Вирок № 87296638, 31.01.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В..

Справа № 644/3040/17

Провадження № 1-кп/644/275/20

31.01.2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Бугери О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ілова А.В., Ступницького К.В., Старікова О.В.,

прокурора - Омельченка І.І., Бухан В.Г., Антоненка Д.С.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Носенка А.Ю., Олійника О.А.,

захисника Форостянко В.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.11.2016 року №12016220000001238, відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження сел.Кірейкове Ульянівського району Калузької області, Росія, громадянина України, раніше не судимого, освіта середньо-спеціальна, газоелектрозварювальник, одружений, неповнолітніх дітей немає, не працює, що зареєстрований та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_1 , обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2016 приблизно о 06 год. 20 хв. ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ-31105», р/н НОМЕР_1 , зареєстрованим на ОСОБА_4 , рухався зі швидкістю близько 50 км./г. в м. Харкові по пр. Московському зі сторони м. Чугуїв в напрямку вул. Плиткової. На шляху свого руху водій ОСОБА_2 при під`їзді до нерегульованого пішохідного переходу, на якому в цей час знаходився пішохід ОСОБА_5 , не надав переваги в русі даному пішоходу, чим грубо порушив вимоги п.п.18.1. ПДР України, згідно до якого:

П.18.1. «Водій транспортного засобу при наближенні до не регульованого пішохідного переходу, на якому знаходяться пішоходи повинен зменшити швидкість, а при необхідності зупинитися щоб надати дорогу пішоходам для яких може бути створена перешкода або небезпека»

В результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який перетинав проїжджу частину проспекту Московського в районі будинку №300, по нерегульованому пішохідному переходу зліва на право по ходу руху автомобіля «ГАЗ-31105», спричинивши потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження від яких наступила його смерть.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №60-Дм/17 від 02.02.2017 року ОСОБА_5 внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди отримав черепно-мозкову травму, від якої стався розвиток гіпостатичної пневмонії від чого наступила смерть останнього. Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 виразилося в тому, що він керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ-31105», р/н НОМЕР_1 при під`їзді до нерегульованого пішохідного переходу, на якому в цей час знаходився пішохід ОСОБА_5 , який перетинав проїжджу частину зліва направо по ходу руху автомобіля «ГАЗ-31105», не надав переваги в русі вказаному пішоходу, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження від яких наступила смерть потерпілого. Дії водія ОСОБА_2 згідно висновку авто технічної експертизи №345/17 від 21.04.2017 року перебувають у причинному зв`язку з подією та наслідками, що наступили.

Обвинувачений в судовому засіданні свою провину не визнав, заявлений цивільний позов також. Суду пояснив, що не заперечує проти того, що дійсно сталася дорожньо-транспортна пригода 11 листопада 2016 року за його участю, але при цьому заперечував проти фактичних обставин викладених в обвинувальному акті. Стверджував, що наїзд на пішохода стався через те, що потерпілий раптово виник на дорозі, за межами нерегульованого пішохідного переходу з право на ліво попереду тролейбуса, що стояв на зупинці, внаслідок чого обвинувачений не зміг своєчасно здійснити екстрене гальмування. Він рухався зі швидкістю до 50 км/годину, їхав з Чугуїва до Харкова по трасі, за вказаною дорогою їздив 1-2 рази на тиждень, було темно, тільки почало світати, були включені ближні фари, при під`їзді до перехрестя збавив швидкість до 20 км/год, рухався у лівому ряду, попереду рухались ще транспортні засоби, відволікся на автомобілі праворуч, що об`їжджали тролейбус, переїхав пішохідний перехід та потерпілого побачив раптово, відстань від пішохідного переходу була 8-10 метрів, зачепив його правим крилом, зупинився, задня частина автомобілю була на відстані 2 метрів від пішохідного переходу, коли вийшов з автомобіля потерпілий вже лежав на боці, крові не було, він допомагав йому підвестись, посадив його в автомобіль, викликав швидку, він йому казав, що болить нога, плече праве, казав йому що біг на роботу, наполягав на тому, що пригода сталась поза межами пішохідного переходу, за відсутності знаку пішохідний перехід та внаслідок дій саме загиблого. Дійсно не відшкодовував шкоди, оскільки він телефонував після ДТП родичам, але йому погрожували, грубо розмовляли, тому вирішив хай буде, як буде. Наполягав на тому, що винуватим себе не вважає.

Не зважаючи на не визнання провини обвинуваченим, його винуватість підтверджується письмовими доказами у справі, показаннями потерпілої, свідків.

Згідно листа адміністрації КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 06.04.2017 № 01-413/Г до служби «103» 11.11.2016 о 06 год. 33 хв. надійшов виклик до гр. ОСОБА_5 .. Виклик обслуговувала бригада ЕМД № 701 у складі лікаря ОСОБА_6 , фельдшера ОСОБА_7 та водія ОСОБА_8 ..

Висновком судово-медичної експертизи від 04.01.2017 № 1393-А/16 встановлено, що у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою від 11.11.2016 у гр. ОСОБА_5 мали місце ушкодження: важка черепно-мозкова травма, крововилив під тверду мозкову оболонку, забій головного мозку з контузійними вогнищами ураження з геморагічними просоченням кірково-базальних відділів лобової і скроневої часток зліва; садна тім`яної області - відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя; закритий перелом хірургічної шийки правої плечової кістки, закритий уламковий перелом обох кісток правої гомілки, які відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Мається причинний зв`язок між тілесними ушкодженнями, встановлених у гр. ОСОБА_5 і дорожньо-транспортною пригодою від 11.11.2016 року.

Висновком судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_5 від 02.02.2017 № 60-Дм/17 встановлена черепно-мозкова травма у вигляді: крововиливу під тверду мозкову оболонку в проекції задньої черепної ямки ліворуч; ділянки забоїв тканини головного мозку зі сторони базальної та конвексітальної поверхні полюсів скроневих часток лівої півкулі головного мозку. Крім цього, при судово-медичній експертизі трупу виявлені наступні тілесні ушкодження: консолідований перелом в ділянці хірургічної шийки правої плечової кістки;консолідований перелом правої великогомілкової кістки; садна на передній поверхні лівої гомілки. Також при судово-медичній експертизі трупу виявлено захворювання дихальної системи - вогнищеву бронхопневмонію. Експертом зроблено висновок, що наявна черепно-мозкова травма у постраждалого, найвірогідніше має причинний зв`язок з настанням смерті його, через розвиток гіпостатичної пневмонії у зв`язку з вимушеним пасивним положенням, обумовленим тяжкістю наявної травми.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 25.11.2016 № 439-МК - одягу та взуття ОСОБА_5 виявлено пошкодження на куртці та брюках потерпілого, механізм походження яких не виключає утворення цих пошкоджень в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Потертості брюк на передній половинці праворуч в середньому відділі і переломи кісток правої гомілки можуть збігатися по локалізації та утворитися від дії деталей і поверхонь рухомого транспортного засобу з пішоходом, при цьому потерпілий був звернений до нього попередньої правої поверхнею тіла. Також при дослідженні було виявлено на капюшоні куртки на всьому його протягу наявні переривчасті накладення підсохлої речовини буро-червоного кольору, схожого на кров.

Доводи сторони захисту щодо недопустимості доказу - судово-медичної експертизи, оскільки вона має розбіжності із іншими матеріалами справи, а саме відображенням тілесних ушкоджень як праворуч, так і ліворуч, хоча удар автомобіля прийшовся лише у правий бік, суд не приймає до уваги. В даному випадку, в обох висновках експертиз наявні дані про тілесні ушкодження завдані в правий бік тіла ОСОБА_5 , а саме закритий перелом хірургічної шийки правої плечової кістки, закритий уламковий перелом обох кісток правої гомілки, та черепно-мозкова травма ліворуч, яку потерпілий міг отримати внаслідок падіння від завданого удару, про даний механізм також повідомляв й сам обвинувачений, що потерпілий виник перед машиною раптово, він не встиг загальмувати, вдарив його у бік, той впав, він допомагав йому підвестись. Під час проведення судово-медичної експертизи та експертизи трупу використовувались дані медичної карти стаціонарного хворого №32264. За даними медичної карти ОСОБА_5 був доставлений до лікарні бригадою швидкої допомоги після ДТП на Московському проспекті. При цьому, ОСОБА_5 скаржився на біль в області правої голені, правого плеча та головні болі. В сукупності зазначені дані повністю підтверджують механізм утворення тілесних ушкоджень, як з правої сторони тулубу, куди безпосередньо прийшовся удар автомобілем, так і ліворуч по голові, внаслідок падіння.

Даними, які містяться в протоколі огляду місця ДТП від 11 листопада 2016 року, схемі та фототаблиці до нього, в якому зафіксовано, що місце ДТП знаходилося: м. Харків, пр. Московський, біля будинку № 300, огляд здійснювався у похмуру погоду при денному освітленні. В присутності понятих було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди, в результаті чого було встановлено наїзд на пішохода, а також проведені необхідні виміри. Загальний стан видимості дороги більше ніж 300 метрів, зона видимості елементів проїжджої частини з робочого місця водія більше ніж 300 метрів. Слідів гальмування не виявлено. При огляді транспортного засобу ГАЗ 31105 р.н. НОМЕР_1 виявлено деформацію капоту в правій частині автомобіля. Зауважень з питань огляду, складення протоколу та схеми від осіб, які брали участь в огляді, не надходило.

З фото таблиці до протоколу огляду місця ДТП вбачається, що автомобіль ГАЗ 31105 р.н. НОМЕР_1 білого кольору знаходиться в лівій частині смуги по напрямку руху, одразу за пішохідним переходом, з частковим зсувом лівим переднім колесом до центру проїзної частини, позначеною поздовжньою горизонтальною розміткою.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 18.04.2017 за участю ОСОБА_2 , що проводився з метою перевірки та уточнення відомостей про обставини ДТП. В ході слідчого експерименту зі слів ОСОБА_2 встановлено, що останній керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ 31105, рухався в лівій смузі по пр. Московському в напрямку руху до центра м. Харкова зі швидкістю 50 км на годину, біля будинку № 300, побачивши непрацюючий світлофор біля пішохідного переходу та тролейбус, який стояв на зупинці, зменшив швидкість до 25-30 км. на годину. По пішохідному переходу в той час зліва на право рухалися декілька пішоходів. Після чого ОСОБА_2 не змінюючи напрямку та швидкості руху, подивившись у праве зовнішнє бокове дзеркало заднього огляду, побачив, що автомобіль, який рухався у правій смузі в попутному напрямку почав змінювати напрям руху у ліву смугу через тролейбус на зупинці, та продовжив рух прямо. Одразу побачив, що перед автомобілем з`явилася людина в темному одязі. Намагався застосувати екстрене гальмування, кермо вивернув вліво з метою уникнути зіткнення. Прийнятими мірами запобігти наїзду на пішохода не вдалося, після наїзду пішохід був в свідомому стані, скаржився на біль в правій нозі. Шляхом заміру встановлено, що місце наїзду знаходилося 5,4 метра від правого по ходу руху автомобіля бордюру та на відстані 14,7 м від дальньої межі заїзду к будинку № 300 по пр. Московському в напрямку руху автомобіля. Видимість проїзної частини складала не менше 200 м. Напрямок руху пішохода не встановлено. Гальмівний шлях автомобіля до повної зупинки становив 1 м.

За висновками судової авто технічної експертизи від 21.04.2017 № 345/17 згідно показів потерпілого ОСОБА_5 дії водія автомобіля ГАЗ 31105 ОСОБА_2 , не відповідали вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху, і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Експертизою враховані вихідні дані, що ОСОБА_5 рухався в темпі швидкої ходи зліва на право на пішохідному переході, до наїзду здолав відстань не менше 10, 66 м. Експертом зазначено, що для проведення дослідження відносно дій водія ОСОБА_2 необхідні дані, які б могли повною мірою охарактеризувати механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, а саме: де рухався пішохід ОСОБА_5 , перетинаючи проїзну частину дороги до наїзду по нерегульованому пішохідному переходу чи за його межами, траєкторія руху та характер дій пішохода перед наїздом, а в показах ОСОБА_2 відсутні такі відомості.

Також в судовому засіданні було допитано експерта ОСОБА_9 , який пояснив, що під час проведення експертизи ним використовувались всі надані слідчим матеріали, експертиза проводилась виключно на підставі постанови, покази потерпілого ОСОБА_5 були ним взяті із змісту постанови, зазначав, що на самій схемі з місця ДТП не відображено місце наїзду, міститься дані про кінцеве місце розташування автомобіля, зазначав, що для того, щоб автомобіль зупинився є потреба для гальмування, за цей час автомобіль проходить певну відстань, автомобіль не може зупинитися одразу на місці зіткнення.

Даними повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 16.11.2016 року поданого ПАТ «СК «Країна» ОСОБА_2 , де ним було особисто зображено схему з місця ДТП в розділі 10. схематичне зображення страхового випадку, зазначено відстань розташування задньої частини автомобіля від пішохідного переходу - 1 метр, та зазначено, що за вказаною адресою автомобіль ГАЗ допустив наїзд на пішохода, в розділі 12. зазначено провина обоюдна.

Доводи сторони захисту, що дане повідомлення є недопустимим доказом, оскільки відстань, що зображена на схемі, в 1 метр виконана не обвинуваченим, це не його почерк, суд не приймає до уваги, оскільки, повідомлення отримано в порядку передбаченому кримінально-процесуальним законом, будь-яких даних на підтвердження обставин виконання тексту в повідомленні не обвинуваченим суду не було надано, клопотань до суду щодо доповнення судового розгляду з цього приводу не заявлялось, окрім того, інформація наявна в повідомленні, не суперечить загальній сукупності доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Даними протоколу огляду предмету від 23.03.2017 в присутності понятих проведено огляд предметів CD-R диск "VIDEX" та встановлено, що вказаному диску знаходиться відео за 11.11.2016, на якому зафіксовано проїзну частину пр. Московського, буд. 300 та дорожню обстановку на цьому проміжку дорожньої ділянки.

В ході розгляду справи сторона захисту посилалась на те, що органом досудового розслідування невірно встановлено час дорожньо-транспортної пригоди, що в свою чергу значно впливає на об`єктивність проведених в справі експертних досліджень, оскільки в цей час видимість була обмежена. Зазначали, що даний доказ є недопустимим, оскільки містить дані про час, що не співпадає із часом пригоди, що виключає можливість стверджувати, що на відео саме автомобіль обвинуваченого.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису, що міститься на речовому доказі - CD-R диск "VIDEX" вбачається, що зафіксовано проїзд автомобіля ГАЗ 31105 при достатній видимості проїзної частини в денному освітленні. Згідно листа Харківського регіонального центру з гідрометеорології від 09.12.2016 № 36-07/1064 за даними метеостанції Харків, спостереження якої розповсюджується на адресу пр. Московський, 300, 11 листопада 2016 року з 06 год. 15 хв. до 06 год. 40 хв. Спостерігалися наступні погодні умови: хмарна погода, опадів не випадало. Явищ, погіршуючих видимість, не спостерігалося.

За таких обставин, враховуючи досліджені в судовому засіданні речовий доказ та лист Харківського регіонального центру з гідрометеорології від 09.12.2016 № 36-07/1064, суд вважає неспроможними доводи захисника обвинуваченого, що дорожньо-транспортна пригода відбулася в темну пору доби та те, що внаслідок цього водій не зміг своєчасно побачити перешкоду в русі.

Суд не погоджується із доводами обвинуваченого та його захисника про те, що наїзд на пішохода стався через те, що потерпілий раптово почав переходити дорогу за межами нерегульованого пішохідного переходу з права на ліво, що виключало можливість водія своєчасно зреагувати на перешкоду в русі та зупинити автомобіль. Так, відомості отримані шляхом проведення слідчого експерименту узгоджуються з даними, зафіксованими в протоколі огляду місця події. Дані фототаблиці до протоколу, в якому автомобіль знаходиться одразу за пішохідним переходом, доводи експерта, що з моменту виникнення перешкоди до зупинки транспортного засобу є необхідним проїхати певну відстань, дані схематичного зображення страхового випадку обвинуваченим, дають можливість суду зробити висновок, що наїзд на пішохода відбувся саме на пішохідному переході чи в безпосередній наближеності (в межах 1 метру) до пішохідного переходу. При цьому, суд враховує характер та локалізацію пошкоджень на одязі та тілі потерпілого від дії деталей і поверхонь рухомого транспортного засобу та встановлених згідно висновку експерта даних про те, що потерпілий був звернений до автомобіля попередньою правої поверхнею тіла. Встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 рухався по пішохідному переходу зліва направо, внаслідок чого отримані пошкодження від контакту з передньою правою частиною капоту та правою фарою транспортного засобу у вигляді закритого перелому правої гомілки та правої плечової кістки пішохода, а внаслідок падіння черепно-мозкова травма.

Окрім письмових документів та речового доказу, вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_10 .

Так, потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що є рідною сестрою померлого. 11.11.2016 року їй було повідомлено про те, що її брата госпіталізовано до КЗОЗ «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. Мещанінова» внаслідок наїзду на нього автомобіля. 04.01.2017 року після тривалого лікування її брат помер. Всю допомогу, пов`язану з лікуванням її брата, надавала вона та її син. В перші години після аварії її брат знаходився у свідомості, скаржився на сильний біль у правій руці та нозі, головний біль. Через декілька днів його стан різко погіршився. Перебуваючи у свідомості ОСОБА_5 повідомив їй, що перетинав проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу, позначеному дорожньою розміткою «зебра» зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, в той день він поспішав на роботу, тому рухався у швидкому темпі ходи. Останній раз, перед дорожньо-транспортною пригодою бачила брата 10 чи 11 листопада 2016 року, більш точну дату не пам`ятає, жодних тілесних ушкоджень на ньому не бачила.

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_10 пояснив, що його дядько ОСОБА_5 в перші дні госпіталізації до лікувального закладу після аварії знаходився у свідомості, міг розмовляти, повідомив про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме про те, що наїзд відбувся на нерегульованому пішохідному переході. Всю допомогу, пов`язану з лікуванням ОСОБА_5 , надавали він та його мати. Обвинувачений ні вибачень з приводу заподіяної шкоди, ані матеріальної допомоги не надавав.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про неможливість врахування вказаних показань отриманих родичами померлого зі слів останнього як достатніх та допустимих в частині того, що відсутня можливість безпосереднього допиту ОСОБА_5 та недопустимості такого доказу, як висновок судової авто технічної експертизи від 21.04.2017 № 345/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КПК України, суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. При прийнятті цього рішення суд зобов`язаний враховувати: 1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з`ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей; 2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані; 3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності; 4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень; 5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані; 6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання; 7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.

Як вказує ч. 6 ст. 97 КПК України, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.

Вирішуючи питання про допустимість показань потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_10 отриманих від ОСОБА_5 без можливості допитати останнього з огляду на його смерть, що були використані під час проведення експертизи, суд враховує значення наданих пояснень і показань для з`ясування всіх обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди, той факт, що ОСОБА_5 безпосередньо після вчинення наїзду перебував у свідомості, про що зазначено у висновку судово-медичної експертизи від 04.01.2017 № 1393-А/16, в якому викладено дані медичної карти стаціонарного хворого №32264, а саме, що 11.11., 12.11.2016 року хворий у свідомості, адекватний, контактний, а 13.11.2016 року переведений в реанімацію, свідомість загальмована, а також те, що такі показання узгоджуються з іншими доказами у справі, що визнані судом допустимими.

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_11 пояснив, що обвинувачений йому знайомий, оскільки він працює в школі, де навчалася донька обвинуваченого. Обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди не бачив, але в той день,11.11.2016, рухаючись по пр. Московському на в`їзді до м. Харкова зі сторони м. Чугуєва побачив велике скупчення автомобілів та попереду через два автомобіля автомобіль ГАЗ 31105, який, як йому відомо, належав ОСОБА_2 . В той час ще було темно, горіли ліхтарі на автомобілях. Рухаючись вздовж автомобіля, побачив ОСОБА_2 , який наклонився на людиною, яка лежала на проїзній частині дороги не на пішохідному переході. Про обставини вчинення ДТП за участю обвинуваченого дізнався наступного дня від знайомих на ринку. Після цього повідомляв обвинуваченого про те, що може надати свідчення в суді з обставин, що йому були відомі в той день.

Згідно ч. 11 ст. 290 КПК України, сторони кримінального провадження зобов`язанні здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Частиною 9 ст. 290 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження зобов`язанні письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. У відповідності до ч. 12 ст.290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень вказаної статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Суд враховує доводи представника потерпілої про те, що показання надані ОСОБА_11 не можуть вважатися допустимими доказами з огляду на порушення стороною захисту вимог ст. 290 КПК України щодо відкриття матеріалів кримінального провадження учасникам. Цей свідок не був допитаний під час досудового розслідування, клопотань про його допит стороною захисту не надавалось, хоча про існування такого свідка обвинуваченому було достеменно відомо, що підтверджується самим свідком. Водночас показання цього свідка стороною захисту в порядку статті 290 КПК ні стороні обвинувачення, ні потерпілій стороні не були відкриті після закінчення досудового розслідування та під час судового розгляду до початку допиту свідка. Тому, враховуючи принцип рівності сторін кримінального провадження перед судом, це є підставою для визнання судом показань, наданих свідком ОСОБА_11 недопустимими. Окрім того, безпосередньо сам ОСОБА_11 не бачив обставин ДТП, та його доводи про темну пору доби спростовуються даними відеозапису оглянутого в судовому засіданні.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Враховуючи досліджені в ході розгляду справи докази, які достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена та його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху України, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження від яких наступила смерть потерпілого.

При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, що яке відноситься до тяжких злочинів, а також відомості які характеризують його особу. Судом враховується, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку лікаря психіатра, нарколога не перебуває, має місце реєстрації, проживання, спеціальну освіту, не працює, одружений, неповнолітніх дітей немає, проживає із дружиною, донькою, зятем та онуком.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України та обставин, які обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України судом не встановлено. З урахуванням того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загибла людина, суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі. Сама обставина невизнання провини не може бути підставою для призначення виключно максимального строку покарання. Обвинувачений в ході розгляду справи не заперечував, що дійсно відбулась пригода, потерпілий постраждав, але доводив суду, що на його переконання, саме потерпілий винен в пригоді, що саме потерпілий порушив правила дорожнього руху та перетинав дорогу у не визначеному місці. Враховуючи дані про особу обвинуваченого, який має стійкі соціальні зв`язки, раніше не судимий, злочин вчинений ним є необережним, обставини справи, те що обвинувачений з місця ДТП не поїхав, вживав заходи для виклику швидкої, в момент пригоди був тверезий, суд вважає за можливе застосувати до призначеного покарання вимоги ст.75 КК України із визначенням максимально передбаченого терміну іспитового строку на 3 роки. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Враховуючи наведене, суд вважає, що при призначенні покарання слід позбавити обвинуваченого права керування транспортними засобами на 3 роки.

Таке покарання, на переконання суду, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання. Дискреційні повноваження суду в частині виду покарання визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Відповідно до вимог ст.128 КПК України в рамках провадження потерпілою ОСОБА_1 було подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 .. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 позивачці завдано значних матеріальних збитків. Під час перебування ОСОБА_5 у лікувальних закладах, позивачкою та її сім`єю було витрачено значну грошову суму на його лікування та реабілітацію. Проте, не дивлячись на те, що лікування було досить тривалим, отримані внаслідок вищевказаного ДТП травми, виявились несумісними з життям ОСОБА_5 , внаслідок чого останній помер. На поховання позивачкою також було витрачено значну суму, яку обвинувачений ніяким чином не компенсував. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просила стягнути на її користь заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 77107 гривень, що складає вартість лікарських препаратів та матеріалів медичного призначення, реабілітацію після ДТП та поховання, а також компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 300000 гривень.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , була застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9805893 від 02.08.2016, виданого ПАТ СК «Країни», судом було залучено до участі у справі страхову компанію у якості цивільного відповідача, за клопотанням обвинуваченого, зі згоди потерпілої.

Потерпілою було подано уточнену позовну заяву, в якій вимоги були заявлені до двох цивільних відповідачів ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Країна».

