Ухвала суду № 87293925, 30.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

30 січня 2020 року м. Київ № 640/1797/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши, до моменту відкриття провадження у справі, у порядку письмового провадження, заяву № 181 від 23.01.2020 «Про забезпечення позову» генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест лізинг» Золотарьової Л.С. у адміністративній справі за позовом № 180 від 23.01.2020

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест лізинг»

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки

третя особа (згідно Товариство з обмеженою відповідальністю «РТС плюс»

позову)

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест лізинг» (адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 /літера Б/; адреса для кореспонденції та обслуговування (згідно позову): 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, ідентифікаційний код - 33880354) (далі - позивач або Товариство або ТОВ «Бест лізинг») подано на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження юридичної особи: 03135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, ідентифікаційний код - 39816845; адреса Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки: м. Київ, просп. Науки, буд. 57) (надалі - відповідач або ДСУ з безпеки на транспорті в особі КМУ Укртрансбезпеки), у якому Товариство просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ДСУ з безпеки на транспорті в особі КМУ Укртрансбезпеки від 16.12.2019 № 170126 «Про застосування адміністративно-господарського штрафу» до ТОВ «Бест лізинг» в сумі 34 000,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги Товариство зазначає, що спірна постанова є такою, що явно суперечить законодавству, з огляду на те, що позивач у спірних правовідносинах не є перевізником (транспортний засіб на момент перевірки перебував та перебуває у фінансовому лізингу третьої особи- перевізника), а тому ТОВ «Бест лізинг» притягнуто до відповідальності безпідставно. Крім того, суб`єктом владних повноважень було порушено адміністративну процедуру притягнення до відповідальності.

Разом з позовом Товариством (по тексту альтернативно - Заявник) подано заяву про забезпечення позову, в якій викладені вимоги про вжиття, до розгляду справи адміністративним судом по суті та набуття рішенням адміністративного суду у справі законної сили, заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії постанови ДСУ з безпеки на транспорті в особі КМУ Укртрансбезпеки від 16.12.2019 № 170126 «Про застосування адміністративно-господарського штрафу» до ТОВ «Бест лізинг» в сумі 34 000,00 грн.;

- заборони Київському міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки та будь-якому іншому органу Державної служби України з безпеки на транспорті звертати до примусового виконання постанову ДСУ з безпеки на транспорті в особі КМУ Укртрансбезпеки від 16.12.2019 № 170126 «Про застосування адміністративно-господарського штрафу» до ТОВ «Бест лізинг» в сумі 34 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заяву Товариство, за викладених у позові мотивів, а також посилаючись на приписи ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (в ухвалі скорочено - КАС України), звертає увагу, що очевидна протиправність оскаржуваної постанови полягає у тому, що позивач, як фінансовий посередник, не є та не може бути перевізником, а транспортний засіб, що був об`єктом перевірки 07.11.2019, на момент її проведення та наразі перебував та перебуває у володінні та користуванні клієнта (третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача) на умовах фінансового лізингу за договором № 190821-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 21.08.2019 та актом приймання-передачі до нього від 23.09.2019.

Заявник вказує, що пред`явлення відповідачем оспорюваної постанови до примусового виконання під час розгляду судом даного спору (протягом періоду до набрання рішенням суду законної сили, з урахуванням можливого апеляційного оскарження, що може скласти по факту і півроку) призведе до незворотності наслідків для позивача, як фінансового посередника, що має «професійну клієнтуру» та «добре ім`я» (ділову репутацію), що настає з моменту винесення державним чи приватним виконавцем відомостей про позивача в Єдиний реєстр боржників на підставі та в порядку ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», а запис про позивача зупиняє будь-яку перереєстрацію та/чи зняття з обліку транспортних засобів з усього лізингового автопарку позивача в силу п. 15 «Порядку Державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».

Заявник примічає, що відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

На думку Товариства, за викладених у заяві підстав, є адекватними та співрозмірними обставинам позовної заяви відповідні види забезпечення позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про забезпечення позову внесено до системи автоматизованого розподілу та передано судді Пащенку К.С.

Вирішуючи по суті подану позивачем заяву, проаналізувавши наведені останнім обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як слідує із позову, публічно-правовий спір між сторонами існує, за переконанням Заявника, за обставин прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм та вимог чинного законодавства України.

Виходячи з наведених у заяві фактичних обставин, суд відмічає, що правомірність та оцінка спірного рішення, процедурні питання дотримання його прийняття підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті про таке оскарження та буде дана судом за результатами розгляду справи.

Окремо, варто наголосити, що на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності ознак протиправності оспорюваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, з огляду на те, що Заявником у заяві не доведено, в контексті ст. 150 КАС України, наявність обставин, що можуть слугувати підставами для вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи, що станом на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності ознак протиправності рішення, з урахуванням того, що до поданої заяви не надано відповідних достатніх та беззаперечних доказів, а судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даного судового рішення, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Товариства до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача, суд вважає, що заява є необґрунтованою, а тому відсутніми є підстави для її задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви № 181 від 23.01.2020 «Про забезпечення позову» генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест лізинг» Золотарьової Л.С. у адміністративній справі за позовом № 180 від 23.01.2020.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України, може бути оскаржено.

Суддя К.С. Пащенко