Рішення № 87295486, 28.01.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/172/2020 Справа № 641/4048/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого- судді - Григор`єва Б.П.

при секретарі - Максимовій Т.І.

за участю представника позивача - Келчевської І.С.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Департамент служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що неповнолітній ОСОБА_4 перебуває на обліку Служби у справах дітей по Слобідському району з 2019 року, як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах. У 2009 році бабуся ОСОБА_5 зверталася до ССД по Слобідському району із заявою про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав у зв`язку з тим, що вона зловживає алкогольними напоями, які почала вживати ще до народження дитини, не займається вихованням дитини, не працює, проживання з нею загрожує життю та здоров`ю дитини. Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.07.2009 року ОСОБА_2 була позбавлена батьківських прав, але подала заяву про перегляд заочного рішення, під час судового засідання запевнила, що виправилася, просила не позбавляти її батьківських прав, позовна заява була залишена без розгляду. У 2016 році спеціалістами ССД по Слобідському району знову була проведена профілактична робота з матір`ю на підставі звернення Харківської загальноосвітньої школи № 68 у зв`язку з тим, що мати з дитиною не проживає, повністю переклала догляд за сином на бабусю. У 2017 році мати намагалася налагодити стосунки з сином, але він вийшов з під контролю матері. Мати, у жовтня 2017 року зверталася до ССД по Слобідському району з заявою про влаштування сина до центру соціально-психологічної реабілітації дітей у зв`язку з тим, що не має впливу на дитину. Після проходження реабілітації у лютому 2018 року дитина була повернута на виховання матері. У 2019 році ОСОБА_6 було тимчасово влаштовано до родини бабусі, але він вийшов від бабусі, тривалий час перебував у розшуку. Бабуся відмовилася від спільного проживання з онуком та написала заяву про влаштування онука до центру соціально-психологічної реабілітації дітей. 19.04.2019 року Олексія було влаштовано до КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 18», з 26.04.2019 року влаштовано до центру соціально-психологічної реабілітації м. Харкова де він перебуває по цей час. Мати за цей час долею дитини не цікавиться, на запрошення ССД по Слобідському району не реагує. Членами Комісії було прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Ухвалою суду від 29.05.2019 року було відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.07.2019 року було продовжено строк проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 21.08.2019 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечувала. Пояснила, що дуже любить свого сина, бажає налагодити з ним контакт та займатись його вихованням. Просила не позбавляти її батьківських прав. Пояснила, що даний час вона працевлаштована.

Суд, заслухавши доводи сторін та дослідивши матеріали справи становив наступні факти та дійшов висновків.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Харкові, батьками зазначені: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_2 . Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Відповідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, зазначено, що реєстрація актового запису про народження 13 серпня 2009 року за № 00003999223 здійснена реєстратором Комінтернівського відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.07.2009 року у справі за позовом Прокурора Комінтернівського району м. Харкова, ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначене заочне рішення було переглянуто та ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова позовну заяву прокурору Комінтернівського району м. Харкова залишено без розгляду.

Адміністрація Харківської загальноосвітньої шкоди № 68 Харківської міської ради Харківської області 18.11.2016 року зверталась з клопотанням до Начальника ССД Комінтернівського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, в зв`язку з тим, зо адміністрація школи стурбована ситуацією, що склалася в сім`ї ОСОБА_3 , оскільки останні часто пропускає уроки без поважним причин, батько знаходиться у місцях позбавлення волі, мати вихованням сина не займається, не допомагає йому у навчанні, догляд за сином переклала на бабусю.

Спеціалістами ССД по Слобідському району неодноразово проводились профілактичні роботи з ОСОБА_2 щодо виховання дитини та вона попереджалась про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Згідно з інформацією Слобідського ВН ГУНП в Харківській області у 2016 році ОСОБА_2 була притягнута до відповідальності за ст. 184 КУпАП за невиконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання свого сина.

Згідно акту органів внутрішніх справ за закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 19.04.2019 року ОСОБА_3 біло вилучено та влаштовано до КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 18» та з 26.04.2019 влаштовано до центру соціально-психологічної реабілітації м. Харкова.

Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради № 370 від 23.05.2019 року, Департамент служб у справах дітей , як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки від 09.09.2019 року встановлено, що ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_8 на посаді прасувальника з 03.09.2019 року по теперішній час.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Суд відмічає, що відповідачка заперечує проти позову про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, що свідчить про інтерес матері до дитини.

В судовому засіданні за участю психолога була з`ясована думка ОСОБА_3 щодо позбавлення матері батьківських прав. ОСОБА_3 пояснив, що любить матір та хоче повернутись додому. Крім того психолог ОСОБА_9 пояснила, що на даний час вбачається, що ОСОБА_3 налагоджує контакт з матір`ю, невдовзі планується його перехід до іншої школи, ОСОБА_3 бажає навчатися.

Жодної з обставин, які передбачають можливість позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Також, суд вважає, що позбавлення батьківських не забезпечуватиме інтересів самої дитини та може стати психотравмуючим фактором для дитини, питання щодо належного виховання дитини можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання з матір`ю. Крім того судом врахована думка дитини, який пояснив, що любить матір та хоче повернутись додому. За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову, а суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4, 76-78, 81, 83, 89, 141, 264-266 ЦПК України, ст. ст. 155, 164, 170 СК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, м. Харків вул. Чернишевська, 55, код ЄДРПОУ 26489104.

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 31.01.2020 року.

Суддя: Б. П. Григор`єв