Обвинувачений цивільний позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником цивільного відповідача ПАТ «СК «Країна» було подано письмові заперечення проти вимог та зазначено, що дійсно між страховою компанією та ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є ГАЗ-31105, державний номер НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності страховика встановлений за шкоду завдану життю та здоров`ю - 200 000 гривень, за шкоду завдану майну - 100 000 гривень, франшизу встановлено в розмірі 510 гривень. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подано до страховика обвинуваченим ОСОБА_2 .. Заяв про страхове відшкодування від імені потерпілої не зареєстровано. Також вказує, що цивільним позивачем не надано доказів понесених матеріальних витрат, оскільки до квитанцій не долучено виписки, висновки медичного закладу про те, що отримані травми ОСОБА_5 мають причинно-наслідковий зв`язок з дорожньо-транспортною пригодою за участю обвинуваченого. Крім того, не надано належним чином оформлених розрахункових документів, що підтверджують факт понесення потерпілою витрат на поховання. Додатково зазначали, що страхова компанія та обвинувачений не можуть нести солідарну відповідальність, оскільки обов`язок страхової компанії визначений виключено умовами страхового полісу. Просили в позові відмовити. Також, в поданому клопотанні від 18.03.2019 року представник страхової компанії просив проводити розгляд справи за відсутності їх представника, врахувати відзив від 05.03.19 року, відмовити в позові та у разі необхідності в заслуховуванні представника провести відео конференцію, попередньо узгодивши дату, у разі ухвалення рішення направити на їх адресу. Потерпілою декілька разів подавалось уточнення до цивільного позову, в остаточній редакції від 25.03.2019 року потерпіла заявляла вимоги виключно до обвинуваченого ОСОБА_2 , визначивши в позові ПАТ «СК «Країна», як 3-ю особу, наполягала в позові на тому, що саме ОСОБА_2 в силу ст.ст.1166, 1195 ЦК України, як власник автомобіля, зобов`язаний відшкодувати матеріальну шкоду, а саме витрати на медпрепарати, витрати на поховання, зазначені суми є приблизними, без врахування тих витрат, що були понесені фактично як на лікування, так і на поховання. Просила стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 102084 гривні. Відповідно до вимог ст.23, 1167 ЦК України просила стягнути з обвинуваченого на її користь моральну шкоду, яку оцінила в 300000 гривень. Зазначала, що втратила близьку людину, свого рідного брата, який помер у віці 51 року, ніколи до цього не хворів, був здоровим чоловіком, за час лікування вона несла витрати на лікування, перебувала в емоційному стресі, дотепер ця втрата є чималим тягарем для неї та її родини. Обвинувачений допомоги не надавав, навіть не вибачався. Визначена сума шкоди має хоча б частково компенсувати ті страждання.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статей 1194, 1195 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Види обов`язкового страхування в Україні визначено в ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-ІV порядку.

Відповідно до ст. 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9805893 від 02.08.2016, виданого ПАТ СК «Країни» застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 , забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ГАЗ 31105 (а.с.147). Пунктом 4 полісу встановлено страхову суму відповідальності на одного потерпілого за шкоду завдану життю і здоров`ю в 200000 гривень, за шкоду завдану майну 100000 гривень, п.5 визначено розмір франшизи в 510 гривень.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-ІV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Тобто, в даному випадку відповідно до укладеного полісу, відшкодування завданої матеріальної шкоди в межах суми визначеного ліміту за наявності провини ОСОБА_2 здійснює саме страхова компанія, за вирахуванням франшизи.

Як вбачається з наданих заперечень страхової компанії про страховий випадок повідомлено обвинуваченим. Заява про відшкодування безпосередньо до страхової компанії не подавалась, але потерпілою подано цивільний позов в рамках порушеного кримінального провадження, страхова компанія залучена до участі у справі, як цивільний відповідач, а тому на думку суду відсутність заяв потерпілої безпосередньо до страхової компанії не є підставою для відмови в позові. Крім того, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 червня 2019 року, для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страхової компанії про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до цього страхового бюро із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону № 1961-ІV, не є обов`язковим.

На підтвердження завданої матеріальної шкоди потерпілою надано копії квитанції щодо витрат на лікування на загальну суму 77107,05 гривень. Вказані квитанції підтверджують придбання медичних препаратів та лікарських засобів у період з 16.11.2016 по 04.01.2017, тобто в період коли ОСОБА_5 надавалася допомога у медичному закладі по день смерті. Факт перебування ОСОБА_5 в мед закладі та отриманого лікування підтверджується оригіналом наданої довідки КНП «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги» ім. проф.О.І. Мещанінова від 04.06.2019 року за № 18/51, а також наданим переліком використаних медпрепаратів під час лікування ОСОБА_5 в стаціонарі. Доводи цивільного відповідача про те, що до квитанцій не долучено виписки, висновки медичного закладу, що підтверджують причинно-наслідковий зв`язок отриманих травм ОСОБА_5 від дорожньо-транспортною пригоди за участю обвинуваченого, не приймаються до уваги судом, оскільки наявний в матеріалах справи висновок судово-медичної експертизи від 04.01.2017 № 1393-А/16 підтверджує причинний зв`язок між тілесними ушкодженнями, встановлених у гр. ОСОБА_5 і дорожньо-транспортною пригодою від 11.11.2016.

Суд враховує доводи цивільного відповідача щодо не підтвердження заявлених до відшкодування витрат на організацію та проведення поховання на суму 5500 грн, оскільки з наданих до суду документів: договору-замовлення № 33 на організацію та проведення поховання та рахунку від 06.01.2017 не можливо встановити, за які саме ритуальні послуги було проведене оплату. Щодо заявлених до відшкодування витрат на суму 3138 грн на підставі договору замовлення № 12 та накладної № 12 від 07.01.2017, то суд вважає такі витрати підтвердженими.

За таких обставин, судом встановлено, що потерпілою понесені витрати на суму 77107,50 гривень, на придбання медпрепаратів в період проходження лікування в мед закладі, дані витрати документально підтверджені. Також судом встановлено, що потерпілою понесені витрати на оплату послуг с поховання на суму 3138 гривень, дані витрати документально підтверджені. Враховуючи суму встановленого ліміту за шкоду завдану життю і здоров`ю дана сума документально підтвердженої матеріальної шкоди знаходиться в межах ліміту та підлягає відшкодуванню страховою компанією, але потерпілою вимог до страхової компанії в межах кримінального провадження не заявлено, підстав для стягнення зазначеної суми з обвинуваченого не вбачається. Потерпіла має право на звернення до страхової компанії щодо відшкодування понесених витрат. З урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування з обвинуваченого на користь потерпілої підлягає стягненню сума франшизи в розмірі 510 гривень.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити. Відповідного до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів. Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в заявах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.95 р. суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що потерпілій дійсно спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних переживаннях у зв`язку з тим, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення помер її рідний брат. Як зазначила потерпіла після пригоди вона понад 55 днів перебувала поряд із братом, доглядала його, придбавала ліки, постійно перебувала в напруженому емоційному стані, вона та її родина опинились сам на сам з трагедією в житті, обвинувачений навіть морально їх не підтримав, гірше за все, що вона після тривалої боротьби втратила рідну людину, який був цілком здоровим 51 річним чоловіком, на допомогу якого всі їх рідні могли розраховувати, дотепер вона та її рідні перебувають в стресовому стані, одна згадка про події того жахливого дня та наступні дні боротьби за життя, викликають у неї напруження та змушують плакати. Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілій суд враховує характер та обсяг душевних та психічних страждань позивача, характер немайнових втрат - порушення нормальних життєвих зв`язків, тривалість немайнових втрат. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і оцінює моральну шкоду, спричинену потерпілій протиправними діями обвинуваченого, та вважає що визначена потерпілою сума компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 300000 гривень є обґрунтованою. Враховуючи наведене, суд вважає, що цивільний позов заявлений в рамках кримінального провадження підлягає частковому задоволенню.

Запобіжний захід не обирався, судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого, питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5(п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 3(три) роки, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення. Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі розміру франшизи 510 гривень, моральну шкоду в сумі 300000 гривень, а всього 300510 гривень (триста тисяч п`ятсот десять) гривень. В іншій частині вимог до ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати на залучення експерта з проведення судової автотехнічної експертизи від 21.04.2017 № 345/17 у розмірі 1055 (одна тисяча п`ятдесят п`ять) гривень 52 копійки.

Речовий доказ - CD-R диск "VIDEX" залишити на зберіганні в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Головуючий: суддя О.В.Бугера