Рішення № 87303839, 23.01.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2020 р. Cправа № 902/786/19

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача - Юхименка С.Ю.,

відповідача - Книжника Я.В., Шабельника О.Л.,

у відсутності третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська, 40, м. Київ, 04080)

до: Приватного підприємства "Фірма "ОЛКО" (вул. Колгоспна, буд. 22, село Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 )

про стягнення 142457,05 грн виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В :

Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" подано позов до Приватного підприємства "Фірма "ОЛКО" про стягнення 142457,05 грн виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою суду від 07.10.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/786/19 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 24.10.2019.

24.10.2019 через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вх.№02.1-34/8688/19 від 24.10.2019).

У судове засідання 24.10.2019 з`явився представник позивача, відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, не зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду, яка надсилалася рекомендованою поштовою кореспонденцією.

За результатами проведеного судового засідання 24.10.2019 суд дійшов висновку про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гр. ОСОБА_1 - водія застрахованого транспортного засобу, що був учасником дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настав страховий випадок та про відкладення розгляду справи до 19.11.2019, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

Окрім того, з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення усіх обставин справи суд ухвалив витребувати у Вінницького районного суду Вінницької області матеріали кримінальної справи №128/1345/18.

05.11.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№02.1-34/9045/19 від 05.11.2019).

12.11.2019 до суду супровідним листом (вх.№02.1-34/9336/19 від 12.11.2019) від Вінницького районного суду Вінницької області надійшли матеріали кримінального провадження у справі №128/1345/18 на виконання вимог ухвали суду від 24.10.2019 у даній справі.

В судове засідання 19.11.2019 з`явилися усі учасники судового процесу.

Представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження надання правової допомоги (вх. №02.1-34/9580/19 від 19.11.2019).

Окрім того, в ході слухання справи, проаналізувавши предмет та підстави позову, з урахуванням визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд у протокольній формі ухвалив: здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження згідно з приписами ст. 250 ГПК України, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України та призначити підготовче засідання на 02.12.2019.

Також ухвалою суду від 19.11.2019 витребувано у Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017020000000161.

29.11.2019 на електронну адресу суду надійшло клопотання вих. №5014/17 від 29.09.2019 про проведення підготовчого судового засідання без участі представника позивача (вх. №02.1-34/9926/19 від 29.11.2019).

У судове засідання 02.12.2019 з`явилися усі учасники справи, за винятком представника позивача, якого про дату, час та місце розгляду справи повідомлено під розписку у судовому засіданні 19.11.2019. Окрім того, на адресу позивача направлялася відповідна ухвала рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Дослідивши клопотання вих. №5014/17 від 29.09.2019 про проведення підготовчого судового засідання без участі представника позивача, судом встановлено, що згідно з довідкою б/н від 29.11.2019, складеною відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області, дане клопотання не містить електронного цифрового підпису, а тому не береться судом до уваги, позаяк не може вважатися офіційним документом.

У судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про витребування доказів (вх. №02.1-34/9980/19 від 02.12.2019). При цьому заявник уточнив прохальну частину вказаного клопотання, просив витребувати матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017020000000161 у Вінницької місцевої прокуратури.

За наслідками розгляду зазначеного клопотання суд дійшов висновку про його часткове задоволення, розширивши коло суб`єктів витребування, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Враховуючи задоволення клопотання про витребування доказів, за результатами слухання справи 02.12.2019, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 19.12.2019, про що зафіксовано у протоколі судового засідання.

03.12.2019 через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судового засідання 29.11.2019 за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", в якому останній повідомляє, що станом на 29.11.2019 жодних документів від відповідача не надходило.

10.12.2019 на електронну адресу суду надійшов лист Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, у якому повідомлено, що за результатами досудового розслідування матеріали кримінального провадження №12017020000000161 направлено 17.05.2018 процесуальному керівнику у провадженні - прокурору прокуратури Вінницької області Совгирі І.Д. для затвердження обвинувального акту.

Також 10.12.2019 через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого Приватне підприємство "Фірма "ОЛКО" просить у задоволенні позову відмовити.

13.12.2019 від Вінницької місцевої прокуратури до суду надійшов лист, у якому повідомлено про неможливість виконати вимоги ухвали суду щодо надання матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020000000161, у зв`язку з їх відсутністю, оскільки Вінницькою місцевою прокуратурою процесуальне керівництво у зазначеному провадженні не здійснюється.

18.12.2019 через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судового засідання 19.12.2019 за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія".

У судове засідання 19.12.2019 з`явилися усі учасники справи, за винятком представника позивача. Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином ухвалою суду, яка направлялася рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Дослідивши лист Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, який надійшов на електронну адресу суду 10.12.2019, судом не прийнято його до розгляду, оскільки згідно довідки, складеної відповідальним працівником суду, останній не містить електронного цифрового підпису, відтак не може вважатися офіційним документом.

За наслідками проведеного судового засідання 19.12.2019 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.01.2020, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

23.12.2019 через канцелярію суду супровідним листом від Прокуратури Вінницької області надійшли матеріали кримінального провадження за №12017020000000161 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч1 ст.135 КК України.

У судове засідання 23.01.2020 з`явилися усі учасники справи, за винятком третьої особи. При цьому ОСОБА_1 про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 19.12.2019 та рекомендованим повідомленням про вручення відповідної ухвали суду, які наявні у матеріалах справи.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, з підстав та обставин, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, які містяться у матеріалах справи.

Представник відповідача щодо позову заперечив у повному обсязі, підтримав викладене у відзиві на позовну заяву. При цьому, з огляду на те, що відповідачем двічі подано відзив на позовну заяву (вх.№02.1-34/8688/19 від 24.10.2019 та вх. №02.1-34/10254/19 від 10.12.2019) суд приймає до розгляду їх обидва, оскільки процесуальним законом відповідачу надано можливість подати заперечення щодо відповіді на відзив та представником відповідача обґрунтовано причини пропуску встановленого судом строку для вчинення такої процесуальної дії.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений з відповідачем договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу серії АК/5129427, відповідно до умов якого здійснено виплату страхового відшкодування на загальну суму 142457,05 грн.

Як вказує позивач, згідно вироку Вінницького районного суду Вінницької області по справі №128/1345/18 встановлено порушення водієм застрахованого транспортного засобу Правил дорожнього руху України під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настав страховий випадок.

З огляду на вказане, Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" заявлено до стягнення з відповідача 142457,05 грн виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу. При цьому позивач посилається на приписи ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою передбачено подання регресного позову, в разі якщо водій забезпеченого транспортного засобу після ДТП за його участю самовільно залишив місце пригоди.

В свою чергу, відповідач заперечує наявність підстав для задоволення позову, зокрема вказує, що вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 13.01.2019 не встановлено самовільне залишення водієм місця пригоди чи відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння. При цьому у вироку зазначено, що водій відразу місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди не залишив. Окрім того, відповідач посилається на постанову про закриття кримінального провадження від 26.12.2017, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.05.2017 за №12017020000000161, оскільки із зазначених у ній доказів можливо стверджувати, що ОСОБА_1 не залишив місце пригоди, огородив тіло загиблого відповідними дорожніми знаками, надавав пояснення працівникам поліції і лише з дозволу поліції залишив місце ДТП.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Вироком Вінницького районного суду від 23.01.2019 у справі №128/1345/18 затверджено угоду про примирення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 21.01.2019, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України. Даний вирок оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 28.01.2019 за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79365876 (дата набрання вироком законної сили - 25.02.2019).

Вказаний вироком встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 22 год. 40 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "ЗІЛ 130", державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у с. Якушинці, Вінницького району Вінницької області, в напрямку від смт Літин до м. Вінниці в районі АЗС "УкрНафта" допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який перетинав проїзну частину дороги. В результати пригоди ОСОБА_3 від отриманих травм загинув на місці.

Як слідує з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , була застрахована на підставі договору у формі полісу №АК/5129427 обов`язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" та Приватним підприємством "Фірма "ОЛКО". При цьому ОСОБА_1 з Приватним підприємством "Фірма "ОЛКО" на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах на посаді водія та виконував свої трудові обов`язки. Дана обставина сторонами визнається, відтак в силу приписів ч.1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

За фактом настання страхового випадку Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" здійснено виплату на загальну суму 142457,05 грн, з яких:

- 80000 грн - страхове відшкодування ОСОБА_4 (матері загиблого ОСОБА_3 ) відповідно до платіжного доручення №4850 від 31.05.2019;

- 12800 грн - страхове відшкодування ОСОБА_2 (сину загиблого ОСОБА_3 ) відповідно до платіжного доручення №4640 від 21.05.2019;

- 49657,05 грн - страхове відшкодування ОСОБА_5 (дружині загиблого ОСОБА_3 ) відповідно до платіжного доручення №4905 від 04.06.2019.

Разом з цим, проаналізувавши встановлене вироком Вінницького районного суду у справі №128/1345/18, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.10 (а,г,д,є) Правил Дорожнього руху України, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу в разі самовільного залишення водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, місця пригоди. При цьому позивач звертався до відповідача із претензією (вимогою) від 25.07.2019 про відшкодування 92800 грн в порядку регресу (без урахування останньої виплати страхового відшкодування). Реагування зі сторони відповідача на вказану претензію матеріали справи не містять.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст. 1191 ЦК України).

Відповідно до підпункту "в" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Спір між двома суб`єктами господарювання, потерпілим та власником автомобіля, повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18).

Таким чином, для стягнення з відповідача відшкодування в порядку регресу, на підставі яку вказано позивачем - самовільне залишення місця ДТП водієм, який спричинив таку пригоду, необхідною умовою є підтвердження належними та допустимими доказами існування такого факту.

Так, вироком Вінницького районного суду від 23.01.2019 у справі №128/1345/18 встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 (а, г, д, є) Правил дорожнього руху України, де зазначено:

п. 2.10 - уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це можливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників поліції;

є) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди.

Також зазначений вирок містить формулювання: "Після вчинення наїзду, ОСОБА_1 , на керованому ним автомобілі зупинився на правому узбіччі дороги та відразу місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди не залишив, натомість, достовірно розуміючи, що пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, перебуває у небезпечному для життя стані, позбавлений реальної можливості до самозбереження, усвідомлюючи, що в результаті його дій можуть настати тяжкі наслідки, не переконався, чи потребує останній допомоги, не звернувся за допомогою до інших осіб, які на той час уже перебували на місці пригоди, не вчинив жодних дій, спрямованих на повідомлення про вказану пригоду до поліції та на швидку медичну допомогу, хоча повинен і мав об`єктивну можливість це зробити, не виконавши свого громадського обов`язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, з метою уникнення відповідальності, по приїзду працівників поліції, не повідомив останнім, що саме він вчинив вказану дорожньо-транспортну пригоду, тим самим легковажно розраховував, що його причетність до вказаного діяння не буде встановлена".

З метою встановлення підстав такого формулювання у вироку, судом досліджено матеріали кримінального провадження за №12017020000000161 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч1 ст.135 КК України, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, наданого за фактом ДТП Управлінню поліції в м. Вінниці, останній помітивши тіло людини, що лежало на асфальті, зупинився та допоміг огородити місце ДТП. При цьому ІНФОРМАЦІЯ_1 Управлінням поліції в м. Вінниці відібрано пояснення в ОСОБА_6 , який є директором відповідача - Приватного підприємства "Фірма "ОЛКО". Останній пояснив, що перебуваючи в якості пасажира рухався у напрямку м. Вінниці в с. Якушинці на проїзджій частині помітив тіло людини, зупинився та викликав патрульну поліцію.

Як слідує з протоколу прослуховування звукозапису від 17.05.2017, складеного старшим слідчим СУ ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Балинським В.В., повідомлення про подію дорожньо-транспортної пригоди здійснила особа, яка назвалася ОСОБА_6 , при цьому надавши інформацію оператору лінії 102 щодо автомобілів, наявних поблизу місця пригоди.

В процесі слідства у якості свідків Слідчим управлінням Головного управління національної поліції у Вінницькій області було допитано осіб, присутніх на місці події дорожньо-транспортної пригоди: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Так, відповідно до протоколу допиту свідка від 16.05.2017 ОСОБА_7 в контексті наданих пояснень зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 біля 22.50 год. рухався на власному автомобілі "Тойота-Прадо" сірого кольору державний номерний знак НОМЕР_2 та коли проїздив ділянкою дороги в с. Якушинці біля АЗС "Укрнафта" несподівано на проїзній частині у світлі фар автомобіля побачив якийсь предмет, коли під`їхав ближче, то побачив, що це була людина, тоді об`їхавши лівою смугою руху даного чоловіка, зупинився на правому узбіччі. З поміж іншого, ОСОБА_7 зазначив, що водій автомобіля "ЗІЛ" розставляв попереджуючі конуси на дорозі.

Згідно з протоколом допиту свідка від 17.05.2017 ОСОБА_1 пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи автомобілем "ЗИЛ 130", номерний знак НОМЕР_1 , близько 22 год 40 хв. чи 22 год. 45 хв. побачив на проїзній частині лежачого чоловіка, зупинився відразу за заїздом на узбіччі, екстреного гальмування не застосовував. Вийшовши з автомобіля, побачив як попереду зупинився автомобіль "Тойота Прадо", з якого вийшов чоловік та запитав у ОСОБА_1 , чи то не він збив чоловіка. При цьому ОСОБА_1 відповів, що побачив чоловіка на дорозі та вирішив подивитися, що трапилося. Останній підтвердив, що на лінію 102 зателефонував директор Приватного підприємства "Фірма "ОЛКО" ОСОБА_6 , який під`їхав до місця пригоди слідом у автомобілі "Вольцваген Т4". При цьому, дочекавшись працівників поліції, які приїхавши відібрали у присутніх пояснення із приводу пригоди, а потім оглянули їх автомобілі, вони поїхали із місця пригоди.

ОСОБА_6 у протоколі допиту свідка від 17.05.2019 також підтвердив, що дочекавшись працівників поліції, якими по приїзду у присутніх було відібрано пояснення із приводу пригоди, оглянуто їх автомобілі, лише тоді покинуто місце ДТП.

23.05.2017 старшим слідчим СУ ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Балинським В.В. складено протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_1 за участю адвоката, відповідно до якого останній визнав, що наїзд на пішохода допустив саме він.

Факт того, що ОСОБА_1 самовільно не покидав місця вчинення ДТП підтверджується також змістом протоколів допиту свідків, встановлених у подальшому ході слідства, зокрема: протоколами допиту свідка ОСОБА_8 від 31.05.2017 та від 13.03.2018, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 22.12.2017, протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 21.12.2017.

За змістом пояснень, викладених у зазначених протоколах слідує, що ОСОБА_1 здійснював огородження місця події попереджувальними конусами, які були в його автомобілі, надавав знаки водіям, аби ті не наїхали на потерпілого.

Таким чином, матеріалами справи спростовується самовільне залишення ОСОБА_1 місця дорожньо-транспортної пригоди після вчинення наїзду на пішохода ОСОБА_3 , хоча і ОСОБА_1 не зізнався у скоєному кримінальному правопорушенні на момент вчинення ДТП.

Більше того у матеріалах справи не міститься жодних доказів, які б підтвердили, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності відповідно до приписів ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено відповідальність за залишення місця дорожньо-транспортної пригоди. Також учасники справи про такі обставини суд не повідомили.

Що стосується пояснень представника позивача, що приховання ОСОБА_1 дійсних обставин пригоди позбавило можливості виявити ознаки сп`яніння чи несправний технічний стан автомобіля, що також було підставою для стягнення коштів за регресним позовом, судом не беруться до уваги, оскільки такі доводи є лише нічим не підтвердженими припущеннями. Водночас за наявності таких очевидних ознак, працівники поліції, оглядаючи місце пригоди і відбираючи пояснення в учасників ДТП, такі б факти беззаперечно мали б виявити.

З огляду на встановлені судом обставини, позивачем не доведено та не надано доказів того, що в силу Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" він набув право регресної вимоги до відповідача.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В силу приписів ст.129 ГПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 2136,86 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн у справі №902/786/19 залишити за позивачем.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 лютого 2020 р.

Суддя А.А Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу - вул. Кирилівська, 40, м. Київ, 04080; представнику позивача - Юхименку Сергію Юрійовичу - АДРЕСА_2 ;

4 - відповідачу - вул. Колгоспна, буд. 22, село Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223;

5 - третій особі ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .