Ухвала суду № 87294759, 31.01.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/13255/17

Провадження № 2-зз/638/22/20

31.01.2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Жакун Н.О.

з участю судового розпорядника Зміївської О.Ю.

з участю представника заявника ОСОБА_1

з участю первісного позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі №638/13255/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія горизонт», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , третя особа: ПАТ «Таскомбанк» про визнання договорів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про скасування заходів забезпечення позову, застосованих у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія горизонт», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , третя особа: ПАТ «Таскомбанк» про визнання договорів недійсними. Вимоги заяви обґрунтовує тим, що він придбав нерухоме майно у вигляді квартири в порядку, передбаченому чинним законодавством, без зловживань та суто у власних цілях для подальшого проживання. Під час укладання договору іпотеки з ОСОБА_4 28.12.2012 року позивач добровільно передав її у заставу, розуміючи наслідки укладеного договору, а саме відчуження її на користь ОСОБА_4 у разі непогашення особистого боргу, тобто позивач добровільно розпорядився своєю власністю. Позивач не має права витребувати майно, оскільки ОСОБА_3 є добросовісним набувачем та позбавлення його права власності не підпадає під жодну обставину, яка передбачена пунктами 1-3 статті 388 ЦК України. Просить суд скасувати арешт з нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 . Просить суд заяву задовольнити.

Представник заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги заяви про скасування заходів забезпечення позову підтримав, просив суд їх задовольнити.

Первісний позивач ОСОБА_2 залишив судове засідання, так і не висловивши свою думку щодо заявленого клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Суд, дослідивши доводи заявника, викладені у заяві та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено матеріалами справи, в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа №638/13255/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія горизонт», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , третя особа: ПАТ «Таскомбанк» про визнання договорів недійсними.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.12.2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено, до вирішення справи по суті накладено заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 177 кв. м., житловою площею 90 кв. м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 157652463101; до вирішення справи по суті накладено заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70 кв. м., житловою площею 25,2 кв. м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1570551863101.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову .

Водночас, відповідно до частини 1 статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно роз`яснень, що містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Так, матеріали справи містять Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №141220407 від 13.10.2018 та №141477388 від 16.10.2018 за змістом якої квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 247,9 кв.м., згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації ХК 141180711678, виданої 12.03.2018, було розділено на дві квартири а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 177 кв. м.; квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70 кв.м.

Згідно договору купівлі-продажу від 15.11.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Качур А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3222 ОСОБА_6 продала квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70 кв.м., житловою площею 25,2 кв.м. ОСОБА_3 .

Оскільки в результаті реконструкції нерухомого майна, що є предметом спору, яка відбулася вже після звернення позивача до суду, утворились два об`єкти нерухомого майна, які залишаються предметом спору, один з яких вже був відчужений, то обґрунтованим є висновок суду про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову щодо обох об`єктів, оскільки їх наступне відчуження, отже і вчинення нових реєстраційних дій, утруднить або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст.1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту і є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, оскільки невжиття заходів забезпечення позову по справі №638/13255/17 може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судом обґрунтовано вжито заходи забезпечення позову; забезпечення позову здійснено з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; враховано збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, а також зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», ст.ст. 158, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі №638/13255/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія горизонт», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , третя особа: ПАТ «Таскомбанк» про визнання договорів недійсними – відмовити.

Копію ухвали надати учасникам справи для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Головуючий: