Рішення № 87306055, 30.01.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7963/18

Провадж. 2/202/167/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 січня 2020 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Бєльченко Л.А.,

при секретарі Мартем`яновій Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про скасування запису про реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року позивач звернулась до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» з позовом про відновлення права на користування житловим приміщенням, скасування запису про реєстрацію права власності. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17.12.2007 року між ОСОБА_2 і ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір № 22337956, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 17.12.2007 року між Банком і ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № 22337956/300, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав Банку в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що є правонаступником прав та обов`язків ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», відступило право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки ПАТ «ОКСІ Банк». 27.09.2018 року останнє в свою чергу відступило право вимоги за цими договорами ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Позивач вважає зазначені вище договори про відступлення права вимоги такими, що укладені з грубим порушенням вимог законодавства, а сам правочин щодо передачі прав вимоги є нікчемним у зв`язку з тим, що зобов`язання за кредитним договором і договором іпотеки припинені з 26.12.2015 року. На підтвердження зазначеного позивач указує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , її чоловік; вона є єдиним спадкоємцем після його смерті, спадщину прийняла фактично, оскільки постійно проживала з ОСОБА_2 01.10.2018 року відповідачем було направлено на адресу померлого чоловіка повідомлення про дострокове погашення заборгованості та повідомлення про відступлення права вимоги. Вважає вимоги відповідача незаконними, оскільки право вимоги було фактично припинено 26.12.2015 року, тобто після спливу одного року з моменту смерті ОСОБА_2 , оскільки кредитор у строки, встановлені п.п.2-4 ст. 1281 ЦК України не звернувся з вимогою до спадкоємців боржника. Крім того, позивач вважає недійсними договори про відступлення права вимоги, оскільки дані правочини є нікчемними в силу того, що право вимоги у кредитора було припинено через рік після смерті позичальника, у зв`язку з чим у відповідача не було підстав приймати право вимоги.

Ухвалою суду від 24.12.2019 року провадження у справі в частині вимог позивача про відновлення права на користування житловим приміщенням закрито на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України (а.с.122).

В іншій частині позовних вимог представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача Чміль Ю.В. позовні вимоги не визнала, указуючи, що позивач, стверджуючи, що право вимоги за кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2 фактично було припинено 26.12.2015 року, не надав жодних доказів того, що ним було виконано вимоги ст.. 1281 ЦК України та повідомлено кредитора (відповідно до договору про відступлення права вимоги) про відкриття спадщини. Отже, твердження позивача щодо пропуску кредиторами строку пред`явлення вимог є необґрунтованими та безпідставними. Посилання позивача на недійсність договір про відступлення права вимоги також є безпідставними, оскільки статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, представником відповідача зазначено, що єдиною підставою для скасування державної реєстрації на квартиру АДРЕСА_1 є пропущення строку для звернення з вимогами до спадкоємців. Позивач зазначила, що нею не було повідомлено ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про смерть боржника. Згідно з ч.3 ст. 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Відповідно до кредитного договору № 22337956 від 17.12.2007 року і договору іпотеки № 22337956/300 від 17.12.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2 датою остаточного погашення кредиту є 17.12.2017 року. Таким чином, строк настання вимоги за кредитним договором настав 17.12.2017 року, а з вимогою про погашення заборгованості відповідач звернувся 01.10.2018 року, тобто в межах строку, передбаченого ч.3 ст. 1281 ЦК України. З огляду на зазначене, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову.

З`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з такого.

Під час розгляду справи встановлено, що 17.12.2007 року між ОСОБА_2 і ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір № 22337956, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 17.12.2007 року між Банком і ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № 22337956/300, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав Банку в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 (а.с.74,83).

На підставі договору про відступлення права вимоги від 27.09.2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило право вимоги за кредитним договором № 22337956 від 17.12.2007 року та договором іпотеки № 22337956/300 від 17.12.2007 року ПАТ «ОКСІ Банк». Останній в свою чергу 27.09.2018 року відступив право вимоги за цими договорами ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (а.с.36-38).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.14).

Відповідно до копії спадкової справи, заведеної Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою, АТ «Райффайзен Банк Аваль» 01.10.2018 року звернулось з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором № 22337956 від 17.12.2007 року у розмірі 6 192 843,68 грн. до спадкоємців померлого ОСОБА_2 (а.с.73-91).

Згідно з копією реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 01.10.2018 року направило на адресу ОСОБА_2 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором, а також направило іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 22337956 від 17.12.2007 року (а.с. 133-136).

Пунктом 5.5. договору іпотеки №22337956/300 від 17.12.2007 року визначено, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Пунктом 5.5.1 цього договору встановлено, що у відповідності до статті 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд має право, зокрема, згідно статті 37 Закону України «Про іпотеку», набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором. В цьому випадку цей договір (застереження п.5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до рішення державного реєстратора Батюгіної Є.С., 13.11.2018 року проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з положеннями статті 27 цього Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з статтею 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про спадкоємців. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги спадкодавцеві, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкодавців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою цієї статті, позбавляються права вимоги.

Як встановлено під час розгляду справи, позивач, яка є спадкоємцем ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не повідомляла кредитора про смерть боржника і про прийняття спадщини. АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором № 22337956 від 17.12.2007 року до спадкоємців померлого ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . В той же час, кредитним договором № 22337956 від 17.12.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2 передбачено, що датою остаточного погашення кредиту є 17.12.2017 року (п.1.1.5). Таким чином, строком настання вимоги за кредитним договором є 17.12.2017 року. Відтак, звернувшись з вимогою до спадкоємців боржника за кредитним договором № 22337956 від 17.12.2007 року 01.10.2018 року, відповідач не пропустив, встановлений ч.3 ст. 1281 ЦК України строк для пред`явлення вимоги, а тому твердження позивача з цього приводу на підтвердження позовних вимог є безпідставними.

З приводу зауважень позивача щодо нікчемності правочинів про відступлення права вимоги і через це їх недійсність, суд зазначає наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним, тобто законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2018 року № 405/20/15-ц суд дійшов висновку, що відповідно до статей 16,203,215 ЦК України підставою для визнання судом оспорюваного правочину недійсним є : пред`явлення позову однією із сторін правочину або заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулась до суду.

Договори про відступлення права вимоги за кредитним договором № 22337956 і іпотечним договором № 22337956/300 від 17.12.2007 року недійсними не визнавались, а отже, підстави вважати їх недійсними відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звернувшись до суду з цим позовом, позивачем не доведено, не надано відповідних доказів, в чому полягає порушення її прав з боку відповідача. Адже судом встановлено, що реєстрація об`єкта нерухомості: квартири АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» проведена відповідно до вимог діючого законодавства та положень договору про іпотеку № 22337956/300 від 17.12.2007 року; ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», як кредитор, звернувся з вимогою до спадкоємців боржника з дотриманням вимог ч.3 ст. 1281 ЦК України.

З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні позову позивачеві.

Підстав для відшкодування судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України немає.

Керуючись ст. ст. 4,5,10,12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про скасування запису про реєстрацію права власності.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.

Суддя- Бєльченко Л.А.