Рішення № 87302674, 13.12.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36954/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року Печерський районний суд міста Києва:

суддя: Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання: Хабеця О.О.,

справа № 757/36954/19-ц

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

третя особа: Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 04.04.2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» укладено кредитний договір № 41/10/07-НВС, за умовами якого банк надав позичальнику споживчий кредит у сумі 600 000,00 дол. США, строком на 14 років, з процентною ставкою, на день укладення договору, 12,83 % річних.

Позивач вказує, що при отриманні кредиту банку була сплачена комісія за його видачу, яка не була передбачена умовами договору, також договір має умови, що порушують права позивача, як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», тому цей договір має бути визнаний недійсним.

Тобто кредитний договір містить несправедливі умови, що порушують істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків позичальника, тому позивач вимушена звернутися до суду та просить суд визнати недійсним договір від 04.04.2007 року № 4/10/07-НВС.

Ухвалою від 19.07.2019 року суду, з урахуванням ст. 175 ЦПК України, позов ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

02.08.2019 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, на виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2019 року, якою вказані недоліки виправлені.

В новій редакції позовної заяви позивач просила: визнати недійсним кредитний договорі № 41/10/07/-НВС від 04.04.2007 року, укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», код ЄДРПОУ 21666051, з моменту його укладання; визнати додатковий договір № 1 від 08.08.2011 року до кредитного договору № 41/10/07/-ПВС від 04.04.2007 року, укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», код ЄДРПОУ 21666051, з моменту його укладання.

Ухвалою від 19.08.2019 року суд відкрив провадження у цій справі та, з урахуванням ст. 19, ст. 274 ЦПК України, вирішив її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи призначення судового засідання у спрощеному провадженні.

25.11.2019 року відповідач направив на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на підставі постанови Правління Національного Банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджена тимчасова адміністрація та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк».

04.04.2019 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення № 772, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» до 04.10.2020 року включно.

Разом з цим, відповідач вказує, що умови кредитного договору банком виконані в повному обсязі та надано позичальнику грошові кошти у розмірі визначеному кредитним договором. Натомість позичальником умови кредитування не виконуються належним чином, хоча при укладені договору позивачу були відомі усі умови кредитного договору та не існувало ніяких умов, які б примусили прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Позивач був вільний у виборі умов отримання кредитів між різноманітними кредитними установами, та у зв`язку з найбільш прийнятними умовами оцінив свій інтерес на користь кредиту у ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та уклав кредитний договір без будь-якого примусу.

Таким чином, відповідач вважає, що кредитний договір та додаткові угоди до нього були укладені з урахуванням волевиявлення позивача, оскільки підпис на договорах є доказом того, що сторони погодились з його умовами.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, судом встановлено, що 04.04.2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» укладено кредитний договір № 41/10/07-НВС в двох частинах.

Відповідно до п. 2 договору банк надав позичальнику споживчий кредит у сумі 600 000,00 дол. США, строком на 14 років до 04.04.2021 року включно. Позичальник повинен сплачувати банку щомісяця фіксовану суму в розмірі 7 781,25 дол. США.

На виконання п. 2 договору та п.2.6. частини 2 - банк для обслуговування оспорюваного кредиту відкрив позичальнику позичковий рахунок, рахунок обліку нарахування процентів, поточний рахунок, транзитний рахунок.

Згідно з п. 2 договору та п. 5.1. частини № 2 цього ж договору процентна ставка за користування кредитом на дату укладення договору склала 12,83 % річних.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що процентна ставка, яка дорівнює ставці встановленої банком за депозитними вкладами фізичних осіб сумою ніж 20 000,00 дол. США зі строком розміщення таких депозитних вкладів 12 місяців, зі щомісячною виплатою процентів за такими депозитними вкладами, без права поповнення таких депозитних вкладів та без пільгових умов дострокового повернення коштів за такими депозитними вкладами.

Пункт 3.5. містить умови, що часткове дострокове погашення кредиту дозволяється здійснити позичальнику один раз на кожний рік користування кредитом, разовим платежем, в сумі, що не менше еквіваленту 2 000,00 дол. США, за курсом НБУ на день здійснення такого дострокового погашення.

08.08.2011 року банк та позичальник ОСОБА_1 . керуючись ст. 651 ЦК України, уклали кредитний договір від 04.04.2007 року № 41/10/07-НВС в новій редакції, яка не змінює його статусу - договору споживчого кредиту.

На підставі п. 2.5. кредитного договору від 08.08.2011 року між банком та позичальником підписано додатковий договір який є по суті додатком до нової редакції кредитного договору від 08.08.2011 року.

Пунктом 2 додаткового договору (додатку) зазначається, що сторони погоджуються, що заборгованість за кредитним договором, що існує станом на 08.08.2011 року в розмірі 491 844,90 дол. США, в розумінні цього додаткового договору є кредитом (траншем) наданим в межах суми, що зазначені в пункті 1.1. нової редакції кредитного договору відповідно до п. 1 цього додаткового договору.

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджена тимчасова адміністрація та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк».

04.04.2019 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення № 772, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» до 04.10.2020 року включно.

Умови кредитного договору банком виконані в повному обсязі та надано позичальнику грошові кошти у розмірі визначеному кредитним договором.

Позивачем умови кредитування не виконуються належним чином, хоча при укладені договору позивачу були відомі усі умови кредитного договору та не існувало ніяких умов, які б примусили прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Позивач був вільний у виборі умов отримання кредитів між різноманітними кредитними установами, та у зв`язку з найбільш прийнятними умовами оцінив свій інтерес на користь кредиту у ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та уклав кредитний договір без будь-якого примусу.

Кредитний договір та додаткові угоди до нього були укладені з урахуванням волевиявлення позивача, оскільки підпис на договорах є доказом того, що сторони погодились з його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Положення ст.627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно частини третьої зазначеної статті, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу були відомі всі умови кредитного договору, передбачені ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», мету, для якої кредит може бути надано, тіло кредиту, тип та розмір відсоткової ставки, строк, на який надається кредит, порядок нарахування та сплати процентів за кредитом, що підтверджується її особистим підписом в оспорюваному договорі.

Отже, підписуючи вказаний кредитний договір та послідуючі договори, а саме іпотечний договір, додатки до договору, та переукладення договору в новій редакції позивач погоджувалася з усіма його умовами, вважала їх справедливими по відношенню до себе, та частково погашала кредит, а тому про всі умови їй стало відомо з моменту підписання кредитного договору.

У відповідності до ч.1, ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом положень ч.1, ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст договору містить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1, ст.628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавств при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів"».

Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Відповідно до статті 12 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті, обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з умов кредитного договору, сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та отримали те, на що вони розрахували при укладенні договору, а отже, суд приходить до висновку, що позивач була обізнана про усі умови кредитування, що підтверджується наявністю підпису позивача на кредитному договорі.

Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, є недоведеними та такими, що не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки ОСОБА_1 не довела ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 11, 16, 203, 215, 230, 256, 257, 267, 526, 533, 536, 626-629, 638, 1048, 1052, 1054-1056 ЦК України, ст. ст. 12, 19, 77-83, 89, 95, 211, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ЄДРПОУ: 34047020, адреса: м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 36-Б;

Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», ЄДРПОУ: 21666051, м. Київ, бул-р Дружби Народів, буд. 38.

Суддя Г.О. Матійчук