством «Перше добровольчо-волонтерське господарство» земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 3225586500:01:002:0015, яка розташована на території Сотниківської сільської ради Яготинського району Київської області.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила задоволити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив відмови в задоволенні позову. Підтримав поданий відзив(а.с. 21-23), в котром вказав, що 20.09.2017 року між ОСОБА_1 та ФГ «Перше добровольчо-волонтерське господарство» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 3225586500:01:002:0015, зареєстрований 06.10.2017 року, номер запису про інше речове право: 22781291. Позивачка особисто підписала вищезазначений договір оренди земельної ділянки. Протягом всього строку користування земельною ділянкою, з моменту його укладення ФГ «Перше добровольчо-волонтерське господарство» належним чином та сумлінно виконував свої обов`язки за договором оренди, в тому числі по виплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, що підтверджується відповідними касовими ордерами. Тому просили відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання представник третьої особи не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи, відзиву на позов до суду не надходило, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сорін по справі, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 передбачено, що відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Беллет проти Франції Європейський суд з прав людини (рішення від 04 грудня 1995 року) зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Передусім ст. 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності набувається в порядку визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним. Дане конституційне право конкретизовано та розширено в положеннях Цивільного та Земельного кодексів України.

Відповідно до п. п. 3, 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Ч. 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначає, що ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності.

У відповідності до приписів ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набирає чинності договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюються за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі ст. ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Обов`язок суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними передбачених законом прав також закріплено п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 3225586500:01:002:0015, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сотниківської сільської ради Яготинського району Київської області, номер запису про право власності 22056641, право власності стверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с10- 12).

Відповідно відомостей з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, та договору оренди землі, вбачається про наявність договору оренди земельної ділянки, строком на 7 років від 20 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ «Перше добровольчо-волонтерське господарство» (а.с. 13, 29-43, 50-51, 107).

З видаткового касового ордеру (а.с.44-46, 108-110), датовані 02 та 07, 13 жовтня 2007 року вбачається, що ОСОБА_3 є і керівником і касиром, що видає кошти, одержувачем зазначено - ОСОБА_1 , проте міститься лише один підпис, який розташований не навпроти не одного з вказаних осіб, і лише на двох касових ордерах.

Позивачка заперечує факт підписання нею договору оренди з ФГ «Перше добровольчо-волонтерське господарство». Для перевірки вказаних обставин судом була призначена судова почеркознавча експертиза.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 24596-24598/18-32 від 05.03.2019 року підпис від імені орендодавця у договорі оренди землі від 20.09.2017 року між ФГ «Перше добровольчо-волонтерське господарство» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 2,00 га, що розташована на території Сотниківської сільської ради Яготинського району Київської області, кадастровий номер 3225586500:01:002:0015, який зареєстровано 11.10.2017 року ОСОБА_4 (Яготинська районна державна адміністрація Київської області), індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень 37527056 від 11.10.2017 року, номер запису про інше речове право 22781291, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.70-78). Експертиза проведена спеціалізованою експертною установою, її висновок долучений до справи.

Друкований текст розмови та диск (а.с.111, 113) надійшли до канцелярії суду, походження джерел отримання даної розмови та спосіб її отримання невідомі, як і розруківка тексту, будь-яких заяв щодо підтримання даного клопотання під час підготовчого судового засідання не надходило, та дані докази не відповідають вимогам ст.78 ЦПК України, а тому суд не бере їх до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частина 2 названої статті зазначає, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи вище викладене, та той факт, що вказаний договір не підписувався позивачкою по справі, вимоги ч.2 ст.207 ЦК України, а також те, що відповідачем не доведено в судовому засіданні того факту, що сторонами було укладено даний договір відповідно до вимог ст.203 ЦК України, щодо видаткових касових ордерів, то міститься лише один підпис, який розташований не навпроти не одного з вказаних осіб, і лише на двох касових ордерах, тому суд вважає, що даний доказ не є в такому вигляді належним доказом укладення даного договору, тому, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки базуються на законі, є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд враховує положення ст. 141 ЦПК України виходить з того, що оскільки позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 704,80 грн, він підлягає стягненню з відповідача на його користь у рахунок відшкодування понесених судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, що відповідає вимогам ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 41, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 3, 15, 16, 203, 215, 216, 319, 321, 328, 626, 627, 638 ЦК України, ст. ст. 11,12, 141 ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Перше добровольчо-волонтерське господарство», Яготинська районна державна адміністрація Київської області про визнання договору оренди недійсним, задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.09.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Перше добровольчо-волонтерське господарство» на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 3225586500:01:002:0015, яка розташована на території Сотниківської сільської ради Яготинського району Київської області.

Скасувати державну реєстрацію речового права Фермерського господарства «Перше добровольчо-волонтерське господарство» на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 3225586500:01:002:0015, яка розташована на території Сотниківської сільської ради Яготинського району Київської області шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37527056 від 11.10.2017 року та скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право № 22781291 від 06.10.2017 року про право оренди земельної ділянки орендарем Фермерським господарством «Перше Добровольчо-Волонтерське господарство» земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 3225586500:01:002:0015, яка розташована на території Сотниківської сільської ради Яготинського району Київської області.

Стягнути з Фермерського господарства «Перше добровольчо-волонтерське господарство» на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок та витрати на оплату експертизи в розмірі 6006 (шість тисяч шість) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 03 лютого 2020 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.