Рішення № 87302659, 23.01.2020, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/187/17

2/379/2/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2020 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання: Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тараща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В., Таращанська районна державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 07.02.2017 звернувся до суду з даним позовом, просить суд визнати заповіт ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Таращанської районної державної нотаріальної контори Овраменко Лідією Василівною, реєстровий номер 3607, недійсним.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_3 . Після його смерті, приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Овраменко Л.В. була відкрита спадкова справа № 162. Після смерті діді, позивачу стало відомо, про те, що існує заповіт від 21 листопада 2009 року, посвідчений державним нотаріусом Таращанської районної державної нотаріальної контори Овраменко Л.В., реєстровий номер 3607, згідно якого ОСОБА_3 заповів все своє майно ОСОБА_2 . Позивач вважає, що зазначений заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, так як після майже одночасної смерті сина і дружини, в ОСОБА_3 розпочався довготривалий процес психічного розладу, в тому числі й на день посвідчення заповіту. Також, в нього спостерігалися порушення сприйняття навколишнього світу, мислення, емоцій, тощо. Разом з тим, ОСОБА_3 неодноразово зазначав, що він хотів розподілити своє майно порівну між спадкоємцями, дітьми та онуками. Тому дуже дивним є те, що оскаржуваним заповітом ОСОБА_3 раптово та безпричинно нібито заповів відповідачці все своє майно, при цьому жодного разу з 2009 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , нікому з рідних про це не казав. Дивним також вважає те, що близько останніх десяти років ОСОБА_3 дуже рідко спілкувався з ОСОБА_2 , ніякої допомоги, в тому числі матеріальної, відповідачка йому не надавала.

У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідачки зазначає, що згідно зі змістом заповіту від 21.11.2009, заповідач не випадково позбавив права на спадкування своїх онуків, свідомо призначивши ОСОБА_2 своїм спадкоємцем на випадок своєї смерті. Ще за життя своєї дружини – ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , подружжя спадкодавця вирішили, що вони помагають фінансово в будівництві житлового будинку своєму синові – ОСОБА_5 , а будинок де вони проживають, після їхньої смерті перейде до їхньої дочки.

Дані обставини підтверджують свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в яких покійна дружина спадкодавця позичала кошти для будівництва житлового будинку їхньому сину. Крім того 23 грудня 2008 року ОСОБА_9 оформила кредит в кредитній спілці «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ» для завершення будівництва житлового будинку своєму сину. В кредитному договорі № В - 100/0172/08/38/03 від 23 грудня 2008 р. поручителем виступав ОСОБА_1 - внук позичальника і один із позивачів по справі. Після смерті позичальника, поручитель відмовився сплачувати кредит. Звернувся до відповідача, щоб вона виплачувала даний кредит, обґрунтовуючи це тим,що на користь її дід склав заповіт. Тому твердження позивачів, що їм стало відомо про існування спірного заповіту тільки після смерті спадкодавця безпідставні. Не зважаючи на те, що відповідачка фактично ніякої спадщини ще не отримала, а існував лише заповіт на її користь, вона відповідно до ст. 128 ЦК задовольнила вимогу кредитора і сплатила кошти зазначені в кредитному договорі.

Твердження позивачів, що після майже одночасної смерті сина і дружини заповідача, в нього розпочався довготривалий процес психічного розладу, в нього спостерігалися порушення сприйняття навколишнього світу, мислення, емоцій, тощо теж безпідставні. При цьому ці твердження не ґрунтуються на висновках фахівців в галузі психіатрії. Після зазначених подій спадкодавець продовжував жити своїм життям і усвідомлював всі свої дії. Ходив на ринок де продавав свої бондарні вироби, самостійно сплачував за користування електроенергією, стаціонарним телефоном та природним газом, їздив на автомашині і мотопеді, на психіатричному обліку за місцем проживання не знаходився. В червні 2010 року прошов медичну комісію і отримав медичну довідку щодо придатності керування транспортним засобом, активно приймав участь в ремонті свого помешкання - купив і установив сантехніку. Крім того з липня 2009 року у спадкодавця склалися фактичні сімейні стосунки із громадянкою ОСОБА_10 . На момент складання заповіту вони проживали однією сім`єю, але при цьому не зареєстрували свій шлюб. Співмешканка свідчить, що спадкодавець завжди був адекватним і заповіт склав, виконуючи свою волю і волю своєї покійної дружини. Крім того, зазначає, що позивачами не надано суду доказів того, що до спадкодавця на момент складання заповіту, застосовувався фізичний чи психічний тиск. За таких обставин, просить відмовити позивачу в позові.

У поданих запереченнях на позов, третя особа – приватний нотаріус Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. зазначає, що у відповідності з вимогами ст.ст. 98, 99, 102, 255 ЦПК України, та част. 4 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 нотаріус не може бути Третьою особою у справі по вирішенню питання про визнання заповіту недійсним і не повинен залучатися до участі у справі, оскільки нотаріус, це посадова особа на яку, у відповідності зі ст. 1 Закону «Про нотаріат», покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом «Про нотаріат» з метою надання їм юридичної вірогідності. У справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі. Зазначає, що заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_11 до ОСОБА_2 , оскільки не повинна залучатися до участі у вищевказаній справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, так-як оскаржуваний заповіт було посвідчено 21 листопада 2009 року в Таращанській районній державній нотаріальній конторі за реєстровим № 3607, в даний час, вона не виконує обов`язки державного нотаріуса Таращанської районної державної нотаріальної контори.

Крім того повідомляє, що нею 21 вересня 2016 року заведено спадкову справу №162/2016 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на підставі заяви дочки спадкодавця ОСОБА_2 . При зверненні ОСОБА_2 у зв`язку з відкриттям спадщини нею були з`ясовані відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту. При заведенні спадкової справи за даними Спадкового реєстру було перевірено наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

В зв`язку з зайнятістю в роботі прохає справу слухати без її участі. Вважає, що підстав для задоволення позову немає, оскільки заповіт посвідчено з дотриманням норм Цивільного законодавства, зміст заповіту не містить незрозумілостей чи неточностей, не суперечить вимогам законодавства, прочитаний заповідачем вголос та особисто ним підписаний, про що зазначено перед його підписом, який не викликає ніяких сумнівів щодо особистого підпису заповідача, його дієздатності та його власного волевиявлення щодо розпорядження своїм майном.

У судовому засіданні 20.09.2018 (т. 1 а.с.135) позивач ОСОБА_1 позов підтримав та пояснив, що в 2009 році був написаний заповіт від імені його діда ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . Він дізнався про це лише після смерті діда в 2016 році. Він постійно з дідом спілкувався, тому не зрозуміла така ситуація. Його батько помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після цього померла його бабка – дружина ОСОБА_3 Для діда було дуже тяжко, що він залишився один. Він впевнений, що дід би повідомив йому про наявність заповіту. Якщо приймалися важливі рішення – це обговорювалося з батьком. Збиралися сім`єю, обговорювали. Вони жили дружньою сім`єю. Дід би сказав, що склав заповіт на тітку. Дід допомагав йому в магазині електрики. Не було такої домовленості, що дід з бабою допомагають його батьку ОСОБА_5 у будівництві будинку, а заповіт буде на доньку – ОСОБА_2 . Він, тобто позивач, поручителем у кредитному договорі не виступав. Відповідачка йому про заповіт не говорила. ОСОБА_12 був подарований дідом на користь матері позивача. Будинок цегляний, повноцінний. Добудували в 2001 році кухню, туалет, ванну. Батько був працездатний.

Позивач у судові засідання 23.12.2019 та 23.01.2020 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно.

Після поновлення провадження у справі, судове засідання було призначено на 23.12.2019 року, в якому було оголошено перерву за заявою позивача через необхідність заміни представника.

У судове засідання, призначене на 23.01.2020 року позивач та його представник також не з`явилися. Позивач подав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням у відрядженні.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 332 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідачки – адвокат Войцехівський П.В. у судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі та пояснив, що спадкодавець ОСОБА_3 працював, керував мопедом, автобусом. З моменту складення заповіту пройшло сім років. Спадкодавець з дружиною допомагали сину – ОСОБА_5 в будівництві хати, а дочці - ОСОБА_2 – залишили будинок. Крім того, матір укладала кредитний договір для будівництва хати сину, потім померла, і хоча поручителем ОСОБА_13 ОСОБА_14 , донька – ОСОБА_2 виплатила кредит. ОСОБА_1 відмовився виплачувати кредит. Правомочність та дієздатність спадкодавця оцінювала нотаріус, яка засвідчила заповіт. Крім того, в заповіті були власноручні написи спадкодавця.

Третя особа – приватний нотаріус Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належно, у поданих запереченнях просить справу слухати без її участі у зв`язку із зайнятістю в роботі.

Представник третьої особи – Таращанської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належно.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що проживала з ОСОБА_3 з серпня по листопад 2009 року. Десь в листопаді 2009 року він склав заповіт на ОСОБА_2 . Він був адекватний. Казав, що сам пішов до нотаріуса і оформив заповіт на доньку, оскільки донька весь час допомагала. Розповідав, що сину ОСОБА_15 він допомагав грошима будувати хату. Він торгував на базарі, робив бочки. Допомагав по господарству, купляв їжу. В своєму будинку він сам платив за електроенергію. Ніяких відхилень у ОСОБА_3 не було. ОСОБА_3 сильно переживав через смерть сина та жінки, але відхилень в розумі в нього не було. Він відволікався роботою.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона була сусідкою ОСОБА_3 . Він ходив біля хати. Робив дерев`яні бочки, возив їх на базар, продавав. Їздив на мопеді, велосипеді. Щомісяця він ходив отримував пошту. Вона займала гроші ОСОБА_16 . Дружина ОСОБА_3 казала, що це на погашення кредиту, який брали для будівництва будинку сину. Обставини складання заповіту їй не відомі. Смерть сина та дружини переніс як усі люди.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що після смерті дружини ОСОБА_3 вона жила в його домі. Він був повністю розумною людиною. Заповіт він залишив на доньку. Після смерті сина та жінки в нього був пригнічений стан, сумував.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона десять років знала ОСОБА_3 . Вона була на похоронах його дружини. ОСОБА_3 їздив на машині, робив бочки, продавав їх. До останнього він був адекватною людиною. Змін у психічному стані після смерті сина та жінки в нього не було.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що сорок років жив по сусідству з ОСОБА_3 . В останнього була хороша сім`я. ОСОБА_3 з дружиною допомагав сину, робили ремонт у житлі. В 20009 році у ОСОБА_3 помер син. ОСОБА_3 тоскував, але потім відійшов, на людях не показував, що переживав. ОСОБА_3 до останнього їздив на автомобілі, мопеді. Був «живий» дядько. Також до останнього робив бочки та продавав їх, був адекватний. Суттєвої відмінності у психічному стані ОСОБА_3 до і після смертей у сім`ї, - не було.

Експерт Олійник О.П. у судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснила, що підтримує висновок експертизи від 12.01.2018 року. Зазначила, що у висновку надана чітка відповідь, що ОСОБА_3 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Предметом експертизи був психічний стан ОСОБА_18 . Вікові особливості не можуть впливати на здатність усвідомлювати значення своїх дії. Олігофренії або розумової відсталості у ОСОБА_3 не було. Перешкоджати усвідомлювати значення своїх дій може тільки психічний розлад. З показань свідків вбачалося, що ОСОБА_3 втратив близьких, переживав, плакав, ходив на цвинтар, але це звичайні прояви. Ознак депресії у даного підекспертного не було. ОСОБА_3 оглядався у лікарів до втрати близьких, а також і через шість років після складання заповіту, лікувався стаціонарно. Медичні працівники іншої спеціалізації можуть виявити психічні розлади, якщо вони тяжкого ступню. Депресія має кілька стадій, і тільки тяжка, коли людина не їсть, не п`є, не піднімається, позбавляє можливості керувати своїми діями. Але у ОСОБА_3 була звичайна реакція на смерть близьких, не було ознак депресії. ОСОБА_3 проходив огляд психіатра у 2010 році, і той би помітив психічний розлад. Всі психічні розлади - це протипоказання до керування авто. Сукупний аналіз медичної документації, матеріалів справи, показань свідків свідчить про те, що відсутні ознаки психічних розладів у ОСОБА_3 . Не було порушень волі, людина працювала, отримувала пенсію, складала гроші на автомобіль. Нема навіть натяку на порушення вольового компоненту. Проживання з різними жінками не може свідчити про неправільність висновку.

Експерт Ревенок О.А. у судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснив, що підтримує висновок експертизи від 12.01.2018 року. Зазначив, що відсутні дані щодо наявності психіатричних розладів у ОСОБА_3 . Він міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складання заповіту. Була проведена психіатрична експертиза, а не комплексна психолого-психіатрична. Психологічна експертиза враховує індивідуальні особливості, однак не вирішує питання щодо можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. При комплексній психолого-психіатричній експертизі психолог допомагає, але не вирішує питання щодо можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки це компетенція психіатра.

Суд, заслухавши у судовому засіданні вступне слово учасників справи, покази свідків, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши наявні у справі письмові докази, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років помер дід позивача ОСОБА_3 , про що 23.08.2016 складено відповідний актовий запис № 117, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно Таращанським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 11.10.2016 (том1 а.с.18).

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

А тому, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке належало померлому за життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи померлим ОСОБА_3 за життя було складено заповіт щодо розпорядження його майном, в тому числі, житловим будинком з відповідними господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на випадок його смерті.

Так, зі змісту заповіту від 21.11.2009, посвідченого державним нотаріусом Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області Овраменко Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3607, розуміючи значення своїх дій, добровільно без будь-якого примусу, як фізичного так і морального, на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право (в тому числі належний йому на праві власності житловий будинок з відповідними господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) – заповів своїй дочці ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (том1 а.с.52).

Зі змісту вказаного заповіту також вбачається, що заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_3 . Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_3 і власноручно підписаний ним у присутності нотаріуса. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. На прохання заповідача, текст заповіту виконано на комп`ютерній техніці та прочитано заповідачем вголос (том1 а.с.52).

Відповідачка є такою, що спадщину прийняла після смерті батька, оскільки в передбачений чинним законодавством строк звернулась до приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. із відповідною заявою про прийняття спадщини (том1 а.с.46).

Позивач вважає, що вищезазначений заповіт є недійсним на підставі ст. 225 ЦК України, оскільки дід через стійкий розлад здоров`я не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.

Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч.1 ст.1234 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ч.1 ст.225 ЦК України).

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 105 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

А тому, ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 28.07.2017 у даній цивільній справі було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Українському науково-дослідному інституту соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров`я України, на вирішення якої поставлено такі питання: Чи був здатний ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , що проживав за адресою АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на його вікові особливості, емоційний стан, індивідуально-психологічні особливості, рівень розумового розвитку та умови мікросоціального середовища (залежність, погроза, омана тощо), усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складення заповіту посвідченого державним нотаріусом Таращанської районної державної нотаріальної контори Овраменко Лідією Василівною, реєстровий номер 3607, 21 листопада 2009 року? (том1 а.с.228-230).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров`я України № 2 від 12.01.2018 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час складання заповіту 21.11.2009 будь-якими психічними розладами не страждав, тому міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (том2 а.с.5-11).

Крім того, ухвалою суду від 20.09.2018 у справі призначено комплексну посмертну психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Українського науково-дослідного інституту соціальної судової психіатрії та наркології (том2 а.с.139). Однак, 08.11.2019 до суду від ДУ «Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» повернулися матеріали цивільної справи без виконання ухвали суду від 20.09.2018 у зв`язку з відсутністю оплати за проведення експертизи (том2 а.с.189).

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Позивач був попереджений про дані обставини листом від 29.08.2019. (т.2 а.с.185).

Оскільки позивач більше року зволікав з оплатою вартості експертизи, яка була призначена за його клопотанням, тобто ухилявся від проведення експертизи, внаслідок чого справа була повернута до суду без виконання ухвали про призначення експертизи, суд на підставі ст. 109 ЦПК України визнає факт можливості ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складання заповіту 21.11.2009 року з огляду на його особливості емоційний стан, індивідуально-психологічні особливості, рівень розумового розвитку та умови мікросоціального середовища (залежність, погроза омана тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, стороною позивача в установленому законом порядку не доведено, що оскаржуваний заповіт було складено ОСОБА_3 у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.

Натомість відсутність психічних розладів у ОСОБА_3 , які б заважали усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , експертів ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , висновком судово-психіатричної експертизи № 2 від 12.01.2018 та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до постанов Верховного Суду України №6-1531цс16 від 28.09.2016 року, №36-9цс12 від 29.02.2012 року, №6-9цс12 від 29.02.2012 року підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, ухвалою суду від 08.02.2017 задоволено повністю заяву представника позивача ОСОБА_21 про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони приватному нотаріусу Таращанського районного нотаріального округу Київської області видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (том1 а.с.34-35).

Згідно ч.ч. 4, 5, 9, 10 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Судова палата у цивільних справах ВСУ в Постанові від 25.05.2016 р., винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа №6-605цс16), зазначила, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною Постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на вищевикладене, в зв`язку з тим, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання ухвали суду, а також що скасування зазначених заходів забезпечення позову не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо позову, яким закінчується вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду.

Керуючись статтями 203, 225, 1220, 1233, 1234, 1257, 1268, 1269, 1270 ЦК України, статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 158, 206, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В., Таращанська районна державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним – відмовити у повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову встановлені ухвалою суду від 08.02.2017, а саме скасувати заборону приватному нотаріусу Таращанського районного нотаріального округу Київської області видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням.

Повне рішення складено 31.01.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін