Рішення № 87293796, 30.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року м. Київ № 640/9401/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 доЦентральної виборчої комісіїпро визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі по тексту - позивачі) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центральної виборчої комісії (далі по тексту - відповідач), в якому просять суд:

- визнати протиправною бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо не прийняття роз`яснення і рекомендації щодо надання доступних приміщень в якості виборчих дільниць та створення доступних умов для голосування людей з інвалідністю, не розроблення алгоритму обов`язкової перевірки приміщення на доступність перед призначенням його в якості постійної дільниці для голосування та обов`язкового пристосування приміщення у випадку його недоступності у період між голосуваннями, щодо не підготовки пропозицій щодо вдосконалення Законів про вибори в частині включення серед вимог до приміщень виборчих дільниць доступність для людей з інвалідністю, щодо не здійснення контролю за доступністю наданих для виборчих дільниць приміщень;

- зобов`язати Центральну виборчу комісію прийняти роз`яснення і рекомендації щодо надання доступних приміщень в якості виборчих дільниць та створення доступних умов для голосування людей з інвалідністю розробити алгоритм обов`язкової перевірки приміщення на доступність перед призначенням його в якості постійної дільниці для голосування та обов`язкового пристосування приміщення у випадку його недоступності у період між голосуваннями, підготувати пропозицій щодо вдосконалення Законів про вибори в частині включення серед вимог до приміщень в якості виборчих дільниць доступність для людей з інвалідністю здійснювати контроль за доступністю наданих для виборчих дільниць приміщень при проведення виборів в Україні.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що Центральна виборча комісія дискримінує людей з інвалідністю, оскільки не приймає роз`яснень та процедур щодо контролю за доступністю виборчих дільниць та їх облаштування відповідним обладнанням, тобто фактично відмовляє у розумному пристосуванні, а також не приймає порядок з облаштування дільниць. На думку позивачів, відсутність доступних дільниць для людей з інвалідністю - це непряма дискримінація людей з інвалідністю, оскільки вони не можуть користуватися виборчими дільницями в загальному для всіх порядку.

Водночас, саме на Центральну виборчу комісію покладено обов`язок розробки рекомендацій, утворення комісій та приміщень, тобто саме вона повинна забезпечувати права людей з інвалідністю на рівний доступ до участі в виборах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача стверджує, що на виконання повноважень, визначених нормами чинного законодавства, Центральна виборча комісія прийняла низку рішень, зокрема, з питань участі громадян з обмеженими можливостями у виборах.

На переконання представника відповідача, обов`язок сприяти виборчим комісіям у реалізації їх повноважень, зокрема, шляхом надання необхідних приміщень згідно з нормами Закону та нормативами, встановленими Центральною виборчою комісією, покладається на органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

При цьому, приміщення дільничних виборчих комісій та приміщення для голосування не є спеціально облаштованими для цієї мети об`єктами, належать різним балансоутримувачам (власникам), зокрема, приватним, мають різне призначення та використання і надаються виборчим комісіям лише на період виборів для організації в них голосування або роботи виборчої комісії.

У відповіді на відзив позивачі стверджують, що рішення, на які посилається представник Центральної виборчої комісії, приймалися до відповідних виборів Президента та народних депутатів в 2012 та 2014 роках, однак жодних рішень, роз`яснень і рекомендацій щодо виборів Президента та виборів народних депутатів в 2019 році не приймалося. При цьому, єдиний документ, на який посилається Центральна виборча комісія - це лист Прем`єр-міністра України, який не є роз`ясненням і рекомендацією або іншим нормативним актом для обов`язкового використання в роботі виборчих комісій.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачі є людьми з інвалідністю 1 групи, які пересуваються на інвалідному візку.

При цьому, позивачі були виборцями на першому та другому турі президентських виборів 31 березня та 21 травня 2019 року.

ОСОБА_1 стверджує, що приміщення виборчої дільниці №800321 хоча і облаштоване пандусом при в`їзді, однак сама виборча дільниця знаходилась на другому поверсі, піднятись на який можна було тільки по сходах.

ОСОБА_2 повідомила, що приміщення виборчої дільниці №800801, де вона здійснювала голосування, взагалі не облаштоване пандусом при в`їзді, тобто зайти до приміщення можна тільки по сходах. Крім того, під час проведення президентських виборів 31 березня та 21 травня 2019 року була відсутня спеціально облаштована кабінка для голосування для осіб з інвалідністю.

Недоступність приміщень виборчих дільниць №800321 та №800801 для голосування осіб з обмеженими можливостями зумовила звернення позивачів до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Вимогами статті 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно статті 71 Конституції України, вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Частиною 4 статті 2 Закону України «Про вибори Президента України» визначено, що будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняються. Не допускаються обмеження щодо участі громадян у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією України та цим Законом.

Порядок утворення, правовий статус, основні засади організації діяльності Центральної виборчої комісії як постійно діючого колегіального державного органу, до компетенції якого належить забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні, забезпечення реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадян України і прав на участь у референдумах, суверенного права Українського народу на виявлення своєї волі відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 року №1932-VI (далі - Закон №1932-VI, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 17 Закону №1932-VI Комісія: здійснює консультативно-методичне забезпечення діяльності виборчих комісій та комісій з референдумів, приймає обов`язкові для використання в роботі виборчих комісій та комісій з референдумів роз`яснення і рекомендації з питань застосування законодавства України про вибори і референдуми.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що рішеннями від 18 квітня 2013 року №83, від 01 квітня 2014 року №166, від 10 серпня 2015 року №158 Центральна виборча комісія затвердила форми іменних запрошень на відповідні види виборів виборцю, включеному до попереднього списку виборців на звичайній виборчій дільниці, стосовно якого у списку виборців є відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно.

Частиною 2 статті 74 Закону №1932-VI передбачено, що виконавчі органи місцевого самоврядування або інші органи (посадові особи), які відповідно до закону здійснюють їх повноваження, забезпечують виборчі дільниці необхідними приміщеннями для голосування, які придатні для облаштування відповідно до вимог цього Закону та нормативів, встановлених Центральною виборчою комісією. Приміщення для голосування для малої виборчої дільниці (з кількістю виборців до 500 осіб) повинно мати площу не менше 50 квадратних метрів, середньої (від 500 до 1500 виборців) - не менше 75 квадратних метрів, великої (понад 1500 виборців) - не менше 90 квадратних метрів.

Тобто, аналіз наведених норм свідчить, що нормативи для виборчих дільниць встановлює Центральна виборча комісія, однак забезпечення необхідними дільницями для голосування здійснюється виконавчими органами місцевого самоврядування або іншими уповноваженими особами.

Так, постановами Центральної виборчої комісії від 19 січня 2012 року №5 «Про Вимоги до приміщень дільничних виборчих комісій та приміщень для голосування», від 26 січня 2012 року №18 «Про вимоги до приміщень окружних виборчих комісій з виборів народних депутатів України, норми забезпечення виборчих комісій обладнанням, інвентарем, транспортними засобами і засобами зв`язку, оргтехнікою, іншими матеріальними цінностями, види послуг, які виборчі комісії можуть закуповувати за рахунок коштів Державного бюджету України», від 04 березня 2014 року №31 «Про вимоги до приміщень окружних і дільничних виборчих комісій з виборів Президента України та приміщень для голосування, норми забезпечення виборчих комісій з виборів Президента України транспортними засобами, засобами зв`язку, обладнанням, інвентарем, оргтехнікою, іншими матеріальними цінностями, види послуг, які виборчі комісії можуть закуповувати за рахунок коштів Державного бюджету України», від 10 серпня 2015 року №161 «Про нормативні вимоги до приміщень територіальних і дільничних виборчих комісій з виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів та старост сіл, селищ і приміщень для голосування, перелік та норми забезпечення цих комісій транспортними засобами, засобами зв`язку, обладнанням, інвентарем, оргтехнікою, іншими матеріальними цінностями, види робіт і послуг, які територіальні виборчі комісії можуть закуповувати за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, отриманих як цільова субвенція з Державного бюджету України, чи коштів відповідного місцевого бюджету, виділених на підготовку і проведення місцевих виборів» відповідач встановив нормативні вимоги до приміщень відповідних виборчих комісій та Центральною виборчою комісією передбачено, що приміщення для голосування повинні відповідати потребам громадян з обмеженими фізичними можливостями, зокрема, бути оснащені пандусом, мати безперешкодний вхід і вихід з нього. При цьому, для забезпечення голосування виборців з обмеженими фізичними можливостями в приміщенні для голосування облаштовується одна кабіна для таємного голосування з шириною входу до неї 110 см, усередині якої встановлюється столик або поличка висотою не більше 75 см з простором знизу не менше 67 см для можливості розташування інвалідного візка.

Суд зазначає, що відповідачем не приймалось нормативів у зв`язку з проведенням виборів Президента України у 2019 році, однак позивачами не враховано, що всі вищенаведені постанови, якими затверджено нормативні вимоги до приміщень відповідних виборчих комісій були і є чинними, а відтак обов`язковими для виконання саме тими органами, які здійснюють забезпечення приміщень виборчих дільниць - виконавчими органами місцевого самоврядування або іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону здійснюють їх повноваження.

Тобто, судом встановлено наявність станом на дати проведення першого та другого турів виборів Президента України чинних нормативних вимог до приміщень виборчих комісій, а відтак доводи позивачів про наявність оскаржуваної бездіяльності Центральної виборчої комісії суд відхиляє як нормативно та документально не підтверджені.

Суд вважає, що позивачами безпідставно ототожнено необхідність затвердження нормативних вимог до приміщень виборчих комісій Центральною виборчою комісією та необхідність дотримання таких нормативів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування при забезпеченні приміщеннями відповідних виборчих дільниць.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність - це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність оскаржуваної бездіяльності відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, а докази понесення витрат іншими учасниками справи відсутні, судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко