Вирок № 87310546, 22.01.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

22.01.2020

Справа №359/5924/19

Провадження №1-кп/359/171/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях судового засідання Пугач Д.О., Петровій Я.А., Шляхетко Ю.В.,

за участю прокурорів Пророченка О.С. Кириченко Ю.Л. та Прокопів В.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Титаренка Д.М., потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною та відео фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12019110100000880, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2019 року, що надійшло до суду з обвинувальними актами, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, з середньою освітою, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого: за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2003 року за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на три роки, за вироком Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, до позбавлення волі строком на чотири роки, за вироком Апеляційного суду м. Києва від 06.07.2007 року за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 129, ч.2 ст. 15, п.8 ч.2 ст. 115 КК України до позбавлення волі строком на одинадцять років, останній раз за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2018 року за ч.2 ст. 186 КК України, із змінами згідно ухвали Київського апеляційного суду від 13.11.2018 року, до позбавлення волі строком на чотири роки,

по обвинуваченню у вчиненні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 15. ч.3 ст. 185 КК України, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово судимий, востаннє за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2018 року за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, судимість згідно якого у порядку ст. 89 КК України не знята і не погашена, на шлях виправлення не став та знову вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.

27.05.2019 року, приблизно 17.00 год., ОСОБА_1 , перебував вАДРЕСА_7 за указаною адресою, у ОСОБА_1 виник умисел на вчинення крадіжки.

Для реалізації свого злочинного умислу, 27.05.2019 року близько 17.00 год. ОСОБА_1 діючий умисно та повторно, впевнившись у відсутності сторонніх осіб, з метою викрадення майна, переліз через паркан домоволодіння АДРЕСА_7, власником якого є ОСОБА_2 , і таким чином незаконно проник на зазначену територію.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, усвідомлюючи вчинення суспільно-небезпечного діяння , за допомогою невстановленого предмету відкрив металопластикове вікно на першому поверсі будинку, що знаходиться за указаною адресою, та проник в середину приміщення.

Перебуваючи у приміщенні будинку 27.05.2019 року, близько 17.00 год., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_1 вирішив заволодіти холодильником марки «Bosh» моделі KGV39VW31/04, вартістю 8399 грн. 67 коп., електричною духовкою марки «Simens» HE23AD501 та електричною варильною поверхнею «Simens» ЕК74155, мікрохвильовою піччю марки «Whirpool» MT275, вартістю 1067 грн. 67 коп., кондиціонером марки «Fairline» моделі MAC2300C, вартістю 1533 грн. 33 коп., насосною станцією «Керамін Омега-N55», вартістю 664 грн. 05 коп., п`єдесталом для рукомийника «Омега-N55», розвідними плоскогубцями «Draper» з зеленими ручками, планкою-адаптером «Aquapulse» розподільною з чотирма запірними кранами (АР 1024) (садовий розподільний кран на чотири виходи) чорного та помаранчевого кольору, вартістю 90 грн. 19 коп.

В подальшому вказані речі ОСОБА_1 виніс з будинку на подвір`я з метою подальшого їх викрадення.

Однак, з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1 , він не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця та покинув місце вчинення злочину, оскільки до будинку повернувся власник ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 поклав у рюкзак, що мав із собою дрібні речі - плоскогубці та садовий розподільчий кран, які забрав із собою та викрав.

Через незначний проміжок часу ОСОБА_1 був затриманий господарем неподалік він указаного будинку.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразились у незакінченому замаху на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжка) з проникненням у житло власника ОСОБА_2 , тобто скоїв злочин, передбачений ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України.

Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснено шляхом дослідження доказів обвинувачення та захисту, допиту свідків, допиту потерпілого й обвинуваченого.

За наслідками такого розгляду судом встановлено доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні указаного кримінального правопорушення із зазначеним формулюванням обвинувачення згідно обвинувального акту.

Доказами винуватості ОСОБА_1 є подані стороною обвинувачення письмові докази, допит обвинуваченого, допит потерпілого та свідків, оцінені судом в їх сукупності.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що не згоден з пред`явленим йому обвинуваченням, вину визнає лише в тому, що опинився за місцем проживання потерпілого, який був йому раніше відомий. Зазначив, що в кінці травня перебував у садовому товаристві на території Гнідинської сільської ради по АДРЕСА_7, де здійснював роботи в якості садовника у громадянки, прізвище, ім`я та по батькові він не пам`ятає, як і не пам`ятає номер будинку в якому він працював. При цьому працював він також неофіційно. Завершивши свої роботи він попрямував до автобусної зупинки для поїздки до місця свого проживання. Проходячи по дорозі біля будинковолодіння потерпілого, де він раніше працював при будівництві об`єкту, він побачив, що є вільний доступ до будинку через відкриту калитку, і зайшов туди помити руки, знаючи де знаходиться доступ до води. Зайшовши на подвір`я він побачив складену побутову техніку, яка лежала посеред двору. Оскільки починався дощ, він її накрив наявною на подвір`ї клейонкою та шифером. В той же час, побачивши, що на дворі лежать плоскогубці та садовий подовжував для обприскування, він їх забрав собі до рюкзака, вважаючи, що оскільки вони лежали не на місцях, то останні не потрібні господарю. Забравши ці речі він пішов по своїх справах до місця свого проживання, однак потім був зупинений власником указаного подвір`я, а в подальшому працівниками приватної охорони, які до нього застосували фізичну силу. Згодом приїхали працівники поліції. Вину свою визнав в частині того що забрав з домоволодіння плоскогубці та розповсюджувач для обприскування саду. Щодо намагання викрадення іншого майна то зазначив, що він самостійно не міг цього зробити, а хто це зробив йому не відомо.

Допитаний потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що він в кінці травня 2019 року їхав до себе на дачу з дружиною та знайомою ОСОБА_3 . Доїхавши до дачі, а саме будинку АДРЕСА_7, вони всі вийшли з машини. Потім ОСОБА_3 помітила, що ворота були не зачинені, а на подвір`ї перебувала побутова техніка, про що йому повідомила. Перевіривши це він переконався, що у нього вчинено крадіжку, і звернувшись до сусідів поруч, дізнався, що якась особа незначний проміжок часу до цього перебувала на території його домоволодіння, та перед самим приїздом останнього, залишила територію будинковолодіння та пішла далі цією вулицею. Сівши до автомобіля він разом з дружиною проїхавши незначний відрізок вулиці побачили підозрілого чоловіка з рюкзаком, в якому впізнали колишнього працівника на будівництві їхнього будинку, та перевіривши вміст рюкзака, він виявив належні йому плоскогубці та обприскувач для саду. Забравши його до авто та довізши до домоволодіння, вони дочекались приватної охорони, яку одразу ж викликали. Потім підїхали працівники поліції. Під час його затримання, ні він, ні працівники приватної охорони чи поліцейські тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не наносили. Можливо він міг отримати якісь ушкодження, коли пручався і намагався вирватись та втекти.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будучи допитаними в ході судового розгляду, підтвердили покази потерпілого та підтримали їх повідомивши аналогічні зазначеним останнім обставини.

Свідок ОСОБА_5 , зазначив, що він прибув разом із своїм напарником ОСОБА_6 в складі патруля охоронної компанії «Сиріус» на виклик до приватного будинковолодіння в садове товариство на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, де вони побачили особу, яку власник будинку зазначив, як ту, яка намагалась вчинити крадіжку його майна. Оскільки обвинувачений намагався вирватись та втекти, вони застосували до нього силу та надягли кайданки. На подвір`ї вони бачили побутову техніку, що була складена до купи. Через деякий час прибув патруль поліції та слідчо-оперативна група, передавши яким даного громадянина, надавши працівникам поліції пояснення, вони залишили місце події. При цьому, вони бачили, що у затриманого був темний рюкзак, в якому серед речей потерпілий впізнав речі та інвентар, що належать йому.

Інші свідки, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом не допитувались, оскільки сторони провадження відмовились від їх подальшого виклику та допиту з причин неможливості їх явки до суду з поважних причин.

З урахуванням викладених вище показів потерпілого та свідків, та з урахуванням досліджених письмових доказів, суд вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України.

Так, крім показів потерпілого та свідків доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, є також докази сторони обвинувачення, що подані прокурором, а саме:

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 27.05.2019 року, з якого вбачається, що 27.05.2019 року близько о 07.40 год., за адресою АДРЕСА_7, ОСОБА_1 шляхом пошкодження метаплатсикового вікна проник до будинку та викрав речі належні ОСОБА_2 , однак не зміг довести свій умисел до кінця, що написана потерпілим ОСОБА_2 , якому роз`яснені відповідні права та обов`язки і який попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, (а.с. 187 том 1);

-протокол огляду місця події від 27.05.2019 року з ілюстративною таблицею, що проведений та складений в присутності понятих, з якого вбачається обстановка на місці події, а саме виявлення викрадених речей - побутової техніки, яка не була викрадена, однак підготовлена до цього, а також інвентар та інструмент, який знаходився у ОСОБА_1 в рюкзаку при його затриманні (а.с.188-199 том 1);

-протокол огляду місця події від 28.05.2019 року з ілюстративною таблицею, що проведений та складений в присутності понятих, з якого вбачається, що з поверхонь метало пластикового вікна та холодильника виявлено та вилучено сліди папілярних візерунків, які опечатані та запаковані згідно вимог КПК України, а також ухвала слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2019 року (справа №359/4807/19, провадження №1-кс/359/1574/2019), згідно якої слідчому Гутник Л.М. надано дозвіл на проведення огляду місця події з метою вилучення папілярних зразків (а.с.200-204 том 1);

-протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 27.05.2019 року, у відповідності до якого потерпілий ОСОБА_2 , в присутності понятих, серед пред`явлених чотирьох фотознімків впізнав за зовнішніми ознаками тіло будови та обличчя фото ОСОБА_1 , як особи, яка вчинила крадіжку в нього у будинковолодінні (а.с. 205-208 том 1);

-протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 28.05.2019 року, у відповідності до якого свідок ОСОБА_3 , в присутності понятих, серед пред`явлених чотирьох фотознімків впізнала за зовнішніми ознаками тіло будови та обличчя фото ОСОБА_1 , як особи, яка вчинила крадіжку в будинковолодінні ОСОБА_2 (а.с. 209-211 том 1);

-протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 28.05.2019 року, у відповідності до якого свідок ОСОБА_4 , в присутності понятих, серед пред`явлених чотирьох фотознімків впізнала за зовнішніми ознаками тіло будови та обличчя фото ОСОБА_1 , як особи, яка перебувала на території їхнього будинковолодіння (а.с. 212-215 том 1);

-протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 28.05.2019 року, у відповідності до якого свідок ОСОБА_8 , в присутності понятих, серед пред`явлених чотирьох фотознімків впізнала за зовнішніми ознаками тіло будови та обличчя фото ОСОБА_1 , як особи, яка перебувала на території будинковолодіння по АДРЕСА_7 , та виносила речі з указаного дачного будинку (а.с. 216-218 том 1);

-ухвала слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.06.2019 року (Справа №359/4659/19, провадження №1-кс/359/1537/2019), згідно якої призначено судову товарознавчу експертизу речей та побутової техніки виявленої вході огляду місця події від 27.05.2019 року, щодо яких намагалися вчинити крадіжку (а.с. 232-234 том 1);

-висновок товарознавчої експертизи КНДЕКЦ МВС України від 25.06.2019 року №13-1/1133, згідно якого експерт Петрашенко А.І., будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, надала висновок про вартість викрадених речей, які можливо було встановити; вартість проведеної експертизи складає 785 грн. 05 коп. (а.с. 235-242 том 1);

-ухвала слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.06.2019 року (Справа №359/4968/19, провадження №1-кс/359/1628/2019), згідно якої призначено судову дактилоскопічну експертизу за папілярними візерунками, отриманими в ході проведення огляду місця події від 28.05.2019 року та отриманою від ОСОБА_1 дактилоскопічною карткою з метою порівняння папілярних ліній (а.с.219 том 1)

-постанова слідчого Шкляр М.О. від 28.05.2019 року про визнання речовими доказами та визначення їх зберігання, згідно якої викрадені речі передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 , крім рюкзака, плоскогубців та садового змішувача помаранчевого кольору, що передані на зберігання до камери схову Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області (а.с.243-244, том 1);

-зберігальна розписка потерпілого та квитанція про прийняття на зберігання до камери схову речових доказів (а.с. 245-246 том 1);

-ухвала слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2019 року (справа №359/4808/19, провадження №1-кс/359/1575/2019), згідно якої на вилучене в ході огляду місця події від 27.05.2019 року майно та речі, а саме: рюкзак, садовий змішувач та плоскогубці) накладено арешт (а.с. 247-248 том 1);

-постанова слідчого Шкляр М.О. від 29.05.2019 року про відібрання зразків для проведення експертизи щодо відібрання у ОСОБА_1 зразків для дактилоскопічної картки у зв`язку з необхідністю проведення відповідної експертизи (а.с. 100, том 2);

-постанова слідчого Шкляр М.О. від 29.05.2019 року про визнання речовими доказами та визначення їх зберігання, згідно якої виявлені та вилучені в ході огляду місця події від 28.05.2019 року чотири сліди папілярних візерунків визнано речовими доказами та залишено їх зберігати при матеріалах кримінального провадження №12019110100000880 (а.с. 249-250 том 1), тощо.

На думку суду досліджені судом докази узгоджуються з наданими поясненнями свідків та потерпілого, та частково з показами обвинуваченого, який визнав факт перебування на подвір`ї ОСОБА_2 та викрадення плоскогубців та садового змішувача, а тому суд приймає їх до уваги та в основу обвинувального вироку.

Так, незважаючи на невизнання в повному обсязі обвинуваченим своєї вини, - вчинення ним злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, під час судового розгляду даного кримінального провадження, знайшло своє підтвердження.

На думку суду, з урахуванням зазначених вище доказів, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочині, передбаченому ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, - доведена стороною обвинувачення повністю.

Крім зазначених вище доказів в судовому засіданні дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого, процесуальні витрати у справі та речові докази.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв до уваги та вважає їх доказами саме обвинувачення особи.

Розгляд кримінального провадження здійснювався судом в межах пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, підстав для цього судом не встановлено.

Невизнання своєї вини ОСОБА_1 , суд розцінює як спосіб уникнення ним відповідальності за скоєне, оскільки зібрані органом досудового розслідування докази, покази свідків, потерпілої сторони підтверджують наявність у ОСОБА_1 умислу на вчинення крадіжки, та у зв`язку з чим замаху на останню шляхом проникнення до домоволодіння.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що потерпілий ОСОБА_2 та допитані у справі свідки давали правдиві показання, які відповідають встановленим судом фактичними обставинам кримінального правопорушення та підтверджуються дослідженими у справі письмовими доказами.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належним та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною, зважаючи на наявність непогашеної судимості у ОСОБА_1 за скоєння злочину проти власності.

Так, майно, яким намагався заволодіти обвинувачений ОСОБА_1 було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. Це означає, що намагання заволодіння майном відбулось протиправно. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка. ОСОБА_1 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачений усвідомлював, що майно, яким він протиправно намагався заволодіти, було для нього чужим, і він не мав права на нього, крім того він знав кому воно належить, оскільки раніше він працював у потерпілого на будівництві. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він намагався обернути майно, яке йому не належить, на свою користь. В той же час, ОСОБА_1 не зміг повністю реалізувати свій умисел за обставин, які від нього не залежали. Довести сторона захисту зворотного не спромоглась. Таким чином, вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення є незакінченим замахом на вчинення крадіжки. При цьому кваліфікація дій за частиною третьою є вірною, оскільки ОСОБА_1 все ж таки проник до житла ОСОБА_2 та виніс більшу частину побутової техніки для її подальшого викрадення з території домоволодіння.

Щодо повторності дій, при кваліфікації дій ОСОБА_1 , суд виходить з того, що відносно останнього є вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2018 року за ч. 2 ст. 186 КК України, із змінами згідно ухвали Київського апеляційного суду від 13.11.2018 року, щодо засудження останнього до позбавлення волі строком на чотири роки позбавлення волі. При цьому ОСОБА_1 зараховано в строк відбування покарання, який рахується з моменту його затримання (в даному випадку з 27.05.2019 року, у зв`язку з вчиненням нового злочину, оскільки раніше ОСОБА_1 не затримувався) період з 13.06.2016 року по 04.04.2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, з урахуванням положень ч.5 ст. 72 КК України в редакції до 18.05.2017 року.

Зазначене також підлягає врахуванню при призначення остаточного покарання за сукупністю вироків в порядку ст. 71 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст. 68 КК України у зв`язку з вчиненням обвинуваченим незакінченого замаху на злочин.

Так, санкцією ч. 3 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, а тому вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, у відповідності до вимог ст. 12 КК України, є тяжким злочином. Також судом враховується те, що даний злочин є умисним та вчиненим повторно. Крім того, раніше ОСОБА_1 також притягався за вчинення злочинів проти власності, має непогашену судимість, оскільки покарання в повному обсязі не відбув.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

У відповідності до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є рецидив злочинів, оскільки вчинено ним повторно.

Також аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_10 вказує на те, що він має місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога за місцем реєстрації не перебуває, однак характеризується позитивно, скарг від мешканців не надходило, за останній рік до адміністративної відповідальності не притягався, одружений схильний до вчинення нових злочинів та антигромадської поведінки, що вбачається з характеристик останнього за місцем проживання.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем. Зважаючи на наявний стан здоров`я та можливість працевлаштуватись, ОСОБА_10 офіційно не працював, має соціальні зв`язки у вигляді спілкування з близькими родичами.

Зважаючи на наведене, а також поведінку ОСОБА_1 під час судового розгляду, яка була позитивною, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді реального строку позбавлення волі, оскільки подальше перебування та перевиховання без ізоляції від суспільства, на думку суду, є недоцільним та може призвести до вчинення ним нових злочинів. Крім того, ОСОБА_1 має невідбуту частину призначеного покарання у виді позбавлення волі за вироком Голосіївського районного суду м. Києва.

Зазначені обставини також враховуються судом при аналізі даних про особу обвинуваченого, та свідчать про схильність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень - злочинів, проти власності.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України, - судом не встановлені, як і не вбачається підстав для застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України.

З цього приводу, суд вважає за доцільне обвинуваченому ОСОБА_1 призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст.. 68 КК України, строком на три роки, оскільки призначення покарання останньому без ізоляції від суспільства є неможливим.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого, на думку суду, є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, та висновок суду під час провадження, що виховання останнього без ізоляції від суспільства неможливе.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 не відбув покарання за інший злочин згідно вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2018 року, обвинуваченому остаточно слід призначити покарання з урахуванням вимог ч.1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання покарань за двома вироками.

Цивільний позову у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Крім того, з обвинуваченого, на користь Держави України, слід стягнути витрати на проведення судових експертиз у розмірі 2198 гривень 14 копійок.

Слід також вирішити питання накладених згідно ухвал слідчих суддів на досудовому слідстві арештів

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком суду законної сили слід залишити у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання покарання згідно вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2018 року за ч.2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 5 (п`ять) місяців.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто з 22.01.2020 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком суду законної сили - залишити у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання перебування останнього під вартою в період з 13.06.2016 року по 04.04.2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (згідно ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону до 18.05.2017 року).

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання перебування останнього під вартою в рамках даного кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі в період з 27.05.2019 року по 22.01.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ), на користь Держави України (Рахунок отримувача - UA698999980000031114115010103, Отримувач коштів - Борисп. УК/м.Бориспіль/24060300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007070, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) - 899998, Код класифікації доходів бюджету - 24060300), - процесуальні витрати в розмірі 2198 (дві тисячі сто дев`яносто вісім) грн. 14 коп. процесуальних витрат пов`язаних із залученням судових експертів.

Речові докази, після набрання вироком суду законної сили, а саме: панель електроплити, водна станція, кондиціонер, плита, електрична мікрохвильова піч, рукомийник, передані на відповідальне зберігання потерпілого, - залишити в користуванні ОСОБА_2 ; рюкзак, переданий в камеру схову речових доказів Бориспільського ВП ГУ НП, - повернути ОСОБА_1 ; речі , що знаходились в рюкзаку: плоскогубці з зеленими ручками, садовий змішувач помаранчевого кольору, - повернути ОСОБА_2 ; липкі стрічки зі слідами папілярних узорів ОСОБА_1 , - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Скасувати накладений згідно ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2019 року (справа №359/4808/19, провадження №1-кс/359/1575/2019) арешт на указане майно, що вилучено під час огляду місця події 27.05.2019 року.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копія вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.М.Вознюк