Рішення № 87293780, 30.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року м. Київ № 640/20479/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення №796/103-11 від 16 серпня 2019 року Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у задоволенні заяви №2340 від 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву №2340 від 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням відомостей щодо наступних періодів стажу ОСОБА_1 на роботах, передбачених списком №1: з 16 січня 1984 року до 18 червня 1984 року на посаді електрослюсаря підземного (шахта «Лідіївка комбіната «Донецьквугілля»), з 20 серпня 1984 року по 18 жовтня 1984 року на посаді учня горноробітника підземного (шахта «Кіровська» об`єднання «Донецьквугілля»), з 26 грудня 1986 року до 18 жовтня 1988 року на посаді горноробітника підземного (шахта «Кіровська» об`єднання «Донецьквугілля»), з 27 липня 1989 року по 20 березня 1990 року на посаді електрослюсаря підземного (шахта ім. А.А. Скочинського).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він працював на посадах, які передбачені списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Після досягнення пенсійного віку позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, проте йому було відмовлено з підстав відсутності пільгового стажу. Зважаючи, що основним доказом того факту, що він, позивач, працював на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, є трудова книжка, позивач вважає незаконною відмову відповідача у призначенні йому пенсії з мотивів того, що організації, на яких позивач працював, не перереєструвались на підконтрольній українській владі території, що унеможливлює отримання уточнюючих довідок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вказана ухвала суду надіслана на адресу відповідача та отримана останнім 09 грудня 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на день ухвалення рішення відповідач відзиву на позовну заяву не надав з невідомих суду причин, заяв/клопотання до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

15 серпня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, до якої додав: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, копію паспорту, копію трудової книжки, копію військового квитка, копію диплома, копію довідки з Державної податкової інспекції про облік як суб`єкта підприємницької діяльності, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

В подальшому, позивачем подано довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Рішенням від 16 серпня 2019 року №796/103-11 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за Списком №1.

Незгода позивача із відмовою у призначенні йому пенсії на пільгових умовах зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні кого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V від 14 вересня 2006 року, визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

Аналогічне правове положення закріплено й у статті 48 КЗпП України та в пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637).

Також, пунктами 1, 2, 20 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Наведене в сукупності свідчить про те, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 слугувало те, що організації, в яких позивач працював, а саме: шахта «Лідіївка» комбінату «Донецьквугілля» та шахта «Кіровська» виробничого об`єднання «Донецьквугілля», шахта ім. А.А. Скочинського не перереєструвались на підконтрольну українській владі територію, отже витребувати довідку та первинні документи не має можливості.

Дійсно, статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (далі - Закон України від 15 квітня 2014 року № № 1207-VII) передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконним, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органом та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Такий перелік затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р з подальшими змінами та доповненнями. До населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, віднесено, в тому числі, і місто Донецьк, на території якого зареєстровано виробничого об`єднання «Донецьквугілля» та шахту ім. А.А. Скочинського.

Внаслідок збройного конфлікту, що відбувся на території Луганської та Донецької областей, частина цих областей була визнана окупованою (постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VIII; постанова Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» від 17 березня 2015 року № 252-VIII). Таким чином, місто Донецьк, де раніше працював позивач, було віднесено до тимчасово окупованих населених пунктів.

Зі змісту преамбули Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VІІ вбачається, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1049 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

В силу приписів статей 1, 3 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дії Конституції та законів України.

Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 18 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Суд зазначає, що неврахування уточнюючих довідок, які видані підприємством з непідконтрольної території, буде порушувати конституційне право позивача на отримання пенсії, а тому не погоджується з доводами відповідача, викладеними останнім в рішення №796/103-11 від 16 серпня 2019 року, що зазначені довідки не можуть бути прийняті до уваги з підстав того, що видані підприємством з непідконтрольної Україні території.

При цьому у суду не виникає сумнівів в достовірності цих довідок.

Як вбачається зі змісту довідок та записів в трудовій книжці - періоди роботи, професія (посада), за якою позивач працював у спірні періоди, не мають розбіжностей та співпадають.

Крім того, суд зазначає, що за приписами Порядку № 637, необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

При цьому основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві, є саме трудова книжка.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача є відповідні записи із зазначенням відомостей щодо характеру роботи позивача у відповідний період на посадах, робота на яких визначає право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, передбачене пунктом «а» частини1 статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ.

Натомість, відповідачем не спростовані відомості, які зазначені в довідках та у трудовій книжці, а також не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до загального стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пільгове пенсійне забезпечення.

На підставі наявних доказів суд приходить до висновку, що позивачем було представлено належні та достатні документи для прийняття відповідачем рішення про включення до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи позивача, а відповідачем безпідставно такі документи не були прийняті до уваги.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №796/103-11 від 16 серпня 2019 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 №2340 від 15 серпня 2019 року про призначення пенсії на пільгових умовах.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №2340 від 15 серпня 2019 року про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням відомостей щодо наступних періодів стажу ОСОБА_1 на роботах, передбачених Списком №1: з 16 січня 1984 року до 18 червня 1984 року на посаді електрослюсаря підземного (шахта «Лідіївка комбіната «Донецьквугілля»), з 20 серпня 1984 року по 18 жовтня 1984 року на посаді учня горноробітника підземного (шахта «Кіровська» об`єднання «Донецьквугілля»), з 26 грудня 1986 року до 18 жовтня 1988 року на посаді горноробітника підземного (шахта «Кіровська» об`єднання «Донецьквугілля»), з 27 липня 1989 року по 20 березня 1990 року на посаді електрослюсаря підземного (шахта ім. А.А. Скочинського).

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 40, код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко