Рішення № 87300360, 31.01.2020, Оболонський районний суд міста Києва

31.01.2020 Справа № 756/3505/18

Унікальний №756/3505/18

Провадження №2/756/423/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Луценка О.М.,

за участі секретаря Пляса Б.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14.03.2016 року визнано за позивачем в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 . На підставі даного рішення, державним реєстратором департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_5 за позивачем зареєстровано право власності на дану квартиру, таким чином квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

У спірній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який порушує права власника на вільне володіння, користування та розпорядження. Просить усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов`язані з наданням правничої допомоги та з оплатою судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд постановити, рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти наданого позову заперечив та звернувся з зустрічною позовною заявою про визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .

Свої вимоги мотивує тим, що 14 серпня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання, який був посвідчений нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори.

Відповідно до умов даного договору позивач за зустрічним позовом зобов`язувався довічно утримувати ОСОБА_4 , забезпечувати необхідною допомогою і зберігати квартири в її безкоштовному довічному користуванні, а також сплачувати комунальні послуги, окрім того була визначена вартість необхідної допомоги в розмірі 150 грн. кожного місяця.

Позивачем за зустрічним позовом виконувалися всі умови договору, однак згодом ОСОБА_4 змінила своє ставлення до нього на негативне та почала відмовлятися від його допомоги, а відповідач за зустрічним позовом почав чинити перешкоди в подальшому виконанні умов договору, в зв`язку з тривалістю періоду виконання умов даного договору майже 9 років дають йому право визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .

Представник позивача за первісним позовом проти зустрічного позову заперечив, посилаючись на його необґрунтованість. Окрім того просив суд застосувати строки позовної давності, оскільки договір довічного утримання був розірваний ще в 2010 році, а з зустрічним позовом відповідач звернувся лише у 2018 році.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19.02.2010року по справі №2-392/10 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання позов задоволено, розірвано договір довічного утримання від 14.08.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , визнавши за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2 ( а.с. 10).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.07.2010р. заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19.02.2010 р. залишено без змін (а.с. 11-12).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.10.2012 року по справі №2605/6116/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років, визнання спадкоємцем четвертої черги задоволено, встановлено факт проживання однією сім`єю понад п`ять років ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як бабусі та онука. Визнано ОСОБА_3 спадкоємцем четвертої черги за законом після померлої ОСОБА_4 (а.с. 13-15).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14.03.2016 року по справі №756/11608/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6 , про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом задоволено, визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 16-18).

Державним реєстратором департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_5 за ОСОБА_3 , зареєстровано право власності на дану квартиру, таким чином квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності (а.с. 9).

Відповідно до довідки №104/22-1936 від 20.02.2018 за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована одна особа (а.с. 19).

Відповідно до витягу №27890177 реєстру територіальної громади м. Києва від 02.03.2018 ОСОБА_2 зареєстрований 28.07.2005 в квартирі АДРЕСА_2 (а.с.20).

Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч. 1 ст. 383 ЦК України).

Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи, що позивач є власником зазначеної квартири, також те, що відповідач перешкоджає позивачу в повній мірі користуватися належними йому правами власника в зазначеній квартирі та розпоряджатися своєю власністю, а тому первісний позов підлягає задоволенню.

Відповідач звернувся з зустрічним позовом про визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , посилаючись на тривалість періоду виконання умов даного договору та на положення ч. 2 ст. 756 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва №2-392/10 від 19.02.2010, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.07.2010, встановлено що ОСОБА_2 неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання за договором довічного утримання. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.07.2010 встановлено, ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором виконував неналежно, оскільки грошова допомога ОСОБА_4 надавалася без урахування коефіцієнту індексації, а з січня 2008 року - надання грошової допомоги припинено повністю. На момент звернення ОСОБА_4 до суду із позовом про розірвання договору довічного утримання борг по сплаті за житлово-комунальні послуги складав 518,34 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору у зв`язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов`язки за договором.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом зобов`язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що договір довічного утримання було розірвано рішенням суду і зв`язку з неналежним його виконанням, ОСОБА_2 не довів обставин, на які посилалися, як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші наявні в матеріалах справи докази, які було надано учасниками справи, висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

На підставі вищевикладеного, як вбачається з позовної заяви розмір судових витрат, понесених Позивачем у зв`язку з розглядом справи, зокрема витрат на правничу допомогу, становить 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. що підтверджується актом надання послуг від 15.03.2018 року ( а.с.24).

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в сумі в сумі 704 грн. 80 коп.

З викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 137, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень та судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири ) гривень 80 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного рішення - 31.01.2020.

Суддя О.М. Луценко